Рішення

від 12.04.2017 по справі 910/22413/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2017 р. Справа № 910/22413/16

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Белишевій А. В.

за участю представників учасників процесу:

від прокурора: Кулішенко О. Ю. (посвідчення № 034764 від 05.08.2015 р.);

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 8 від 10.01.2017 р.);

від відповідача: не з'явились;

розглянувши матеріали справи

за позовом Керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області, м. Бориспіль

в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Лагуна-А» , м. Бориспіль

про стягнення 38 809, 27 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Керівник Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області звернувся в господарський суд міста Києва із позовом до ТОВ „Лагуна-А» про стягнення 30 637, 57 грн основної заборгованості, 5 107, 94 грн пені, 3 063, 76 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані прокурором в інтересах позивача невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо сплати у повному обсязі орендної плати за договором оренди № 1072/37-14-43 нерухомого майна, що належить до державної власності від 19.08.2010 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.12.2016 р. порушено провадження у справі № 910/22413/16 за позовом Керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області до ТОВ „Лагуна-А» про стягнення 38 809, 27 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.01.2017 р. справу № 910/21413/16 передано за підсудністю до господарського суду Київської області, оскільки місцезнаходженням відповідача є наступна адреса: 08300, вул. Київський шлях, 50, м. Бориспіль, Київська область.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.02.2017 р. прийнято до провадження справу № 910/22413/16 за позовом Керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області до ТОВ „Лагуна-А» про стягнення 38 809, 27 грн і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 01.03.2017 р.

01.03.2017 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 29.03.2017 р.

03.03.2017 р. до канцелярії суду від представника позивача надійшла заява б/н б/д на виконання вимог ухвали суду, що долучена судом до матеріалів справи.

29.03.2017 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 12.04.2017 р.

12.04.2017 р. у судовому засіданні прокурор надав усні пояснення щодо позовних вимог, заявлених в інтересах позивача, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник позивача у судовому засіданні надав усні пояснення щодо позовних вимог, заявлених в його інтересах прокурором, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву та інші документи, витребувані судом, не надав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними у ній матеріалами.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

19.08.2010 р. між позивачем, балансоутримувачем - ДП „Міжнародний аеропорт „Бориспіль» та відповідачем було укладено договір оренди № 1072/37-14-43 нерухомого майна, що належить до державної власності, згідно умов п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування приміщення на першому поверсі Терміналу „В» площею 6, 5 кв. м. (далі - майно).

Згідно з п. 1.2. договору майно знаходиться на балансі балансоутримувача та розміщене за адресою:08307, Київська область, м. Бориспіль, ДП „Міжнародний аеропорт „Бориспіль» .

Відповідно до п. 1.3. договору сторони погоджуються, що вартість майна за незалежною оцінкою станом на 28.02.2010 р. становить 371 520, 22 грн без ПДВ.

Пунктом 1.4. договору передбачено, що майно передається в оренду для розміщення міні-бару з реалізації соків, морозива, кави.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що оплата здійснюється орендарем з дати підписання балансоутримувачем і орендарем акту передачі-приймання майна в оренду і припиняється з дати фактичного звільнення орендарем майна, що підтверджується підписанням балансоутримувачем і орендарем акту передачі-приймання майна.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що орендна плата визначається за результатами конкурсу за базовий місяць розрахунку орендної плати (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) без врахування ПДВ становить 2 500, 00 грн.

Згідно з п. 3.4. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Якщо індекс інфляції за поточний місяць складає менше 100 %, то орендна плата визначається на рівні орендної плати за попередній місяць. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Відповідно до п. 3.5. договору орендна плата перераховується орендарем до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця, не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, згідно з рахунком-фактурою, який надає орендарю балансоутримувач.

Пунктом 14.1. договору визначено строк його, згідно якого цей договір укладено строком на два роки одинадцять місяців, що діє з 19.08.2010 р. до 18.07.2013 р.

19.08.2010 р. між балансоутримувачем - ДП „Міжнародний аеропорт „Бориспіль» та відповідачем був підписаний акт передачі-приймання орендованого майна, згідно якого балансоутримувач передав, а орендар прийняв у користування нерухоме майно, а саме приміщення на першому поверсі терміналу „В» (08307, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт „Бориспіль» ).

У жовтні 2014 р. позивач звернувся до відповідача із листом № 10.14.5046 від 07.10.2014 р. про розірвання договору, у якому повідомив останнього про розірвання договору оренди № 1072/37-14-43 нерухомого майна, що належить до державної власності від 19.08.2010 р.

31.05.2015 р. між балансоутримувачем - ДП „Міжнародний аеропорт „Бориспіль» та відповідачем був підписаний акт передачі-приймання орендованого майна, згідно якого орендар передав, а балансоутримувач прийняв з оренди нерухоме майно, а саме приміщення на першому поверсі терміналу „В» (08307, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт „Бориспіль» ).

У процесі розгляду справи судом встановлено, що відповідач користувався орендованим нерухомим майно за договором оренди № 1072/37-14-43 нерухомого майна, що належить до державної власності від 19.08.2010 р. з моменту підписання договору та фактичного передання в оренду майна , у період дії договору і до моменту повернення орендованого нерухомого майна з оренди, а також у заявлений позивачем період з 15.04.2014 р. по 15.06.2015 р. і розмір орендної плати за користування орендованим майном до Державного бюджету України у вказаний період склав 36 639, 71 грн, що підтверджується договором оренди № 1072/37-14-43 нерухомого майна, що належить до державної власності від 19.08.2010 р., розрахунком заборгованості за договором, наявними у матеріалах справи.

За період дії договору та на його виконання відповідачем було лише частково виконано свій обов'язок по оплаті орендної плати за користування орендованим майном до Державного бюджету України та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 6 002, 14 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором, відповідними виписками з банківського рахунку позивача, наявними у матеріалах справи.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із орендою майна здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 ст. 286 цього ж кодексу передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 762 цього ж кодексу передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлений договором оренди строк і станом на час розгляду справи відповідач обов'язок щодо оплати у повному обсязі орендної плати за користування орендованим майном у заявлений позивачем період з 15.04.2014 р. по 15.06.2015 р. не виконав і його основна заборгованість перед позивачем (до Державного бюджету України) складає 30 637, 57 грн, що підтверджується договором оренди № 1072/37-14-43 нерухомого майна, що належить до державної власності від 19.08.2010 р., актом передачі-приймання орендованого майна від 19.08.2010 р., розрахунком заборгованості за договором, наявними у матеріалах справи.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У процесі розгляду справи відповідачем у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували належне невиконання ним свого обов'язку щодо сплати у повному обсязі орендної плати за користування орендованим майном у заявлений прокурором період за договором оренди № 1072/37-14-43 нерухомого майна, що належить до державної власності від 19.08.2010 р.

Отже, вимога прокурора в інтересах позивача про стягнення із відповідача основної заборгованості по орендній платі у розмірі 30 637, 57 грн за договором оренди № 1072/37-14-43 нерухомого майна, що належить до державної власності від 19.08.2010 р. є законною і обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, прокурор в інтересах позивача просить суд стягнути із відповідача пеню, передбачену договором оренди № 1072/37-14-43 нерухомого майна, що належить до державної власності від 19.08.2010 р., за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по сплаті орендних платежів з 15.04.2014 р. по 22.08.2016 р. всього на загальну суму 5 107, 94 грн у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 3.7. договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.5. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Розрахунок пені від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов висновку про задоволення вимог прокурора в інтересах позивача в частині стягнення із відповідача пені від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 5 107, 94 грн.

Крім того, прокурор в інтересах позивача просить суд стягнути із відповідача штраф, передбачений договором оренди № 1072/37-14-43 нерухомого майна, що належить до державної власності від 19.08.2010 р., за прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті орендної плати понад 3 місяці на загальну суму 3 063, 76 грн у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 551 цього ж кодексу передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 3.11. договору передбачено, що у разі якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше, ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості.

Розрахунок штрафу від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов висновку про задоволення вимог прокурора в інтересах позивача в частині стягнення із відповідача штрафу від суми основної заборгованості за договором у розмірі 3 063, 76 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Лагуна-А» (ідентифікаційний код 35313485) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (ідентифікаційний код 19028107) 30 637 (тридцять тисяч шістсот тридцять сім) грн 57 (п'ятдесят сім) коп. основної заборгованості, 5 107 (п'ять тисяч сто сім) грн 94 (дев'яносто чотири) коп. пені, 3 063 (три тисячі шістдесят три) грн 76 (сімдесят шість) коп. штрафу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Лагуна-А» (ідентифікаційний код 35313485) в доход Державного бюджету України судові витрати 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 (нуль) коп. судового збору.

Суддя В.М.Бацуца

Повний текст рішення підписаний

08 червня 2017 р.