Постанова

від 06.07.2017 по справі 826/14273/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И місто Київ 06 липня 2017 року                                         №826/14273/15           Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Сервісконд.Ком.Юа» додержавної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві    провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.02.2015 №0001362208, ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервісконд.Ком.Юа»  звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якій просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення 02.02.2015 №0001362208. Позивач мотивує свої вимоги тим, що висновки державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, на яких ґрунтується оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки фінансово-господарські операції позивача з контрагентами є реальними, що підтверджується, за твердженнями позивача, належним чином оформленою первинною документацією. Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваного  податкового повідомлення-рішення, прийнятого у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв'язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку позивача. Розгляд справи здійснено у письмовому провадженні, відповідно до приписів частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд ВСТАНОВИВ: Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісконд.Ком.Юа» щодо документального підтвердження господарських відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Глобал Люкс», товариством з обмеженою відповідальністю «Голден Люкс», товариством з обмеженою відповідальністю «Пазл Строй» за червень 2014 року та товариством з обмеженою відповідальністю «Фешн Стоун ЛТД» за серпень 2014 року. Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісконд.Ком.Юа» пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України при взаєморозрахунках з товариством з обмеженою відповідальністю «Голден Люкс», товариством з обмеженою відповідальністю «Пазл Строй» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фешн Стоун ЛТД». За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 19.01.2015 №17/1-22-08-38746290 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.02.2015 №0001362208, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 27036,00 грн., з яких 18024,00 грн. нараховано за основним платежем та 9012,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду. Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Вказана правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 16.02.2016 у справі №К/800/18945/14, від 01.03.2016 у справі №К/800/66709/14, від 24.02.2016 у справі №К/800/5891/15 та від 03.03.2016 у справі №К/800/21974/14. Як вбачається зі змісту акту перевірки державної податкової інспекції у Голосіївському районі   головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 19.01.2015 №17/1-22-08-38746290, висновки щодо порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісконд.Ком.Юа» приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а саме: товариством з обмеженою відповідальністю «Голден Люкс», товариством з обмеженою відповідальністю «Пазл Строй» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фешн Стоун ЛТД». Зокрема, в акті перевірки від 19.01.2015 №17/1-22-08-38746290, контролюючий орган встановив наступне: - у товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Люкс»  відсутні об'єкти  оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період 01.03.2014 по 30.06.2014, які підпадають під визначення до підпункту 14.1.27 пункту 14 статті 14 та статтям 22, 185 Податкового кодексу України; - у товариства з обмеженою відповідальністю «Пазл Строй» відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідно для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності. Вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.; -  товариство з обмеженою відповідальністю «Фешн-Стоун ЛТД»  не знаходить за податковою адресою. З огляду на вищевказане, ознайомившись із доводами контролюючого органу, на підставі яких здійснено висновки акта перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісконд.Ком.Юа", слід зазначити, що чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Контролюючим органом при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками такої операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Аналогічна правова позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11. Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та його контрагентом з урахуванням умов спірних правовідносин. Так, на підтвердження реальності  господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісконд.Ком.Юа» з контрагентами, позивачем надано до суду первинну документацію, якою оформлювались зазначені відносини. Відповідно до наявних у матеріалах справи доказів, фінансово-господарські операції позивача (замовник) та товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Люкс» (виконавець) ґрунтувались на договорі від 06.05.2014 про надання консультаційних послуг. Аналізуючи умови договору від 06.05.2014 та надану до нього позивачем первинну документацію, суд зазначає наступне. Відповідно до пункту 1.1. зазначеного Договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати замовнику інформаційно-консультаційні послуги в порядку і на умовах, що обумовлені у цьому договорі з наступних питань: 1.1.1 консультування з питань податкового законодавства: оподаткування в цілому, оподаткування окремих господарських операцій, оптимізація оподаткування, інші питання оподаткування по запиту замовника; 1.1.2  роз'яснення основних положень трудового законодавства і консультування ведення кадрової справи на підприємстві замовника; 1.1.3 аналіз фінансово-господарської діяльності, оцінка активів і пасивів підприємства; 1.1.4 проведення маркетингових досліджень на ринку реалізації бухгалтерських і транспортних послуг, становлення кон'юнктури на ринку. Згідно пункту 1.2. Договору замовник звертається до виконавця із Завданням про надання йому консультаційних послуг як щодо справ, що існують на цей момент, так і щодо справ, що можуть виникнути у майбутньому. Разом з тим, позивачем надано до суду «Результати виконаного завдання по договору про надання консультаційних послуг від 06.05.2014 за червень 2014 року», відповідно до змісту якого товариство з обмеженою відповідальністю «Голден люкс» надає консультації та рекомендації з питання придбання проектної будівельної документації.           Суд зазначає, що відповідне досліджене питання не відповідає умовам, зазначеним в  пункті 1.1. Договору від 06.05.2014. Також  позивачем не надано і самого Завдання про надання йому консультаційних послуг (пункт 1.2 Договору).           При цьому, згідно наявного у матеріалах справи акту надання послуг від 25.06.2014 №1330, не вбачається за можливе встановити детальний перелік консультаційних послуг, які надавалися за вказаним договором від.  06.05.2014.           Необхідно наголосити, що ані  договір,  ані наданий звіт не містить конкретних завдань, а містять лише загальний зміст послуг, відсутня мета дослідження, об'єкт (суб'єкт) дослідження, територія дослідження, методи збору інформації для аналізу, структура інформації, що надається за наслідками дослідження, тобто докладний опис того, на що направлений результат укладення договору та ціль подальшого використання в фінансово-господарській діяльності підприємства. Суд наголошує, що зміст звіту не відображає для кого і ким проводилося дослідження, прізвища консультантів, які здійснювали будь-яку істотну частину дослідження.           При цьому, суд враховує, що     наявність оплати     за спірними операціями сама по собі також не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод,     оскільки     рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного у сукупності,     не забезпечений зв'язком     з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.           На підтвердження господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісконд.Ком.Юа» та товариством з обмеженою відповідальністю «Пазл-Строй», товариством з обмеженою відповідальністю «Фешн-Стоун ЛТД», позивачем надано копії актів надання послуг, рахунків на оплату, податкових накладних.           Відповідно до наданих пояснень позивача, працівники товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісконд.Ком.Юа» в кількості 4 чоловік технічного персоналу в період червень, серпень 2014 року виконували  роботу з монтажу кондиціонерів та їх технічного (сервісного) обслуговування, зважаючи на велику кількість замовлень позивачем залучено до виконання робіт по технічному обслуговуванню кондиціонерів товариством з обмеженою відповідальністю «Пазл Строй» та товариство з обмеженою відповідальністю «Фешн Стоун ЛТД», за підсумками роботи з якими було укладено акти виконаних робіт, які виписувались не на одну виконану роботу (послугу), а за весь місяць роботи з окремим підприємством.           Як вбачається зі змісту акту надання послуг від 26.06.2014 №944, акту надання послуг від 27.06.2014 між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Пазл Строй", акту надання послуг від 29.08.2014 №125 між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Фешн Стоун ЛТД», зазначені документи не містять інформації про фактичний обсяг виконаних робіт, кількість та адреси об'єктів замовника, що були предметом таких робіт (послуг), обсяг та склад використаних при виконанні запчастин і матеріалів, кількість задіяних при цьому трудових ресурсів.           Відповідні надані рахунки з товариством з обмеженою відповідальністю «Пазл-Строй» від 27.06.2014 №2706/023 на суму 58104,00 грн. не співпадають з сумою вказаною в актах надання послуг від 26.06.2014 №944 (19000 грн.) та від 27.06.2014 №945 (58104,00 грн.).           Податкова накладна від 27.06.2014 №194, містить посилання на договір будівельного підряду від 23.04.2014, податкова накладна від 29.08.2014 №95, посилається на  договір про виконання робіт від 01.08.2014, які в свою чергу до матеріалів справи не були надані.           Разом з тим, суд не приймає до уваги, наданні позивачем акти здачі-прийняття робіт з контрагентами, а саме: УНСП «Інфоком», товариством з обмеженою відповідальністю «Дорнборд ЛТД», товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-консалтингова компанія «Ін-вест» та іншими, оскільки позивачем не надано договорів , посилання на яких міститься в зазначених актах здачі-прийняття робіт, кошторисів, руху активів сплати виконаних робіт та жодних інших первинних документів, документів бухгалтерського обліку та пояснень про причини відсутності таких документів до суду також  не надані.           Відтак наявні акти здачі-прийняття робіт не містять інформації про залучення до їх виконання третіх осіб, у зв'язку з цим суд не вбачає причинно-наслідкового зв'язку між цими документами та спірними господарськими операціями. Таким чином, під час розгляду справи не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій. Відповідно до наявних в матеріалах доказів, за спірними операціями лише оформлялися окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість реального здійснення операцій. Суд акцентує увагу, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Отже, якщо певна господарська операція не відбулася, визначення податкового кредиту є безпідставним і ПДВ не підлягає відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у позивача податкових накладних, а також доказів сплати контрагенту вартості товару з податком на додану вартість. Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 19.02.2014 р. №К/800/12613. Проте, в межах даного спору судом не встановлено реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Голден Люкс», товариством з обмеженою відповідальністю «Пазл Строй» за червень 2014 року та товариством з обмеженою відповідальністю «Фешн Стоун ЛТД» за серпень 2014 року, оскільки суду не надано належних первинних та бухгалтерських документів, які б посвідчували фактичне надання послуг. Виходячи з наведеного у сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод, відповідно при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючий орган діяв правомірно, у межах наданих йому повноважень, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат за наслідками відмови у задоволенні позову, суд наголошує на наступному. Згідно з частиною першою статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Згідно із приписами статті 4 Закону України “Про судовий збір” за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги. Враховуючи сплачену позивачем при зверненні до суду суму судового збору у розмірі 182,70 грн., з позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі у розмірі 4 384,80 грн. (1827,00 грн. – 182,70  грн.). Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: У задоволені позову відмовити повністю. Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісконд.Ком.Юа» (код ЄДРПОУ 38746290) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок ГУ ДКСУ в місті Києві №31218206784007, МФО 820019, код отримувача 38004897) судовий збір у розмірі 1644 (одну тисячу шістсот сорок чотири) грн. 30 коп.            Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                            Літвінова А.В.