Рішення

від 22.05.2007 по справі 16/92-1792

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/92-1792

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2007 р.Справа № 16/92-1792

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Хоми С.О.         

Розглянув справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг”, м.Київ, вул. Мечнікова,16-а,  

До відповідача: Приватної агрофірми „Єдність Могильницька”,  с. Могильниця Теребовлянського  району, Тернопільської області

Суддя Хома С.О.

За участю  представників сторін

Позивача: Терещук Б.С.- юрисконсульт, довіреність №16/99-06 від 27.10.06 р.       

Відповідача:  Палюх М.П. –юрисконсульт, довіреність б/н від 02.05.2007р.

    Суть справи:

Ухвалою суду від 03 травня 2007 року розгляд справи було відкладено у відповідності до п.1, 2 ч.1 ст.77 ГПК України на 17 травня 2007 року на 09 год. 45 хв.  

            Відкрите акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг”, вул.Мечнікова,16-а,  м.Київ звернулось до суду з позовом до Приватної агрофірми „Єдність Могильницька”,  с. Могильниця Теребовлянського  району, Тернопільської області про стягнення 75920 грн. 94 коп. заборгованості, в тому числі 63815 грн. 07 коп. основного боргу  по лізингових платежах, 5523 грн.33 коп. інфляційних нарахувань,  1676 грн.17 коп. - 3% річних та 4906 грн.37 коп. пені.

           Як зазначив позивач в своїй позовній заяві, підставою для звернення до суду з позовом є невиконання відповідачем умов договору фінансового лізингу №19-04-800 плі, укладеного між сторонами 29.11.2004р. щодо сплати лізингових платежів.

           Відповідач у відзиві на позов та його повноважний представник в судовому засіданні повідомив, що на даний час боргу за комбайн «Джон-Дір», який прийнятий ним на умовах лізингового платежу, немає, оскільки Приватною агрофірмою «Єдність Могильницька»квитанціями № 26 від 28.04.2007р. на суму 20000,00 грн., № 9 від 15.05.2007р. на суму 10000,00 грн, № 67 від 15.05.2007р. на суму 10000,00 грн. та № К1/56 від 16.05.2007р. на суму 23109,00 грн. сплачено суму заборгованості згідно договору №19-04-800 плі від 29.11.2004р. На підтвердження зазначеного представником відповідача подано оригінали вищезазначених квитанцій. Щодо інших нарахувань, вважає їх неправомірними, оскільки дія договору на даний час не припинена.

           В розпочатому судовому засіданні представникам сторін роз'яснено процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст.20,22,81-1 ГПК України; наслідки відмови позивача від позову та укладення мирової угоди.

           Технічна фіксація судового процесу у відповідності до ст.81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання сторін.

           Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача та заперечення представника відповідача, суд встановив наступне.

          29 листопада 2004 року  між Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія»„Украгролізинг” –„Лізингодавець”, в особі першого заступника Голови правління Галушко В.О. з одної сторони, та Приватною агрофірмою «Єдність Могильницька»- „Лізингоодержувач”,  в особі директора Когута Р.М. –з другої сторони, був укладений договір  № 19-04-800 плі, згідно умов якого Лізингодавець передає Лізингоодержувачу у виключне користування на визначений договором строк зернозбиральний комбайн Джон-Дір М-9500 № 666656, жатку зернову «Джон-Дір-922»№ 665892 та жатку кукурудзяну «Джон-Дір-892»№ 665892 ( додаток № 1 до договору № № 19-04-800 плі від 29.11.2004р., а Лізингоодержувач зобов»язується сплачувати лізингові платежі, черговість, розмір і строки сплати яких встановлені графіками сплати лізингових платежів (додатки № № 2,4,6 до договору № 19-04-800 плі від 29.11.2004р.).

       Факт передачі сільськогосподарської техніки підтверджується Актом приймання-передачі сільськогосподарської техніки № 94 від 10.10.2005р. Всього передано майна на загальну суму 161761 грн. 92 коп.

       Згідно підпунктів 3.4.2 розділу 3 договору № 19-04-800 плі від 29 листопада 2004 року Лізингоодержувач –відповідач по справі –за користування майном повинен своєчасно та в повному обсязі згідно погоджених графіків виплачувати лізингові платежі відповідно до умов Договору.

       У відповідності до ст..806  Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов»язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності на певний строк і за встановлену плату.

       У відповідності до частини 3 статті 806 Цивільного кодексу України, особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

       Закон України „Про фінансовий лізинг” № 723/97-ВР від 16 грудня 1997 року із наступними змінами,  визначає загальні правові та економічні засади фінансового лізингу.   

        Згідно статті  1 цього Закону фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

         За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

        Згідно пункту 3 частини 2 статті 11 Закону України „Про фінансовий лізинг” лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

        У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України № 435-ІУ від 16 січня 2003 року зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

        Статтею 526 частина 1 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме  зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

        Як зазначив позивач в позовній заяві, відповідач всупереч умовам договору лізингові платежі не проводив, в результаті чого станом на 28.032007 року утворилась заборгованість в розмірі 63815 грн. 07 коп.

        Відповідач проти заборгованості, яка виникла станом на 28.03.2007р. не заперечує, разом з тим повідомив, що ним  частково погашено заборгованість, а саме на суму 63109,00 грн. Вищезазначене підтверджується квитанціями № 26 від 28.04.2007р. на суму 20000,00 грн., № 9 від 15.05.2007р. на суму 10000,00 грн., № 67 від 15.05.2007р. на суму 10000,00 грн. та № К1/56 від 16.05.2007р. на суму 23109,00 грн., доданими відповідачем до матеріалів справи. Позивач  підтвердив часткову сплату відповідачем заборгованості після пред»явлення позову.

       Таким чином, суд вважає за необхідне в частині стягнення  63109 грн. 00 коп. основного боргу провадження у справі припинити у відповідності до п.п.1-1 ч.1 статті 80 ГПК України за відсутністю предмета спору на момент винесення рішення по справі.

       Позовні вимоги в частині стягнення 706 грн. 07 коп. боргу підлягають до задоволення, як обгрунтовано заявлені та не суперечать чинному законодавству.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивач просить суд стягнути з відповідача  5523 грн. 33 коп. інфляційних нарахувань та 1676 грн. 17 коп. 3% річних. Після проведеного судом перерахунку та у відповідності до чинного законодавства,  суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 5523 грн. 33 коп. –інфляційних нарахувань та 1628 грн.91 коп. –3% річних, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. В частині позовних вимог щодо стягнення 47 грн.26 коп. 3% річних відмовити.

         Також позивач нарахував відповідачу з врахуванням положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 року пеню в сумі 4906 грн. 37 коп., яку просить стягнути в судовому порядку.

Відповідно до ст.610,611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.  

У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України № 436-ІУ від 16 січня 2003 року, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, штрафними санкціями  визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22 листопада 1996 року з наступними змінами регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачено, що «платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін”.  А згідно статті 3 вказаного Закону „розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Умовами укладеного договору від 29.11.2004р. (п.7.1) сторони передбачили, що за порушення строків сплати лізингових платежів, лізингоодержувач за кожен день прострочення від несплаченої суми сплачує Лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня. Після проведеного судом перерахунку та у відповідності до чинного законодавства,  сума пені становить 4212 грн.72 коп., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. В частині позовних вимог щодо стягнення 693 грн. 65 коп. пені відмовити.

Згідно з ст.49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  покладаються на відповідача пропорційно до заявлених позовних вимог.

         Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.43,49,ст.80 ч.1 п.1-1, ст. 82,84 Господарського процесуального кодексу України, суд:  

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватної агрофірми "Єдність Могильницька" с. Могильниця, Теребовлянський район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 30828187:

- на користь Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" вул. Мечнікова, 16-а, м. Київ, ідентифікаційний код 30401456 –706 грн. 07 коп. основного боргу, 5523 грн. 33 коп. інфляційних нарахувань, 1628 грн. 91 коп. 3% річних, 4212 грн. 72 коп. пені та 869 грн. 43 коп. в повернення сплачених судових витрат.

           Видати наказ.

           3. В частині  позовних вимог щодо стягнення  693 грн.65 коп. пені та 47 грн.26 коп. 3% річних - відмовити.

4.В частині позовних вимог щодо стягнення 63109 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

5.Рішення надіслати сторонам по справі.

            Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття (підписання).

            На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор –апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення  через місцевий господарський суд.

   Дата підписання: 29.05.2007 року   

Суддя                                                                                          С.О. Хома