Рішення

від 12.06.2017 по справі 761/44929/16-ц

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/44929/16-ц

Провадження № 2/761/2847/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді: Осаулова А.А.

при секретарі: Вольда М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіпі-Лінк Юкрейн" про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіпі-Лінк Юкрейн" до ОСОБА_1 про стягнення зайво сплаченої орендної плати, -

в с т а н о в и в :

У грудні 2016 року ОСОБА_1 (далі по тексту - первісний позивач) звернулась до суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Тіпі-Лінк Юкрейн (далі по тексту - первісний відповідач), відповідно до якого просила стягнути з первісного відповідача на свою користь компенсацію на загальну суму 4 849, 09 грн., а саме: компенсацію за спожиту понад визначений ліміт електроенергію у сумі 1637, 25 грн., компенсацію за перевищення погоджених лімітів споживання холодної води у сумі 184, 32 грн., компенсацію різниці у тарифах на електроенергію у розмірі 650 кВт у сумі 3027, 52 грн. Судові витрати покласти на первісного відповідача.

В подальшому позивач відмовився від позовної вимоги щодо стягнення з відповідача компенсації за спожиту понад визначений ліміт електроенергію у сумі 1637, 25 грн. та компенсації за перевищення погоджених лімітів споживання холодної води у сумі 184, 32 грн. Відмова прийнята судом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами 21.08.2014 укладено Договір найму (оренди) нерухомого майна б/н (далі по тексту - Договір), відповідно до умов якого первісний відповідач прийняв у строкове користування на платній основі житлове приміщення у вигляді ізольованої трикімнатної квартири площею 78 м. кв. за адресою: АДРЕСА_1, яка належить позивачу на праві приватної власності, строком дії з 21.07.2014 по 21.07.2016. Орендна плата в розмірі вноситься первісним відповідачем у безготівковій формі і становить 1500 доларів США і не включає в себе плати за електроенергію, телебачення, Інтернет, телефон, комунальні платежі та інші офіційні і договірні плати. За домовленістю сторін Наймач (первісний відповідач) щомісячно компенсує Наймодавцю (первісний позивач) вартість комунальних послуг та інших послуг у сумі в гривні, еквівалентній 100 доларам США. Первісний позивач зобов'язався здійснювати оплату комунальних послуг та інших погоджених сторонами послуг, у тому числі електроенергії (не більше як 650 кВт в місяць), TV, Інтернету (не більше як 1 ТВ в місяць), гарячої води (не більше як 20 кубометрів в місяць), холодної води (не більше як 10 кубометрів в місяць). Первісний відповідач зобов'язався здійснювати оплату вартості вказаних послуг в разі перевищення встановлених в Договорі обсягів. Первісний позивач виконав свої зобов'язання за вказаним Договором. Разом з тим, первісний відповідач свої зобов'язання в повному обсязі не виконує, а саме не здійснив з первісним позивачем розрахунків за перевищення обсягів наданих послуг, а саме за перевищення встановлених лімітів використання холодної води, електроенергії заборгованість первісного відповідача становить 4 849, 09 грн. Первісний позивач з метою досудового врегулювання спору звертався до первісного відповідача з відповідними претензіями, разом з тим останні була залишені первісним відповідачем поза увагою. У зв'язку з вище викладеним, первісний позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

В судовому засіданні представник первісного позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, позов просив задовольнити.

Представник первісного відповідача в судовому засіданні визнав позовні вимоги, проте одночасно з цим звернувся із зустрічним позовом до первісного позивача, відповідно до якого просив стягнути з первісного позивача на свою користь надлишково перераховані кошти за Договором оренди (найму) нерухомого майна від 21.08.2014 в сумі 3 177, 60 грн. та судовий збір у розмірі 1600 грн.

Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що на виконання Договору оренди первісний відповідач оплачував орендну плату у гривні, як то передбачено пп. 3.1.1. Договору. Крім того, виступав в ролі податкового агента та під час здійснення орендної плати здійснював нарахування, утримання та сплату до бюджету ПДФО (податку з доходів фізичних осіб) та військового збору, у суми орендної плати. В зв'язку з тим, що середньозважений курс становив 13, 891 грн. за 1 долар США, а станом на 25.02.2015 складав 28, 2912 грн. за 1 долар США, тобто ріст курсу склав більше ніж на 20 %, тому орендна плата з 25.02.2015 була зафіксована в розмірі 22 800 грн. і надалі сплачувалась первісним відповідачем в такому розмірі до кінця строку дії Договору. Таким чином, первісним відповідачем було зайво сплачено в період з 28.08.2014 по 25.02.2015 орендну плату у розмірі 3 177, 60 грн. Вказані кошти первісний відповідач вважає безпідставно набутими та просить їх стягнути з первісного позивача в порядку ст. 1212 ЦК України.

Представник первісного позивача заперечував проти задоволення зустрічного позову з тих підстав, що первісним відповідачем покладено в основу розрахунку середньозважений курс, що не передбачено Договором оренди. Крім того, сторони погодили всі істотні умови Договору оренди, в тому числі і порядок проведення розрахунків, яким передбачено, що орендна плата не включає в себе будь-які інші платежі. Зазначив, що зустрічний позов є безпідставним та необґрунтованим, просив відмовити в його задоволенні.

Суд, вислухавши пояснення представника первісного позивача, представника первісного відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази, встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами 21.08.2014 укладено Договір найму (оренди) нерухомого майна (далі по тексту - Договір).

Предметом вказаного Договору є тимчасова здача в найм (оренду) на поворотній основі жилого приміщення у вигляді трикімнатної квартири S заг. 78, 0 м.кв, розташованої на дев'ятому поверсі за адресою: АДРЕСА_1, яка належить Наймодавцю (первісному позивачу) на праві часткової приватної власності (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п.2.1.8. Договору, Наймодавець (первісний позивач) зобов'язаний здійснювати оплату комунальних послуг та інших погоджених сторонами послуг, в тому числі і оплату електроенергії (в обсязі, не більше ніж 650 кВт в місяць), TV, Інтернету (не більше як 1 ТВ в місяць), гарячої води (не більше як 20 кубометрів в місяць), холодної води (не більше як 10 кубометрів в місяць).

Наймач (первісний відповідач) в свою чергу за вказаним Договором, зокрема, зобов'язався виконувати умови цього Договору щодо своєчасного та повного внесення орендної плати та інших платежів (п.2.2.5. Договору); здійснювати оплату вартості: гарячої води в об'ємах споживання, що перевищують 20 кубометрів в місяць, холодної води в об'ємах споживання, що перевищують 10 кубометрів в місяць, електроенергії в об'ємах споживання, що перевищують 650 КВт в місяць, а також різницю в тарифах на електроенергію в розмірі 650 кВт (п. 2.2.9. Договору).

Строк дії Договору становить з 21.08.2014 по 21.08.2016 (п. 4.1. Договору).

Первісний позивач свої вимоги за Договором виконав в повному обсязі.

Разом з тим, первісним відповідачем умови Договору належним чином виконані не були. Як вбачається з матеріалів справи, первісний позивач неодноразово звертався до первісного відповідача з претензіями, в яких просив виконувати умови Договору належним чином та здійснити розрахунки з первісним позивачем за перевищення обсягів наданих послуг, а саме за перевищення встановлених лімітів використання холодної води та електроенергії 4 849, 09 грн.

Тарифи на електроенергію, що відпускається населенню, встановлені Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 23.04.2012 № 497, відповідно до якої електроенергія для населення, яке проживає в житлових будинках (у тому числі в житлових будинках готельного типу, квартирах та гуртожитках), обладнаних у встановленому порядку кухонними електроплитами в копійках за 1 кВт*год з врахуванням ПДВ, за обсяг, спожитий до 250 кВт*год електроенергії на місяць включно становить 23, 7 копійки; понад 250 кВт*год до 800 кВт*год електроенергії на місяць включно становить 32,22 копійки.

Оскільки в квартирі, що є предметом Договору, встановлена кухонна електроплита, що не заперечувалось відповідачем, то, відповідно, для розрахунку спожитої електроенергії застосовувався тариф, наведений вище в Постанові НКРЕ від 23.04.2012 № 497, а саме за обсяг, спожитий до та понад 250 кВт*год до 800 кВт*год електроенергії на місяць включно становить 23, 7 копійки та 32, 22 копійки відповідно. Вказані обставини також підтверджуються відповідними квитанціями про оплату електроенергії, наявними в матеріалах справи.

Положеннями статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Первісний позивач вказує, що за весь час дії Договору, різниця у тарифах на електроенергію у розмірі 650 кВт становить 3 027, 52 грн.

Представник первісного відповідача позовні вимоги визнав в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги за первісним позовом є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо зустрічного позову, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно положень, визначених ч. 1,5 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Орендна плата у відповідності до п. 3.1.1. Договору, в сумі, зазначеній в п. 3.1. Договору перераховується на розрахунковий рахунок Наймодавця 26253210276327, відкритий в АТ ПроКредит Банк , МФО 320984 в гривні по середньому курсу, встановленому на міжбанку на день оплаті, який їй передує. У випадку, якщо курс долару зросте більш ніж на 20 %, то орендна плата фіксується в гривні в розмірі 22 800 грн. Сума, зазначена в п. 3.1. цього Договору як компенсація вартості комунальних послуг та інших, погоджених у відповідності до п. 2.1.8. Договору, послуг, перераховується на розрахунковий рахунок Наймодавця в гривнях по середньому курсу, встановленому на міжбанку курсу на день оплати, який їй передує.

Як вбачається з матеріалів справи, первісний відповідач сплачував орендну плату, військовий збір та ПДФО, що підтверджується відповідними квитанціями (а.с. 49-113).

При цьому первісний відповідач зазначає, що відповідно до п. 3.1.1. Договору, станом на 25.02.2015 орендна плата була зафіксована в розмірі 22 800 грн., оскільки курс долара зріс більше ніж на 20 % (відносно курсу на день укладення Договору). При цьому, первісний відповідач посилається на ту обставину, що на день укладання Договору середньозважений курс становив 13, 891 грн. за 1 долар США. Первісний відповідач вважає, що останнім за період з 28.04.2014 по 25.02.2015 було зайво сплачено 3 177, 60 грн., а саме 28.08.2014 фактично сплачено 43 700, 10 грн. (переплата 2 027, 10 грн.), 24.09.2014 фактично сплачено 22 650, 00 грн. (переплата 2360, 85 грн.), 23.10.2014 фактично сплачено 19 549, 95 грн. (переплата 124, 80 грн.), 25.11.2014 фактично сплачено 22 800, 00 грн. (переплата 208, 80 грн.), 24.12.2014 фактично сплачено 22 800, 00 грн. (переплата 692, 55 грн.), 23.01.2015 фактично сплачено 23142, 00 грн. (переплата 509, 40 грн.). Сума переплати за підрахунками первісного відповідача становить 3 177, 60 грн., а тому просить стягнути вказані кошти як такі, що набуті первісним позивачем безпідставно згідно ст. 1212 ЦК України.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За правилами ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За умовами ч.3 вказаної статті визначено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналізуючи зміст положень ст. 1212 ЦК України можна дійти висновку, що вказана стаття звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі вказаної статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, первісний відповідач сплатив 28.08.2014 на виконання умов Договору оренди за житло первісному позивачу грошові кошти в розмірі 36 514, 68 грн., 24.09.2014 - 19 043, 10 грн., 23.10.2014 - 16 507, 41 грн., 25.11.2014 - 19 167, 60 грн., 24.12.2014 - 19 167, 60 грн., 23.01.2015 - 18 849, 00 грн. (а.с. 49, 51, 53, 55, 57, 59), тобто вказані платежі здійснювались первісним відповідачем на виконання умов Договору, який був чинний на той час.

Разом з тим, однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст.ст. 57-60 ЦПК України, засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Первісним відповідачем в розумінні ст. 60 ЦПК України не надано доказів того, що саме в розмірі 3 177, 60 грн. останнім було здійснено переплату первісному позивачу, оскільки сторони в Договорі використовують поняття середній курс , а не середньозважений курс , а розрахунок, наданий первісним відповідачем до зустрічного позову містить суперечності та не може бути взятий судом до уваги.

Крім того, не доведено, первісним відповідачем і тієї обставини, що вказані кошти набуті первісним позивачем без достатньої правової підстави, оскільки з матеріалів справи вбачається, що первісний позивач отримував грошові кошти в якості сплати орендної плати - на виконання умов Договору оренди, який на час здійснення платежів був чинним, в подальшому недійсним не визнавався, тобто правова підстава набуття позивачем вказаних коштів не відпадала, первісний позивач набув вказані кошти в передбачений чинним законодавством спосіб на відповідних правових підставах.

З врахуванням наведеного, зустрічний позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з первісного відповідача на користь первісного позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 551, 20 грн.

На підставі викладено та керуючись ст. 11, 16, 526, 610, 759, 762, 1212 ЦК України, ст. 3, 8, 10, 11, 57-60, 88, 169, 179, 208, 209, 210, 211-215, 218, 223, 294 ЦПК України, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіпі-Лінк Юкрейн" про стягнення заборгованості, - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіпі-Лінк Юкрейн" (код ЄДРПОУ 37469903) на користь ОСОБА_1 заборгованість з оплати компенсації різниці у тарифах на елекстроенергію в сумі - 3027 грн. 52 коп. та судовий збір у розмірі - 551 грн. 20 коп., а всього кошти в розмірі - 3 578 (три тисячі п ятсот сімдесят вісім) гривень 72 коп.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіпі-Лінк Юкрейн" до ОСОБА_1 про стягнення зайво сплаченої орендної плати, - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: