Рішення

від 22.05.2007 по справі 17/105-1763

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/105-1763

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2007 р.Справа № 17/105-1763

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Андрусик Н.О.             

Розглянув справу

 За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніфарма», м. Київ  

 Відповідач Товариства з обмеженою відповідальністю «Технотерн-Інвест», м. Тернопіль

За участю представників сторін:   

позивача:  Сидоренко С.І., представник, довіреність б/н від 01.01.2007р.

відповідача:  не з»явився

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки учасників судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22,811 ГПК України.

Судом в порядку ст. 811 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність письмового клопотання сторони.

Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніфарма», м. Київ   звернувся 04.04.2007 р. до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю «Технотерн-Інвест», м. Тернопіль, про стягнення 1 613,64 грн., посилаючись на умови укладеного договору комісії по купівлі цінних паперів № к-72 від 15.09.2005р., з яких 1439,44 грн. боргу, 102,15 грн. нарахованої пені, 54,67 грн. інфляційних збитків, 17,38 грн. –3% річних. Просить стягнути також 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує копією договору комісії по купівлі цінних паперів № к-72 від 15.09.2005р., копією вимоги № 12/124 від 12.10.2006р. про повернення грошових коштів в сумі 5000 грн., копією акту виконаних робіт від 31.10.2006р. (до договору к-72 від 15.09.2005р.)., копією виписки банківської установи про перерахування позивачем коштів в якості попередньої оплати в сумі 5 000 грн.; розрахунком суми позовних вимог, іншими матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує повністю з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач обґрунтованого відзиву на позов та витребуваних письмових документів не подав, в судові засідання не з»явився, хоча про час та дату слухання справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку (повідомлення про вручення поштового відправлення № 108810).

Рішення прийнято за наявними у справі матеріалами, у відповідності до ст. 75 ГПК України.           

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представника позивача, оцінивши подані докази в їх сукупності, господарським судом встановлено наступне:

15 вересня 2005 року між ТОВ „Юніфарма”, м. Київ як Комітентом та ТОВ „Технотерн-Інвест” як Комісіонером укладено в м. Тернополі договір № к-72 комісії по купівлі цінних паперів, предметом якого є зобов'язання комісіонера (відповідача у справі) надавати за дорученням комітента (позивача у справі) посередницькі послуги по купівлі цінних паперів з правом укладення договорів купівлі-продажу цінних паперів від  свого імені, за рахунок та в інтересах Комітента, а Комітента –забезпечувати комісіонера грошовими коштами у необхідному розмірі для виконання конкретного замовлення, що включає комісійну винагороду та інші необхідні витрати. Згідно з  п.  12.1.  договору,  він набуває чинності  з моменту його укладення і діє до  15.02.2006 р.

Згідно частини 4 статті 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах, договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає із їхньої суті.

Згідно з  абз. ч. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 173 ГК України, господарським  визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на  користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або  утриматися  від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України , якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено обов'язок учасників господарських відносин належним чином виконувати свої зобов'язання відповідно до вказівок закону, інших правових актів, договору, а при відсутності таких вказівок –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Виходячи з приписів вищенаведених норм законодавства, а також фактичних обставин справи щодо надання відповідачу замовлення та оплати позивачем послуг по купівлі-продажу цінних паперів, господарський суд вважає, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, зокрема, у відповідача - зобов'язання щодо укладення договорів та купівлі цінних паперів, а у позивача –щодо оплати понесених відповідачем у зв'язку з виконанням умов договору, витрат (в тому числі комісійної винагороди).

На виконання п.п. 5.1., 6.1. договору позивачем згідно платіжного доручення 05 жовтня 2005 року перераховано на розрахунковий рахунок відповідача кошти у сумі 5 000 грн. згідно рахунку № 1/10 від 04.10.2005 р. на виконання замовлення № 1 від 15.09.05 р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було виконано в повній мірі обов'язок щодо купівлі цінних паперів на суму, перераховану позивачем.

Відповідно до частини другої статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.   

У зв'язку з наведеними обставинами, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України та з метою повернення грошових коштів, позивач 12.10.2006 р. звернувся до відповідача з вимогою про повернення суми попередньої оплати у сумі 5 000 грн. Зазначена вимога надіслана рекомендованим листом 13.10.2006 р., про що свідчить поштова квитанція № 4645 та опис вкладення в цінний лист (а.с. 14).

Проте відповіді на вимогу відповідач не надав, натомість факсограмою надіслав акт виконаних робіт від 31.10.2006 р. до договору № к-72 від 15.9.2005 р., в якому сторони погодили шляхом підписання повноважними представниками, понесені відповідачем витрати, пов'язані з виконанням умов договору № к-72 на загальну суму 3560,56 грн. (з урахуванням поштових, транспортних видатків, послуг нотаріуса, комісійної винагороди тощо), а також визнали, що залишок коштів Комітента становить 1439,44 грн., котрі підлягають поверненню останньому.

Оскільки відповідач станом на день розгляду справи не повернув залишок суми попередньої оплати, тому суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення 1439,44 грн. передоплати.

Разом з тим, приписами ч.2 ст. 220 ГК України передбачено, що у випадку, якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитись від прийняття виконання й вимагати відшкодування збитків. Аналогічний припис законодавства міститься в ст.612 ЦК України.

В розділі 10 договору сторонами встановлено умови відповідальності сторін.

Зокрема, в п.10.1. договору встановлено, що у випадку порушення зобов'язань згідно даного договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства. При цьому Комісіонер несе відповідальність лише по тих зобов'язаннях, що випливають з даного договору чи замовлень Комітента.

Посилаючись на норми статті 611 Цивільного кодексу України, ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” позивач нарахував до стягнення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 23.10.2006 р. по 22.03.2007 р. (151 дн.), що становить 102,15 грн., яку просить стягнути з відповідача.

Проте суд вважає такі вимоги безпідставними та необґрунтованими, а в їх задоволенні відмовляє, виходячи з такого.

У відповідності до ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язань вчиняється в письмовій формі, однак, укладений між сторонами договір комісії по купівлі цінних паперів від 15.09.2005 р. таких положень не містить. Відповідно договірні стосунки щодо забезпечення виконання зобов'язань між сторонами відсутні, відтак, відсутні правові підстави для нарахування та стягнення 102,15 грн. пені.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, три проценти річних від простроченої суми.

Оцінивши подані розрахунки відсотків річних та інфляційних нарахувань, суд вважає, що вимоги про стягнення 54,67 грн. –інфляційних збитків та 17,38 грн. - 3% річних не підлягають до задоволення, оскільки сторони у зобов'язанні рівні; згідно ч.1 ст.638 ЦК України - договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, а відповідно до ч.1 ст. 651 ЦК України - зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

В даному випадку умовами договору платником грошових коштів є позивач, а для відповідача будь–яких грошових платежів (зобов'язань) не передбачено; звернення позивача про повернення суми попередньої оплати не змінило майнового зобов'язання відповідача на грошове, а тому застосування позивачем ст. 625 ЦК України, що передбачає відповідальність за невиконання грошового зобов'язання –є надуманим і безпідставним.

Відповідно до приписів статті 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Беручи до уваги, що позивачу станом на день розгляду справи не надано послуг по купівлі цінних паперів та грошові кошти у сумі  1 439,44 грн. не повернуто, оскільки в матеріалах справи такі докази відсутні, тому суд вважає вимоги позивача про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 1 439,44 грн. обґрунтованими, документально підтвердженими, не запереченими у встановленому законом порядку відповідачем, відтак, такими, що підлягають до задоволення.

 Згідно статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За таких обставин справи, позовні вимоги задовольняються частково, в решті позову –відмовляється.

Державне мито та інші судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України та Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито", покладаються на сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. 129 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 526, 527, 530, 546, 547, 611, 612, 638, 651, 656, 693 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 42 - 47, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 116-117 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технотерн-Інвест», м. Тернопіль, вул. Білецька, 1-А, ідентифікаційний код 14046684 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніфарма», м. Київ, пр. Московський, 21-А, ідентифікаційний код 24376098,  1439,44 грн. боргу та 196,25 грн. в повернення сплачених судових витрат.

3. В іншій частині позовних вимог –відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

          На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "__25__"_травня____2007 року через місцевий господарський суд.

Суддя                                                                                          Н.О. Андрусик