Ухвала

від 22.05.2007 по справі 49/201-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

49/201-А

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

УХВАЛА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 22.05.07 р.          № 49/201-А

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Сотнікова С.В.

 суддів:             

 при секретарі:          

 За участю представників:

 від позивача - Биховченко Р.І. – предст.;

 від відповідача - Сименюк І.Ю. – предст.;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва

 на рішення Господарського суду м.Києва від 26.01.2007

 у справі № 49/201-А   

 за позовом           Відкрите акціонерне товариство "Петровський завод "СМіК"

 до           Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва

 про          визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

 17.04.2007р. в судовому засіданні оголошувалась перерва відповідно дост. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

ВСТАНОВИВ:

 Постановою Господарського суду м. Києва від 26.01.2007р. у справі

№ 49/201-А позов задоволено частково. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва від 19.05.2006 №0000052400 та №0000012400. В інший частині позову відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 1,70 грн. судового збору.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову скасувати в частині задоволених позовних вимог, прийняти в цій частині нову, якою в позові відмовити з підстав порушення норм матеріального права, зокрема, пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15, пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, та неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи. На думку апелянта, при прийнятті оскаржуваних рішень ним дотримано 1095-денний термін для застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Позивачем надано заперечення на апеляційну скаргу, в якому він заперечив доводи апеляційної скарги та просив залишити постанову суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Спірним податковим повідомлення-рішенням Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва №0000052400 від 19.05.2006р. до позивача на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за затримку на 313 днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання застосовано штраф у розмірі 50% у сумі 97646,85грн.

Спірним податковим повідомлення-рішенням Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва №0000012400 від 19.05.2006р. до позивача на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за затримку на 515 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання до позивача застосован штраф у розмірі 50% в сумі 41934,96 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем за результатами невиїзної камеральної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства України Закритим акціонерним товариством “Петровській завод “СміК”, про що складений акт №6/24-016/04012336 від 18.05.2006р.

В акті перевірки зроблено висновок про порушення ст. 17 Закону України “Про плату за землю”, а саме несвоєчасна сплата підприємством податку за землю за період з 31.08.2001р. по 03.03.2003р.

У відповідності до ст. 14 Закону України "Про плату за землю" платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Несвоєчасна сплата узгодженого податкового зобов'язання є підставою для застосування по відношенню до платника податків штрафних санкцій відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, спірними податковими повідомленнями-рішеннями відповідач визначив позивачу податкові зобов'язання зі сплати штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання по податку за землю, самостійно визначеного позивачем у розрахунках №1969 від 30.01.2001, №1069 від 31.01.2001, №530 від 31.01.2002, а також за несвоєчасну сплату сум податкового боргу по податку на землю за договором про розстрочення №15 від 03.05.2001.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України (п.1.2 ст.1);

податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання (п. 1.3 ст. 1);

штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами (п 1.5 ст. 1).

Штрафні санкції згідно спірних податкових повідомлень-рішень застосовані відповідачем з посиланням на ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, згідно з п 17.3 ст. 17 названого Закону, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Податкове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у підпункті 15.1.1 цього пункту, у разі коли:

а)   податкову декларацію за період,  коли  виникло податкове  зобов'язання,  не  було подано;

б) судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою - платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання (пп. 15.12 п. 15.1 ст. 15 вказаного Закону).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем визначена сума податкового зобов'язання спірними податковими повідомленнями-рішеннями 19.05.2006р. за несвоєчасну сплату податку на землю у період з 31.08.2001р. по 03.03.2003р., тобто з порушенням 1095-денного терміну.

Будь-яких доказів на підтвердження існування обставин, встановлені пп. 15.1.2 п. 15.1 ст. 15 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами”, за наявності яких строки давності не застосовуються, відповідачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надано.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянтом не надано судам першої та апеляційної інстанції беззаперечних доказів на підтвердження правомірності прийняття оскаржуваних рішень, в той же час позивачем повно доведено обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти апеляційної скарги.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині визнання нечинними спірних податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва від 19.05.2006 № 0000052400 та № 0000012400.

Відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова Господарського суду міста Києва від 26.01.2007р. у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для її скасування або зміни не вбачається.

Керуючись статтями 198, 200, 205, 206, 209  Кодексу адміністративного судочинства України Київський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

 Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі

м. Києва залишити без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва  від 26.01.2007р. у справі  № 49/201-А – без змін.

Матеріали справи № 49/201-А повернути Господарському суду міста Києва.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим  рішенням  суду апеляційної інстанції.

 Головуючий суддя          

 Судді