Рішення

від 06.07.2017 по справі 908/1112/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/34/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2017 справа № 908/1112/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОСІТІ ЗП» (юридична адреса: 69035, АДРЕСА_1; фактичне місцезнаходження: 69057, місто Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 135-а)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛД-КОНСАЛТ ЕКСПРЕС» (юридична адреса: 69035, місто Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, оф. 229; фактичне місцезнаходження: 69006, місто Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 230)

про стягнення суми 11913,35 грн.

суддя Боєва О.С.

представники сторін:

Від позивача - ОСОБА_1 (директор, наказ № 15 від 17.02.2017р., протокол № 7 від 17.02.2017р.);

Від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача суми 11913,35 грн., з яких: 9860,72 грн. - заборгованість за договором на поставки товару № 01/04-ЗП від 12.04.2016р.; 1332,42 грн. - пеня; 574,74 грн. - інфляційні втрати; 145,47 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.05.2017р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1112/17, справі присвоєно номер провадження № 9/34/17, судове засідання призначено на 19.06.2017р. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 06.07.2017 р.

В судовому засіданні 06.07.2017р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, відповідно до якої, на підставі укладеного 12.04.2017р. з ТОВ Білд-Консалт Експрес договору на поставку товару № 01/04-ЗП на умовах відстрочення оплати, позивач у листопаді, грудні 2016 року передав відповідачу товар на загальну суму 9860,72 грн., що підтверджується видатковими накладними. Відповідач зобов'язання щодо оплати отриманого товару, у строк, передбачений п. 2.2 договору не виконав. 16.03.2017р. відповідачу направлена претензія, яка залишена без відповіді, оплата заборгованості не здійснена. За несвоєчасну оплату товару відповідачу на підставі п. 5.2 нараховано суму 1332,42 грн. пені за період з 16.11.2016 р. по 26.05.2017 р., а також суму 574,74 грн. втрат від інфляції та суму 145,47 грн. 3 % річних. На підставі умов договору, ст.ст. 525, 526, 530, 599, 625, 629 ЦК України, ст. 193, 198 ГК України просить позов задовольнити.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, позовні вимоги не спростував, письмового відзиву та інших витребуваних судом документів не надав, причину неявки суду не повідомив. Про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином. Ухвала суду про порушення провадження у справі направлена на адресу відповідача, вказану у позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 69035, Запорізька область, місто Запоріжжя, проспект Соборний (Леніна), буд. 166, офіс 229, а також на адресу: 69006, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 230.

Відповідно до підпункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Ухвала суду від 30.05.2017р. про порушення провадження у справі, яка направлялася на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією з повідомленням, повернута підприємством зв'язку з відміткою організація вибула . Слід також зазначити, що ухвала суду від 19.06.2017р. про відкладення розгляду справи направлена, в тому числі на адресу відповідача: 69006, м.Запоріжжя, пр. Соборний, 230, яка вказана в договорі та у видаткових накладних. На час судового засідання 06.07.2017р. ухвала із зазначеної адреси не поверталася. Вказане свідчить, що судом належним чином виконано обов'язок та вжиті заходи щодо повідомлення відповідача про порушення провадження у справі, призначення судового засідання, місце та час розгляду справи. Оскільки всі учасники судового процесу належним чином повідомлені про час та місце розгляду спору, суд дійшов висновку про можливість розгляду позовної заяви по суті в судовому засіданні 06.07.2017 року за відсутності представника відповідача.

Суд визнав можливим розглянути справу в порядку ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами, які є достатніми для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю Техносіті ЗП (Постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Білд-Консалт Експрес (Покупець, відповідач) 12.04.2016р. укладено договір на поставку товару № 01/04-ЗП на умовах відстрочення оплати, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар в асортименті, кількості та за ціною, вказаними в заявці та погодженої сторонами за допомогою факсимільного, електронного зв'язку або усно. Підтвердженням факту узгодження сторонами найменування, асортименту, кількості, ціни товару є прийняття Покупцем товару за видатковою накладною або за актом приймання-передачі, які після їх підписання сторонами мають юридичну силу Специфікації, в розумінні ст. 266 Господарського кодексу України. Орієнтована сума договору складає 100 000 грн. Сукупна вартість товару, вказана в видаткових накладних (актах приймання-передачі), складає суму договору (п. п. 1.1, 2.1).

Відповідно до 3.2 договору моментом виконання обов'язку Постачальника передати товар вважається дата отримання товару Покупцем в місці поставки товару, вказаному в п. 3.1 договору, що підтверджується документально шляхом складання видаткової накладної або акту приймання-передачі. Видаткова накладна або акт приймання-передачі підписуються повноважними представниками Покупця та Постачальника. В пункті 3.1 визначено, що місцем поставки є склад Постачальника за адресою : м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 135а.

Згідно з п.п. 2.2, 2.3, 2.4 покупець повинен здійснити оплату вартості товару у термін 14 календарних дні з моменту отримання замовленого товару від Постачальника. Зобов'язання Покупця щодо оплати товару вважаються виконаними у момент отримання грошових коштів на поточний рахунок Постачальника суми, вказаної у видаткових накладних або в актах приймання-передачі товару. Сторони можуть застосовувати інші види розрахунків, що не заборонені законодавством України, в т.ч. вексельну за взаємною згодою сторін.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2016р. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. До закінчення строку дії договору сторони повинні врегулювати всі документарні та розрахункові взаємовідносини по суті виконання договору.

Матеріали справи свідчать, що в листопаді-грудні 2016 року позивач згідно з видатковими накладними № 206 від 02.11.2016р. на суму 3342,00 грн., № 229 від 11.11.2016р. на суму 3342,00 грн., № 245 від 18.11.2016р. на суму 461,86 грн., № 259 від 30.11.2016р. на суму 2028,29 грн., № 282 від 13.12.2016р. на суму 686,57 грн. передав, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 9860,72 грн. Видаткові накладні мають посилання на договір № 01/04-ЗП від 12.04.2016 р., підписані представниками сторін та скріплені печатками. Крім того, позивачем до матеріалів справи надано копію акту звірки (оригінал оглянуто у судовому засіданні), підписаний та скріплений печатками обома сторонами, про наявну заборгованість станом на 08.02.2017р.

Претензія позивача № 1/ЗП від 16.03.2017р. на суму 9860,72 грн. за договором поставки № 01/04-ЗП, яка напрялася на адресу відповідача, вказану у договорі (69006, м. Запоріжжя, про. Соборний, 230) та юридичну адресу (69035, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, оф.229), і за останньою адресою отримана 04.04.2017р. уповноваженими представником Гришко, залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України підставами виникнення зобов`язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку), зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст.691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Приписами ст.629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач позовні вимоги в частині основного боргу не спростував, доказів виконання зобов'язання і перерахування позивачу заявленої до стягнення суми 9860,72 грн. боргу суду не надав. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами та підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1332,42 грн. за період з 16.11.2015р. по 26.05.2017р. Із змісту позовної заяви та викладеного в ній розрахунку вбачається, що позивачем розрахована пеня окремо за кожною видатковою накладною.

Згідно з п. 5.2 договору за несвоєчасну оплату товару, передбачену п. 2.2, Покупець сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення опати.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як слідує з аналізу вищевказаних норм законодавства, для розрахунку пені необхідно встановити розмір боргу, день, коли зобов'язання з його сплати мало бути виконане та день надходження суми, за несплату якої нараховується пеня, або у разі несплати - строк припинення нарахування пені (період нарахування пені).

Як встановлено судом, відповідно до п. 2.2. договору покупець повинен здійснити оплату вартості товару у термін 14 календарних дня з моменту отримання товару від Постачальника, що в даному випадку підтверджується видатковими накладними.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт порушення грошового зобов'язання суд вважає доведеним.

В пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань зазначено, що з огляду на вимоги ч.1 ст. 47 і ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши розрахунок пені за допомогою інформаційної системи «Законодавство» за вказаний позивачем період суд встановив, що при його здійсненні позивачем допущено арифметичні помилки, у зв'язку з наступним: позивачем невірно визначено початок періоду прострочки за накладними та, відповідно, кількість днів, за які стягується пеня. Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Так, за накладними № 206 від 02.11.2016 р., № 229 від 11.11.2016 р., № 245 від 18.11.2016 р., № 259 від 30.11.2016 р., № 282 від 13.12.2016 р. з терміном оплати 14 календарних днів з дати отримання товару, період прострочення починається з 17.11.2016р., 26.11.2016 р., 03.12.2016 р., 15.12.2016 р. та 28.12.2016 р. відповідно, в той час як у розрахунку позивача нарахування пені здійснено з дати, що є кінцевим днем оплати, а не з наступного дня, як належить. Крім того, при здійсненні розрахунку за накладною № 206 від 02.11.2016 р. (з терміном оплати по 16.11.2016 р. включно) позивачем не враховано приписи частини 6 статті 232 ГК України та нараховано пеню з 16.11.2016 р. по 26.05.2017 р., тобто всього за 192 дні, що перевищує встановлений законом шестимісячний строк. Правильним періодом нарахування, за який належить до стягнення пеня, в даному випадку, є період з 17.11.2016 р. по 17.05.2017 р. (182 дні).

З урахуванням вищевикладеного, здійснивши перерахунок, суд встановив, що фактично до стягнення належить сума 1305,38 грн. пені. В частині стягнення суми 27,04 грн. пені відмовляться.

Також позивач просить стягнути з відповідача втрати від інфляції за весь час прострочки - за загальний період з листопада 2016 р. по травень 2017 р. (фактично з розрахунку слідує, що з грудня 2016р. по квітень 2017р.), в сумі 574,74 грн., та 3% річних в сумі 145,47 грн. за період з 16.11.2016р. по 26.05.2017 р.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж , і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання грошових зобов'язань, позовні вимоги про стягнення втрат від інфляції та річних є обґрунтованими. Проте. Враховуючи вищенаведене, нарахування інфляції здійснюється з наступного місяця, за тим, в якому мав бути здійснений платіж. Як слідує з розрахунку позивача нарахування за всіма накладними фактично здійснено за загальний період з грудня 2016 по квітень 2017р. Проте, враховуючи, що оплата за накладними № 245 від 18.11.2016 р., № 259 від 30.11.2016 р. та № 282 від 13.12.2016 р. мала бути здійснена у грудні 2016 р., а саме: 03.12.2016 р., 15.12.2016 р. та 28.12.2016 р. відповідно, нарахування втрат від інфляції за цими накладними слід здійснювати, починаючи з січня 2017 р. За таких обставин, до стягнення належить загальна сума 544,76 грн. втрат від інфляції.

Здійснивши перевірку розрахунку позивача в частині стягнення 3% річних, суд встановив, що з урахуванням вищевикладених обставин щодо неправильного визнання позивачем початку періоду нарахування (прострочки) за накладними, до стягнення належить сума 144,67 грн. 3 % річних.

На підставі викладеного, позов в цілому задовольняється частково.

Згідно зі ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути суму 1592,23 грн. витрат зі сплати судового збору - пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛД-КОНСАЛТ ЕКСПРЕС» (юридична адреса: 69035, місто Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, оф. 229; фактичне місцезнаходження: 69006, місто Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 230, код ЄДРПОУ 34909966) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОСІТІ ЗП» (юридична адреса: 69035, АДРЕСА_1; фактичне місцезнаходження: 69057, місто Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 135-а, код ЄДРПОУ 40281796) суму 9860 (дев'ять тисяч вісімсот шістдесят) грн. 72 коп. основного боргу, суму 1305 (одна тисяча триста п'ять) грн. 38 коп. пені, суму 544 (п'ятсот сорок чотири) грн. 76 коп. втрат від інфляції, суму 144 (сто сорок чотири) грн. 67 коп. 3% річних, суму 1592 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто дві) грн. 23 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 07 липня 2017 р.

Суддя О.С. Боєва