Рішення

від 03.07.2017 по справі 918/333/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2017 р. Справа № 918/333/17

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А. , при секретарі судового засідання Фаєвській Л.Ю. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОГРЕС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД АГРОХІМ "

про стягнення заборгованості в сумі 32 444 грн. 00 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 1 від 17.05.2017 р.;

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність б/н від 20.06.2017р..

У судовому засіданні 03 липня 2017 року, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

19 травня 2017 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОГРЕС" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД АГРОХІМ" про стягнення заборгованості в сумі 32 444 грн. 00 коп., з яких 3 429 грн. 00 коп. основний борг, 21 315 грн. 00 коп. штраф, 7 700 грн. 00 коп. збитки.

Ухвалою суду від 22 травня 2017 року позовну заяву від 17 травня 2017 року прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 918/333/17, розгляд якої призначено на 31 травня 2017 року.

31 травня 2017 року від представника позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло письмове підтвердження того, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав, а також немає рішення цих органів з такого спору. Також надійшла заява про уточнення позовної заяви та вимог.

Також, 31 травня 2017 року від позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій останній просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД АГРОХІМ" 32 615 грн. 45 коп. з яких 3 429 грн. 00 коп. основний борг, 21 486 грн. 45 коп. штраф, 7 700 грн. 00 коп. збитки. Заява прийнята судом до розгляду, оскільки відповідає вимогам ГПК України.

Ухвалою суду від 31 травня 2017 року розгляд справи відкладено на 26 червня 2017 року.

21 червня 2017 року від позивача на адресу суду надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій останній просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД АГРОХІМ" 30 291 грн. 62 коп. з яких 3 429 грн. 00 коп. основний борг, 21 486 грн. 45 коп. штраф, 5 376 грн. 17 коп. збитки. Заява прийнята судом до розгляду, оскільки відповідає вимогам ГПК України.

26 червня 2017 року від представника позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли додаткові пояснення.

Ухвалою суду від 26 червня 2017 року розгляд справи відкладено на 03 липня 2017 року.

03 липня 2017 року від представника відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов письмовий відзив, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД АГРОХІМ" визнало суму основного боргу, просило зменшити розмір штрафу, а також відмовити у задоволенні позову в частині стягнення збитків.

У судовому засіданні 03 липня 2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні 03 липня 2017 року визнав суму основного боргу, просив зменшити розмір штрафу, а також відмовити у задоволенні позову в частині стягнення збитків.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

13 лютого 2017 року між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОГРЕС" (надалі - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД АГРОХІМ" (надалі - Продавець) укладено договір поставки №130202 (надалі - договір; а.с. 9-10), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов'язується передати (поставити) покупцю товар в погоджені строки (строк), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього певну грошову суму згідно з умовами цього договору.

У відповідності до п. 1.2. договору, найменування, асортимент, кількість і ціна товару визначаються сторонами в специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 2.1. договору, загальна сума договору складається із суми вартостей поставленого товару, зазначених у видаткових накладних, оформлених постачальником на видачу товару покупцю протягом дії цього договору. В ціну товару включено транспортні витрати з доставки товару покупцю, понесені продавцем за адресою поставки, яка вказана в специфікації до цього договору, в тому числі зі станцій розмитнення товару, станцій заводів-виробників товару, складів постачальника до станції призначення покупця.

Поставка товару здійснюється на умовах, визначених в специфікації (п. 4.1. Договору).

Відповідно до п. 5.1. договору, оплата товару здійснюється в порядку попередньої оплати у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника тільки після виставлення рахунку-фактури протягом 3 банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури.

Пунктом 6.2. договору сторони погодили, що за затримку в поставці товару продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 5% від вартості не поставленого товару.

Даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до "31" грудня 2017 року, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного виконання сторонами.

Згідно Додатку №1 сторони погодили специфікацію (а.с. 11), в якій визначили товар, що підлягає поставці: керамбід в біг-бегах в кількості 40 тон, ціна за одиницю 9 930 грн. 00 коп. з ПДВ; амофос в біг-бегах в кількості 40 тон, ціна за одиницю 12 180 грн. 00 коп. з ПДВ; аміачна селітра в біг-бегах в кількості 11 тон, ціна за одиницю 7 650 грн. 00 коп.. Загальна вартість товару складає 968 550 грн. 00 коп.. Термін відвантаження - до 15 робочих днів після здійснення покупцем оплати.

Договір та специфікація підписані уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплено відбитками печаток.

На виконання умов договору позивач здійснив попередню оплату, відповідно до платіжного доручення № 2291 від 16.02.2017 року, сплативши відповідачу грошові кошти у сумі 968 550 грн. 00 коп., з призначенням платежу: "мінеральне добриво згідно рахунку №11 від 13.02.2017р." (а.с. 17).

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з повної та своєчасної поставки оплаченого позивачем товару, а саме відповідно до наявної в матеріалах справи копій видаткових накладних №11 від 16.02.2017р. на суму 194 628 грн. 00 коп., №19 від 17.02.2017р. на суму 111 216 грн. 00 коп., №20 від 17.02.2017р. на суму 41 706 грн. 00 коп., №23 від 21.02.2017р. на суму 48 657 грн. 00 коп., №24 від 21.02.2017р. на суму 84 150 грн. 00 коп. відповідачем здійснено поставку товару на загальну суму 538 821 грн. 00 коп.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД АГРОХІМ" не виконало взяті на себе зобов'язання з поставки оплачених позивачем мінеральних добрив на загальну суму 429 729 грн. 00 коп., що не було спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів поставки оплаченого позивачем товару за договором поставки №130202 від 13.02.2017 року.

Позивач направив відповідачу лист-вимогу № 27 від 27.03.2017р., в якому вимагав повернути кошти за частково недопоставлений товар (а.с. 21-25).

Судом також встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД АГРОХІМ" повернуто Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "ПРОГРЕС" грошові кошти за непоставлений товар на загальну суму 426 300 грн. 00 коп., що підтверджується копіями платіжних доручень №187 від 12.04.2017р. на суму 320 000 грн. 00 коп., №190 від 13.04.2017р., на суму 60 000 грн. 00 коп., №212 від 21.04.2017р. на суму 46 300 грн. 00 коп.

Таким чином, у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку щодо поставки в повному обсязі товару за договором поставки №130202 від 13.02.2017 року та повернення грошових коштів за непоставлений товар, в останнього виник обов'язок з повернення попередньої оплати у сумі 3 429 грн. 00 коп. (968550 - 538821 - 426 300 = 3429).

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 статті 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно ч.2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Оскільки оплату вартості товару здійснено, а товар не повністю не поставлено, у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення сплаченої за нього грошової суми.

Факт попередньої оплати за товар з боку позивача доводиться матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 3 429 грн. 00 коп. підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 21 468 грн. 45 коп. штрафу та 5 376 грн. 17 коп. збитків.

Пунктом 6.2. договору сторони погодили, що за затримку в поставці товару продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 5% від вартості не поставленого товару.

Частина 1 статті 546 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Оскільки має місце невиконання договірних в частині з повної та своєчасної поставки оплаченого позивачем товару, вважає правомірно заявленою вимогу про стягнення з відповідача 21 468 грн. 45 коп. штрафу, обрахованого як 5% від вартості не поставленого товару на суму 429 729 грн. 00 коп..

Водночас, згідно ст. 233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Суд, дослідивши причини непоставки товару, а також беручи до уваги факт повернення відповідачем авансового платежу за непоставлену продукцію, при цьому враховуючи інтереси сторін та обов'язковість належного виконання господарських зобов'язань вважає за необхідне зменшити розмір нарахованого позивачем штрафу на 50%, стягнувши з відповідача на користь позивача 10 743 грн. 23 коп. штрафу. Стягнення з відповідача грошових коштів у вищевказаній сумі, на думку суду, є адекватною санкцією за порушення ним договірного зобов'язання та відповідає інтересам обох сторін.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 5 376 грн. 17 коп., слід зазначити наступне.

В обґрунтування розміру збитків, позивач зазначає, що основним видом діяльності Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОГРЕС" є вирощування зернових та технічних культур, та зважаючи на сезонний попит на мінеральні добрива перед проведенням весняних польових робіт, вказує, що протиправна поведінка Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД АГРОХІМ", яка полягає у односторонній відмові від прийнятого на себе зобов'язання за договором поставки, зумовила придбання товару за вищою ціною та понесенням додаткових витрат, які є збитками.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

При цьому згідно частини 2 ст.22 ЦК України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з статтею 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч.1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 226 ГК України Учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.

До вказаних правовідносин застосовуються загальні норми щодо відшкодування шкоди та збитків.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

За зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (статті 1166 ЦК України).

В обґрунтування купівлі товару за вищою ціною Позивачем надано копію договору поставки №1342/17/81 від 16.11.2016р., додаток №1342/17/81 від 27.04.2017р. до договору поставки №1342/17/81 від 16.11.2016р., укладені між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОГРЕС" та Малим приватним підприємством фірма "Ерідон", а також копію видаткової накладної на поставку товару та копію платіжного доручення на оплату поставленого товару (а.с. 51-55).

Однак, вищевказані документи не можуть бути прийняті судом як належний та допустимий доказ по справі, оскільки вони не висвітлюють повноцінно ситуацію на ринку цін мінеральних добрив.

Крім цього, слід зазначити, що мінеральні добрива реалізуються на внутрішньому ринку України за вільними (договірними цінами) і це є свідченням того, що ціна може змінюватись за вільним волевиявленням як постачальником так і за допомогою додаткових аргументованих переконань покупцем постачальника, таких як великі обсяги закупівлі товару, періодичність закупівель, ділові відносини та інші фактори.

Відповідно до ч.3 ст.189 ГК України суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та державні регульовані ціни.

Згідно ч.1 ст.190 ГК України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни.

Відповідно до ч.2 ст.190 ГК України вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.

Мінеральні добрива реалізується на ринку за вільними цінами, а, отже, ціна може змінюватись залежно від волевиявлення сторін та конкретних умов поставки, обсягу партії, умов оплати та інших контрактних умов.

З вказаних норм чинного законодавства вбачається, що обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, наявність порушення з боку цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між вчиненими порушеннями і збитками. Збитки є наслідком, а допущення порушення причиною.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Посилання позивача на додаткові витрати на придбання взаємозамінного товару не є витратами, зробленими стороною в розмінні ст. 224 ГК України. Окрім цього позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували наявність безпосереднього причинного зв'язку між правопорушенням та заподіяннями збитками.

Таким чином, позивачем не доведено завдання йому збитків, оскільки купівлю товару в іншого постачальника за цінами, вищими ніж у відповідача, не можна кваліфікувати збитками в розумінні цивільного права, так як позивач міг купити його не пов'язуючи це із відносинами з відповідачем. Також позивачем не доведено, що у випадку вчинення відповідачем поставки товару, позивач не укладав би договір поставки мінеральних добрив з Малим приватним підприємством фірма "Ерідон" у вказаний період.

За таких обставин, позовна вимога про стягнення збитків в розмірі 5 376 грн. 17 коп., з заявлених підстав, задоволенню не підлягає.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно п.4.3. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Відповідно до ст.49 ГПК України оплата судових витрат покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 1 316 грн. 03 коп..

Керуючись статтями 1, 12, 22, 32-34, 43, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД АГРОХІМ" (33003, м. Рівне, вул. Уласа Самчука, 30-А, код ЄДРПОУ 40855919) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОГРЕС" (24060, Вінницька обл., Могилів-Подільський р-н, с. Суботівка, вул. Леніна, 2, код ЄДРПОУ 03731721) 3 429 (три тисячі чотириста двадцять дев'ять) грн. - основного боргу, 10 743 (десять тисяч сімсот сорок три) грн. 23 коп. - штрафу та 1 316 (одну тисячу триста шістнадцять) грн. 03 коп. - витрат по оплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позовних вимог Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОГРЕС" в частині стягнення штрафу в сумі 10 743 грн. 23 коп. та збитків в сумі 5 376 грн. 17 коп. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 07 липня 2017 року.

Суддя Політика Н.А.

Віддруковано 4 примірники:

1 - до справи;

2-3 - позивачу рекомендованим (24060, Вінницька обл., Могилів-Подільський р-н, с. Суботівка, вул. Леніна, 2;

21018, м. Вінниця, вул. Пирогова, буд. 39, оф. 512);

4 - відповідачу рекомендованим (33003, м. Рівне, вул. У. Самчука, 30А).