Ухвала

від 05.07.2017 по справі 610/1780/17

БАЛАКЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 610/1780/17

Провадження № 1-кс/610/292/2017

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2017 року слідчий суддя Балаклійського районного суду Харківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 ,

розглянувши клопотання слідчого СВ Балаклійського ВП ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 про арешт майна,

ВСТАНОВИВ:

Погоджене з прокурором клопотання обґрунтоване наступним.

Від прокурора Балаклійського відділу Лозівської місцевої прокуратури Харківської області 26.05.2017 надійшло повідомлення про те, що на території Протоповівської сільської ради Балаклійського району Харківської області розташована земельна ділянка з кадастровим номером 6320285600:01:000:0193 площею 21,9341 га., яка знаходиться за межами населеного пункту на території Протоповівської сільської ради (земля резерву). Вказана земельна ділянка відповідно до даних відділу Держгеокадастру у Балалійському районі Харківської області на даний час рахується як землі, які включені до переліку земельних ділянок, права на які виставлено на земельні торгі ГУ Держгеокадастрому в Харківській області, проте зазначена земельна діялянка на теперішній час використовується невстановленими особами, в комерційних цілях та без будь-яких правовстановлюючих документів на неї, зокрема засіяна зерновою культурою.

В ході проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, 26.06.2017 слідчим СВ Балаклійського ВП ГУ НП в Харківській області ОСОБА_5 проведено огляд місця події, а саме земельної ділянки, з кадастровим № 6320285600:01:000:0193, яка знаходяться за межами населеного пункту Протоповівської сільської ради Балаклійського району Харківської області.

Відповідно до вищевказаного протоколу огляду слідчим встановлено, що земельна ділянка використовується невстановленими особами, а саме засіяна зерновою культурою.

26.06.2017 органом досудового розслідування вказана річ (рослини зернової культури) була визнана речовим доказом у кримінальному провадженні № 42017221380000058.

Таким чином, слідчий вважає, що необхідність арешту вказаного майна зумовлюється тим, що воно буде відігравати доказову роль у даному кримінальному провадженні. Незастосування цього заходу буде перешкоджати встановленню істини по справі внаслідок того, що вилучене майно може бути відчуженим, спотвореним, чи взагалі знищеним. Також у разі незастосування цього заходу не буде забезпечено подальше успішне проведення судової-почеркознавчої, судової-економічної та інших експертиз.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, просив його задовольнити.

Слідчий суддя, вислухавши думку прокурора, дослідивши надані докази, дійшов наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно до ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 173 КПК України регламентовано, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2)можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1)можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Надаючи оцінку дослідженим в ході розгляду клопотання доказам, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність умов, передбачених ч. 2 ст. 173 КПК України, а відповідно й наявності беззаперечних обставин, що дають підстави для задоволення клопотання.

З матеріалів досудового розслідування не вбачається, яка вартість самовільно зайнятої земельної ділянки.

Також слідчий в своєму клопотанні не визначив розмір та вартість майна, його індивідуальні ознаки (сорт), що не узгоджується з вимогами ст. 171КПК України та позбавляє можливості визначити порядок виконання ухвали, проведення конкретних дій, направлених на збереження цілісності і вартості даного майна.

Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Доводи слідчого, що зернова культура, яка засіяна на спірній земельній ділянцізберегла на собі сліди кримінального правопорушення, є майном, набутим кримінально-противоправним шляхом -необґрунтовані.

Відповідальність за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст.197-1 КК України передбачена за самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику.

Предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст.197-1 КК України є земельна ділянка, як об`єкт права власності. Земельна ділянка - це частина земельної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами суб`єктів власності. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на знаходяться, а також на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки (ст. 79 Земельного Кодексу України). Обов`язковою ознакою складу злочину, передбаченого ч. 1ст. 197-1 КК України, є завдання значної шкоди її законному володільцю або власнику, однак розмір шкоди в клопотанні також не зазначений. Не визначено в клопотанні і спосіб накладення арешту.

За таких обставин достатніх підстав для накладення арешту не встановлено, отже, в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170 173 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання слідчого СВ Балаклійського ВП ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 про арешт майна - відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Харківської області на протязі п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1