Рішення

від 03.07.2017 по справі 927/546/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

РІШЕННЯ

Іменем України

від 03 липня 2017 року у справі №927/546/17

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Оленич Т.Г. розглянуто у відкритому судовому засіданні справу №927/546/17

за позовом: Публічного акціонерного товариства Укртелеком , бульв. Шевченка, 18, м.Київ, 01601

в особі: Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком , просп. Миру, 28, м. Чернігів, 14000

до відповідача: Управління соціального захисту населення Бобровицької районної державної адміністрації Чернігівської області, вул. Франка, 10, м. Бобровиця, Чернігівська область, 17400

про стягнення 11221грн.68коп.

у присутності представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - старшого юрисконсульта відділу правового забезпечення Чернігівської філії ПАТ Укртелеком , довіреність №1329 від 12.12.2016

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 03.07.2017 на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 11221грн.68коп. боргу по компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих позивачем пільговим категоріям споживачів в період з 01.11.2015 по 30.11.2015.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем як оператором телекомунікацій надаються телекомунікаційні послуги споживачам, яким згідно із Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , Про жертви нацистських переслідувань , Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні , Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист , Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей , Про охорону дитинства встановлено пільги з оплати їх вартості. Відповідно до чинного законодавства на відповідача як розпорядника коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення покладено обов'язок здійснювати розрахунки з постачальниками послуг пільговим категоріям громадян. Разом з тим, в порушення вимог чинного законодавства кошти на відшкодування вартості телекомунікаційних послуг, наданих позивачем пільговим категоріям споживачів в період з 01.11.2015 по 30.11.2015, на рахунок позивача від відповідача не надійшли, у зв'язку з чим виник заявлений до стягнення борг.

Відповідач в письмовому відзиві проти позову заперечує та зазначає, що заборгованість за 2015 рік допущена не з вини управління. Відповідач вказує, що кошторисом на 2015 рік по управлінню передбачено 200000грн. на виплату пільг з оплати телекомунікаційних послуг, однак в грудні 2015 року кошторисні призначення були зменшені на 48241,05грн., відповідно до наданих позивачем нарахувань та становили 151758,95грн. За повідомленням відповідача, розрахунки нарахованих пільг за листопад місяць були надані до управління після 07.12.2015, опрацьовані управлінням та зареєстровані в управління Державного казначейства в грудні 2015 року. Оскільки, як зазначає відповідач, субвенція з державного бюджету місцевому бюджету на надані розрахунки в грудні 2015 року не надходила, управління не мало бюджетних коштів, щоб проплатити вищевказаний борг, а тому заборгованість за 2015 рік в сумі 11221грн.68коп. - заборгованість Державного бюджету. А тому відповідач стверджує, що оскільки Законом України Про Державний бюджет на 2016 рік відповідна субвенція не була передбачена, погасити заборгованість 2015 року за рахунок коштів місцевого бюджету - пряме порушення бюджетного законодавства. Крім того, відповідач з посиланням на ст.8 Бюджетного кодексу України зазначає, що центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової і бюджетної політики є Міністерство фінансів України, яке затверджує бюджетну класифікацію, зміни до неї та інформує про це ОСОБА_2 України, просить залучити до участі у справі в якості належного відповідача державу в особі Міністерства фінансів України.

В судовому засіданні, яке відбулось 03.07.2017, прийняв участь представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

У надісланому до матеріалів справи відзиві на позов від 12.06.2017 №1560 відповідач виклав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника. Представник позивача проти клопотання не заперечував.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України участь у господарському засіданні є правом сторони, яке вона використовує на власний розсуд. Приймаючи до уваги, що судом не визнавалась обов'язковою явка уповноважених представників сторін в судове засідання, відповідачем надані витребувані від нього документи, тому суд приходить до висновку, що відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, в зв'язку з чим клопотання відповідача судом задовольняється.

Подане позивачем клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу судом задоволено, а тому засідання господарського суду по розгляду даної справи проведено без фіксації технічними засобами. Хід судового процесу відображено у протоколі судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши в ході розгляду справи по суті пояснення та доводи представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Укртелеком (позивач у справі) є оператором телекомунікацій.

В період з 01.11.2015 по 30.11.2015 позивачем надавалися послуги зв'язку споживачам, які проживають на території Бобровицького району Чернігівської області та які згідно із нормами чинного законодавства належать до пільгових категорій громадян, що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за листопад 2015 року (а.с.11-13).

Як вбачається зі змісту цих розрахунків, внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення в період з 01.11.2015 по 30.11.2015 позивачем понесено витрати у сумі 11221грн.68коп.

Крім того, факт надання позивачем послуг зв'язку пільговим категоріям громадян в період з 01.11.2015 по 30.11.2015 підтверджується підписаними сторонами та скріпленими печатками сторін актами звіряння розрахунків за наданні населенню послуги, на які надаються пільги станом на 01.01.2016, форми №3-пільга.

За повідомленням позивача відповідачем в порушення вимог чинного законодавства вартість послуг зв'язку, наданих позивачем на пільгових умовах в період з 01.11.2015 по 30.11.2015 мешканцям Бобровицького району Чернігівської області не відшкодована, внаслідок чого виник заявлений до стягнення борг.

Відповідач, в свою чергу факт надання позивачем у спірний період послуг зв'язку пільговим категоріям громадян та розмір понесених позивачем у зв'язку з цим втрат не оспорює, однак посилається на неможливість виконання даних зобов'язань та погашення кредиторської заборгованості в зв'язку з відсутністю бюджетних коштів.

Отже предметом даного спору є стягнення заборгованості з компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговим категоріям споживачів.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам суд виходить з такого:

Відповідно до ч.3 ст.63 Закону України Про телекомунікації телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Згідно із п.63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012, установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

За змістом ч.1, 2 ст.19 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Категорії громадян, яким надано пільги з оплати послуг зв'язку, визначені Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , Про жертви нацистських переслідувань , Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні , Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист , Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей , Про охорону дитинства .

Відповідно до п.19 ч.1 ст.12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: позачергове користування всіма послугами зв'язку та позачергове встановлення на пільгових умовах квартирних телефонів (оплата у розмірі 20 процентів від тарифів вартості основних та 50 процентів - додаткових робіт). Абонементна плата за користування телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів.

В силу п.10 ч.1 ст.13 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту інвалідам війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються такі пільги: позачергове безплатне встановлення квартирних телефонів і позачергове користування всіма послугами зв'язку. Абонементна плата за користування квартирним телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів, а для інвалідів Великої Вітчизняної війни та війни з Японією зі 100-процентною знижкою від затверджених тарифів.

Крім того, ч.6 ст.12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту встановлено, що учасникам бойових дій у період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років та війни 1945 року з імперіалістичною Японією, яким виповнилося 85 років і більше, надаються пільги, передбачені статтею 13 цього Закону для інвалідів війни I групи.

Згідно із п.18 ч.1 ст.14 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту учасникам війни (статті 8, 9) надаються такі пільги: позачергове користування всіма послугами зв'язку та позачергове встановлення телефонів (оплата у розмірі 20 процентів від тарифів вартості основних та 50 процентів - додаткових робіт). Абонементна плата за користування телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів.

Пунктом 20 ч.1 ст.15 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту встановлено, що особам, на яких поширюється чинність цього Закону (стаття 10), надаються такі пільги: позачергове користування всіма послугами зв'язку та позачергове встановлення на пільгових умовах квартирних телефонів (оплата у розмірі 20 процентів від тарифів вартості основних та 50 процентів - додаткових робіт). Абонементна плата за користування телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів.

За змістом п.18 ч.1 ст.6-1 Закону України Про жертви нацистських переслідувань колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, створених фашистською Німеччиною та її союзниками в період Великої Вітчизняної війни та Другої світової війни, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, надаються такі пільги: позачергове користування всіма послугами зв'язку та позачергове встановлення на пільгових умовах квартирних телефонів (оплата в розмірі 20 відсотків тарифів на основні та 50 відсотків - на додаткові роботи). Абонентна плата за користування телефоном установлюється в розмірі 50 відсотків затверджених тарифів.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.6-2 Закону України Про жертви нацистських переслідувань колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, надаються такі пільги: позачергове безоплатне встановлення квартирних телефонів і позачергове користування всіма послугами зв'язку. Абонентна плата за користування квартирним телефоном установлюється в розмірі 50 відсотків затверджених тарифів.

В пункті 17 ч.1 ст.6-3 Закону України Про жертви нацистських переслідувань встановлено колишнім в'язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання в період Великої Вітчизняної війни та Другої світової війни; особам, які були насильно вивезені на примусові роботи на територію Німеччини або її союзників, що перебували у стані війни з колишнім Союзом РСР, або на території окупованих Німеччиною інших держав; дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога, яких у зв'язку з патріотичною діяльністю їх батьків було піддано репресіям, фізичним розправам, гонінням, надаються такі пільги: позачергове користування всіма послугами зв'язку та позачергове встановлення телефонів (оплата у розмірі 20 відсотків тарифів на основні та 50 відсотків - на додаткові роботи). Абонентна плата за користування телефоном установлюється в розмірі 50 відсотків затверджених тарифів.

Згідно із п.19 ч.1 ст.6-4 Закону України Про жертви нацистських переслідувань дружинам (чоловікам) померлих жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, надаються такі пільги: позачергове користування всіма послугами зв'язку та позачергове встановлення на пільгових умовах квартирних телефонів (оплата в розмірі 20 відсотків від тарифів на основні та 50 відсотків - на додаткові роботи). Абонентна плата за користування телефоном установлюється в розмірі 50 відсотків затверджених тарифів.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.9 Закону України Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, надаються такі пільги: звільнення від плати за користування домашнім телефоном. Зазначені пільги зберігаються за одним із подружжя, що пережило, і батьками ОСОБА_3 Праці, Героїв України, повних кавалерів ордена ОСОБА_4.

За змістом п.11, 28 ч.1 ст.20 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги: 50-процентна знижка плати за користування телефоном (абонентна плата, оплата послуг електрозв'язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів при посекундному обліку їх тривалості); позачергове встановлення телефону з оплатою 50 процентів вартості його встановлення. Зазначені у п.11 пільги надаються також членам сімей громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які проживають у жилих будинках (квартирах) усіх форм власності в межах норм, передбачених законом. До членів сімей громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, належать: дружина (чоловік), неповнолітні діти, непрацездатні батьки, особа, яка проживає разом з постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи особою - інвалідом I групи та доглядає за нею, за умови, що ця особа не перебуває у шлюбі; особа, яка знаходиться під опікою або піклуванням громадянина, що має право на пільги, та проживає разом з ним.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.20 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи пільги, передбачені пунктами 5, 7, 8, 11, 12, 20, 23 і 27 частини першої цієї статті, надаються дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов'язана з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт.

Згідно із п.1 ч.1 ст.21 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи особам, віднесеним до категорії 2 (пункт 2 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги: пільги, передбачені пунктами 1, 2, 3, 5, 6, 7, 8, 11, 12, 17, 18, 20, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 29, 30, 31 статті 20.

До того ж, в силу ч.2 ст.21 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи пільги, передбачені пунктами 5, 7, 8, 11, 12, 20, 23 і 27 статті 20, надаються дружині (чоловіку) померлого громадянина, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, або опікуну (на час опікунства) дітей померлого.

Пунктом 6 ч.1 ст.6 Закону України Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист встановлено пільги у розмірі 50-відсоткової знижки з оплати за користування квартирним телефоном ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам Національної поліції, ветеранам податкової міліції, ветеранам державної пожежної охорони, ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранам служби цивільного захисту, ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України і членам їх сімей, які проживають разом з ними.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.7 Закону України Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист вдови (вдівці) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранів служби цивільного захисту, ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та члени їх сімей, які перебувають на їх утриманні, користуються пільгами, передбаченими пунктами 6 - 9 статті 6 цього Закону.

В силу абз.2 п.5 ст.12 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей особам, звільненим з військової служби, які стали інвалідами під час проходження військової служби, надається 50-відсоткова знижка плати за встановлення і користування квартирним телефоном.

Згідно із п.4 ч.3 ст.13 Закону України Про охорону дитинства багатодітним сім'ям надаються такі пільги: позачергове встановлення квартирних телефонів. Абонентна плата за користування квартирним телефоном встановлюється у розмірі 50 відсотків від затверджених тарифів.

При цьому оскільки за змістом ст.178 Господарського кодексу України та ст.633 Цивільного кодексу України договір про надання телекомунікаційних послуг є публічним, оператор, провайдер телекомунікацій зобов'язаний здійснювати надання послуг зв'язку кожному, хто до нього звертається на законних підставах, не має права відмовити у наданні послуг за наявності у нього такої можливості або надавати перевагу одному споживачеві перед іншими щодо укладення публічного договору, крім випадків, передбачених законодавством. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Отже, вищенаведеними нормами чинного законодавства встановлено право фізичних осіб, які мають визначений вищевказаними законами соціальний статус, на отримання послуг зв'язку на пільгових умовах (з частковою оплатою їх вартості або безкоштовно), та обов'язок провайдера, оператора телекомунікацій надавати такі послуги з урахуванням встановлених чинним законодавством пільг.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів на засадах адресності та цільового використання.

За змістом підп. б п.4 ч.1 ст.89, ч.1 ст.102 Бюджетного кодексу України, в редакції, що діяла до 01.01.2017, видатки місцевих бюджетів на державні соціальні програми, передбачені у підпункті б пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Отже, держава взяла на себе зобов'язання відшкодовувати втрати доходу провайдерів, операторів телекомунікаційних послуг внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам.

На виконання вимог ст.102 Бюджетного кодексу України Постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі по тексту - Порядок) та встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003р. №117 Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги , а також здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

В силу п.3 Порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Відповідно до п.1 розділу І Положення про управління соціального захисту населення Бобровицької районної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови районної державної адміністрації №41 від 01.02.2017 (далі по тексту - Положення), управління соціального захисту населення Бобровицької районної державної адміністрації є структурним підрозділом районної державної адміністрації, забезпечує виконання покладених завдань.

За змістом підп.2.1.3. п.2.1. розділу ІІ Положення основними завданнями управління в межах реалізації державної політики на території району у сфері соціального захисту населення, зокрема, є: призначення та виплата соціальної допомоги, адресної грошової допомоги, компенсацій та інших соціальних виплат, установлених законодавством України, надання пільг з оплати житлово-комунальних послуг і послуг зв'язку.

Згідно із підп.2.2.5. п.2.2. розділу ІІ Положення управління відповідно до визначених повноважень, зокрема: забезпечує ефективне й цільове використання відповідних бюджетних коштів.

З питань реалізації заходів соціальної підтримки населення, відповідно до підп.2.2.26. п.2.2. розділу ІІ Положення, управління організовує в межах компетенції роботу щодо надання населенню пільг з оплати житлово-комунальних послуг, послуг зв'язку, проводить електронні звірки інформації від організацій-надавачів послуг щодо витрат, пов'язаних з наданням пільг окремим категоріям громадян, з відомостями, що містяться в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги; проводить розрахунки з організаціями-надавачами послуг за надані пільги окремим категоріям громадян і призначені житлові субсидії населенню.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що до компетенції відповідача належить забезпечення реалізації на території Бобровицького району Чернігівської області державної політики у сфері соціального захисту населення, і саме відповідач як головний розпорядник коштів на фінансування державних соціальних програм зобов'язаний здійснювати розрахунки з організаціями-надавачами послуг за надані пільги окремим категоріям громадян.

В зв'язку з цим у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості належного відповідача державу в особі Міністерства фінансів України належить відмовити, оскільки держава, як специфічний суб'єкт правовідносин, здійснює свої обов'язки у відносинах з особою у певній сфері суспільних відносин через органи державної влади. Оскільки у відносинах виконання обов'язку у спірних правовідносинах державу представляють органи, які уповноважені на реалізацію державної політики у сфері соціального захисту населення, то саме вони повинні нести відповідальність від імені держави. Отже, у справах щодо виплати компенсації вартості телекомунікаційних послуг предметом спору є акти (діяльність, бездіяльність) суто тих суб'єктів, які були відповідальні за здійснення розрахунків з організаціями-надавачами послуг за надані пільги окремим категоріям громадян.

З огляду на вищевикладене, Управління соціального захисту населення Бобровицької районної державної адміністрації Чернігівської області є належним відповідачем у даному спорі, а тому підстави для вчинення такої процесуальної дії як залучення до участі у справі іншого відповідача - Міністерства фінансів України - відсутні.

За змістом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема: письмовими доказами.

Відповідач докази сплати позивачу компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих позивачем пільговим категоріям споживачів в період з 01.11.2015 по 30.11.2015, в ході розгляду справи в місцевому господарському суді не надав, розмір заявленої до стягнення суми компенсації не оспорював.

Разом з тим, заперечуючи проти позову та пояснюючи причини невиконання зобов'язання, відповідач посилається на відсутність в державному бюджеті коштів, передбачених на відповідні видатки в 2015-2016 роках.

Вказані заперечення не приймаються судом до уваги, оскільки відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність органу державної влади чи місцевого самоврядування та не є підставою для уникнення від виконання зобов'язання. Відповідна правова позиція викладена в рішення Європейського суду з прав людини у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України .

Крім того, в рішення Європейського суду з прав людини у справі Кечко проти України зазначено, що: Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань .

За змістом ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

До того ж, в силу ч.6 ст.48 Бюджетного кодексу України, яка є спеціальною для спірних правовідносин щодо інших викладених у вказаній статті норм, які регулюють загальний порядок взяття бюджетних зобов'язань та на які посилається відповідач, бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Отже, відповідач як орган, уповноважений державою здійснювати від її імені повноваження в спірних правовідносинах, зобов'язаний належно, у відповідності до вимог чинного законодавства виконати обов'язок з виплати позивачу компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих позивачем пільговим категоріям споживачів в період з 01.11.2015 по 30.11.2015, а зазначені ним обставин щодо відсутності бюджетних призначень на відповідні видатки в 2015-2016 роках не є підставами для звільнення останнього від виконання встановленого чинним законодавством зобов'язання.

Тобто, право позивача на отримання компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих позивачем пільговим категоріям споживачів підлягає реалізації і захисту, незважаючи на те, що Законом про Державний бюджет України видатків на ці потреби не було передбачено, оскільки законодавство, що визначає фінансові зобов'язання держави, має первинний характер, а бюджетне законодавство - похідний від нього характер.

Так у рішенні №26-рп/2008 від 27.11.2008 у справі №1-37/2008 Конституційний Суд України зазначив, що: Закон про Державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходів та видатків на загальносуспільні потреби), створює належні умови для реалізації законів України, інших нормативно-правових актів, ухвалених до його прийняття, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами і територіальними громадами. Саме у виконанні цих зобов'язань утверджується сутність держави як соціальної і правової.

Відповідно до статей 1, 3 Конституції України та принципів бюджетної системи (стаття 7 Кодексу) держава не може довільно відмовлятися від взятих на себе фінансових зобов'язань, передбачених законами, іншими нормативно-правовими актами, а повинна діяти ефективно і відповідально в межах чинного бюджетного законодавства.

Зі змісту частини другої статті 95 Конституції України, якою встановлюється, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків, випливає, що вони не можуть визначатися іншими нормативно-правовими актами. Самі ж загальносуспільні потреби, до яких належить і забезпечення права на соціальний захист громадян України, проголошений у статті 46 Конституції України, передбачаються у державних програмах, законах, інших нормативно-правових актах. Визначення відповідних бюджетних видатків у законі про Державний бюджет України не може призводити до обмеження загальносуспільних потреб, порушення прав людини і громадянина, встановлених Конституцією України.

Статтею 92 Конституції України визначено, що правові засади функціонування бюджетної системи України встановлюються законами України. Закон про Державний бюджет України є основним фінансовим документом держави, це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду. Через своє спеціальне призначення цей Закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Конституційним Судом України у рішенні від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 у справі про соціальні гарантії громадян висловлені правові позиції, які полягають у тому, що: Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави……Закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України…. Метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень (стаття 48 Конституції України). Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Кодексі, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.

З огляду на вищевикладене відхиляються судом твердження відповідача про відсутність його обов'язку сплатити позивачу компенсацію вартості телекомунікаційних послуг, наданих позивачем пільговим категоріям споживачів в період з 01.11.2015 по 30.11.2015, через те, що Законом України Про Державний бюджет на 2015-2016 роки не були передбачені кошти на ці видатки, оскільки на наявність у особи певного права, а у держави - відповідного фінансового зобов'язання впливає не закон про Державний бюджет та похідні від нього акти (бюджетний розпис, кошторис тощо), а нормативно-правовий акт, що регулює відносини між особою та державою у певній сфері суспільних відносин.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що розмір заявленої до стягнення суми повністю підтверджується наявними у справі доказами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги належить задовольнити повністю, в зв'язку з чим з відповідача на користь позивача має бути стягнуто 11221грн.68коп. боргу по компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих позивачем пільговим категоріям споживачів в період з 01.11.2015 по 30.11.2015.

Відповідно до ч.1 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв'язку із задоволенням позовних вимог в повному обсязі, сплачений за подання даного позову судовий збір у сумі 1600грн. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст.22, 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Бобровицької районної державної адміністрації Чернігівської області, вул. Франка, 10, м. Бобровиця, Чернігівська область, 17400 (ідентифікаційний код 03195984) на користь Публічного акціонерного товариства Укртелеком , м.Київ, бульв.Шевченка, 18 (ідентифікаційний код 21560766) 11221грн.68коп. компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговим категоріям споживачів, та 1600грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписано 07 липня 2017 року.

Суддя Т.Г. Оленич