Постанова

від 04.07.2017 по справі 916/3073/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2017 р.Справа № 916/3073/16Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Діброви Г.І.

суддів Лисенко В.А., Ярош А.І.

секретар судового засідання Бендерук Є.О.

за участю представників учасників судового процесу:

від Міжнародної благодійної організації ЕКОЛОГІЯ-ПРАВО-ЛЮДИНА, м. Львів не з`явився;

від Приватного підприємства ШАНС-2016, м. Арциз Одеської області Бабенко В.В. за довіреністю від 16.12.2016 року №10;

від Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області, смт. Тарутине Одеської області Попова О.М. за довіреністю від 03.07.2017 року №01/01-17/988, Кюссе І.Г. за посвідченням від 23.02.2017 року №С-814;

від Департаменту екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації, м. Одеса Вангулова Н.В. за довіреністю від 04.07.2017 року №01/3848;

від Одеської обласної державної адміністрації, м. Одеса не з`явився;

від Одеської обласної ради, м. Одеса не з`явився;

від Міністерства екології та природних ресурсів України, м. Київ не з`явився;

від Національного екологічного центру України, м. Київ не з`явився;

від Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району, м.Білгород-Дністровський Одеської області Оксенчук С.С. за довіреністю від 10.01.2017 року № 9;

від Міністерства оборони України, м. Київ Дідух С.П. за довіреністю від 10.05.2017 року №220/220/д;

від Кабінету Міністрів України, м. Київ Коваленко А.А. за довіреностями від 31.01.2017 року №861/9.1/32-17, від 22.02.2017 року №03-35/1706;

від Відділу Держгеокадастру у Тарутинському районі Одеської області, смт. Тарутине Одеської області не з`явився;

від Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, м. Одеса не з`явився;

розглянувши апеляційні скарги Приватного підприємства ШАНС-2016, м.Арциз Одеської області, Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району, м.Білгород-Дністровський Одеської області

на рішення Господарського суду Одеської області від 11.04.2017 року

у справі №916/3073/16

за позовом Міжнародної благодійної організації ЕКОЛОГІЯ-ПРАВО-ЛЮДИНА, м. Львів

до відповідачів: Приватного підприємства ШАНС-2016, м. Арциз Одеської області, Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району, м. Білгород-Дністровський Одеської області

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1)Тарутинська районна державна адміністрація Одеської області, смт. Тарутине Одеської області

2) Департамент екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації, м. Одеса

3) Одеська обласна державна адміністрація, м. Одеса

4) Одеська обласна рада, м. Одеса

5) Міністерство екології та природних ресурсів України, м. Київ

6) Національний екологічний центр України, м. Київ

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Міністерство оборони України, м. Київ

2) Кабінет Міністрів України, м. Київ

3) Відділ Держгеокадастру у Тарутинському районі Одеської області, смт. Тарутине Одеської області

4) Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, м. Одеса

про: застосування наслідків нікчемності договору шляхом зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2016 року Міжнародна благодійна організація ЕКОЛОГІЯ-ПРАВО-ЛЮДИНА, м. Львів звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства ШАНС-2016, м. Арциз Одеської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області, смт. Тарутине Одеської області та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району, м.Білгород-Дністровський Одеської області, в якій просило суд застосувати наслідки нікчемності договору №5-2016 «Про вирощування сільськогосподарських культур», укладеного між Приватним підприємством ШАНС-2016, м. Арциз Одеської області та Білгород-Дністровською квартирно-експлуатаційною частиною району, м. Білгород-Дністровський Одеської області; зобов`язати відповідача провести роботи по відновленню степу; з метою попередження знищення унікального ландшафтного заказника, прийняти клопотання про забезпечення позову, шляхом заборони Приватному підприємству ШАНС-2016, м. Арциз Одеської області чи будь-яким іншим особам розорювати землі заказника, проводити будь-які інші земельні роботи.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.11.2016 року у справі №916/3073/16 порушено провадження у справі та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Тарутинську районну державну адміністрацію Одеської області, смт. Тарутине Одеської області, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Білгород-Дністровську квартирно-експлуатаційну частину району, м. Білгород-Дністровський Одеської області.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.12.2016 року у справі №916/3073/16 вжито заходів до забезпечення позову шляхом заборони Приватному підприємству ШАНС-2016, м. Арциз Одеської області чи будь-яким іншим особам розорювання земель Тарутинського загальновійськового полігону на території Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області, які входять до складу ландшафтного заказника місцевого значення «Тарутинський степ».

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.12.2016 року у справі №916/3073/16 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Одеську обласну державну адміністрацію, м.Одеса, Міністерство екології та природних ресурсів України, м. Київ, а також залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство оборони України, м. Київ, Кабінет Міністрів України, м.Київ, Відділ Держгеокадастру у Тарутинському районі Одеської області, смт. Тарутине Одеської області.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.03.2017 року у справі №916/3073/16 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національний екологічний центр України, м.Київ, а також залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, м. Одеса.

26.01.2017 року позивач звернувся до місцевого господарського суду з уточненнями позовної заяви, в якій позивач просив суд застосувати наслідки нікчемності договору Про вирощування сільськогосподарських культур від 13.07.2016 року № 5-2016, укладеного між Приватним підприємством ШАНС-2016, м. Арциз Одеської області та Білгород-Дністровською Квартирно-експлуатаційною частиною району шляхом зобов`язання Приватного підприємства ШАНС-2016, м. Арциз Одеської області провести роботи по відновленню степу відповідно до Проекту здійснення заходів щодо відновлення степових природних комплексів на території ландшафтного заказника місцевого значення Тарутинський степ, які були розорані у 2016 році, розробленого завідувачем кафедри ботаніки Херсонського державного університету, доктором біологічних наук, професором Мойсієнко І.І., та екологами Василюком О.В., ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Уточнення позовної заяви прийняті Господарським судом Одеської області до розгляду.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.04.2017 року у справі №916/3073/16 (головуючий суддя Бездоля Ю.С., судді Зайцев Ю.О., Рога Н.В.) у задоволенні позову Міжнародної благодійної організації ЕКОЛОГІЯ-ПРАВО-ЛЮДИНА, м. Львів відмовлено, визнано недійсним договір №5-2016 «Про вирощування сільськогосподарських культур», укладеного між Приватним підприємством ШАНС-2016, м. Арциз Одеської області та Білгород-Дністровською квартирно-експлуатаційною частиною району, м.Білгород-Дністровський Одеської області.

Приватне підприємство ШАНС-2016, м. Арциз Одеської області і Білгород-Дністровська квартирно-експлуатаційна частина району, м. Білгород-Дністровський Одеської області з рішенням суду не погодились, тому звернулись до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просили суд рішення Господарського суду Одеської області від 11.04.2017 року у справі №916/3073/16 скасувати частково, а саме - в частині визнання недійсним договору №5-2016 «Про вирощування сільськогосподарських культур», укладеного між Приватним підприємством ШАНС-2016, м. Арциз Одеської області та Білгород-Дністровською квартирно-експлуатаційною частиною району, м. Білгород-Дністровський Одеської області.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 року у справі № 916/3073/16 апеляційні скарги Приватного підприємства ШАНС-2016, м. Арциз Одеської області, Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району, м.Білгород-Дністровський Одеської області об`єднані в одне провадження для спільного розгляду.

Департаментом екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації, м. Одеса надано відзив на апеляційну скаргу від 06.06.2017 року, в якому останній просить суд рішення Господарського суду Одеської області від 11.04.2017 року у справі №916/3073/16 залишити без змін. Судовою колегією відзив долучено до матеріалів справи.

07.06.2017 року через канцелярію суду від позивача надійшов відзив на апеляційні скарги, який судовою колегією долучено до матеріалів справи і яким позивач просив суд залишити апеляційні скарги без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Також 07.06.2017 року через канцелярію суду від Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, м. Одеса надійшло клопотання про розгляд справи без представника третьої особи, яке судовою колегією розглянуто і задоволено.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 року у справі №916/3073/16 залучено до участі у справі в якості іншого відповідача Білгород-Дністровську квартирно-експлуатаційну частину району, м. Білгород-Дністровський Одеської області, виключивши її із складу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

У зв`язку з відпусткою суддів-учасників колегії Принцевської Н.М., Разюк Г.П. було проведено автоматизовану зміну суддів, внаслідок якої для розгляду апеляційних скарг сформовано судову колегію у складі: головуючого судді Діброви Г.І., суддів Лисенко В.А., Ярош А.І.

04.07.2017 року на електронну адресу суду від Міністерства екології та природних ресурсів України надійшли пояснення, які судовою колегією долучено до матеріалів справи.

05.07.2017 року від Одеської обласної державної адміністрації надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому третя особа просить суд залишити рішення Господарського суду Одеської області від 11.04.2017 року у справі №916/3073/16 без змін. Судовою колегією відзив долучено до матеріалів справи.

05.07.2017 року представником Кабінету Міністрів України надано пояснення на апеляційну скаргу, які судовою колегією долучено до матеріалів справи.

На електронну адресу суду від позивача 05.07.2017 року надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю забезпечити участь представника в судовому засіданні. Судовою колегією розглянуто і відхилено дане клопотання через те, що воно не підписано належним чином, оскільки вбачається накладення або факсиміле підпису представника, або підпис з іншого документу поверх самого клопотання. Крім того, судова колегія зазначає, що представник позивача був присутнім у попередньому судовому засіданні, надав відзив на апеляційні скарги та висловив свою позицію по справі. Ухвалами суду явка сторін та третіх осіб не визнавалась обов`язковою, тому відсутність представника позивача, повідомленого належним чином про дату, час і місце розгляду апеляційних скарг не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засіданні, яке відкладалось, представники Міжнародної благодійної організації ЕКОЛОГІЯ-ПРАВО-ЛЮДИНА, м. Львів, Приватного підприємства ШАНС-2016, м. Арциз Одеської області, Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району, м. Білгород-Дністровський Одеської області, Департаменту екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації, м. Одеса, Кабінету Міністрів України підтримали свої доводи та заперечення щодо апеляційних скарг з мотивів, що викладені письмово.

Представник Міністерства оборони України, м. Київ усно підтримав доводи апеляційних скарг.

Представники Тарутинської районної державної адміністрації усно заперечували щодо задоволення апеляційних скарг та просили залишити без змін рішення Господарського суду Одеської області від 11.04.2017 року у справі №916/3073/16.

Крім того, в судовому засіданні представниками Тарутинської районної державної адміністрації і Міністерства оборони України було заявлено усні клопотання про долучення до матеріалів справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України копій листів та судової практики. Судовою колегією дані клопотання задоволені та долучено додаткові документи до матеріалів справи.

Представники Одеської обласної державної адміністрації, м. Одеса, Одеської обласної ради, м. Одеса, Міністерства екології та природних ресурсів України, м. Київ, Національного екологічного центру України, м. Київ, Відділу Держгеокадастру у Тарутинському районі Одеської області, смт. Тарутине Одеської області в судове засідання не з`явились, про дату час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення. Про причину неявки суд не повідомили, своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22, 27 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надали, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою відкладення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними матеріалами та поясненнями присутніх представників сторін, а повний текст постанови направляється учасникам судового процесу по справі в установленому порядку.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційні скарги, оскільки для з`ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в справі № 916/3073/16 та наданих присутніми представниками учасників судового процесу пояснень.

Апеляційний господарський суд, у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин повторно розглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи, при цьому суд не зв`язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційні скарги Приватного підприємства ШАНС-2016, м. Арциз Одеської області, Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району, м. Білгород-Дністровський Одеської області не підлягають задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 11.04.2017 року у справі №916/3073/16 є вірним за мотивами, викладеними в постанові суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Ізмаїльського обласного виконавчого комітету та бюро обкому від 12.02.1946 року №53/9-ОП затверджено перелік організаційних заходів, необхідних для здійснення в натурі передачі земель Одеському військовому округу та переселення у зв`язку з цим селянських господарств. Рішенням засідання Ізмаїльського обласного виконкому від 10.06.1946 року №7 затверджено акт обласної комісії від 10.06.1946 року про передачу земельної ділянки площею 23600 га під навчальний артилерійський полігон Одеського військового округу.

Розпорядженням Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області від 05.05.2005 року №101/А-2005, до якого відповідно до розпорядження від 14.12.2005 року №368/А-2005 внесено зміни: пункт 1 викладено в такій редакції: «припинити право користування земельною ділянкою площею 23253,17 га, яка була надана в користування військовій частині А-1366 для організації загальновійськового полігону і розташована на території Веселодолинської сільської ради та перевести її до остаточного вирішення земельних суперечок в землі запасу Веселодолинської сільської ради».

Вказане розпорядження було предметом судового розгляду в адміністративній справі №2-а-3436/08/1570, за результатами розгляду якої постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 року визнано протиправним та є скасовано розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області «Про використання земель Тарутинського загальновійськового полігону» від 05.05.2005 року №101/А-2005 та пункт 1 Розпорядження «Про внесення змін до деяких розпоряджень голови райдержадміністрації щодо урегулювання земельних відносин з військовими формуваннями» від 14.12.2005 року №368/А-2005.

Рішенням Одеської обласної ради від 26.04.2012 року № 445-VІ Про оголошення природної території Веселодолинської сільської ради Тарутинського району ландшафтним заказником місцевого значення Тарутинський степ вирішено: оголосити ландшафтним заказником місцевого значення Тарутинський степ природну територію Веселодолинської сільської ради Тарутинського району загальною площею земель 5200 га, які не надані у власність або користування, в тому числі сільськогосподарських - 4800 га, лісів та інших лісовкритих площ 400 га; Державному управлінню охорони навколишнього природного середовища в Одеській області в місячний термін забезпечити розробку положення про ландшафтний заказник місцевого значення Тарутинський степ і передачу його під охорону з оформленням відповідних охоронних зобов`язань; Тарутинській районній державній адміністрації Одеської області забезпечити розробку проектної документації з організації та встановлення меж зазначеної природно-заповідної території і виносу її в натуру, позначення на планово-картографічних матеріалах, встановлення охоронних знаків та інформаційних аншлагів.

Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області видало Тарутинській районній державній адміністрації Одеської області охоронне зобов`язання, відповідно до якого Тарутинська районна державна адміністрація Одеської області дала зобов`язання в тому, що ландшафтний заказник місцевого значення Тарутинський степ створений рішенням Одеської обласної ради від 26.04.2012 року №445-VІ в межах Веселодолинської сільської ради Тарутинського району загальною площею 5200 га, буде охоронятись та утримуватись в належному стані згідно з вимогами Закону України Про природно-заповідний фонд України та Положення про ландшафтний заказник місцевого значення Тарутинський степ.

У Проекті створення ландшафтного заказника місцевого значення Тарутинський степ у Тарутинському районі Одеської області, підготовленого Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Одеській області спільно з Південним науковим центром НАН України і МОН України відповідно до вимог статті 52 Закону України Про природно-заповідний фонд України зазначалось, що Південним науковим центром НАН України і МОН України підготовлена наукова частина проекту з обґрунтуванням необхідності створення об`єкта природно-заповідного фонду, а також що матеріали погоджень з власниками і користувачами природних ресурсів у межах території, на якій планується створення ландшафтного заказника місцевого значення Тарутинський степ, підготовлені Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Одеській області.

Розпорядженням Тарутинської районної державної адміністрації від 31.10.2012 року №787/А-2012 погоджено Положення про ландшафтний заказник місцевого значення «Тарутинський степ». Дане Положення було затверджено наказом Департаменту екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації від 09.03.2017 року № 8, тобто під час розгляду даної справи.

З Інформаційної довідки Відділу Держгеокадастру у Тарутинському районі Одеської області про облік земель колишнього загальновійськового полігону Тарутинський на території Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області від 09.12.2016 року №19-1525-0.13-3516/2-16 вбачається, що станом на 01.01.2016 року земельна ділянка колишнього загальновійськового полігону Тарутинський обліковується як землі запасу, які не надані у власність або користування на території Веселодолинської сільської ради та відносяться до земель державної власності.

Між Білгород-Дністровською квартирно-експлуатаційною частиною району (Сторона-1) і Приватним підприємством ШАНС-2016, м. Арциз Одеської області (Сторона-2) було укладено договір про вирощування сільськогосподарських культур від 13.07.2016 року №5-2016, відповідно до умов якого з метою залучення додаткових джерел фінансування для підтримки на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності і життєдіяльності Збройних Сил України та відповідно до статті 2 Закону України Про господарську діяльність у Збройних Силах України, статті 4 Закону України Про використання земель оборони, окремого доручення Міністра оборони України від 22.09.2015 року №18773/з, свідоцтва про реєстрацію Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району як суб`єкта господарської діяльності у Збройних Силах України від 09.11.2015 року №158, сторони домовились про те, що Сторона-1 дозволяє Стороні-2 вирощувати сільськогосподарські культури на земельних ділянках Сторони-1 загальною площею 1039 га із земель Тарутинського загальновійськового полігону, розташованого на території Веселодолинської селищної ради Тарутинського району Одеської області; Сторона-2 використовує земельні ділянки та власними силами та коштами проводить необхідний комплекс заходів по забезпеченню повного сільськогосподарського циклу з вирощування сільськогосподарських культур.

Згідно з пунктом 1.2 договору нормативна грошова оцінка земельних ділянок за цим договором становить: рілля 27 826 грн. 39 коп.

Пунктом 1.3 договору визначено, що на земельних ділянках за цим договором об`єкти нерухомого майна, а також інші об`єкти інфраструктури не знаходяться.

Розділом 4 договору визначено ціну договору та порядок розрахунків, а саме, що сторони домовились, що ціна договору складає 2 961 150 гривень (950 грн. за один гектар) за один календарний рік, а саме: не менш 3 відсотка із нормативної грошової оцінки. Розрахунки зі Стороною-1 проводяться у наступному порядку: щомісяця рівними платежами, в строк до 15 числа наступного за платежем місяця протягом календарного року, у сумі 82 254 грн. 16 коп. Сплата податків та зборів здійснюється Стороною-2 в порядку, передбаченому чинним законодавством. Сплата земельного податку здійснюється Стороною-1 в порядку, передбаченому керівними документами, чинним законодавством. Також сторони домовились, ціна договору може бути змінена у разі підвищення нормативної грошової оцінки ріллі 1 га відповідно довідки Держгеокадастру, сільськогосподарських угідь з урахуванням коефіцієнтів індексації один раз в рік (пункти 4.1-4.5 договору).

Відповідно до пунктів 8.1 8.2 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Договір укладений строком до 12.07.2019 року.

Додатковою угодою від 05.04.2017 року №2 до договору від 13.07.2016 року №5-2016 сторони дійшли згоди внести наступні зміни до договору: пункт 1.1 договору викласти в наступній редакції: Сторона-1 дозволяє Стороні-2 вирощувати сільськогосподарські культури на земельних ділянках Сторони-1 загальною площею 147 га із земель Тарутинського загальновійськового полігону, розташованого на території Веселодолинської селищної ради Тарутинського району Одеської області. Сторони домовились залучити земельні ділянки, визначені цим пунктом договору, для вирощування сільськогосподарських культур згідно із схемою полів та актом обміру, що є невід`ємною частиною додаткової угоди від 05.04.2017 року №2 до договору від 13.07.2016 року №5-2016, які не передбачають залучення земельних ділянок, що входять до створюваного ландшафтного заказника місцевого значення Тарутинський степ; пункт 4.1 договору викласти в наступній редакції: Сторони домовились, ціна договору складає 335 160 грн. 00 коп., тобто із розрахунку 2 280 гривень за один гектар за один календарний рік, а саме: не менш 8 відсотків із нормативної грошової оцінки; пункт 4.2 договору викласти в наступній редакції: Розрахунки зі Стороною-1 проводяться у наступному порядку: щомісяця рівними платежами, в строк до 15 числа наступного за платежем місяця протягом календарного року, у сумі 27 930 грн. 00 коп.

Міжнародна благодійна організація ЕКОЛОГІЯ-ПРАВО-ЛЮДИНА, м. Львів та Тарутинська районна державна адміністрація Одеської області, смт. Тарутине Одеської області вважають неправомірним укладення вищезазначеного договору, оскільки, за їх твердженням, земельна ділянка, щодо якої укладено договір про вирощування сільськогосподарських культур від 13.07.2016 року №5-2016, належить до земель ландшафтного заказника місцевого значення і використання цієї земельної ділянки за умовами договору суперечить режиму використання відповідної території.

На підтвердження цієї позиції позивачем і третьою особою було надано Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про додержання режиму території та об`єктів природно-заповідного фонду Тарутинською районною державною адміністрації Одеської області за період з 02.11.2016 року по 08.11.2016 року, складений Державною екологічною інспекцією в Одеській області; Протокол робочої наради стосовно відновлення території ландшафтного заказника місцевого значення Тарутинський степ, подальших кроків для підвищення природоохоронного статусу його території та інших цінних ділянок, що знаходяться навколо від 21.11.2016 року; Протоколи засідань робочої групи з вивчення ситуації, яка склалась на території ландшафтного заказника місцевого значення Тарутинський степ від 07.12.2016 року №1, від 09.12.2016 року №2, від 06.03.2017 року №3; листи екологів із вказанням на розорення ландшафтного заказника місцевого значення Тарутинський степ.

Приватне підприємство ШАНС-2016, м. Арциз Одеської області, Білгород-Дністровська квартирно-експлуатаційна частина району, м. Білгород-Дністровський Одеської області, Міністерство оборони України, м. Київ, Кабінет Міністрів України, м. Київ вважають договір про вирощування сільськогосподарських культур від 13.07.2016 року №5-2016 правомірним та таким, що не порушує вимог законодавства, на підтвердження чого відповідачами і третіми особами було надано лист Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району від 11.11.2016 року №1963; Акти виконання робіт з розмінування місцевості за період з 01.10.2016 року по 05.11.2016 року, загальний акт від 05.11.2016 року №31/д виконання робіт з розмінування місцевості, акти виконання умов договору на виконання послуг по обстеженню земельних ділянок з метою виявлення вибухонебезпечних предметів від 17.11.2016 року; Додаткову угоду від 15.04.2017 року №2 до договору від 13.07.2016 року №5-2016; Довідку Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області від 06.04.2017 року №216/01/2.

Загальні засади цивільного законодавства встановлено статтею 3 Цивільного кодексу України. До цього переліку, зокрема, належить свобода договору.

За змістом положень статей 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (стаття 638 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачено статтею 215 Цивільного кодексу України.

У відповідності до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Такий правочин є оспорюваним. У розумінні приписів наведеної норми недійсність правочину може наступати лише за певні порушення закону. За ступенем недійсності правочину всі правочини поділяються на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення, тобто нікчемні, та відносно недійсні (оспорювані), які можуть бути визнані недійсними, але за певних умов. Нікчемним (абсолютно недійсним) є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом. Оспорюваними є правочини, які Цивільний кодекс України не визнає в імперативній формі недійсними, а лише допускає можливість визнання їх недійсними в судовому порядку за вимогою однієї зі сторін або іншої заінтересованої особи.

При вирішенні позовних вимог про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Статтею 216 Цивільного кодексу України унормовані правові наслідки недійсності правочину. За приписами наведеної норми недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Тобто, за змістом статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Способами захисту прав при цьому є двостороння реституція або, у разі її неможливості, - відшкодування вартості того, що одержано, відшкодування заподіяних збитків та моральної шкоди. Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 Цивільного кодексу України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. Як вже зазначалося, позивач вважав спірний правочин нікчемним (абсолютно недійсним) з огляду на приписи статті 228 Цивільного кодексу України, як такий, що порушує публічний порядок, та просив застосувати наслідки недійсності такого. При цьому, визнання недійсним спірного договору не було предметом заявлених позовних вимог.

Відповідно до приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

В уточненій позовній заяві Міжнародна благодійна організація ЕКОЛОГІЯ-ПРАВО-ЛЮДИНА, м. Львів вказувала статтю 228 Цивільного кодексу України, як правове обґрунтування підстав позову.

Вказаною нормою визначений перелік правочинів, які є нікчемними, як такі, що порушують публічний порядок. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 року №9.

Судова колегія зазначає, що судом першої інстанції зроблено вірний висновок щодо недоведеності позивачем та третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача факту порушення публічного порядку відповідачами при укладанні правочину, який за своєю суттю не є нікчемним, а носить характер оспорюваного, недійсність якого повинна бути встановлена тільки в судовому порядку.

Статтею 19 Земельного кодексу України визначено категорії земель, які за основним цільовим призначенням поділяються на: а) землі сільськогосподарського призначення; б)землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

За приписами статей 43, 44 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Відповідно до статті 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища. Встановлені частиною першою цієї статті основні види використання, а також заготівля деревини, лікарських та інших цінних рослин, їх плодів, сіна, випасання худоби, мисливство, рибальство та інші види використання можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню територій та об`єктів природно-заповідного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об`єктів.

Згідно зі статтями 25, 26 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів. Оголошення заказників провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів у їх власників або користувачів. На території заказника обмежується або забороняється мисливство та діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник. Господарська, наукова та інша діяльність, що не суперечить цілям і завданням заказника, проводиться з додержанням загальних вимог охорони навколишнього природного середовища. Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

За нормами статей 39, 40 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» для забезпечення необхідного режиму охорони природних комплексів та об`єктів природних заповідників, запобігання негативному впливу господарської діяльності на прилеглих до них територіях установлюються охоронні зони. В разі необхідності охоронні зони можуть установлюватися на територіях, прилеглих до окремих ділянок національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, а також навколо заказників, пам`яток природи, заповідних урочищ, ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків та парків-пам`яток садово-паркового мистецтва. Розміри охоронних зон визначаються відповідно до їх цільового призначення на основі спеціальних обстежень ландшафтів та господарської діяльності на прилеглих територіях. Режим охоронних зон територій та об`єктів природно-заповідного фонду визначається з урахуванням характеру господарської діяльності на прилеглих територіях, на основі оцінки її впливу на навколишнє природне середовище. В охоронних зонах не допускається будівництво промислових та інших об`єктів, мисливство, розвиток господарської діяльності, яка може призвести до негативного впливу на території та об`єкти природно-заповідного фонду. Оцінка такого впливу здійснюється на основі екологічної експертизи, що проводиться в порядку, встановленому законодавством України. Положення, що визначають режим кожної з охоронних зон територій та об`єктів природно-заповідного фонду, затверджуються державними органами, які приймають рішення про їх виділення. Охоронні зони територій та об`єктів природно-заповідного фонду враховуються під час розробки проектно-планувальної та проектної документації.

Відповідно до статті 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» рішення про організацію чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об`єктів природно-заповідного фонду приймається обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.

Згідно зі статтею 47 Закону України «Про землеустрій» проектами землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення визначаються місце розташування і розміри земельних ділянок, власники земельних ділянок, землекористувачі, у тому числі орендарі, а також встановлюється режим використання та охорони територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення. Порядок розробки проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 10 Порядку розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 року № 1094 встановлено, що проект землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду розглядається та затверджується сільською, селищною, міською радою, обласною, районною, Київською або Севастопольською міською держадміністрацією чи в установленому порядку подається іншим органам, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок.

З матеріалів справи вбачається, що в Проекті створення ландшафтного заказника місцевого значення Тарутинський степ у Тарутинському районі Одеської області не було визначено межі ландшафтного заказника на момент укладення спірного договору.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відсутність доказів державної реєстрації обмежень використання земельної ділянки або її частини в межах ландшафтного заказника місцевого (на теперішній час державного) значення Тарутинський степ, відсутність доказів про внесення до державного кадастру територій та об`єктів природно-заповідного фонду відомостей про режим території ландшафтного заказника Тарутинський степ, а також відсутність проекту організації території ландшафтного заказника місцевого значення Тарутинський степ на момент укладення спірного договору були також підставами відмови у задоволенні позовних вимог через їх недоведеність позивачем суду належними та допустимими засобами доказування за нормами статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на встановлене та приписи наведених норм, підстави для застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та задоволення вимог даного позову відсутні.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, дослідивши правомірність виходу місцевого господарського суду за межі позовних вимог, на підставі приписів статті 83 Господарського процесуального кодексу України, і визнання місцевим господарським судом недійсним договору №5-2016 від 13.07.2016 року Про вирощування сільськогосподарських культур, укладеного між Приватним підприємством ШАНС-2016 та Білгород-Дністровською квартирно-експлуатаційною частиною району, судова колегія зазначає наступне.

Якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов`язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент його укладення, він, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині. Реалізація господарським судом цього права здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони.

Відповідно до пункту 2.5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 29.05.2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" слід мати на увазі, що визнання правочину (господарського договору) недійсним за цими нормами господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін. Тому для такого визнання, як правило, не має значення, чи усвідомлювали (або повинні були усвідомлювати) сторони протиправність своєї поведінки під час вчинення правочину; винятки з цього правила можливі, якщо вони випливають із закону. Для визнання оспорюваного договору недійсним має бути доведеним факт того, що він суперечить вимогам чинного законодавства щодо його форми, змісту, правоздатності і волевиявленню сторін, на момент укладення договору свідомо існує об`єктивна неможливість настання правового результату, а також, що внаслідок його укладення порушені права позивача.

Згідно з частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України судом може бути визнане недійсним повністю або частково господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності).

Відповідно до статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Оскільки воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які ним передбачені, вирішенню підлягають питання правової природи оспорюваного правочину та характер спірних правовідносин сторін.

Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд, на підставі статті 235 Цивільного кодексу України, має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про визнання його недійсним.

За нормами статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Тобто, при оренді землі здійснюється обробіток ґрунту, що становить собою користування земельною ділянкою, внаслідок якого вирощується натуральна сільськогосподарська продукція.

З огляду на вказане, правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане в користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) використання майна (земельної ділянки).

Враховуючи, що при укладанні удаваного правочину волевиявлення учасників правочину (як зовнішній прояв волі) не відповідає їх внутрішній волі, слід надавати оцінку наступним обставинам, а саме: можливість виконавця послуг користуватися земельною ділянкою визначених розмірів, можливість виконання виконавцем сільськогосподарських робіт згідно переліку та кількості, обумовлених додатками до договору, характер цих робіт та їх результат у вигляді сільськогосподарської продукції.

На відміну від договору надання послуг, договір оренди землі передбачає користування земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі.

З пункту 1.1 договору про вирощування сільськогосподарських культур від 13.07.2016 року №5-2016 вбачається, що Приватне підприємство «ШАНС», м. Арциз Одеської області на спірній земельній ділянці проводить необхідний комплекс по забезпеченню повного сільськогосподарського циклу з вирощування сільськогосподарських культур та у відповідності до розділу 4 договору сплачує платежі за користування земельною ділянкою.

Судова колегія зазначає, що правовідносини, що виникли між сторонами на підставі спірного договору, є відносинами з користування землею, оскільки Білгород-Дністровською квартирно-експлуатаційною частиною району, м. Білгород-Дністровський Одеської області здійснено передачу земельних ділянок Приватному підприємству «ШАНС», м. Арциз Одеської області для обробітку, внаслідок такого користування відбувається вилучення корисних властивостей землі (вирощується натуральна сільськогосподарська продукція) за оплату, яка була обумовлена сторонами договору.

Разом із тим передача в оренду землі, яка є державною власністю, а також набуття права оренди такої земельної ділянки, відносини між орендодавцями та орендарями, порядок укладення відповідного договору та його істотні умови регулюються Законом України «Про оренду землі» і Земельним кодексом України. Особливість таких відносин полягає в тому, що за договором оренди передбачено перехід об`єкта оренди на певний строк у користування орендаря, в якого виникає зустрічне зобов`язання сплачувати орендну плату за користування землею.

Правовідносини, що виникли між сторонами на підставі спірного договору, мають ознаки, притаманні відносинам у сфері оренди землі, оскільки відповідачем-2 фактично здійснено передачу земельної ділянки сільськогосподарського призначення відповідачеві-1 для її використання за плату.

Виходячи з викладеного, до вищезазначеного договору слід застосувати правила, передбачені для договору оренди землі, оскільки умовами укладеного договору було передбачено перехід права користування земельною ділянкою. А посилання відповідачів на те, що дія цього договору була тимчасово зупинена, судовою колегією не приймаються до уваги, так як питання недійсності правочину оцінюється судом на момент його укладення і подальші дії щодо його виконання не мають значення для вирішення відповідності його умов нормам чинного законодавства України.

При цьому, нормами спеціального земельного законодавства визначений особливий порядок передачі в оренду земель сільськогосподарського призначення, який у даному випадку (як встановив місцевий господарський суд) дотриманий сторонами не був, також спірний правочин не відповідає вимогам статей 4, 16 Закону України "Про оренду землі", тому місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про наявність підстав для визнання недійсним договору про вирощування сільськогосподарських культур від 13.07.2016 року №5-2016 в силу закону.

Доводи апеляційних скарг не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення. Зокрема, не прийняті до уваги посилання на наявність іншої судової практики з такого спору, оскільки в даному випадку укладений сторонами договір не є договором про спільну діяльність, на який розповсюджують свою дію інші норми цивільного законодавства України, а фактично є договором передачі земельної ділянки в оренду на платній основі для здійснення господарської діяльності з її використання.

Крім того, розглянуті та відхилені доводи апеляційної скарги Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району, м. Білгород-Дністровський Одеської області про те, що оспорюваний договір є неукладеним як договір оренди землі, у зв`язку з чим, на думку відповідача-2, не може бути визнаний недійсним, оскільки в даному випадку приховання орендних відносин укладенням спірного договору та недотримання сторонами вимог законодавства про оренду землі і стало підставою для виходу місцевого господарського суду за межі позовних вимог та визнання договору про вирощування сільськогосподарських культур від 13.07.2016 року №5-2016 недійсним, а сам договір було укладено сторонами в дату його підписання, оскільки містив всі істотні умови, необхідні для договору нібито виконання робіт.

Судова колегія зазначає, що залучення Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району, м. Білгород-Дністровський Одеської області третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, а не залучення відповідачем не призвело до прийняття невірного рішення по справі, тому не може бути підставою для скасування рішення Господарського суду Одеської області в порядку статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищевикладеного, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте судовою колегією Господарського суду Одеської області за результатами дослідження усіх обставин справи. Тому судова колегія Одеського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду Одеської області від 11.04.2017 року у справі №916/3073/16 ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційних скарг не спростовують висновку суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Приватного підприємства ШАНС-2016, м.Арциз Одеської області, Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району, м. Білгород-Дністровський Одеської області залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 11.04.2017 року у справі №916/3073/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Одеський апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий суддя Г.І. ДіброваСудді В.А. Лисенко А.І. Ярош