Рішення

від 03.07.2017 по справі 920/462/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.07.2017 Справа № 920/462/17 Господарський суд Сумської області, у складі судді Левченко П.І. при секретарі судового засідання Молодецькій В.О. розглянувши матеріали справи № 920/462/17

за позовом - керівника Роменської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі позивача - Липоводолинської районної державної адміністрації Сумської області, смт. Липова Долина Липоводолинського району Сумської області,

до відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Зіньків Полтавської області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Лучанської сільської ради Липоводолинського району, с. Лучка Липоводолинського району Сумської області,

про розірвання договору та стягнення 27217,70 грн.

за участю представників:

прокурора - Правдюк В.В.,

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

третьої особи - не з'явився.

Суть спору: прокурор у своїй позовній заяві просить суд розірвати договір оренди землі із змінами та доповненнями, укладений 03.11.2014 року між Липоводолинською районною державною адміністрацією Сумської області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, зареєстрований 03.11.2014 року Лучанською сільською радою Липоводолинського району за № 002; стягнути з відповідача на користь Лучанської сільської ради 27217,70 грн. заборгованості з орендної плати.

Відповідач свого представника в засідання суду не направив, відзиву на позов не подав, про час, дату та місце судового слухання справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ф. 107, яке повернуте на адресу Господарського суду Сумської області відділенням поштового зв'язку.

У відповідності до пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011 року, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

03.07.2017 року від третьої особи до суду надійшов лист № 02-26/264 від 27.06.2017 року, в якому сільській голова зазначає, що позовні вимоги визнає повністю та просить суд розглядати справу без участі представника.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 4 3 та 33 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вважає, що ним в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами, у відповідності до положень статті 75 названого Кодексу за відсутності представників сторін та третьої особи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора у справі, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Статтею 121 Конституції України визначено, що прокуратура становить єдину систему, на яку покладено функцію представництва інтересів держави в суді у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до частини другої статті 2 та частини другої статті 29 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до статті 36-1 Закону України Про прокуратуру , представництво інтересів держави у суді полягає у здійсненні прокурором від її імені процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом.

Конституційний суд України в рішенні від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 визначив, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. При цьому, інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту.

У будь - якому випадку додержання законів, прийнятих єдиним законодавчим органом України, беззаперечно становить державний інтерес, а порушення, допущені у сфері земельних відносин посягають на встановлений законодавством порядок щодо охорони та використання земель як основного національного багатства.

Як передбачено частиною першою статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового, у тому числі договірного, врегулювання, що виключає невизначеність у правовідносинах сторін, безгосподарське використання землі, безпосередньо належить до інтересів держави.

У даному випадку вбачаються порушення інтересів держави, які полягають у необхідності стягнення заборгованості з орендної плати та розірвання договору оренди землі державної власності, адже орендар ухиляється від виконання істотних умов договору щодо внесення орендної плати, що свідчить про порушення інтересів держави та наявність підстав, передбачених частиною третьою статті 23 Закону України Про прокуратуру , для представництва прокурором у цій справі інтересів держави.

Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Згідно статті 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

Згідно статті 792 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

Згідно статті 1 Закону України Про оренду землі , оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 вказаного Закону передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Стаття 21 Закону України Про оренду землі передбачає, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно статті 31 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі припиняється у випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути достроково розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї з сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України Про оренду землі , на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до пункту д частини першої статті 141 Земельного кодексу України, підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином, належними сторонами, у передбачений законом чи договором спосіб та термін, за відповідною ціною і інше. Вказані умови є істотними для зобов'язальних правовідносин, а отже повинні виконуватися безумовно, у точній відповідності до умов договору.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року категорично ствердив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес (пункт 54 рішення).

Вивченням Роменською місцевою прокуратурою стану законності щодо використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення на території Липоводолинського району, переданих в оренду суб'єктам господарювання району встановлено факт порушення інтересів держави в особі Липоводолинської районної державної адміністрації та Лучанської сільської ради при використанні земель сільськогосподарського призначення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на території Лучанської сільської ради Липоводолинського району Сумської області.

03.11.2014 року між Липоводолинською районною державною адміністрацією (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди 30 невитребуваних земельних часток (паїв) сільськогосподарського призначення, що розташовані на території Лучанської сільської ради Липоводолинського району Сумської області. Вказаний договір 03.11.2014 року зареєстрований у Лучанській сільській раді Липоводолинського району, про що у Державному реєстрі земель внесено запис за № 002 (далі - договір).

Відповідно до пункту 2 вказаного договору, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (відповідачу) в оренду передаються земельні ділянки загальною площею 84,3700 га, в тому числі 70,5500 га ріллі, 11,1100 га сіножатей та 2,7100 га пасовищ.

Згідно пункту 8 відповідного правочину договір укладено на 7 років.

Відповідно до пунктів 9, 11 договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 5,5 %, що становить 93392,42 грн. на рік від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, у тому числі рілля - 91847,37 грн., сіножаті - 1246,09 грн. та пасовища - 298,96 грн. Орендна плата вноситься щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати 7075,18 грн. до 15 числа першого за звітним місяцем.

Пунктом 38 договору передбачено, що договір припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін в наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, а також з інших підстав, визначених законом.

02.02.2016 року між Липоводолинською районною державною адміністрацією та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладено угоду про зміну і доповнення договору оренди землі від 03.11.2014 року, якою внесено зміни до пунктів 2, 5, 9, 11 вищевказаного договору.

Так, пунктом 2 угоди передбачено, що в оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 передаються 11 невитребуваних земельних паїв загальною площею 31,1600 га, у тому числі 26,03 га ріллі, 3, 55 га сіножатей та 1,58 га пасовищ.

Відповідно до пунктів 9, 11 договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 7 %, що становить 65332,47 грн. на рік від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, у тому числі рілля - 64244,93 грн., сіножаті - 792,37 грн. та пасовища - 285,16 грн. Орендна плата вноситься щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати 5443,54 грн. до 15 числа першого за звітним місяцем.

Однак відповідач порушив свої зобов'язання щодо своєчасності розрахунку за користування земельними ділянками в 2016-2017 роках та відповідно порушує пункт 11 договору оренди землі, який є його істотною умовою.

Станом на 01.05.2017 року за відповідачем згідно інформації Лучанської сільської ради заборгованість з виплати орендної плати за невитребувані паї, згідно умов договору оренди землі від 03.11.2014 року та додаткової угоди від 02.02.2016 року, за 2016-2017 роки складає 27217,70 грн. (а.с. 20).

Відповідно до статей 526, 629 Цивільного кодексу України, пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У порушення умов договору оренди землі від 03.11.2014 року, відповідач має заборгованість зі сплати орендної плати за 2016-2017 роки в сумі 27217,70 грн., що підтверджується інформацією Лучанської сільської ради № 02-26/203 від 10.05.2017, тому суд вважає позовні вимоги прокурора щодо стягнення з відповідача на користь Лучанської сільської ради заборгованості з орендної плати за 2016-2017 роки в сумі 27217,70 грн. правомірними, обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Статтею 96 Земельного Кодексу України встановлений обов'язок землекористувачів, у тому числі орендарів, своєчасно сплачувати орендну плату за користування землею. Ця норма Земельного Кодексу України кореспондується відповідно зі статтею 24 Закону України Про оренду землі , яка передбачає, що орендодавець землі має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати. Але, незважаючи на приписи чинного законодавства України та на умови Договору оренди, відповідач не виявив доброї волі для вирішення цього спору у позасудовому порядку. На момент пред'явлення позову зобов'язання відповідача в частині своєчасності та повноти проведення розрахунків є невиконаним. Заборгованість по орендній платі за використання земельної ділянки складає 27217,70 грн.

Згідно частини третьої статті 6 Цивільного кодексу України, сторони у договорі не можуть відступати від актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

З викладеного вбачається, що відповідні ради та адміністрації законодавчо уповноважені розпоряджатися невитребуваними земельними ділянками до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

Отже правовідносини, пов'язані з використанням земель, якими розпоряджаються органи державної влади та місцевого самоврядування, становлять суспільний інтерес, а незаконне використання їх без сплати відповідної орендної плати такому інтересу не відповідає.

Таким чином вбачається порушення інтересів держави в особі Липоводолинської районної державної адміністрації, що відповідно до вимог чинного законодавства забезпечує реалізацію державної політики в сфері земельних відносин.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем істотно порушено умови договору оренди земель державної власності 03.11.2014 року та додаткової угоди від 02.02.2016 року, у зв'язку з чим зазначений договір підлягає розірванню в судовому порядку на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 цього ж Кодексу визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовні вимоги прокурора правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору в розмірі 3200,00 грн. покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Розірвати договір оренди землі із змінами та доповненнями, укладений 03.11.2014 року між Липоводолинською районною державною адміністрацією та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, зареєстрований 03.11.2014 року Лучанською сільською радою Липоводолинського району Сумської області за № 002.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Лучанівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області (42547, Сумська область, Липоводолинський район, с. Лучка, вул. Шевченка, буд 2, ідентифікаційний код 21125740) заборгованість з орендної плати за землю в сумі 27217,70 грн.

4. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Прокуратури Сумської області (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, буд. 79; отримувач - Прокуратура Сумської області, ідентифікаційний код 03527891, р/р 35214005002983, МФО 820172, Державна казначейська служба України м. Київ) витрати по сплаті судового збору в сумі 3200,00 грн.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06.07.2017.

Суддя П.І. Левченко