Постанова

від 07.05.2007 по справі 5/2171-19/262а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5/2171-19/262А

       ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

07.05.07                                                                                           Справа  № 5/2171-19/262А

Львівський апеляційний господарський суд,  в складі колегії:

головуючого-судді:                   Якімець Г.Г.,

суддів:                                         Дубник О.П.,

                                                 Орищин Г.В.,

при секретарі   Горбач Ю.Б.,

з участю представників:

від скаржника (позивач) –Яцук Г.М.

від відповідача 1  – не з'явився

від відповідача 2 –не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області від 15.12.2006 року вих.№8137/10-007

на постанову господарського суду Львівської області від 28.11.2006 року, суддя Левицька Н.Г.

у справі № 5/2171-19/262А,

за позовом Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області, м.Миколаїв

до відповідача 1 Малого приватного підприємства «Берізка», с.Дроговиж

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Леокос», м.Київ

про визнання недійсним договору від 20.05.2005 року

          Особам, які беруть участь у справі, права і обов'язки, передбачені ст.49, 51, 59 Кодексу адміністративного судочинства України, роз'яснено.

Постановою господарського суду Львівської області від 28.11.2006 року по справі №5/2171-19/262А позов ДПІ у Миколаївському районі задоволено частково, визнано недійсним договір від 20.05.2005 року, укладений між МПП «Берізка»та ТзОВ «Леокос». В задоволенні позовних вимог в частині застосування наслідків передбачених ст.208 Господарського кодексу України відмовлено.

Судом першої інстанції при винесенні постанови взято до уваги те, що згідно даних ДПІ у Деснянському районі м.Києва, ТзОВ „Леокос" за юридичною адресою не знаходиться, останній звіт з ПДВ підприємством подано за березень 2005р., рішенням Деснянського районного суду м.Києва, м. Київ від 27.12.2005р. по справі № 2-2286/2005р. було визнано недійсними: статут ТзОВ „Леокос" з моменту реєстрації у Деснянській районній в місті Києві державній адміністрації; свідоцтво про державну реєстрацію № 10661020000000475 - з моменту реєстрації - з 22.11.2004р.; свідоцтво №35356227 про реєстрацію ТзОВ „Леокос", м. Київ в якості платника податку на додану вартість - з 22.11.2004р.; протокол зборів засновників №1 від 05.10.2004р.

Також господарський суд вказує на те, що Рішенням Деснянського районного суду м.Києва, м. Київ від 27.12.2005р. встановлено, що засновник ТзОВ „Леокос", м. Київ Лещук К.Л. за пропозицією незнайомої особи за грошову винагороду, без мети здійснення підприємницької діяльності, зареєстрував ТзОВ „Леокос", м. Київ.

Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що договір, укладений між відповідачами, спрямований на приховування від оподаткування доходів, оскільки, за укладеним договором кошти в бюджет перераховані не були, а Відповідач-2 не звітувався, його місцезнаходження не встановлено.

Проте, судом взято до уваги те, що станом на момент укладення спірного договору відповідач-1 не знав і не міг знати про наявність умислу зі сторони відповідача-2 на здійснення діяльності, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, умови договору МПП "Берізка" виконано повністю, податок на додану вартість відповідачем-1 сплачено продавцю в ціні товару, що підтверджується долученими до матеріалів справи доказами. Таким чином, суд вказує на те, що підстави для застосування наслідків передбачених ст.208 ГК України відсутні.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ДПІ у Миколаївському районі подала апеляційну скаргу, в якій просить змінити постанову господарського суду Львівської області від 28.11.2006 року по справі №5/2171-19/262А  в частині відмови у застосуванні правових наслідків визнання угод недійсними та застосувати наслідки, передбачені статтею 208 ГК України.

Зокрема скаржник вказує на те, що відмовляючи у застосуванні наслідків визнання угод недійсними, судом першої інстанції порушено ч.1 ст.208 ГК України, відповідно до якої, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. Таким чином, на думку скаржника, визнання господарського зобов'язання недійсним передбачає обов'язкове застосування наслідків –стягнення певної суми в доход держави.

Представник скаржника (позивача) у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримала, просила постанову господарського суду Львівської області від 28.11.2006 року по справі №5/2171-19/262А скасувати, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задоволити повністю.

Представник відповідача 1 в судове засідання не з'явився, проте надіслав до суду заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить постанову господарського суду Львівської області від 28.11.2006 року по справі №5/2171-19/262А залишити без змін, а апеляційну скаргу ДПІ у Миколаївському районі без задоволення.

Зокрема, відповідач 1 зазначає про те, що на момент укладення спірного договору відповідач 1 не знав і не міг знати про наявність умислу зі сторони відповідача 2 на здійснення діяльності, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Представник відповідача 2 в судове засідання не зявився.

Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідача 1 та відповідача 2, за наявними в справі доказами.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши наявні докази по справі, встановив наступне:

Миколаївською МДПІ проведено комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства МПП «Берізка»за період з 01.10.2004 р. по 30.09.2005 р., за наслідками якої 07.02.2006р. складено акт №35-230/25224798.

У ході проведення перевірки відділом контрольно-перевіряючої роботи було надіслано до ДПІ у Деснянському районі м.Києва листи-запити від 18.01.2006 року №279/23 та від 27.01.2006 року №527/23 про проведення зустрічної перевірки ТзОВ «Лекокос»на предмет взаєморозрахунків з МПП «Берізка»по податкових накладних: №239 від 23.05.2005 р., №240 від 23.04.2005р. №242 від 23.05.2005р., №243 від 23.05.2005р., №247 від 24.05.2005р., №249 від 24.05.2005р., №250 від 24.05.2005р., №251 від 24.05.2005р., №256 від 25.05.2005р, №257 від 25.05.2005р., №258 від 25.05.2005р., №259 від 25.05.2005р., №262 від 26.05.2005р., №263 від 26.03.2005р., №264 від 26.05.2005р., №266 від 27.05.2005р., №269 від 27.05.2005р., №274 від 30.05.2005р., №278 від 01.06.2005р., №279 від 01.06.2005р., №282 від 03.06.2005р., №286 від 06.06.2005р., №288 від 07.06.2005р., №290 від 09.06.2005р., №298 від 15.06.2005р., №299 від 16.06.2005р., №300 від 16.06.2005р., №302 від 16.06.2005р., №307 від 20.06.2006р., №308 від 20.06.2005р., №309 від 20.06.2005р., №311 від 23.06.2005р., №313 від 23.06.2005р., №315 від 24.06.2005р., №323 від 05.07.2005р., №351 від 17.07.2005р., №364 від 22.07.2005р., №370 від 27.07.2005р. на загальну суму 635346 грн., в тому числі ПДВ 105891 грн.

Оплату за поставку продукції МПП "Берізка", с. Дроговиж Миколаївського району Львівської області проведено готівкою, відповідно до квитанцій прибуткових касових ордерів № 4 на суму 10000,00 грн., №5 на суму 10000,00 грн., №8 на суму 10000,00 грн., №11 на суму 5492,29 грн., №12 на суму 10000,00грн., №14 на суму 8000,00 грн., №18 на суму 10000,00 грн., №21 на суму 10000,00 грн., №23 на суму 10000,00 грн., №26 на суму 10000,00 грн., №27 на суму 10000,00 грн., №30 на суму 10000,00 грн., №32 на суму 10000,00 грн., №34 на суму 10000,00 грн., №36 на суму 10000,00 грн., №39 на суму 10000,00 грн., №40 на суму 10000,00 грн., №42 на суму 10000,00 грн., №43 на суму 10000,00 грн., №44 на суму 10000,00 грн., №45 на 10000,00 грн., №47 на 10000,00 грн., №48 на 10000,00 грн., №50 на 10000,00 грн., №51 на суму 10000,00 грн., №53 на суму 2671,06 грн., №55 на суму 10000,00 грн., №56 на суму 10000,00 грн., №59 на суму 10000,00 грн., №61 на суму 10000,00 грн., №62 на суму 10000,00 грн., №63 на суму 10000,00 грн., №65 на суму 10000,00 грн., №67 на суму 10000,00 грн., №69 на суму 10000,00 грн., №70 на суму 10000,00 грн., №72 на суму 10000,00 грн., №75 на суму 10000,00 грн., №77 на суму 10000,00 грн., №78 на суму 10000,00 грн., №79 на суму 10000,00 грн., №81 на суму 10000,00 грн., №83 на суму 10000,00 грн., №84 на суму 10000,00 грн., №86 на суму 10000,00 грн., №89 на суму 10000,00 грн.

Згідно отриманих відповідей від ДПІ у Деснянському районі м.Києва встановлено, що ТзОВ „Леокос” за юридичною адресою не знаходиться, останній звіт з ПДВ підприємством подано за березень 2005р., рішенням Деснянського районного суду м.Києва, м. Київ від 27.12.2005р. по справі № 2-2286/2005р. було визнано недійсними: статут ТзОВ „Леокос” з моменту реєстрації у Деснянській районній державній адміністрації  м.Києва; свідоцтво про державну реєстрацію №10661020000000475 - з моменту реєстрації - з 22.11.2004р.; свідоцтво №35356227 про реєстрацію ТзОВ „Леокос", м. Київ в якості платника податку на додану вартість - з 22.11.2004р.; протокол зборів засновників №1 від 05.10.2004р.

Рішенням Деснянського районного суду м.Києва, м. Київ від 27.12.2005р. встановлено, що засновник ТзОВ „Леокос", м. Київ Лещук К.Л. за пропозицією незнайомої особи за грошову винагороду, без мети здійснення підприємницької діяльності, зареєстрував ТзОВ „Леокос", м. Київ. За винагороду Лещуком К.Л. також відкрито розрахунковий рахунок. Майно та грошові кошти до статутного фонду ТзОВ „Леокос", м. Київ ним не вносились, протокол зборів засновників товариства від 05.10.2004р. не оформлявся, будь-яких фінансово-господарських документів він не підписував.

У відповідь на запит суду від 18.10.2006р. ДПІ у Деснянському районі м. Києва, листом №3358/9/26-730 від 10.11.2006р., повідомлено, що 15.11.2005р. Прокуратурою Деснянського району м. Києва порушено кримінальну справу №53-1438 за фактом створення "фіктивного" підприємства ТзОВ "Леокос", м. Київ з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши наявні докази по справі, прийшов до висновку, що постанова господарського суду по даній справі підлягає скасуванню з наступних підстав:

Частиною ч.1 ст.203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

В частині першій ст.215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.207 Господарського кодексу України - господарське зобов'язання, що не відповідне вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин із порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Необхідними умовами для визнання угоди недійсною відповідно до вищезазначених норм є її укладення з метою за відомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків за даною угодою. Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона) усвідомлювали чи повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладається, суперечність її інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Відповідно до вимог п.7.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки" від 25.07.2002р. № 1056, - до договорів, які порушують основні принципи існуючого суспільного ладу, відносяться договори, спрямовані на використання всупереч закону колективної державної або приватної власності з корисливою метою, на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів, використання майна, що перебуває у їх власності або користуванні, всупереч інтересам суспільства тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 27.12.2005р. статут відповідача-2 (ТзОВ „Леокос”) та свідоцтво платника податку на додану вартість визнані недійсними.

Про наявність мети на приховування від оподаткування прибутків свідчить той факт, що ТзОВ „Леокос", м. Київ свідомо здійснювало господарську діяльність порушуючи норми чинного законодавства, та отримало прибуток, який був прихований від оподаткування. Договір підписаний невстановленою посадовою особою від імені ТзОВ „Леокос”. Відповідно, операція з відображення податкового кредиту МПП „Берізка” не має належного документального підтвердження та є безпідставною.

Спірний Договір укладено 20.05.2005р. між МПП „Берізка”, с. Дроговиж Миколаївського району Львівської області, в особі директора Чорного В.М. та ТзОВ „Леокос”, м. Київ в особі директора Дацюк О.В., податкові накладні підписані директором Дацюк О.В. Оскільки рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 27.12.2005р. встановлено непричетність Лещука К.Л. до створення, реєстрації та діяльності ТзОВ „Леокос”, м.Київ, то вказаний вище договір та податкові накладні підписані особою, яка не належить до кола осіб, наділених таким правом у визначеному законом порядку. Відповідно до п.1.1. даного Договору МПП „Берізка" було куплено лісо- та будматеріали за цінами, встановленими у накладних на суму, згідно з податковими накладними. Оплата здійснена МПП „Берізка” готівкою відповідно до квитанцій прибуткового касового ордера.

Таким чином, даний Договір, укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2, спрямований на приховування від оподаткування доходів, оскільки, за укладеним договором кошти в бюджет перераховані не були, а відповідач-2 не звітувався, його місцезнаходження не встановлено, установчі документи визнано недійсними.

В даному випадку наявна завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладання угоди, полягає у тому, що Відповідач - 2: ТзОВ "Леокос", всупереч вимогам Закону України „Про систему оподаткування” від 25.06.1999р. № 1251-ХІІ, із наступними змінами та доповненнями, Закону України „Про порядок погашення податкових зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., не звітувався про фінансово-господарську діяльність та податки до бюджету не сплачував, незважаючи на те, що вказаним підприємством здійснювались господарські операції, виписувались податкові накладні, зазначавши юридичну адресу, за якою він не знаходиться та не подавав звітності до податкових органів.

Частиною 1 ст. 208 ГК України передбачено, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідома суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявністю наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язань однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Приймаючи рішення про розподіл судових витрат, апеляційний господарський суд виходив з того, що позовна заява немайнового характеру та що судом встановлено умисел відповідача 2.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджено  в діях відповідача 2 умисел при укладенні спірного договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 28.11.2006 року по справі №5/2171-19/262А слід скасувати, а позов ДПІ у Миколаївському районі Львівської області задоволити повністю.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,202,205,207,209 п.6,7 розділу VІІ КАС України, суд,

                                                          постановив:

Апеляційну скаргу ДПІ у Миколаївському районі Львівської області задоволити.

Постанову господарського суду Львівської області від 28.11.2006 року по справі №5/2171-19/262А скасувати, прийняти нову постанову.

Позов задоволити.

Визнати недійсним договір від 20.05.2005 року, укладений між МПП «Берізка»(с.Дроговиж, Миколаївського району, Львівської області, код ЄДРПОУ 25224798) та ТзОВ «Леокос»  (м.Київ, вул.Кіото,25, код ЄДРПОУ 33148533).

Стягнути з ТзОВ «Леокос» (м.Київ, вул.Кіото,25, код ЄДРПОУ 33148533) на користь МПП «Берізка»(с.Дроговиж, Миколаївського району, Львівської області, код ЄДРПОУ 25224798)  –635346 грн.

Стягнути з ТзОВ «Леокос» (м.Київ, вул.Кіото,25, код ЄДРПОУ 33148533) на користь Державного бюджету України –127,50 грн. гривень в якості відшкодування державного мита за розгляд справи господарським судом Львівської області та Львівським апеляційним господарським судом.

Стягнути з МПП «Берізка»(с.Дроговиж, Миколаївського району, Львівської області, код ЄДРПОУ 25224798) в дохід Державного бюджету(р/р №31117115700331 УДК у Миколаївському районі Львівської області, ЗКПО 23949770, МФО 825014) - 635346 грн.

Господарському суду Львівської області на виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду видати виконавчі листи.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку.   

Матеріали справи  повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя:                                              Якімець Г.Г.

Судді:                                                                       Дубник О.П.

                                                                                  Орищин Г.В.