Постанова

від 25.05.2007 по справі 4/105-ап-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/105-АП-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

"25" травня 2007 р.                                                           Справа № 4/105-АП-07

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Судохідна компанія "Ріверсі",

до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Херсонській області,   

3-ї особи без самостійних вимог на стороні позивача – Колективного підприємства „Хлібопродукти”,

представників:

від позивача – Волкової Л.Г. (представника за дорученням),  

від відповідача –не з'явився,

від 3-ї особи –Кудрявова В.О. (представника за дорученням),

про (з урахуванням здійснених уточнень):

1)          визнання нечинним пункту 2.2. рішення відповідача № 07-8-1503 від 1 листопада 2006 року, яким зобов'язано позивача отримати позитивний висновок Державної екологічної експертизи робочого проекту будівництва майданчика вантажно-розвантажувальних робіт в районі автомобільного мосту смт. Антонівка на земельній ділянці, що орендується позивачем;

2)          визнання неправомірними дій відповідача по відкликанню попередніх висновків-погоджень  № 05-14/9-190 від 30 січня 2004 року та № 05-14/9-5486 від 28 грудня 2004 року на розміщення майданчику по проведенню вантажно-розвантажувальних робіт в районі автомобільного мосту смт. Антонівка на земельній ділянці, що орендується позивачем,    

                                                 в с т а н о в и в:

Ухвалою суду від 28 лютого поточного року порушено провадження у справі суддею Ємленіновою З.І. Проте в подальшому за розпорядженням заступника голови суду № 51 від 25 квітня 2007 року у зв'язку з хворобою судді справа передана на розгляд судді Закуріну М.К., яким вона прийнята до провадження та розглянута в судових засіданнях, що відбулися 27 квітня, 15 та 25 травня, з оголошенням за результатами її розгляду вступної та резолютивної частині постанови суду.  При цьому слід зазначити, що в судові засідання, які відбулися у вказаний час представник відповідача не прибував, у зв'язку з чим вона розглянута без його участі.

Поряд з цим слід зазначити, що позивачем за позовною заявою позовні вимоги в первісному вигляді були спрямовані до Державного управління екології та природних ресурсів в Херсонській області, а  подальшому у зв'язку зі зміною назви відповідача –до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Херсонській області. В судових засіданнях на стороні відповідача приймали участь представники саме від Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Херсонській області. Цією ж особою і надавався відзив на позов. Приймаючи до уваги викладене за ініціативою суду назва відповідача підлягає уточненню (виправленню), а саме замість Державного управління екології та природних ресурсів в Херсонській області його назвою є Державне правління охорони навколишнього природного середовища в Херсонській області.

Відповідно до позовної заяви (а.с. 2-4) та заяв про уточнення позовних вимог (а.с. 25-27, 77-79) вимоги ґрунтуються на факті безпідставності дій відповідача по відкликанню  попередніх висновків-погоджень  № 05-14/9-190 від 30 січня 2004 року та № 05-14/9-5486 від 28 грудня 2004 року на розміщення майданчику по проведенню вантажно-розвантажувальних робіт в районі автомобільного мосту смт. Антонівка на земельній ділянці, що орендується позивачем, оскільки діючим законодавством таке відкликання не передбачено. Щодо оспорюваного пункту 2.2. рішення відповідача № 07-8-1503 від 1 листопада 2006 року позивач вказує на необґрунтованість зобов'язання отримати позитивний висновок Державної екологічної експертизи робочого проекту будівництва майданчика вантажно-розвантажувальних робіт в районі автомобільного мосту смт. Антонівка з тих підстав, що всі погодження на будівництво були надані.

Відповідачем зазначені вимоги не визнаються (а.с. 48-49) з посиланням на дотримання ним законодавства при відкликанні наданих раніше висновків, оскільки відповідно до положень пункту „г” статті 61 Земельного кодексу України у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється будівництво будь-яких споруд.

Частиною 2 статті 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Кодекс адміністративного судочинства України визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.

За змістом статті 2 вказаного Кодексу, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно до визначення наданого у пункті 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції –переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Виходячи з вищевикладеного суд приходить до висновку що за юридичною природою даний спір має публічно-правовий характер та на нього поширюється просторова сфера дії Кодексу адміністративного судочинства України. А тому, враховуючи суб'єктний склад оспорюваних правовідносин та нормативно-правовий припис пункту 6 Прикінцевих та Перехідних положень КАС України, за яким до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами КАС України, даний спір підвідомчий господарським  судам України.

Крім викладеного з матеріалів справи слідує, що 1 листопада 2006 року Головним державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Херсонської області прийнято рішення № 07-8/1503 „Про тимчасову заборону (зупинення) будівництва майданчику по проведенню вантажно-розвантажувальних робіт в районі автомобільного мосту смт. Антонівка м. Херсон ТОВ СК „Реверсі” (а.с. 14-15). Пунктом 2.2. цього рішення відповідачем зобов'язано позивача отримати позитивний висновок Державної екологічної експертизи робочого проекту будівництва названого майданчика.

В якості допущених порушень в рішенні зазначено, що роботи по будівництву майданчика здійснюються в порушення статті 151 Земельного кодексу України –при відсутності погодженого Державним управлінням екології та природних ресурсів місця розташування об'єкту, а також при відсутності позитивного висновку екологічної експертизи.

В подальшому 12 січня 2007 року еколого-експертним підрозділом Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Херсонській області розглянуто робочий проект „Розміщення майданчика для вантажно-розвантажувальних робіт ТОВ СК „Реверсі” в смт. Антонівка м. Херсона в районі автодорожнього мосту”, який було розроблено КП „Хлібопродукти”.

За результатами розгляду даного проекту відповідачем прийнято Висновок державної екологічної експертизи № 06-12-04 від 12 січня 2007 року (а.с. 6), зі змісту якого вбачається, що проектом передбачено розміщення майданчика площею 0,3467 га в районі автодорожнього мосту в смт. Антонівка м. Херсона для виконання вантажно-розвантажувальних робіт сипучих будівельних матеріалів. Сама ділянка розташована у прибережній захисній смузі ріки Дніпро. Згідно до проекту передбачено будівництво операторної, трансформаторної підстанції, фундаменту для автомобільних ваг вантажопідйомністю 60 т, платформи довжиною 18 м, бензомасловловлювача, майданчика з твердим покриттям площею 1140 м2.

Поряд з цим, відповідачем зроблено висновок про порушення вимог пункту „г” статті 61 Земельного кодексу України  та пункту 4 статті 89 Водного кодексу України при запроектованому будівництві, у зв'язку з чим  робочий проект оцінено негативно, а саме проектна документація відхилена від погодження.

Згодом 24 січня 2007 року відповідачем на адресу Антонівської селищної ради направлено повідомлення за вихідним № 07-7/3-59 (а.с. 16) за змістом якого відповідач відкликав висновки погодження Державного управління екоресурсів про розміщення названого майданчику будівництва від 30 січня 2004 року № 05-14/9-190 та від 28 грудня 2004 року № 05-14/9-5486.

Так, згідно до висновку Державного управління екології та природних ресурсів в Херсонській області (правонаступником якого є відповідач) від 30 січня 2004 року № 05-14/9-190 (а.с. 13) відповідач не заперечував стосовно відведення земельної ділянки площею 0,35 а в оренду ТОВ СК „Реверсі” в смт. Антонівка м. Херсона в районі автодорожнього мосту через р. Дніпро під розміщення майданчика для вантажно-розвантажувальних робіт за умов не зміни цільового призначення землі та дотримання вимог статті 61 Земельного кодексу України та статті 89 Водного кодексу України в частині обмежень у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг уздовж річки Дніпро. Крім цього  Державним управлінням екології та природних ресурсів в Херсонській області (а.с. 12) погоджено проект відведення в оренду земельної ділянки під будівництво зазначеного майданчика. Відкликання цих висновків та погоджень і є предметом спору.

Правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в Україні встановлено положеннями Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”. Зокрема, за статтею 1 цього Закону  завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.

Відповідно до статті 2 відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також розроблюваними відповідно до нього земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Статтею 16 Закону встановлено, що управління охороною навколишнього природного середовища полягає у здійсненні в цій галузі функцій спостереження, дослідження, екологічної експертизи, контролю, прогнозування, програмування, інформування та іншої виконавчо-розпорядчої діяльності. Державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, Ради та їх виконавчі і розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на те державні органи по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України. Спеціально уповноваженими державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів у республіці є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях та інші державні органи, до компетенції яких законодавством України та Автономної Республіки Крим віднесено здійснення зазначених функцій.

В свою чергу за статтею 20 Закону до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належать серед іншого здійснення державного контролю за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, а також за додержанням норм екологічної безпеки, а також обмеження чи зупинення (тимчасово) діяльності підприємств і об'єктів, незалежно від їх підпорядкування та форм власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів, впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин.

Крім цього за цією ж статтею рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів з питань, що віднесені до його компетенції, є обов'язковими для всіх підприємств, установ та організацій і можуть бути оскаржені у судовому порядку.

В даному випадку згідно  до Положення про Державне управління охорони навколишнього природного середовища в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого  наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 16 червня 2006 року № 285 з подальшими змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 19 грудня 2006 року № 548 Державне управління охорони навколишнього природного середовища в областях, містах Києві та Севастополі (далі - Управління) є територіальним органом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України і входить до сфери його управління.  Управління в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), забезпечення екологічної та у межах своєї компетенції радіаційної безпеки на відповідній території.

Постановою Верховної Ради України від 19 жовтня 1992 року № 2751-ХІІ затверджено „Порядок обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища”.

За змістом пункту 4 цього Порядку діяльність підприємств обмежується або тимчасово забороняється (зупиняється) у разі перевищення ними лімітів використання природних ресурсів, порушення екологічних нормативів, екологічних стандартів, а також вимог екологічної безпеки, зокрема: а) введення в дію підприємств, на яких не забезпечено в повному обсязі додержання екологічних вимог і виконання заходів, передбачених проектами на їх будівництво (реконструкцію); б) відсутність споруд, устаткування і пристроїв для очищення викидів та скидів або їх знешкодження, а також приладів контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та характеристиками шкідливих факторів на підприємствах, діяльність яких пов'язана з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, або порушення правил експлуатації зазначених споруд, устаткування, пристроїв і приладів; в) використання природних ресурсів, викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, складування, захоронення, зберігання або розміщення виробничих, побутових та інших відходів без відповідних дозволів; г) перевищення гранично допустимих чи тимчасово узгоджених викидів і скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище, рівнів акустичного, електромагнітного, іонізуючого та іншого шкідливого впливу фізичних факторів, біологічного впливу та радіоактивного забруднення; д) порушення екологічних вимог при виробництві, зберіганні, транспортуванні, знешкодженні, захороненні токсичних та інших речовин, небезпечних для навколишнього природного середовища, здоров'я та життя людей; е) відсутності або нездійснення заходів, спрямованих на запобігання залповим викидам і скидам, що створюють високі та екстремально високі рівні забруднення повітряного та водного басейнів і ґрунтів, становлять небезпеку для здоров'я та життя людей, тваринного і рослинного світу; є) виробництва й експлуатації транспортних та інших пересувних засобів і установок, у викидах і скидах яких вміст забруднюючих речовин перевищує встановлені нормативи; ж) впровадження відкриттів, винаходів, застосування нової техніки, імпортного устаткування, технологій і систем, що не відповідають екологічним вимогам; з) порушення екологічних вимог при дислокації військових частин, проведенні ними військових навчань, маневрів, переміщенні військ і військової техніки (крім випадків надзвичайних ситуацій, що оголошуються відповідно до законодавства України); и) порушення інших вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Проте, за спірним рішенням відповідач не тільки зупинив будівництво, а й зобов'язав позивача отримати позитивний висновок Державної екологічної експертизи робочого проекту будівництва майданчика вантажно-розвантажувальних робіт, що не передбачено діючим законодавством, оскільки отримання такого висновку повинно передувати погодженню питання землекористування, яке було надано позивачу.

Так, відносини в галузі екологічної експертизи в Україні регулюються Законом України „Про екологічну експертизу”, Законом України „Про охорону навколишнього природного середовища” та іншими актами законодавства України.

Зокрема, за змістом статті 1 Закону України „Про екологічну експертизу” під екологічною експертиза в Україні розуміється –вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об'єднань громадян, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектних та інших матеріалів чи об'єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища, і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.

В свою чергу статтею 3 названого Закону визначено, що завданням законодавства про екологічну експертизу є регулювання суспільних відносин в галузі екологічної експертизи для забезпечення екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, захисту екологічних прав та інтересів громадян і держави. А відповідно до положень статті 5 Закону основними завданнями екологічної експертизи є: 1) визначення ступеня екологічного ризику і безпеки запланованої чи здійснюваної діяльності; 2) організація комплексної, науково обґрунтованої оцінки об'єктів екологічної експертизи; 3) встановлення відповідності об'єктів експертизи вимогам екологічного законодавства, будівельних норм і правил; 4) оцінка впливу діяльності об'єктів екологічної експертизи на стан навколишнього природного середовища і якість природних ресурсів; 5) оцінка ефективності, повноти, обґрунтованості та достатності заходів щодо охорони навколишнього природного середовища; 6) підготовка об'єктивних, всебічно обґрунтованих висновків екологічної експертизи.

Поряд з цим за частиною 1 статті 7 Закону об'єктами екологічної експертизи є серед іншого передпроектні та проектні матеріали, реалізація яких може призвести до порушення екологічних нормативів, негативного впливу на стан навколишнього природного середовища. А за статтею 8 до документації на об'єкти екологічної експертизи додаються обґрунтування щодо забезпечення екологічної безпеки запланованої чи здійснюваної діяльності з комплексною еколого-економічною оцінкою існуючого чи передбачуваного впливу на стан навколишнього природного середовища, оцінкою екологічного ризику та з альтернативними прогнозними варіантами зменшення цього впливу. Особи, які передають документацію на об'єкти екологічної експертизи, в разі необхідності організують і фінансують проведення додаткових досліджень, пошукових і експертних робіт, забезпечують гласність і враховують громадську думку щодо запланованої чи здійснюваної діяльності, гарантують достовірність попередньої оцінки впливу на навколишнє природне середовище, що відображається в Заяві про екологічні наслідки діяльності.

Як слідує з положень статей 12 та 13 Закону в Україні здійснюються державна, громадська та інші екологічні експертизи. Висновки державної екологічної експертизи є обов'язковими для виконання. Приймаючи рішення щодо подальшої реалізації об'єктів екологічної експертизи, висновки державної екологічної експертизи враховуються нарівні з іншими видами державних експертиз. Висновки громадської та іншої екологічної експертизи мають рекомендаційний характер і можуть бути враховані при проведенні державної екологічної експертизи, а також при прийнятті рішень щодо подальшої реалізації об'єкта екологічної експертизи. Державна екологічна експертиза організується і проводиться еколого-експертними підрозділами, спеціалізованими установами, організаціями або спеціально створюваними комісіями спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органів на місцях із залученням інших органів державної виконавчої влади. Здійснення державної екологічної експертизи є обов'язковим для видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку. Перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

За статтею 20 Закону державне управління в галузі екологічної експертизи здійснюють Кабінет Міністрів України, Уряд Автономної Республіки Крим, місцеві Ради, органи виконавчої влади на місцях, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів як спеціально уповноважений орган у цій галузі і його органи на місцях, інші органи державної виконавчої влади відповідно до законодавства України. 

В даному випадку таким органом є Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Херсонській області, якому згідно до пункту 1 частини 1 статті 24 Закону, а також пункту 4.3. Положення про Державне управління охорони навколишнього природного середовища в областях, містах Києві та Севастополі,  належить право здійснення державної екологічної експертизи у рамках комплексної державної експертизи та у відокремленому порядку відповідно до вимог Закону України „Про екологічну експертизу” та постанови Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 N 483 „Про порядок затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх комплексної державної експертизи”.

Статтею 33 Закону визначена процедура проведення екологічної експертизи, яка  передбачає вирішення еколого-експертними органами чи формуваннями завдань експертного дослідження і оцінку об'єктів екологічної експертизи, підготовку обґрунтованого об'єктивного еколого-експертного висновку. Сама процедура проведення екологічної експертизи передбачає: 1) перевірку наявності та повноти необхідних матеріалів і реквізитів на об'єкти екологічної експертизи та створення еколого-експертних комісій (груп) відповідно до вимог законодавства (підготовча стадія); 2) аналітичне опрацювання матеріалів екологічної експертизи, в разі необхідності натурні обстеження і проведення на їх основі порівняльного аналізу і часткових оцінок ступеня екологічної безпеки, достатності та ефективності екологічних обґрунтувань діяльності об'єктів екологічної експертизи (основна стадія); 3) узагальнення окремих експертних досліджень одержаної інформації та наслідків діяльності об'єктів експертизи, підготовку висновку екологічної експертизи та подання його заінтересованим органам і особам (заключна стадія).

В той же час, за статтею 39 висновки державної екологічної експертизи повинні містити оцінку екологічної допустимості і можливості прийняття рішень щодо об'єкта екологічної експертизи та враховувати соціально-економічні наслідки. В разі негативної оцінки об'єктів державної екологічної експертизи замовник зобов'язаний забезпечити їх доопрацювання відповідно до вимог еколого-експертного висновку і своєчасну передачу матеріалів на додаткову державну екологічну експертизу.

Таким чином, судом враховується, що екологічна експертиза повинна передувати погодженню місця розташування об'єкту та відведення земельної ділянки для нього, а тому  зобов'язання на отримання позитивного висновку екологічної експертизи не узгоджується з порядком погодження питань, пов'язаних із відведенням земельних ділянок.

Зокрема, частиною 8 статті 151 Земельного кодексу України встановлено, що юридична особа погоджує найбільш доцільне місце розташування об'єкта, розміри намічуваної для вилучення земельної ділянки та умови її вилучення в тому числі із природоохоронними органами.

В свою чергу відповідачем, як зазначено вище, погоджено надання в оренду позивачу земельної ділянки під будівництво майданчика, що вже є підставою для землекористування. При цьому слід зазначити, що відсутність експертного висновку не є підставою для заборони будівництва, оскільки відповідачем погоджено таке будівництво та відведення земельної ділянки під нього.

Що стосується позовних вимог щодо визнання неправомірними дій відповідача по відкликанню попередніх висновків-погоджень  № 05-14/9-190 від 30 січня 2004 року та № 05-14/9-5486 від 28 грудня 2004 року на розміщення майданчику по проведенню вантажно-розвантажувальних робіт в районі автомобільного, судом констатується, що діючим законодавством не передбачено можливість відкликання попередніх висновків на погодження розташування об'єкта, наданих на виконання частини 8 статті 151 Земельного кодексу України, у зв'язку з чим слід зазначити, що за частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому дії відповідача по відкликанню раніше наданих погоджень не відповідають законодавству та наданим повноваженням.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням положень статті 162 КАС України, відповідно до якої у разі задоволення позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з державного бюджету.

На підставі  зазначених правових норм і керуючись статтями 158-163, пунктом 3 Прикінцевих та Перехідних положень КАС України,

                                                               п о с т а н о в и в :

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати нечинним пункт 2.2. рішення Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Херсонської області № 07-8-1503 від 1 листопада 2006 року, яким зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю СК „Реверсі” отримати позитивний висновок Державної екологічної експертизи робочого проекту будівництва майданчика вантажно-розвантажувальних робіт в районі автомобільного мосту смт. Антонівка на земельній ділянці, що орендується Товариством з обмеженою відповідальністю СК „Реверсі”.

3.Визнати неправомірними дії Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Херсонській області по відкликанню попередніх висновків-погоджень  № 05-14/9-190 від 30 січня 2004 року та № 05-14/9-5486 від 28 грудня 2004 року на розміщення майданчику по проведенню вантажно-розвантажувальних робіт в районі автомобільного мосту смт. Антонівка на земельній ділянці, що орендується Товариством з обмеженою відповідальністю СК „Реверсі”.

4.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СК „Реверсі” (розташованого за адресою: м. Херсон, Острівське шосе, 10-а; код 32021860) –  компенсації по сплаті судового збору в розмірі 3 грн 40 коп.

5.Роз'яснити сторонам, що дана постанова набирає законної сили  після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі  подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

                                                        Дата підпису постанови –30 травня 2007 року   

                              Суддя                                                                  М.К. Закурін