Рішення

від 04.07.2017 по справі 922/1712/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2017 р.Справа № 922/1712/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Деньковичу А.Й.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Контракт-Енерго", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство "Володимирівський деревообробний комбінат", с. Сорокове про стягнення коштів у розмірі 85 410,76 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, за дов. № б/н від 03.01.2017 року

відповідача - не з'явився

за відсутності клопотання технічна фіксація не здійснювалась

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальність "Торговий дім "Контракт-Енерго", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство "Володимирівський деревообробний комбінат", про стягнення 67 500,00 грн. передплати, 15 750,00 грн. штрафу, 327,33 грн. 3% річних та 1 833,43 грн. інфляційних втрат. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати. Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання за договором № 01-11-1 на поставку продукції від 01 листопада 2015 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29 травня 2017 року вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 922/1712/17 і призначено її до слухання у судовому засіданні на 19 червня 2017 року. 19 червня 2017 року ухвалою господарського суду Харківської області відкладено розгляд даної справи до 04 липня 2017 року.

В призначене судове засідання 04 липня 2017 року з'явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд долучити до матеріалів справи письмові пояснення з додатками, дані документи судом долучено до матеріалів справи з подальшою реєстрацією в канцелярії суду за вх. № 21735 від 04 липня 2017 року.

Відповідач свого уповноваженого представника в дане судове засідання не направив, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням з відміткою поштової установи "за закінченим терміном зберігання" (арк. спр. 44-47).

Судом перевірено адресу відповідача: згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження юридичної особи відповідача: 62023, Харківська обл., Краснокутський р-н, с. Сорокове, саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а позивачем - копія позовної заяви з доданими до неї документами. Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 4 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як визначено у п. п. 3.9. та 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року, розпочинаючи судовий розгляд суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

Так, процесуальні документи у даній справі (ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення) направлялася всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідної ухвали.

Таким чином, суд вважає, що сторони повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, але відповідач не з'явився у засідання суду, водночас судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали ( пункт 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи

Так, наявні в матеріалах справи ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи свідчать, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, витребувано в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази.

В судовому засіданні 04 липня 2017 року представник позивача не вияв наміру подавати додаткові докази чи пояснення по справі в обґрунтування своїх позовних вимог, а матеріали справи свідчать про достатність наявних в ній доказів для встановлення в повному обсязі фактичних обставин справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01 липня 2015 року між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) було укладено договір № 01-11-1 на поставку продукції. Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця лісоматеріали (продукцію), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію, найменування (номенклатура, асортимент), загальна кількість та ціна якої узгоджені сторонами у додатку № 1 "Загальна специфікація на поставку", який є невід'ємною частиною договору. Найменування (асортимент), кількість, строки поставки, вартість продукції та інші умови, необхідні для поставки кожної конкретної партії продукції узгоджуються сторонами у специфікаціях до цього договору, які є його невід'ємною частиною з моменту їх підписання сторонами. Загальна сума договору визначається сумою укладених специфікації та не може перевищувати 10 000 000,00 грн. з урахуванням ПДВ - 20%. Остаточна сума договору складається із сум всіх специфікацій, які є невід'ємною частиною цього договору. Поставка продукції здійснюється партіями на підставі заявки покупця на поставку. Ціна за одиницю виміру продукції та вартість кожної партії продукції визначається сторонами в підписаних ними специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору. Вартість продукції включає вартість тари, упаковки, маркування продукції, а також інші витрати, які покладаються на постачальника відповідно до умов постачання, зазначених в п. 3.1 договору. Якщо інше не передбачено умовами специфікації на поставку відповідної партії продукції, розрахунок за продукцію здійснюється покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на наступних умовах: передоплата у розмірі 30% від вартості узгодженої партії продукції протягом 5 днів з моменту виставлення рахунку постачальником; остаточний розрахунок на протязі 5 днів з моменту реєстрації постачальником податкової накладної, згідно діючого законодавства України. За обопільної згоди сторін, постачальник має право на постачання партії продукції без передоплати. Факт згоди покупця на постачання партії продукції без передоплати, є підписання повноважним представником покупця відповідних видаткових документів (п. п. 2.1, 2.2, 2.4, 2.5 договору). Поставка продукції здійснюється постачальником, згідно письмової заявки покупця, партіями на умовах поставки, в строк та за реквізитами вантажоодержувача, визначеними у відповідній специфікації. Датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної (п. п. 3.1, 5.3 договору). У разі невиконання або неналежного виконання свої зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством та цим договором. У разі невиконання або несвоєчасного виконання щодо поставки продукції з постачальника стягується пеня у розмірі 2 відсотка від суми несвоєчасно поставленої продукції за кожний день прострочення, а за прострочення понад 20 днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків від суми несвоєчасно поставленої продукції. Крім того, постачальник відшкодовує всі понесені покупцем збитки, заподіяні затримкою виконання постачальником зобов'язань за цим договором. У випадку прострочення постачальником строків постачання продукції, або при постачанні неякісної продукції, покупець має право відмовитись від прийняття такої продукції, вимагати повернення сплачених коштів з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, відшкодування заподіяних збитків (п.п. 9.1, 9.2, 9.4 договору). Цей договір діє з моменту його підписання сторонами до 31 грудня 2017 року, а частині розрахунків - до повного належного виконання своїх зобов'язань (п. 12.1 в редакції додаткової угоди № 3 від 30 грудня 2016 року). На виконання умов даного договору між сторонами складено, підписано та скріплено печатками підприємств специфікацію на поставку від 01 листопада 2015 року. 03 листопада 2015 року відповідачем виставлено на оплату позивачу рахунок-фактури № Д-0000002 від 03 листопада 2015 року на суму 225 000,00 грн. Як вбачається з банківської виписки по особовому рахунку № 26008011002751 за 05 листопада 2015 року, позивачем з посиланням на договір № 01-11-1 від 01 листопада 2015 року та рахунок № Д-000002 від 03 листопада 2015 року перераховано відповідачу платіж у розмірі 67 500,00 грн. (30% вартості партії продукції). 06 березня 2017 року позивачем було направлено на адресу відповідача заявку на поставку продукції (вих. № 06/03/17-1), відповідно до якої позивач просить відповідача у разі неможливості здійснити поставку у строк до 20 березня 2017 року повернути передоплату згідно договору поставки продукції № 01-11-1 від 01 листопада 2015 року у сумі 67 500,00 грн. Відповідач своїм листом (вих. № 07/03-1) просив позивача повідомити реквізити вантажоодержувача та його адресу. 12 червня 2017 року відповідач направив на адресу позивача лист (вих. № 12/06-1), в якому повідомив про неможливість здійснити поставку та просив розглянути питання про повернення отриманої передплати у розмірі 67 500,00 грн. за наступним графіком: 22 500,00 грн. до 30 червня 2017 року; 22 500,00 грн. до 15 липня 2017 року, 22 500,00 грн. до 31 липня 2017 року. Вищевказані обставини і стали підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Аналізуючи умови укладеного між позивачем та відповідачем у справі договору № 01-11-1 на поставку продукції від 01 листопада 2015 року, суд визнав, що за своєю правовою природою даний договір є договором поставки, до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення параграфів 1, 3, глави 54 Цивільного кодексу України Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України). Згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК України). Водночас, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 ЦК України).

З огляду на перерахування позивачем коштів відповідачу в межах договору № 01-11-1 (виписка по особовому рахунку № 26008011002752 від 05 листопада 2015 року на суму 67 500,00 грн.) та на невиконання відповідачем зобов'язання щодо поставки продукції у визначений строк (20 березня 2017 року), суд дійшов висновку правомірності та обґрунтованості позовних вимог позивача про стягнення на його користь з відповідача 67 500 грн. попередньої оплати; вимоги є доведеними матеріалами справи та, відповідно, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розглянувши частину позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 15 750,00 грн. штрафу, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Отже, невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визнається згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пунктом 9.2 договору № 01-11-1 на поставку продукції від 01 листопада 2015 року, сторони передбачили відповідальність, зокрема у вигляді 7% штрафу від суми несвоєчасно поставленої продукції, за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань щодо поставки продукції понад 20 днів. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем був наданий обґрунтований розрахунок штрафу, відповідно до якого сума штрафу складає 15 750,00 грн. (7% від вартості непоставленої продукції, вартість якої становить 225 000,00 грн. (рахунок-фактура № Д-0000002 від 03 листопада 2015 року)). Перевіривши правомірність нарахування позивачем штрафу, враховуючи п. 9.2 спірного договору та приписи ст. 232 ГК України, суд встановив, що дане нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства та умовам договору, в зв'язку з чим позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 15 750,00 штрафу грн. підлягають задоволенню.

Розглянувши частину позовних вимог про стягнення з відповідача 1 833,43 грн. інфляційних втрат та 327,33 грн. 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачена статтею 625 ЦК України відповідальність застосовується до правовідносин зобов'язального характеру, які виникають з приводу грошових зобов'язань. У силу положень статей 524, 533, 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів. Таким чином, грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Підставою застосування відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, є прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Тобто порушенням грошового зобов'язання є невиконання боржником обов'язку сплатити грошові кошти. Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли зобов'язання, які випливають з умов договору поставки продукції, за умовами якого відповідач повинен був поставити позивачу продукцію. Тобто, правовідношення, які виникли між сторонами, не є грошовим зобов'язанням, тому до спірних правовідносин не застосовуються положення частини другої статті 625 ЦК України, у зв'язку із чим суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 1 833,43 грн. інфляційних втрат та 327,33 грн. 3% річних. Тотожна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 30 квітня 2014 року по справі № 6-38цс14 і яка, постанова (висновок), в силу ч. 1 ст. 111-28 ГПК України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 559,52 грн.

З огляду на наведене та керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 12, 22, 33-34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 111-28 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство "Володимирівський деревообробний комбінат" (62023, Харківська обл., Краснокутський р-н, с. Сорокове, в тому числі з п/р 26000491822 в АТ "ОСОБА_2 Аваль" в м. Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 39914404) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Контракт-Енерго" (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 34-б, оф. 7, п/р 26008011002751 в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023, код ЄДРПОУ 33536263) 67 500,000 грн. суму попередньої оплати, 15 750,00 грн. штрафу та 1 559,52 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 05.07.2017 р.

Суддя ОСОБА_3

справа № 922/1712/17