Ухвала

від 27.06.2017 по справі 756/4913/17-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

справа № 756/4913/17 головуючий у 1-й інстанції: Луценко О.М.

апеляційне провадження № 22-ц/796/7530/2017

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого Головачова Я.В.

суддів: Поливач Л.Д., Шахової О.В.

при секретарі Горак Ю.М.

розглянувши в судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Український аграрний ресурс" про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Український аграрний ресурс" на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 24 травня 2017 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 24 травня 2017 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову. Накладено арешт на основні засоби (основні фонди) за адресою: АДРЕСА_1, які належать ТОВ "Український аграрний ресурс", ЄДРПОУ 36790154.

У поданій апеляційній скарзі представник ТОВ "Український аграрний ресурс" - Сирко Д.О., посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову. Скаржник зазначає, що заявником у поданій заяві не надано жодних доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на реалізацію майна підприємства та необхідність застосування відповідного заходу забезпечення позову; в оскаржуваній ухвалі не зазначено жодних обставин, які б підтверджувалися належними та допустимими засобами доказування, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Представник ТОВ "Український аграрний ресурс" - СиркоД.О. в суді апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.

ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав, що судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що у провадженні Оболонського районного суду міста Києва знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Український аграрний ресурс" про стягнення боргу.

Постановляючи ухвалу про задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у випадку задоволення позову, а тому є підстави для накладення арешту на основні фонди (основні засоби) ТОВ "Український аграрний ресурс".

Проте повністю з таким висновком суду погодитися не можна.

Частиною 1 статті 151 ЦПК України визначено, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-які стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду (ч. 3 ст. 151 ЦПК України).

Статтею 152 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Як убачається з роз'яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Доводи ТОВ "Український аграрний ресурс" про те, що заявником у поданій заяві не надано жодних доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на реалізацію майна підприємства та необхідність застосування відповідного заходу забезпечення позову є необгрунтованими та підлягають відхиленню.

Достатньо обгрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації тощо).

У даному випадку, продаж у день постановлення оскаржуваної ухвали ТОВ "Український аграрний ресурс" будівлі цеху з виробництва комплексних макро- та мікродобрив з прибудовами, свідчить про вчинення відповідачем дій, спрямованих на реалізацію майна та потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення.

Оскільки предметом спору є вимоги майнового характеру, заявником обгрунтовано причини звернення із заявою про забезпечення позову, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову.

Разом з тим, обираючи відповідний захід забезпечення позову та накладаючи арешт на основні засоби ТОВ "Український аграрний ресурс", суд першої інстанції не врахував, що види забезпечення позову в силу ч. 3 ст. 152 ЦПК України мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

При цьому, накладаючи арешт на основні засоби підприємства, суд першої інстанції не врахував, що до основних засобів підприємства належать, зокрема, земельні ділянки; будівлі, споруди та передавальні пристрої; машини та обладнання; транспортні засоби; інструменти, прилади та інвентар (меблі), тобто велика кількість майна, що входить до складу підприємства та використовується ним для здійснення підприємницької діяльності.

Норма процесуального законодавства про те, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, дає підстави для висновку, що у позовному провадженні піддані арешту грошові кошти або майно слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат.

Крім того, у даному випадку накладення арешту на основні засоби ТОВ "Український аграрний ресурс" фактично обмежує підприємство у можливості користуватися та розпоряджатися всім власним майном, що може призвести до незворотних наслідків.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає необхідним змінити ухвалу суду першої інстанції та накласти арешт на основні засоби ТОВ "Український аграрний ресурс" у межах розміру сум позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Український аграрний ресурс" задовольнити частково.

Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 24 травня 2017 року змінити.

Викласти абзац другий резолютивної частини ухвали у наступній редакції: "Накласти арешт на основні засоби товариства з обмеженою відповідальністю "Український аграрний ресурс", ЄДРПОУ 36790154, загальною вартістю 374 809 грн. 54 коп."

В іншій частині ухвалу залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: