Рішення

від 29.06.2017 по справі 910/6640/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2017Справа № 910/6640/17

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Дьогтяр О.О., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю ТС Плюс

до Товариства з обмеженою відповідальністю Д Тороговий дім Тернопіль

про стягнення 13 131,54 грн.

за участю представників:

від позивача: Бурдейна Н.В.- представник за довіреністю б/н від 24.05.2017 р.

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю ТС Плюс (далі - ТОВ ТС Плюс , позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Д Тороговий дім Тернопіль (далі - ТОВ Д Тороговий дім Тернлопіль , відповідач) про стягнення 13 131,54 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу № ТС1609/194 від 01.09.2016 р. в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість.

У позові ТОВ ТС Плюс просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість у сумі 9 683,64 грн., пеню у розмірі 490,28 грн., 2 905,09 грн. штрафу та 3% річних у сумі 52,53 грн., а всього - 13 131,54 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Позиція відповідача щодо заявленого позову суду невідома.

Суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наступного.

Судом встановлено, що 01.09.2016 р. між ТОВ ТС Плюс (продавець) та ТОВ Д Тороговий дім Тернопіль (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № ТС1609/194 (далі - договір), згідно з умовами якого продавець передає у власність, а покупець приймає та оплачує товар на умовах, визначених у даному договорі (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору найменування, асортимент, кількість та ціна товару, що є предметом даного договору, визначаються у накладних, які оформлюються та підписуються сторонами при прийомі-передачі кожної партії товару. Усі накладні є складовими частинами цього договору в частині визначення ціни, асортименту, найменування та кількості товару.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що покупець здійснює розрахунки за товар на умовах, визначених сторонами у додатку № 1, який є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 1 додатку № 1 до договору покупець здійснює розрахунки за товар, отриманий відповідно до договору, протягом 45 календарних днів.

Моментом виконання покупцем своїх зобов'язань по здійсненню розрахунків за товар є дата надходження відповідної суми на банківський рахунок або до каси продавця (п. 5.2 договору).

Відповідно до п. 7.1 договору у разі несвоєчасної оплати вартості товару покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки.

Згідно з п. 7.4 договору у випадку прострочки покупцем оплати вартості товару більше ніж на 60 календарних днів, вважається, що покупець необґрунтовано відмовився від оплати товару та зобов'язаний сплатити на користь продавця, крім установленої договором пені (п. 7.1), штраф за ухилення від оплати у розмірі 30% від вартості отриманого та не оплаченого в строк товару.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач передав відповідачу, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 9 683,64 грн., що підтверджується видатковими накладними № 215509 та № 215512 від 09.12.2016 р., засвідченими підписами уповноважених представників обох сторін та їх печатками.

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару не виконав та поставлений позивачем товар не оплатив. Таким чином, у ТОВ Д Тороговий дім Тернопіль виникла заборгованість за договором купівлі-продажу № ТС1609/194 від 01.09.2016 р. у розмірі 9 683,64 грн.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем або спростовували доводи останнього, суду не надав, відтак, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 9 683,64 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 490,28 грн. та штраф у сумі 2 905,09 грн., нараховані за прострочення грошового зобов'язання.

Статтею ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань та правової позиції Верховного Суду України вiд 06.06.2012 р. у справi № 6-49цс12, вiд 30.10.2013 р. у справi № 6-59цс13 застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання не передбачено законом, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі, при тому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. У останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

На підставі наведених правових норм, зважаючи на допущене відповідачем порушення зобов'язання, суд дійшов висновку, що у позивача в силу п. п. 7.1, 7.4 договору виникло право вимагати від відповідача сплати неустойки, а саме - пені та штрафу за порушення грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (далі - Постанова Пленуму ВГСУ № 14).

З наданого позивачем розрахунку позовних вимог вбачається, що період нарахування пені та 3% річних визначений позивачем з 23.01.2017 р. по 30.03.2017 р., водночас судом встановлено, що фактично позивач здійснює нарахування вказаних позовних вимог з 24.01.2017 р. по 30.03.2017 р.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період з 24.01.2017 р. по 30.03.2017 р., а також штрафу, суд встановив, що він відповідає вимогам чинного законодавства України та умовам укладеного сторонами договору. Отже, за висновком суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф в сумі 2 905,09 грн. та пеня в розмірі 490,28 грн.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 52,53 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем його грошового зобов'язання, вимога про стягнення 3% річних є такою, що заявлена правомірно.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 24.01.2017 р. по 30.03.2017 р., суд встановив, що він відповідає вимогам чинного законодавства України та умовам укладеного сторонами договору. Отже, за висновком суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних в сумі 52,53 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що даний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 49 ГПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. cт. 32 - 34, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ТС Плюс до Товариства з обмеженою відповідальністю Д Тороговий дім Тернопіль про стягнення 13 131,54 грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Д Тороговий дім Тернопіль (04107, м. Київ, вул. Соляна, будинок 70, офіс 11, ідентифікаційний код 40048996) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТС Плюс (03115, м. Київ, вул. М.Краснова, будинок 27, ідентифікаційний код 36264680) основну заборгованість у сумі 9 683 (дев'ять тисяч шістсот вісімдесят три) грн. 64 коп.; пеню у розмірі 490 (чотириста дев'яносто) грн. 28 коп.; 2 905 (дві тисячі дев'ятсот п'ять) грн. 09 коп. штрафу; 3% річних у сумі 52 (п'ятдесят дві) грн. 53 коп.; витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 29 червня 2017 року.

Повний текст рішення підписаний 4 липня 2017 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.