Постанова

від 19.06.2017 по справі 810/1576/17

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2017 року           № 810/1576/17

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ТОВ «Автобудінвест» до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в :

          ТОВ «Автобудінвест» звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними дії ГУ Держгеокадастру у м. Києві щодо застосування при розрахунку нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м. Київ, Подільський район, вул. Іллінська, 22/13, кадастровий номер 8000000000:85:369:0006, положень Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489 «Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів», а також зобов'язати ГУ Держгеокадастру у м. Києві видати новий витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку зазначеної земельної ділянки, сформованого на підставі законодавства, що діяло до прийняття наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489 «Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів».

          На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при наданні нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідачем протиправно застосовано Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489 «Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів», оскільки він фактично змінив розмір нормативної грошової оцінки земель, а внаслідок цього збільшилася орендна плата за землю.

          Оскільки ст. 271 ПК України передбачено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. Відповідно позивач вважає, що наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489 можливо застосовувати не раніше 2018 року.

          Представник позивача до суду не з'явився, надав суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності.

          Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях.

          На підставі ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що ТОВ «Автобудінвест» є орендарем земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м. Київ, Подільський район, вул. Іллінська, 22/13, кадастровий номер 8000000000:85:369:0006, відповідно до договору оренди від 18.07.2007 року.

Позивачем 31.01.2017 року отримано витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, де вартість земельної ділянки становить 27 409 270, 84 грн., при цьому позивач зазначив, що відповідно до нормативно грошової оцінки, яку він отримав 12.10.2015 року, вартість земельної ділянки складала 10 968 270, 40 грн.

Збільшення нормативно-грошової оцінки земельної ділянки відбулося у зв'язку з тим, що відповідачем при розрахунку нормативно-грошової оцінки земельної ділянки було застосовано Наказ Міністерства          аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489 "Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів".

Не погоджуючись із застосуванням відповідачем при розрахунку нормативно-грошової оцінки земельної ділянки даного наказу , позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно пункту 2 Положення про Головне управління Держгеокадастру у м. Києві, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 № 308 Головне управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, наказами Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Міністерства аграрної політики та продовольства України, дорученнями Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, його першого заступника та заступників, наказами Держгеокадастру, дорученнями Голови Держгеокадастру та його заступників, актами місцевої державної адміністрації та органів місцевого самоврядування.

Порядок здійснення нормативно грошової оцінки земельних ділянок населених пунктів визначений Земельним кодексом України, Законом України «Про оцінку земель», Методикою нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України 23.03.1995 № 213 та Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489 (зареєстрований у          Мінюсті 12.2016 № 1647/29777).

Статтею 1 ЗУ «Про оцінку земель» визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами. Тобто, грошова оцінка земель залежить          від доходу, який          можна отримати від           передбаченого використання конкретної земельної ділянки.

Згідно ст. ст. 5 та 15 ЗУ «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а          також випадків          спадкування          власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної га комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50          гектарів для          розміщення          відкритих          спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання га охорони земель.

Підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок може проводитися також на підставі договору, який укладається заінтересованими особами в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 та ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Статтею 18 ЗУ «Про оцінку земель» передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій».

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Положеннями ч. 1 ст. 20 та ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про оцінку земель» встановлено, що за результатами проведення нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація.

Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною міською радою та згідно зі статтею 21 Закону підлягає державній експертизі відповідно до Закону.

Технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Києва затверджена рішенням Київської міської ради від 03.07.2014           № 23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва», яке введено в дію 1 липня 2015 року та оприлюднене в газеті Київської міської ради «Хрещатик» у передбачені законодавством строки.

Індексація нормативної грошової оцінки земельних ділянок здійснюється відповідно до статті 289 Податкового кодексу України.

Згідно ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою:

Кі = 1:100,

де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно пунктів 1 та 8 Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2015 № 1119 Міністерство аграрної політики та продовольства України (Мінагрополітики) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мінагрополітики є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує, зокрема формування та реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру та здійснює нормативно- правове регулювання питань, що належать до компетенції Мінагрополітики.

Мінагрополітики у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує і контролює їх виконання.

Накази Мінагрополітики, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Нормативно-правові акти Мінагрополітики підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.

Накази Мінагрополітики, видані в межах повноважень, передбачених законом, обов'язкові для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та громадянами.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489 «Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 1647/29777, визначено процедуру проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів.

Пунктом 3 наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.20/6 № 489 встановлено, що цей наказ набирає чинності з дня його опублікування та застосовується з 01.01.2017 року.

Тобто, з 01.01.2017 року при формуванні витягів з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельних ділянок для територіальних органів Держгеокадастру він є обов'язковим для застосування .

Згідно пункту 2 розділу І та пункту 1 розділу II наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489 «Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів» нормативна грошова оцінка земель населених пунктів проводиться відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213 (із змінами).

Щодо посилання позивача на те, що у відповідності до норм статей 4, 12 та 271 Податкового кодексу України, наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489 «Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів» є тотожним до рішень органів місцевого самоврядування, якими встановлюються особливості оподаткування (в тому числі розмір земельного податку), суд зазначає наступне.

Статтею 69 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених Податковим кодексом України.

Відповідно до пунктів 12.3.2, 12.3.4 та 12.5 статті 12 ПК України при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Згідно п. 284.1. ст. 284 ПК України Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Так, Положення про плату за землю в місті Києві затверджено рішенням Київської міської ради від 23.11.2011 № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» (із змінами, які внесені рішеннями Київської міської ради від 22.12.2015 № 57/57 та від 22.12.2016 № 791/1795), які у відповідності до пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України оприлюднені в газеті Київської міської ради «Хрещатик».

Тобто, Податковим кодексом України визначено обов'язок органів місцевого самоврядування щодо встановлення (затвердження та оприлюднення) місцевих податків та зборів, їх ставок га пільг на певній території до 15 липня року, що передує бюджетному (в даному випадку стосовно рішення Київської міської ради від 23.11.2011 № 242/5629 (із змінами), а не стосовно процедури та порядку проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, які за своєю правовою природою є методикою, за допомогою якої надається витяг з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки.

Крім того, частиною третьою статті 23 Закону України «Про оцінку земель» визначено, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Головне управління Держгеокадастру у м. Києві відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 5 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» та Положення про Головне управління Держгеокадастру у м. Києві, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17.11.2016 № 308, є територіальним органом Держгеокадастру, яке реалізує повноваження Держгеокадастру на території міста Києва, зокрема, щодо ведення Державного земельного кадастру та видачі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок.

Перелік адміністративних послуг, які надаються Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2011 № 835 «Деякі питання надання Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами адміністративних послуг», серед яких і витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

При цьому, державні кадастрові реєстратори забезпечують надання адміністративних послуг, що надаються Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві через центри надання адміністративних послуг відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.05.2014 № 523-р «Деякі питання надання адміністративних послуг органів виконавчої влади через центри надання адміністративних послуг».

Статтею 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено склад відомостей про земельну ділянку, які містяться в Поземельній книзі, серед яких і відомості про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Отже, відомості про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є відомостями Державного земельного кадастру, а тому заява на одержання витягу та сам витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянка формується в автоматизованому режимі за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру та видається державними кадастровими реєстраторами Головного управління Держгеокадастру у м. Києві відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр».

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається на обґрунтування позовних вимог, та були спростовані доводами відповідача.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а його вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а доказів понесення ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, суду не надано, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                 Лапій С.М.