Рішення

від 24.09.2012 по справі 22ц/1290/3730/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц/1290/3730/12

Провадження № 22ц/1290/3730/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2012 року, вересня місяця, 24-го дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі: головуючого судді - Яреська А.В., суддів: Борисова Є.А., Дронської 1.0. при секретарі: Веселові С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 22 травня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, відділу Держкомзему в Новопсковському районі про визнання права власності на земельну ділянку то визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, -

встановила:

У квітні 2012 року позивачка звернулась до суду із позовом, у якому просила суд про визнання її права приватної власності на земельну цілянку та про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, що був виданий відповідачці.

Рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 22 травня 2012 року позовні вимоги було задоволено - було визнано Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЛГ № 095772 від 16 лютого 2010 року, виданий на ім'я ОСОБА_1, недійсним, було визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: вул. Першотравнева, 18 смт. Новопсков Новопсковський район Луганська область, зобов'язано відділ Держкомзему в Новопсковському районі та Новопсковську селищну раду видати на ім'я ОСОБА_2 державний акт на право власності на земельну ділянку площею

705 м. кв.

Із рішеннями суду не погодилась відповідачка ОСОБА_1 та подала апеляційну скаргу на рішення, у якій посилалась на припущені судом порушення норм матеріального то процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване нею рішення суду та відмовити у позові.

Вислухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріалі справи та наявні у ній докази, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Статтею 213 ЦПК встановлено те, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно із законом ухваливши рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в засіданні.

При винесенні рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку площею 705 м. кв., яка розташована зо адресою: вул. Першотравнева, 18 смт. Новопсков - тоді як ОСОБА_2 стала власницею зазначеного домоволодіння за зазначеною адресою- 04.11.2009 року згідно договору дарування. Суд першої інстанції вказав у рішенні, що державний акт на право власності не земельну ділянку, виданий 16.02.2010 року є незаконним, порушує права позивача щодо користування та розпорядження своїм майном - належним на праві власності домоволодінням та земельною ділянкою на якій знаходиться домоволодіння, що є підставою для визнання даного акту недійсним, адже ст. З77 ЦК України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах встановлених для попереднього землевласника (землекористувача), а відповідно до ч. 6 ст. 120 Земельного Кодексу України, істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти. При цьому суд вказав, що позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання права приватної власності на земельну ділянку та визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку є законними, обгрунтованими підтверджені наданими у справі письмовими доказами і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів лише частково погоджується із такими висновками суду - а саме лише у частин, доведеності порушення прав власника житлового будинку на право користування земельною ділянкою - адже висновки суду про фактичне переведення прав власності на позивачку з відповідачки є поспішними та такими, що не ґрунтуються на законі, адже порушують встановлений в Україні порядок отримання права власності на земельну ділянку. Доведеність порушення права позивачки визнанням права власності на земельну ділянку, на яку вона має право заявити свої права - не давало підстав суду перевести права власника земельної ділянки з однієї сторони у цивільному спорі на іншу поза встановленою процедурою оформлення права власності. Позивачка не позбавлена права звернутись до відповідних органів для оформлення за нею права власності на спірну земельну ділянку відповідно до встановленої процедури. Ст. 155 ЗК передбачено визнання недійсним акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження земельною ділянкою - але не передбачено засобом захисту прав переведення права власності. Згідно з ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 126 ЗК (у редакції що діяла на час виникнення спірних правовідносин та на цей час) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню у частині фактичного переведення права власності - із відмовою у позовних вимогах у цій частині позову.

Щодо інших доводів апеляційної скарги - то вони висновків суду першої інстанції не спростовують - адже відповідно до правил статті 11 ЦПК суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, а статтею 61 ЦПК визначені підстави звільнення від доказування, зокрема те, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді" інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини , а рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 09 червня 2011 року, що набрало законної сили (а.с. 11-13) підтверджено дату здійснення угод щодо відчуження спірної нерухомості, фактичний зміст цих угод, що відповідав вказаному у їх тексті змісту. Акт на землю було видано особі, що не була на той час власником житлового будинку - а відповідно суд мав право визнати зазначений акт недійсним, відповідно до правил ст. 155 ЗК. Відповідачка ОСОБА_1 дійсно не здійснювала відчуження земельної ділянки при укладанні договору дарування 08 серпня 2008 року - адже не мала на цю ділянку оформленого права власності на момент здійснення угоди, проте ця обставина є встановленою судом і не свідчить про право ОСОБА_1 на земельну ділянку після укладення угоди дарування нерухомості. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для скасування державного акту та позбавлення права власності відповідачки на спірну земельну ділянку не спростовують, рішення суду першої інстанції є достатньо аргументованим, у ньому суд надав оцінку усім позовним вимогам, вірно встановив правовідносини, що склались між сторонами, вірно визначив норми матеріального права, що регулюють вирішення спірних питань, не допустив порушення правил оцінки доказів, ухвалив рішення без таких порушень норм матеріального чи процесуального права, що давали б підстави для скасування чи зміни рішення суду. Статтею 59 ЦПК є визначеним, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування , а відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідачкою не було доведено перед судом належним чином обгрунтованості своїх заперечень проти позовних вимог. Частиною 1 ст. 303 ЦПК України є передбаченим, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303-304, 307, 309, 314-315 ЦПК колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 22 травня 2012 року змінити, скасувавши його у частині визнання права власності на земельну ділянку площею 705 кв.м. за кадастровим номером 4423355100:01:001:0091, що розташована за адресою: вул. Першотравнева, 18 смт. Новопсков Новопсковський район Луганська область за ОСОБА_2 та покладення зобов'язання видати державний акт на відділ ДержКомЗему в Новопсковському районі та на Новопсковську селищну раду - у цій частині заявлених позовних вимог відмовити за їх необґрунтованістю.

У іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту її оголошення, може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом 20 днів з дня оголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції: Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий