Постанова

від 10.11.2009 по справі 25/535-29/371-5/635-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2009 р. № 25/535-29/371-5/635-08

Вищий господарський су д України у складі: суддя С еліваненко В.П.- головуючий, су дді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скарг у відділення виконавчої д ирекції Фонду соціального ст рахування від нещасних випад ків на виробництві та профес ійних захворювань України у м. Охтирка Сумської області, м. Охтирка Сумськ ої області (далі - відділенн я виконавчої дирекції Фонду)

на постанову Київськог о апеляційного господарсько го суду від 06.07.2009

зі справи № 25/535-29/371

за позовом відділення в иконавчої дирекції Фонду

до відкритого акціонер ного товариства “Укрнафта”, м. Київ (далі - ВАТ “Укрнафта” )

про стягнення 32 656, 23 грн. у п орядку зворотної вимоги (рег ресу).

Судове засідання проведен о за участю представників ст орін:

позивача - Бутка О.В.,

відповідача - Плотніко ва С.І.

За результатами розгляд у касаційної скарги Вищий го сподарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Справа розглядалася г осподарськими судами неодно разово.

Так, постановою Вищого госп одарського суду України від 17.06.2008 рішення господарського с уду міста Києва від 25.12.2007 та пос танову Київського апеляційн ого господарського суду від 28.02.2008 з цієї справи скасовано та останню передано на новий ро згляд до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського су ду міста Києва від 28.07.2008 справу прийнято до провадження, а ух валою цього ж суду від 06.10.2008 поз овні матеріали передано за п ідсудністю до господарськог о суду Сумської області.

Постановою Київського апе ляційного господарського су ду від 27.01.2009 зазначену ухвалу го сподарського суду міста Києв а від 06.10.2008 скасовано, матеріали справи повернуто до господа рського суду міста Києва.

Рішенням господарського с уду міста Києва від 14.04.2009 (суддя Власов Ю.Л.) позов задоволено повністю; з ВАТ “Укрнафта” ст ягнуто на користь відділення виконавчої дирекції Фонду с уму шкоди 32 656, 23 грн.; на назване т овариство віднесено судові в итрати у справи. У прийнятті з азначеного рішення суд з пос иланням на приписи Закону Ук раїни “Про загальнообов' яз кове державне соціальне стра хування від нещасного випадк у на виробництві та професій ного захворювання, які сприч инило втрату працездатності ” (далі - Закон), Основ законод авства України про загальноо бов' язкове державне соціал ьне страхування, Цивільного кодексу України (далі - ЦК Ук раїни) виходив з обґрунтован ості позовних вимог.

Постановою Київського апе ляційного господарського су ду від 06.07.2009 (колегія суддів у ск ладі: Рєпіна Л.О. - головуючий , судді Дикунська С.Я. і Євграф ова Є.П.): рішення місцевого го сподарського суду скасовано ; у позові відмовлено повніст ю; з відділення виконавчої ди рекції Фонду стягнуто на кор исть ВАТ “Укрнафта” суму дер жавного мита з апеляційної с карги. У прийнятті зазначено ї постанови суд з посиланням на положення Закону, названи х Основ, ЦК України, Господарс ького процесуального кодекс у України (далі - ГПК України) в иходив з недоведеності позов них вимог.

У касаційній скарзі до Вищо го господарського суду Украї ни відділення виконавчої дир екції Фонду просить оскаржув ану постанову апеляційної ін станції з даної справи скасу вати та “направити справу на новий розгляд до Київського апеляційного господарськог о суду”. Скаргу з посиланням н а Закон, ЦК України, ГПК Україн и, Положення про розслідуван ня та облік нещасних випадкі в, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в у становах і організаціях (зат верджене постановою Кабінет у Міністрів України від 10.08.1993 № 623, далі - Положення) мотивовано неповним і необ' єктивним р озглядом справи в апеляційні й інстанції, а також здійснен ням такого розгляду за відсу тності позивача, не повідомл еного належним чином про час і місце розгляду справи.

У відзиві на касаційну скар гу ВАТ “Укрнафта” заперечує проти доводів скаржника, заз начаючи про їх необґрунтован ість та про правильність вис новків апеляційної інстанці ї, і просить оскаржувану пост анову залишити без змін, а ска ргу - без задоволення.

За результатами такого роз гляду Вищий господарський су д України дійшов висновку пр о наявність підстав для задо волення касаційної скарги з урахуванням такого.

Судом першої інстанції вст ановлено, що:

- 02.03.1998 у м. Охтирка з водієм Охт ирського управління техноло гічного транспорту НГВУ “Охт иркагаз” (яке є структурним п ідрозділом ВАТ “Укрнафта”) ОСОБА_4 при керуванні автом обілем ЗІЛ-43362 (державний номер НОМЕР_1 з причепом) сталас я дорожньо-транспортна приго да, й було травмовано ОСОБА _2, яка отримала тілесні ушко дження;

- згідно з Положенням було с кладено акта за формою Н-1 про нещасний випадок на виробниц тві, оскільки ОСОБА_2, буду чи працівницею АТ “Охтирсіль маш”, виконувала свої службо ві обов' язки (прямувала до О хтирської державної податко вої адміністрації);

- відповідно до статей 21, 28, 34 - 36, 40 Закону ОСОБА_2 було призн ачено і виплачено відділення м виконавчої дирекції Фонду одноразову допомогу з розрах унку її середньомісячного за робітку за кожний відсоток в трати професійної працездат ності, а також призначено щом ісячні грошові виплати, що ко мпенсують відповідну частин у втраченого заробітку, в роз мірі 173, 47 грн.;

- у подальшому ОСОБА_2 зді йснювався щороку перерахуно к сум щомісячних страхових в иплат, а також відповідно до ч астини першої статті 29 Закону - перерахунок витрат на дог ляд;

- загальна сума здійснених в ідділенням виконавчої дирек ції Фонду страхових виплат ОСОБА_2 склала 21 524, 01 грн.;

- із зазначеного акта про не щасний випадок на виробництв і від 19.03.1998 вбачається, що травм и працівниці АТ “Охтирсільма ш” ОСОБА_2 були зап одіяні з вини ОСОБА_4, прац івника Охтирмького управлін ня технологічного транспорт у, яке є структурним підрозді лом НГВУ “Охтирканафтогаз”, а останнє, в свою чергу, є стру ктурним підрозділом ВАТ “Укр нафта”; Кравченко П.А. на момен т нещасного випадку виконува в свої трудові обов' язки во дія названого товариства;

- 15.12.1982 на автошляху Лохвиця-Бє лгород сталася дорожньо-тран спортна пригода внаслідок зі ткнення автомобіля ЗІЛ-130 (дер жавний номер 13-85 СУС) під керува нням ОСОБА_3, водія Охтирс ького управління технологіч ного транспорту, і автобуса Л АЗ-695 (державний номер НОМЕР_ 2) під керуванням ОСОБА_1 , водія Охтирського автотран спортного підприємства 18 014. У р езультаті дорожньо-транспор тної пригоди ОСОБА_1 (під ч ас виконання своїх службових обов' язків) отримав тілесн і ушкодження, що потягли за со бою стійку втрату працездатн ості; про це комісією по розсл ідуванню нещасного випадку 1 6.12.1982 було складено акт № 1;

- відповідно до Закону відді лення виконавчої дирекції Фо нду протягом листопада 2001 рок у - червня 2006 року здійснило ОСОБА_1 страхові виплати на загальну суму 11 132, 22 грн.;

- з вироку народного суду Ох тирського району Сумської об ласті від 14.03.1983 вбачається, що о бох водіїв, ОСОБА_3 і ОСО БА_1, визнано винними у вчине ні дорожньо-транспортної при годи на підставі частини дру гої статті 215 Кримінального ко дексу УРСР.

Судом апеляційної інстанц ії додатково зазначено, що:

- згаданий акт за формою Н-1, с кладений 19.03.1998 про нещасний вип адок з ОСОБА_2, не є належни м та допустимим доказом як то го, що 02.03.1998 сталася дорожньо-тр анспортна пригода, так і наяв ності вини працівника ВАТ “У крнафта” ОСОБА_4 у заподія нні ОСОБА_2 тілесних ушкод жень;

- винними у вчиненні дорожнь о-транспортні пригоди за уча стю водіїв ОСОБА_3 і ОСОБ А_1 загальним судом визнано працівників обох підприємст в (ВАТ “Укрнафта” і Охтирсько го автотранспортного підпри ємства 18 014) без встановлення ст упеню вини кожного;

- відділенням виконавчої ди рекції Фонду не було подано с уду доказів на підтвердження вини працівників ВАТ “Укрна фта” у скоєнні обох дорожньо -транспортних пригод.

Згідно з Постановою Пленум у Верховного Суду України ві д 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення” т аке рішення є законним тоді, к оли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавст ва і всебічно перевіривши об ставини, вирішив справу у від повідності з нормами матеріа льного права, що підлягають з астосуванню до даних правові дносин; обґрунтованим визнає ться рішення, в якому повно ві дображені обставини, які маю ть значення для даної справи , висновки суду про встановле ні обставини і правові наслі дки є вичерпними, відповідаю ть дійсності і підтверджують ся достовірними доказами, до слідженими в судовому засіда нні.

Оскаржуване судове рішенн я (постанова апеляційної інс танції) з відповідними вимог ами не узгоджується з огляду на таке.

Відповідно до частини перш ої статті 32 ГПК України доказа ми у справі є будь-які фактичн і дані, на підставі яких госпо дарський суд у визначеному з аконом порядку встановлює на явність чи відсутність обста вин, на яких ґрунтуються вимо ги і заперечення сторін, а так ож інші обставини, які мають з начення для правильного вирі шення господарського спору.

Згідно з частиною першою ст атті 34 названого Кодексу госп одарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

За приписом пункту 7 частини другої статті 105 ГПК України у постанові апеляційної інста нції мають бути зазначені, зо крема, доводи, за якими апел яційна інстанція відхиляє ті чи інші докази.

На порушення цього припис у апеляційна інстанція, відх иляючи акт за формою Н-1 про не щасний випадок на виробництв і з ОСОБА_2 (складений комі сією 19.03.1998) як доказ у справі, не н авела жодних доводів такого відхилення, зазначивши лише, що він “не є належним та допус тимим доказом”, але ніяк не об ґрунтувавши цей висновок.

Касаційна ж інстанція згід но з частиною другою статті 111 7 ГПК України не має права, зок рема, вирішувати питання про достовірність того чи іншог о доказу та додатково переві ряти докази.

Крім того, з установлених по передніми судовими інстанці ями обставин вбачається, що о бидві дорожньо-транспортні п ригоди, про які йдеться в дані й справі, сталися у зв' язку з дією джерел підвищеної небе зпеки в розумінні статті 1187 ЦК України (яка застосовується до спірних правовідносин з о гляду на припис абзацу друго го пункту 4 Прикінцевих та пер ехідних положень цього Кодек су). Відповідно до частини п' ятої зазначеної статті особа , яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпе ки, відповідає за завдану шко ду, якщо вона не доведе, що шко ди було завдано внаслідок не переборної сили або умислу п отерпілого. Тобто, за змістом цієї норми, відповідальніст ь за шкоду, завдану джерелом п ідвищеної небезпеки, настає незалежно від вини заподіюва ча шкоди. В абзаці першому пун кту 2 Постанови Пленуму Верхо вного Суду України від 27.03.1992 № 6 “ Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” (з п одальшими змінами) також заз начено, що, розглядаючи позов и про відшкодування шкоди, су ди повинні мати на увазі, що ві дповідно до статей 440 і 450 ЦК (нин і це статті 1166 і 1187 ЦК України) шк ода, заподіяна особі і майну г ромадянина або заподіяна май ну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обс язі особою, яка її заподіяла, з а умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шк одою є безпосередній причинн ий зв' язок та є вина зазначе ної особи, а коли це було на слідком дії джерела підвищен ої небезпеки, незалежно від н аявності вини.

З наведеного випливає, що вс тановлення “вини фізичної ос оби” (як умови настання відпо відальності) у скоєнні дорож ньо-транспортної пригоди, та к само як і “ступеню вини”, в д аному разі взагалі не вимага лося.

Апеляційною інстанцією та кож не перевірено обґрунтова ність доводів відділення вик онавчої дирекції Фонду щодо наявності в матеріалах справ и доказів додаткових витрат названого відділення на опла ту постійного стороннього до гляду та побутового обслугов ування потерпілого ОСОБА_1 , а в зв' язку з цим нею не з' ясовано існування чи відсутн ості підстав для застосуванн я до спірних правовідносин в имог частини третьої статті 1193 і частини першої статті 1195 ЦК України.

Таким чином, апеляційний го сподарський суд припустився ще й неправильного застосув ання вимог частини першої ст атті 47 ГПК України щодо прийня ття судового рішення за резу льтатами обговорення усіх об ставин справи та частини пер шої статті 43 названого Кодекс у стосовно всебічного, повно го і об' єктивного розгляду в судовому процесі всіх обст авин справи в їх сукупності.

Вищим господарським судом України береться до уваги, що зазначених порушення та неп равильного застосування нор м процесуального права припу стився саме суд апеляційної інстанції, і тому прийнята ос таннім постанова відповідно до частини першої статті 11110 ГП К України підлягає скасуванн ю, а справу слід передати на но вий розгляд до суду апеляцій ної інстанції.

Разом з тим Вищий господарс ький суд України не бере до ув аги посилання скаржника на з дійснення розгляду справи ап еляційним господарським суд ом за відсутності позивача, н е повідомленого належним чин ом про час і місце засідання с уду, яке відбулося 06.07.2009. З прото колу судового засідання Київ ського апеляційного господа рського суду від 30.06.2009 (т. 3, а. с. 94) в бачається, зокрема, що в даном у засіданні:

- був присутній представник позивача (відділення викона вчої дирекції Фонду);

- було оголошено ухвалу суду про відкладення розгляду сп рави до 06.07.2009 на 14 год. 10 хв.

Відтак позивачеві (в особі й ого повноваженого представн ика) було відомо про наступне засідання суду, яке й відбуло ся 06.07.2009.

У новому розгляді справи су ду апеляційної інстанції нео бхідно врахувати викладене, всебічно і повно з' ясувати всі обставини справи, переві рити доводи, на яких ґрунтуют ься вимоги та заперечення ст орін, об' єктивно оцінити до кази, що мають юридичне значе ння для розгляду справи і вир ішення спору по суті, і в залеж ності від встановленого прав ильно застосувати норми мате ріального і процесуального п рава, що регулюють спірні пра вовідносини, та прийняти зак онне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 1117 - 11112 ГП К України, Вищий господарськ ий суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ві дділення виконавчої дирекці ї Фонду соціального страхува ння від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Охти рка Сумської області задовол ьнити.

2. Постанову Київського апе ляційного господарського су ду від 06.07.2009 зі справи № 25/535-29/371скас увати.

Справу передати на новий ро згляд до Київського апеляцій ного господарського суду.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Б. Львов