Рішення

від 03.07.2017 по справі 325/553/17

ПРИАЗОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа N 2/325/204/2017

325/553/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2017 року Приазовський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Васильцової Г.А.

секретарі: Міняйло А.П.,

за участю прокурора Дущака Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом виконувача обов'язків керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області до Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування розпоряджень, визнання недійсним договору та зобов'язання повернути земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В:

Виконувач обов'язків керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області звернувся до Приазовського районного суду Запорізької області в інтересах держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області до Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області (далі відповідач 1), ОСОБА_1 (далі відповідач 2) з позовною заявою в якій просить визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області № 44 від 21.01.2011 року "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства"; визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області № 618 від 01.07.2011 "Про внесення змін до розпорядження голови районної державної адміністрації від 21.01.2011 року № 44"; визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області № 1014 від 27.12.2012 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства"; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки б/н, укладений 27.12.2012 року між Приазовською районною державною адміністрацією Запорізької області та ОСОБА_1 на земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1) площею 10 га рілля, який зареєстровано у відділі Держгеокадастру у Приазовському районі Запорізької області, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 29.12.2012 року за № 232450004002667; зобов'язати повернути ОСОБА_1 на користь Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1), площею 10 га рілля, яка розташована на території Федорівської сільської ради Приазовського району Запорізької області; стягнути з Приазовської районної державної адміністрації на користь прокуратури Запорізької області, кошти, витрачені у 2017 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 4000 гривень; стягнути з ОСОБА_1 на користь прокуратури Запорізької області в особі Мелітопольської місцевої прокуратури, кошти витрачені у 2017 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 4000 гривень.

В обґрунтуванні своїх вимог прокурор зазначив, що Приазовською районною державною адміністрацією з порушенням вимог Земельного кодексу України були прийнятті розпорядження за № 44 від 21.01.2011 року; за № 618 від 01.07.2011 року, та за № 1014 від 27.12.2012 року, на підставі яких між відповідачами був укладений договір оренди земельної ділянки. Враховуючи незаконність прийнятих відповідачем 1 розпоряджень, прокурор звернувся з зазначеними позовними вимогами.

Прокурор в судовому засіданні наполягає на задоволенні позовних вимог, з підстав зазначених в позові.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позов підтримала, просила його задовольнити.

Представник відповідача 2 - адвокат Антонов О.М. у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Крім того, просить застосувати до позовних вимог строк позовної давності.

Представник відповідача 1 в судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про день розгляду справи, про що свідчить розписка /а.с. 88/.

Відповідач 2 - ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, проте надав суду заперечення на позов /а.с. 89/, в якому зазначає, що не визнає позовні вимоги позивача, вважає вимоги прокурора необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки він спірною земельною ділянкою користується з 2002 року, власною працею привів цю ділянку до стану, придатного до користування та прожовує нею користуватися. Вважає, що користування земельною ділянкою є правомірним, розпорядження відповідача 1 законні, оскільки він, під час вчинення дій, спрямованих на отримання ним в оренду земельної ділянки не допускав порушень вимог законодавства, виконував усі умови, запропоновані Державою в особі уповноважених органів та необхідні з його боку для отримання в оренду земельної ділянки, порушень умов договору оренди з його боку немає. Також, відповідач 2 - ОСОБА_1 просив застосувати самостійну підставу для відмови у задоволенні позову - пропуск позивачем строку, передбаченого ст.. 257 ЦПК України та, надав суду заяву про застосування до позовних вимог строку позовної давності /а.с. 73/.

Суд, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, представника відповідача 2, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно до вимог ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, Фермерське господарство "Фитько" зареєстроване як юридична особа з 03.02.2007, ідентифікаційний код юридичної особи 34920471, місце знаходження юридичної особи: 72423, Запорізька область, Приазовський район с. Федорівка, вул. Гагаріна, 5 (а.с. 23).

Головою фермерського господарства "Фитько" є ОСОБА_1, що учасниками процесу визнається та не оспорюється.

Судом встановлено, що 25.01.2001 року, Федорівською сільською радою Приазовського району Запорізької області було передано в оренду строком на 5 років земельну ділянку площею 10,0 га із земель запасу, про що складено акт приймання передачі цієї земельної ділянки. Згідно з цим актом земельна ділянка не оброблялась 9 років. (а.с.57)

Пунктом 1 рішення № 92 двадцять шостої сесії двадцять третього скликання Федорівської сільської ради, ОСОБА_1 передано в оренду для ведення товарного сільгоспвиробництва зазначену вище земельну ділянку строком на 5 років. (а.с. 57 зворотня сторона).

Додатком до зазначеного вище рішення є план земельної ділянки, на якому вказано місце розташування переданої в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки (а.с. 58).

Рішенням № 66 дванадцятої позачергової сесії п'ятого скликання Федорівської сільської ради від 05 березня 2007 року зазначену вище земельну ділянку площею 10 га, із земель запасу передано громадянину ОСОБА_1 в оренду на 4 роки 11 місяців. В цьому рішення зазначено, що земельна ділянка, передана ОСОБА_1 є ріллям. (а.с. 58 зворотня сторона).

Згідно з довідками № 158 та 159 від 11.05.2017 року ОСОБА_1 протягом 2001 - 2016 року сплачував Федорівській сільській раді Приазовського району Запорізької області орендну плату за користування земельною ділянкою площею 10 га (а.с. 55-56).

Розпорядженням голови Приазовської районної державної адміністрації від 21.01.2011 № 44 "Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства" (далі-розпорядження № 44) надано дозвіл голові фермерського господарства "ФИТЬКО" ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 10,00 га у т.ч. сіножаті - 10,00 га в оренду на 49 років для ведення фермерського господарства із земель запасу Федорівської сільської ради, яка розташована за межами населеного пункту (а.с.16).

Розпорядженням Приазовської районної державної адміністрації від 01.07.2011 № 618 "Про внесення змін до розпорядження голови районної державної адміністрації від 21.01.2011 № 44 внесено зміни до розпорядження голови Приазовської районної державної адміністрації від 21.01.2011 № 44 "Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства", а саме: в преамбулі та по тексту розпорядження слова голова фермерського господарства "ФИТЬКО" , змінити на слово громадянина /а.с. 17/.

27.12.2012 року Приазовською районною державною адміністрацією було прийнято розпорядження № 1014 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства" (далі-розпорядження № 1), відповідно до якого затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки голові фермерського господарства "ФИТЬКО" ОСОБА_1 площею 10,0000 га у т.ч. ріллі - 10,0000 га, яка розташована на території Федорівської сільської ради, в оренду строком на 49 років, для ведення фермерського господарства, за межами населеного пункту; встановлено ОСОБА_1 орендну плату у грошовій формі у розмірі 3 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, яка складає: за один календарний рік - 6918 грн. 36 коп, за місяць - 576 грн. 53 коп. /а.с. 18/.

27.12.2012 між відповідачем 1 (орендодавець) та відповідачем 2 (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки (далі договір), відповідно до п. 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 10,0 га, яка знаходиться на території Федорівської сільської ради для ведення фермерського господарства (а.с. 19-21).

Відповідно до п. 2 договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 10,0000 га ріллі.

Відповідно до п. 7 договору, договір укладено на 49 років.

Договір укладено між відповідачем 1 та відповідачем 2.

Договір підписаний представником Приазовської райдержадміністрації та громадянином ОСОБА_1, як це зазначено в розділі реквізитів сторін, які підписали цей договір.

Договір оренди, скріплений відбитком печатки та зареєстрований у відділі Держкомзему у Приазовському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.12.2012 р за № 232450004002667.

На виконання умов договору відповідач 1 передав, а відповідач 2 прийняв земельну ділянку в оренду, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки (а.с. 22).

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що спірна земельна ділянка площею 10,0 га постійно перебувала у користуванні громадянина ОСОБА_1 з 2001 року та розпорядженням Приазовської районної державної адміністрації №1014 від 27.12.2012 року була передана ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства.

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 не передавав власнику, орендовану ним з 2001 року земельну ділянку площею 10,0 га.

Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 116 ЗК України, (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до п. а ч. 3 ст. 122 ЗК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 124 ЗК України (в редакцій чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами 2, 3 ст. 134 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 134 ЗК України, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них, зокрема, у разі: передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Разом з тим відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом України Про фермерське господарство та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2) Закону України Про фермерське господарство . У таких правовідносинах Закон України "Про фермерське господарство" є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України - загальним.

Зі змісту ч.1 ст. 7 Закону України Про фермерське господарства (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації.

Порядок державної реєстрації фермерського господарства визначено у ст. 8 Закону України Про фермерське господарство .

Тобто, отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної чи комунальної власності з метою ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів, визначене нормою ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" можливо, зокрема у випадку звернення саме громадянина до компетентних органів, якому така ділянка надається для створення цього господарства внаслідок проходження визначеної законодавством процедури.

Водночас ст. 31 ЗК України передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися, у тому числі, із земельної ділянки, що належать фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Як вже зазначалось, ОСОБА_1 є головою фермерського господарства "Фитько", зареєстрованого в 2007 році, але він користувався спірною земельною ділянкою як громадянин з 2001 року. Згідно з розпорядженням Приазовської районної державної адміністрації від 21.01.2011 № 44 із змінами, внесеними розпорядженням № 618 від 01.07.2011, відповідач 2, як громадянин України отримав дозвіл на виготовлення проекту землеустрою цієї земельної ділянки, але при ухваленні 27.12.2012 року розпорядження Приазовської районної державної адміністрації № 1014 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства" не було враховано розпорядження №618 від 01.07.2011 року, у якому слова "голова фермерського господарства "Фитько" замінено словом "громадянин" .

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з ч. 4 Закону України "Про оренду землі", орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Частиною 2 ст. 116 Закону України "Про оренду землі", визначено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України такими вимогами є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

ОСОБА_1, в передбаченому ст. 123 ЗК України порядку звернувся до органу державної влади - Приазовської районної державної адміністрації із заявою про надання йому у довгострокову оренду земельної ділянки площею 10,0 га, якою він до цього вже користувався понад 10 років. Він виконав всі вимоги щодо процедур отримання у таку оренду цієї земельної ділянки не допустивши будь-яких навмисних зловживань.

Судом встановлено, що Приазовською районною державною адміністрацією при вчиненні дій, спрямованих на укладенні з ОСОБА_1 довгострокового договору оренди земельної ділянки були порушені вимоги ст.124 ЗК України, але ці порушення не повинні тягнути за собою негативні для ОСОБА_1 правові наслідки у вигляді визнання недійсним розпоряджень Приазовської РДА, на підставі яких був укладений довгостроковий договір оренди, та повернення земельної ділянки право на оренду якої він отримав.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так у п.п. 70,71 рішення Європейського суду з прав людини від 20 січня 2012 року Рисовський проти України зазначено, що суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип належного урядування , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

В рішенні "Стретч проти Об'єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії" від 24.06.2003 року №44277/98 Європейський суд з прав людини зазначив, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном, та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції" тому визнання недійсним договору, згідно якого покупець отримав майно від держави на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.

Отже правова позиція Європейського суду з прав людини полягає в тому, що особа не може відповідати за помилки державних органів при виконанні ними своїх повноважень, а державні органи не можуть вимагати повернення в попередній стан, посилаючись на те, що вони при виконанні своїх повноважень припустилися помилки.

Надання ОСОБА_1 в довгострокову оренду земельної ділянки, само по собі не суперечить інтересам держави і суспільства, задовольняє інтереси територіальної громади, до якої надходить орендна плата за користування землею, не порушує інтереси інших осіб, оскільки на час укладання спірного договору оренди не було інших претендентів на укладання договору на цю ділянку. Суд також вважає за необхідне врахувати зацікавленість держави у стимулюванні виробництва сільськогосподарської продукції та розвитку аграрного ринку, закріплені в нормах Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" та приписах Державної цільової програми розвитку українського села до 2015 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №1158 від 19.09.2007 року.

Зазначені обставини підтверджують наявність порушень з боку державного органу - Приазовської районної державної адміністрації вимог Законів України "Про оренду землі" та "Про фермерське господарство" в частині не проведення земельних торгів на право укладання довгострокового договору оренди, але ці дії вчинені органом державної влади, не потягли порушення прав інших осіб, в тому числі учасників цих правовідносин, тому суд, керуючись загальними засадами цивільного законодавства, визначеними в ч. 1 ст. 3 ЦК України, а саме - пунктом 6 цієї норми - справедливістю, добросовісністю та розумністю, вважає вимоги позивача такими, які не підлягають задоволенню.

Крім того, суд враховує, що ОСОБА_1 добросовісно користується спірною земельною ділянкою на протязі 16 років, тобто, з 2001 року, коли отримав її згідно акту приймання-передачі від 25.01.2001 року у незадовільному стані (ділянка площею 10.0 га пасовищ, не оброблялась 9 років, на ділянці поросль дерев). Рішенням Федорівської сільської ради від 25.02.2002 року зазначена земельна ділянка була передана в оренду ОСОБА_1 для ведення товарного сільського виробництва. Рішенням Федорівської сільської ради від 05.03.2007 року зазначена земельна ділянка знов була передана в оренду ОСОБА_1 строком на 4 роки та 11 місяців вже маючи цільове призначення - рілля (а.с. 57-58). Весь час з 2001 року ОСОБА_1 сплачував орендну плату за землю з 10 гектарів, що підтверджується відповідними довідками Федорівської сільської ради (а.с. 54-55).

Щодо заявленого відповідачем 1 та його представником клопотання про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідач 2 та його представник, в обґрунтування заяв про застосування позовної давності, зазначили, що позовна давність, в межах якої був можливий захист порушеного права за вимогами які були заявлені прокурором в позові, сплила, оскільки оскаржувані розпорядження відповідачем 1 були прийняті 21.01.2011, 01.07.2011 та 27.12.2012, а договір оренди був укладений 27.12.2012 року.

Прокурор в мотивуванні позову зазначив, що строк позовної давності прокурором не пропущено, оскільки Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області було створено у 2015 році, та вказаний державний орган про наявність спірних розпоряджень відповідача 1 та договір оренди не знав та не міг знати. Позивач не є стороною спірного договору та органом який приймав оскаржувані розпорядження. Прокурор оскаржувані розпорядження не отримував. Про порушення інтересів держави прокурор дізнався у березні 2015 року після виконання листа-орієнтування прокуратури Запорізької області щодо реагування представницькими заходами на порушення Закону при наданні земельних ділянок поза конкурсною процедурою.

Ч. 2 ст. 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

За частиною другою ст. 3 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Одним з таких органів є прокуратура, яка на підставі п. 3 ст. 131-1 Конституції України здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Ст. 45 ЦПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

У позовній заяві прокурор зазначив, що звертається до суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Відповідач 2 та його представник звернулись до суду із заявами про застосування позовної давності.

Загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом ст. 256, 261 ЦК України, позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи, носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

У разі прийняття судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

До таких висновків прийшов Верховний Суд України у своєму рішенні №6-2496цс16 від 16.11.2016 року.

Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Суд вважає, що перебіг позовної давності щодо оскарження розпоряджень відповідача 1 розпочинається наступного дня після їх прийняття, а саме з 22.01.2011 року, 02.07.2011 року та 28.12.2012 року відповідно, та прокурор мав всі можливості та повноваження для отримання повної та достовірної інформації про оскаржувані розпорядження.

З наявних в матеріалах справи Договору оренди земельної ділянки від 27.12.2012 року та акту прийму-передачі земельної ділянки по договору оренди землі вбачається, що ОСОБА_1 (голові ф/г "Фитько") було передано в оренду земельну ділянку загальною площею 10.0000га рілля, яка розташована на території Федорівської сільської ради, Приазовського району Запорізької області (а.с. 19-22).

Договір оренди земельної ділянки від 27.12.2012 року був укладений у трьох примірниках, які мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в орендодавця, другий в орендаря, третій в органі який провів його державну реєстрацію: у відділі Держкомзему у Приазовському районі, та зареєстрований у відділі Держкомзему у Приазовському районі 29.12.2012 року (а.с. 21).

При цьому, вищезазначений Договір оренди земельної ділянки підписаний орендарем, орендодавцем та посадовою особою, яка провела державну реєстрацію, та завірений печаткою відділу Держкомзему у Приазовському районі (а.с. 21).

Отже, на час реєстрації вказаного Договору оренди земельної ділянки Відділ Держкомзему у Приазовському районі, правонаступником якого є позивач по справі, як контролюючий орган, якому були надані повноваження в частині контролю за дотриманням земельного законодавства, про спірні розпорядження та наявність договору був обізнаний, ще в 2012 році.

Передача повноважень щодо розпорядження окремими категоріями земель від одного державного органу до іншого не може бути підставою для переривання перебігу позовної давності.

Отже, строк позовної давності сплинув ще в 2015 році, а з даним позовом прокурор звернувся 06.04.2017 року, тобто з пропуском строку позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Оскаржувані розпорядження відповідача 1 та договір оренди були винесені та укладено в 2011 та 2012 роках. Тому на думку суду скасування розпоряджень та визнання договору оренди недійсним більше ніж через 4 років після їх прийняття та укладення, несе загрозу стабільності цивільного обороту. Провівши державну реєстрацію права оренди на спірну земельну ділянку, держава офіційно його визнала і підтвердила факт його виникнення. Добросовісний набувач, не повинен нести відповідальності та зазнавати будь-яких втрат внаслідок прийняття незаконних або помилкових рішень саме органом державної влади.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість заяв відповідача 2 та його представника про застосування позовної давності у спірних правовідносинах, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 60, 107, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову виконувача обов'язків керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області до Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування розпоряджень, визнання недійсним договору та зобов'язання повернути земельну ділянку - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Приазовський районний суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення, апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Г.А.Васильцова