Ухвала

від 15.05.2007 по справі 3/410-16/236а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

3/410-16/236А

       ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

УХВАЛА

15.05.07                                                                                           Справа  № 3/410-16/236А

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді                                                                             Скрутовського П. Д.

суддів                                                                                                  Онишкевича В. В.

                                                                                                                 Слуки М. Г.     

розглянув           апеляційну скаргу ПП «Міа-стиль», м. Львів від 06.03.2007 р. № 04-18

на постанову           Господарського суду Львівської області від 06.02.2007 р.

у справі           № 3/410-16/236 А

за позовом           Прокурора Сихівського району м. Львова в інтересах держави в особі Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до відповідача ПП «Міа-стиль», м. Львів

про           стягнення штрафних санкцій в сумі 5 100 грн.

за участю представників сторін:

від прокуратури –Давидович І. М. –помічник прокурора (посвідчення № 88)

від позивача –явка необов'язкова –Бондарець М. А. –представник (довіреність № 01-7/13-20 від 10.01.2007 р.)

від відповідача (скаржника) –явка необов'язкова –не з'явився

Представникам прокуратури та позивача у судовому засіданні були роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст.ст. 49, 51 КАС України. Згідно клопотання, технічна фіксація судового процесу не здійснюється, ведеться протокол судового засідання. Заяв про відвід суддів не надходило.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 19.03.2007 р. було закінчено підготовку справи до розгляду і призначено на 03.04.2007 р., а ухвалою від 03.04.2007 р. розгляд справи відкладався за клопотанням відповідача (скаржника) до 15.05.2007 р., явка сторін не була визнана обов'язковою.

Постановою господарського суду Львівської області від 06.02.2007 р. у справі № 3/410-16/236 А за позовом Прокурора Сихівського району м. Львова в інтересах держави в особі Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ПП «Міа-Стиль»про стягнення 5 100 грн. штрафних санкцій за невиконання нормативу по працевлаштуванні 1 інваліда у 2005 році позов задоволено повністю.

          При винесенні оскаржуваної постанови, місцевий господарський суд керувався нормами Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів”, Положенням «Про Фонд України соціального захисту інвалідів», затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 26.09.2002 р. № 1434, Порядком сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 28.12.2001 р. № 1767 та мотивував її тим, що відповідачем не було виконано передбаченого для нього нормативу по працевлаштуванні 1 інваліда, а також тим, що Листом № 320/04 від 07.02.2007 р. Залізничного районного центру зайнятості м. Львова підтверджується неподання ПП «Міа-Стиль»у 2005 році звітів про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для інвалідів.

Скаржник, відповідач у справі, не погодився з постановою господарського суду Львівської області, подав апеляційну скаргу, в якій вказує підстави, з яких вважає, що дана постанова підлягає скасуванню, а слід прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм ст. 250 ГК України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій, а також на те, що ПП «Міа-Стиль»не було належним чином повідомлено про розгляд справи в господарському суді першої інстанції, а також не отримало копії позовної заяви. Крім того, скаржник зазначає, що неодноразово повідомляв центр зайнятості про направлення інвалідів на підприємство з метою працевлаштування.

Скаржник не забезпечив явки уповноваженого представника у судове засідання, хоча належним чином був повідомлений про час і місце судового розгляду справи, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 2293878.

Прокуратура та позивача не скористалися правом, наданим ст. 191 КАС України, не подали відзивів на апеляційну скаргу, хоча їхні представники у судовому засіданні заперечували доводи, викладені в апеляційній скарзі, просили постанову місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на повноту та об'єктивність дослідження матеріалів справи.

          Розглянувши наявні матеріали справи, а також доводи та заперечення, наведені в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача у судових засіданнях, колегія суддів господарського суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що постанову місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав:

Відповідно до ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, для підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8  до 25 чоловік –у кількості 1 робочого місця.

Із матеріалів справи, а саме із звіту відповідача форми № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, вбачається, що середньооблікова чисельність працівників на підприємстві у звітному періоді складала 27 чоловік, відповідно норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у звітному періоді повинен був становити в кількості 1 інваліда, а на підприємстві у даному періоді не працював жодний інвалід.

За п.п. 3.2.5 Інструкції із статистики кількості працівників, середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12.

Згідно змісту Листів Держкомстату № 6-2-7/230 від 21.10.2002 року та Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 6538 від 12.11.2003 р., у разі отримання при розрахунку не цілого значення показника необхідно заокруглювати його за загальними правилами арифметики до цілого значення.

Відповідно до вимог ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

У разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об'єднання), установи і організації в порядку, передбаченому законом.

Отже, відсутність в спірному періоді прибутку не звільняє відповідача від сплати штрафних санкцій за не створення робочого місця для працевлаштування інваліда.

Згідно з положеннями Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку і використання цих коштів, суми штрафних санкцій визначаються в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, незайняте інвалідом і виплачується підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, наступного за звітним. Суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства, а у разі несплати в установлений термін, відділення Фонду соціального захисту інвалідів вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку, керуючись також Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 1434 від 26.09.2002 р., ст. 2 КАС України та ст. 124 Конституції України.

          Із розрахунку суми штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів за 2005 рік вбачається, що середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 5 100 грн. –відповідно Фондом соціального захисту інвалідів були нараховані штрафні санкції в такому ж розмірі за 1 нестворене робоче місце для працевлаштування інваліда.

Відповідно до ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, працевлаштування інвалідів здійснюється органами  виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Згідно ч. 2 ст. 19 цього ж Закону, відповідальність за незабезпечення зазначених нормативів покладається на керівника підприємств.

Відповідно до Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування ) робочих місць для працевлаштування інвалідів. (п. 5)

Згідно даного Положення, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. (п. 3).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 16.03.2007 р. від відповідача (скаржника) вимагалося документально підтвердити повідомлення центру зайнятості листами про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів з січня по грудень 2005 року. Однак, вимог даної ухвали відповідач не виконав.

Матеріалами справи, а саме листом Залізничного центру зайнятості м. Львова від 07.02.2007 р. № 320/04, підтверджується неподання ПП «Міа-Стиль»у звітному періоді (2005 рік) звітів про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для осіб з обмеженою працездатністю.

Щодо посилання скаржника на ст. 250 ГК України, апеляційна інстанція вважає безпідставними, оскільки до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», не застосовуються строки, визначені ст. 250 ГК України, з 01.01.2006 р., а у даному випадку правовідносини тривають до 15.04.2006 р.

          Отже, беручи до уваги викладене вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відповідач не виконав покладений на нього чинним законодавством України обов'язок по створенню (пристосуванню) робочих місць для працевлаштування інвалідів, в тому числі не проінформувавши районний центр зайнятості про можливість працевлаштувати необхідну кількість інвалідів.

Враховуючи вищенаведене, а також норми чинного законодавства України і практику Вищого господарського, адміністративного та Верховного судів України щодо перегляду матеріалів справ в касаційному порядку з аналогічним предметом спору, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що постанова господарського суду Львівської області прийнята з врахуванням обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 184, 195, 199, 200-205, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, -

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛИВ:

1.          Постанову господарського суду Львівської області від 06.02.2007 р. у справі № 3/410-16/236 А залишити без змін, а апеляційну скаргу ПП «Міа-Стиль»без задоволення;

2.          Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду;

3.          Ухвала може бути оскаржена в установленому законом порядку.

Головуючий-суддя                                                                                          П. Д. Скрутовський

Суддя                                                                                                                  В. В. Онишкевич  

Суддя                                                                                                                 М. Г. Слука