Рішення

від 04.07.2017 по справі 914/1129/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2017р. справа № 914/1129/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЙСІПІ УКРАЇНА , м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ЮМАКС-ЛЬВІВ , с.Бережани Пустомитівського району Львівської області

про: стягнення 112 310,79 грн. та розірвання договору №АСР/05/2016/D від 01.02.2016 року

cуддя Юркевич М.В.

за участю представників сторін:

від позивача : ОСОБА_1 - представник

від відповідача: не з'явився

На розгляд до Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЙСІПІ УКРАЇНА до Товариства з обмеженою відповідальністю ЮМАКС-ЛЬВІВ про стягнення 112 310,79 грн. та розірвання договору №АСР/05/2016/D від 01.02.2016 року.

Ухвалою господарського суду від 07.06.2017р. порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду на 20.06.2017р.

Розгляд справи відкладався з підстав викладених у відповідній ухвалі суду від 20.06.2017р.

В судових засіданням представник позивача підтримував заявлені позовні вимоги, на виконання вимог ухвал суду подавав витребувані документи, просив суд позов задоволити.

Відповідач в жодне судове засідання явку свого уповноваженого представника не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, був повідомлений про дату та час розгляду справи у судовому засіданні, про що докази долучено до матеріалів справи (повідомлення про вручення поштового відправлення №8114400035215 повернуте на адресу суду і зареєстроване відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№21953/17 від 20.06.2017 р.)

Із врахуванням наведеного, матеріалів у справі, господарським судом дотримано встановлених ст.129 Конституції України, ст.ст.4-2,4-3 ГПК України засад здійснення судочинства та забезпечено відповідачу передбачені ст. 22 ГПК України права, як сторони в процесі (зокрема відкладався розгляд справи для надання можливості реалізації своїх прав сторонами), а тому суд, в межах процесуального Закону (ст.ст.43,69,75 ГПК України) вбачає за можливе розглянути спір за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши подані докази, суд встановив наступне:

01.02.2016р. між товариством з обмеженою відповідальністю ЕЙСІПІ УКРАЇНА (позивачем) та товариством з обмеженою відповідальністю ЮМАКС-ЛЬВІВ (відповідачем) було укладено договір поставки №АСР/05/2016/D, за умовами якого постачальник зобов'язався здійснювати регулярне постачання покупцеві рідкого двоокису вуглецю у партіях, а покупець (відповідач) зобов'язався здійснювати його прийом та своєчасну оплату на умовах цього договору (п.1.1. договору).

Відповідно до п.3.1. та п.3.2. договору, графік поставки товару в межах кожного окремого місяця та розміру окремих партій узгоджується сторонами не пізніше, ніж за десять робочих днів до початку відповідного місяця шляхом обміну відповідними листами по факсу або електронною поштою. Мінімальний розмір однієї разової поставки товару згідно специфікації та узгодженим графіком у будь - якому випадку повинен становити не менше 8 тон.

Ціна товару буде складатися в гривневому еквіваленті по ціні 3400 грн./т. (з ПДВ), зафіксованій в польських злотих відповідно до офіційного курсу НБУ на день відвантаження товару (п.6.1. договору).

Як стверджує позивач, в період з 19.02.2016 р. по 14.06.2016 р. товариство з обмеженою відповідальністю ЕЙСІПІ УКРАЇНА поставлено товариству з обмеженою відповідальністю ЮМАКС-ЛЬВІВ товар на загальну суму 217 916,37 грн., що підтверджується видатковими накладними № 73 від 19.02.2016 р. на суму 26 112,06 грн., № 168 від 08.04.2016 р. на суму 6 800,02 грн., № 183 від 13.04.2016 р. на суму 42 500,10 грн., № 231 від 04.05.2016 р. на суму 23 800,06 грн., № 281 від 20.05.2016 р. на суму 24 480,06 грн., № 340 від 03.06.2016 р. на суму 28 560,07 грн. та № 365 від 14.06.2016 р. на суму 65 664,00 грн. Всього було поставлено товару на суму 217 916,37 грн.

Пунктом 6.4. договору встановлено, що покупець здійснює оплату за поставлену партію товару на банківський рахунок постачальника згідно рахунку-фактури на протязі 14 календарних днів.

Як наголошує позивач, оплату за поставлений товар відповідачем здійснено частково в сумі 139 180,24 грн., що підтверджується наданими позивачем виписками із банківського рахунку позивача.

Таким чином, по вказаних господарських відносинах заборгованість відповідача перед позивачем на момент подання позову становить 78 736,13 грн.

03.03.2017 року позивач звернувся до відповідача з претензією вих. №67 від 02.03.2017 року з вимогою щодо оплати заборгованості, яка залишена відповідачем без відповіді.

Відповідно до п.6.5. договору, постачальник має право призупинити поставку товару без будь - яких санкцій щодо себе при наявності заборгованості покупця перед постачальником за попередні поставки товару.

Враховуючи, що відповідачем так і не було здійснено сплати заборгованості, позивачем було призупинено поставку товару.

Як вбачається, сторонами обумовлено, що цей договір діє з дати його укладення до 31.12.2016 року. Договір автоматично продовжує свою дію на кожен наступний рік за відсутності заперечень сторін. Відтак, за відсутності заперечень у сторін договору, останній автоматично пролонгувався до 31.12.2017р.

Крім того, позивач вказує, на істотне порушення відповідачем умов договору поставки №АСР/05/2016/D від 01.02.2016р., що відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України є підставою для його розірвання.

У зв'язку з вищенаведеним, позивач звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення 78 736,13 грн. основного боргу з урахуванням 23 886,60 грн. - пені, 9 087,70 грн. - інфляційних втрат, 600,36 грн. - 3% річних та розірвання договору поставки №АСР/05/2016/D від 01.02.2016 року - в судовому порядку.

Розглянувши доводи позовних вимог, вивчивши матеріали справи та наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Як встановлено судом, на підставі укладеного між сторонами договору від 01.02.2016 року, позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується відповідними видатковими накладними та товарно-транспортною накладними, копії яких долучено до матеріалів справи, на загальну суму 217 916,37 грн. Накладні підписані сторонами без зауважень та застережень.

Ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Ст. 530 Цивільного кодексу передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 6.4. договору встановлено, що покупець здійснює оплату за поставлену партію товару на банківський рахунок постачальника згідно рахунку-фактури на протязі 14 календарних днів.

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач не здійснив повної оплати за поставлений товар, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 78 736,13 грн.

Жодних документально підтверджених доказів, які свідчили б, що відповідач належним чином виконав свої зобов'язання та здійснив повну оплату за поставлений товар суду не надано. Більше того, позивач звертався до відповідача із претензією в досудовому порядку про необхідність погашення боргу, однак таке звернення залишилося без задоволення.

З огляду на вищенаведене, враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, суд прийшов до висновку, що вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання недопустима. Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. А ч. 1 ст. 547 визначає, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом згідно ч. 1 ст. 548 ЦК України.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2. договору сторони визначили, що у випадку прострочення терміну оплати за товар покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду існування заборгованості, від суми простроченої оплати за кожен день такого прострочення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, на підставі вищенаведених норм, позивач, у зв'язку з порушенням строків оплати за поставлений товар здійснив нарахування відповідачу 23 886,60 грн. пені, 9 087,70 грн. інфляційних втрат та 600, 36 грн. 3% річних.

Судом, за результатами перевірки нарахованих сум було встановлено їх обґрунтованість та правильність, а тому в цій частині позовних вимог позов також підлягає до задоволення.

Стосовно заявленої позивачем вимоги про розірвання договору поставки суд зазначає наступне.

Згідно п.10.2 цей договір діє з дати його укладення до 31.12.2016 року. Договір автоматично було пролонговано до 31.12.2017 року.

Як було встановлено та зазначено судом вище, відповідачем свого зобов'язання з поставки товару за договором у визначений строк, виконано не було.

Згідно ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Зазначеною правовою нормою законодавець поділяє підстави для розірвання договору у судовому порядку на законні та договірні. Так, підставами для розірвання договору, що випливають зі змісту закону є істотне порушення договору винною стороною та інші випадки, передбачені законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України).

Отже, приписи ст. 651 Цивільного кодексу України пов'язують можливість розірвання договору у зв'язку з порушенням стороною його умов лише у разі, якщо внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення договору визначається за об'єктивними ознаками та обставинами, що вказують на значну міру позбавлення того на, що особа розраховувала при укладенні договору.

Аналогічні висновки містяться у постановах Вищого господарського суду України від 01.04.2013 р. у справі №5002-21/2895-2012 та від 18.04.2013 р. у справі №5023/4499/12.

З правової природи відносин поставки вбачається, що при укладанні вказаного договору покупець, перш за все, має на меті отримання оплати за товар.

Відтак, неналежне виконання відповідачем зобов'язання з поставки всього обсягу оплаченого товару свідчить про позбавлення позивача того, на що він розраховував при укладенні договору.

Враховуючи встановлений судом факт невиконання відповідачем зобов'язання з поставки товару, вимога позивача про розірвання договору є правомірною та такою, що підлягає до задоволення.

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4 3 ,33,34,44,49,75,82,84,85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю ЕЙСІПІ УКРАЇНА - задоволити повністю.

2 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЮМАКС-ЛЬВІВ (адреса: 81144, Львівська область, Пустомитівський район, село Бережани, вул. Долинівка, будинок 23, код ЄДРПОУ 33964083) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЙСІПІ УКРАЇНА (адреса: 04213, м. Київ, пр.-т ОСОБА_2АДРЕСА_1., код ЄДРПОУ 36993740) 78 736,13 грн. основного боргу, 23 886,60 грн. - пені, 9 087,70 грн. - інфляційних втрат, 600,36 грн. - 3% річних та 3 284,67 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Розірвати укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю ЕЙСІПІ УКРАЇНА та Товариством з обмеженою відповідальністю ЮМАКС-ЛЬВІВ договір №АСР/05/2016/D від 01.02.2016 року.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст.116 та 117 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 04.07.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 07.07.2017р.

Суддя Юркевич М. В.