Рішення

від 04.07.2017 по справі 914/1011/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2017р. Справа № 914/1011/17

За позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОТ» , м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Карбон-Діоксайд» , м. Львів

про стягнення заборгованості в розмірі 208 614,88 грн.

Суддя Ділай У.І.

Секретар Климишин Ю.О.

За участі представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 - представник (Довіреність №22/05-17 від 22.05.2017р.)

Від відповідача: не з'явився

Права і обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОТ» , до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Карбон-Діоксайд» , про стягнення заборгованості в розмірі 208 614,88 грн.

Ухвалою суду від 25.05.2017р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 15.06.2017р.

26.05.2017р. господарським судом Львівської області отримано Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якого місцезнаходженням відповідача зазначено: 79008, м. Львів, площа ОСОБА_2, 15, кв. 8.

Представник позивача в судовому засіданні 15.06.2017р. підтримав позовні вимоги та надав для огляду оригінали документів, копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідач в судове засідання 15.06.2017р. явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвали суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи рекомендованим листом.

Поштовий конверт з ухвалою про порушення провадження у справі від 25.05.2017р. направлений на адресу, зазначену в позовній заяві (79008, м. Львів, пр. Д.Галицького, 15/8), повернутий поштовим відділенням із відміткою «вибули» .

Ухвалою суду від 15.06.2017р. розгляд справи відкладено на 04.07.2017р.

Представник позивача у судовому засіданні 04.07.2017р. підтримав позовні вимоги, з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи

Відповідач в судове засідання 04.07.2017р. повторно явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи суд -

встановив:

24 грудня 2013 року між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу № 241201, відповідно до п. 1.1 якого позивач продає, а відповідач купує нафтопродукти в асортименті в обсягах та по цінах згідно видаткових накладних для власної господарської (комерційної) діяльності.

Оплата за придбання нафтопродуктів проводиться шляхом попереднього перерахування коштів на основний поточний рахунок позивача за кожну окрему партію. Оплата за придбання кожної окремої партії нафтопродуктів можлива протягом 3 (трьох) календарних днів від дати відвантаження шляхом перерахування коштів на основний поточний рахунок позивача (п.п. 3.1, 3.2 договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 224 096,55 грн. згідно видаткових накладних: №Л0811/03 від 08.11.2016р. на суму 81 783,60 грн.; №Л2111/09 від 21.11.2016р. на суму 64 326,85 грн.; №Г0612/05 від 06.12.2016р. на суму 56 694,00 грн.; №Г0912/12 від 09.12.2016р. на суму 70 800,00 грн.; №Г1712/01 від 17.12.2016р. на суму 86 870,85 грн.; №Г2212/12 від 22.12.2016р. на суму 90 020,10 грн.; №1.20/01 від 20.01.2017р. на суму 98 983.35 грн.; №1.27/11 від 27.01.2017р. на суму 96 560,85 грн.; №1.30/10 від 30.01.2017р. на суму 96 560,85 грн.; №2.03/09 від 03.02.2017р. на суму 96 560,85 грн.; №2.10/09від 10.02.2017р. на суму 97 045,35 грн.; №2.17/08 від 17.02.2017р. на суму 96 803.10 грн.; №3.07/04 від 07.03.2017р. на суму 95 979,45 грн.; №3.10/07 від 10.03.2017р. на суму 95 107,35 грн., долученими до матеріалів справи (оригінали оглянуто в судовому засіданні).

Відповідач частково розрахувався з позивачем за поставлений товар. На дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем згідно первинних бухгалтерських документів становить 171 086,80грн.

Спір виник внаслідок того, що відповідач не виконав зобов'язань щодо своєчасної сплати вартості товару, ТзОВ «ТОТ» звернулося до господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 171 086,80грн. основного боргу.

Крім того, позивач нарахував відповідачу відповідно до положень ст. 625 ЦК України 1539,79грн. інфляційних втрат та 18906,71грн. 30% річних, а також, керуючись п. 4.3 договору, 17 081,58грн. пені.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір купівлі-продажу № 241201 від 24.12.2013р. у зв'язку із чим набули взаємних прав і обов'язків.

За договором купівлі-продажу, відповідно до вимог ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивач свої зобов'язання щодо передачі товару за спірним договором виконав повністю, що підтверджується копіями видаткових накладних, долучених до матеріалів справи. Відповідач оплату за поставлений товар здійснив частково, в результаті утворилась заборгованість в сумі 171 086,80грн.

Підписання відповідачем накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідач про дійсність поставки та проти наявності заборгованості не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідач як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями та відсутність коштів не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов'язань за Договором не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в судовому засіданні позивачем доведено факт несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати за отриманий товар в повному обсязі в сумі 171 086,80грн.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок позовних вимог, підстави та правильність нарахування суми інфляційних втрат, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що позивачем допущені помилки у нарахуванні суми інфляційних втрат, які не зменшують суму, що підлягає до стягнення, оскільки, за розрахунками суду загальна сума таких проведених нарахувань є більшою, ніж просить стягнути позивач. Враховуючи, що суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, а позивач не подавав такої заяви, відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 1539,79грн. інфляційних втрат слід задоволити.

Щодо позовної вимоги про стягнення 18906,71грн. 30% річних суд зазначає наступне.

Відповідно до умов п. 4.4 договору, за прострочення терміну виконання грошового зобов'язання щодо своєчасної оплати нафтопродуктів відповідач зобов'язаний сплатити позивачу, зокрема, 30% річних від суми боргу за весь час прострочення.

Частиною третьою статті 692 ЦК України встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, зазначена норма встановлює право продавця (постачальника) у разі несвоєчасної оплати товару покупцем вимагати від останнього оплати товару та процентів за користування чужими грошовими коштами.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Виходячи із положень вказаної статті, сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних.

Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів (п. 4.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» ).

Відтак, перевіривши поданий позивачем розрахунок 30% річних за прострочення виконання, судом встановлено, що позивачем допущені помилки у нарахуванні суми 30% річних, які не зменшують суму, що підлягає до стягнення, оскільки, за розрахунками суду загальна сума таких проведених нарахувань є більшою, ніж просить стягнути позивач. Враховуючи, що суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, а позивач не подавав такої заяви, відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 18906,71грн. 30 % річних слід задоволити.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 17 081,58грн. пені, суд зазначає наступне.

У п. 4.3 договору сторони узгодили, що у випадку несвоєчасної оплати за товар протягом терміну, вказаного в п.3.2, відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплачених нафтопродуктів за кожен день такого прострочення.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності із ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із вимогами ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до положень п. 4.3 договору та ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , позивачем допущено арифметичну помилку в розрахунках суми пені, які не зменшують суму, що підлягає до стягнення, оскільки, за розрахунками суду загальна сума таких проведених нарахувань є більшою, ніж просить стягнути позивач. Враховуючи, що суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, а позивач не подавав такої заяви, відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 17 081,58грн. слід задоволити.

Судовий збір покладається на відповідача, оскільки, спір виник з його вини.

Керуючись вимогами ст.ст. 22, 28, 33, 34, 44, 48, 49, 75, 82-84, 116 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Карбон-Діоксайд» (79008, м. Львів, площа ОСОБА_2, 15, кв. 8, ідентифікаційний код 36461971) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОТ» (79020, м. Львів, вул. Варшавська, 49, ідентифікаційний код 20790375) 171 086,80грн. основного боргу, 1539,79грн. інфляційних втрат , 18906,71грн. 30% річних, 17 081,58грн. пені та 3129,23 судового збору.

3.Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повне рішення складено 07.07.2017р.

Суддя Ділай У.І.