Рішення

від 04.07.2017 по справі 909/498/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2017 р. Справа № 909/498/17

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

АДРЕСА_1,

Долинський район, Івано-Франківська область,77500;

до відповідача: Долинської спеціалізованої школи-інтернат І-ІІІ ступенів,

вул. Грушевського, буд. 24, м. Долина,

Долинський район, Івано-Франківська область,77500;

про: стягнення 3 144,00грн.,

за участю:

від позивача: Фреїшин Т.М. - адвокат, (свідоцтво №555 від 31.03.2006р.; договір б/н від 06.06.2017р.);

від відповідача: не з"явилися.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом, про стягнення з відповідача - Долинської спеціалізованої школи-інтернат І-ІІІ ступенів, 3 144,00грн.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 31.05.17р., позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

При цьому, судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р. (набрала чинності для України 11.09.1997р.), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із ст.32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Буланов та Купчик проти України" заяви №№ 7714/06, 23654/08 від 09.12.2010р., "Чуйкіна проти України" № 28924/04 від 13.01.2011р.).

Представник позивача, в судовому засіданні, підтримав позовні вимоги, вказуючи при цьому, на:

- укладення між сторонами Договору №13 від 01.02.16р., на виконання умов якого, позивач згідно дорожніх листів за вересень-жовтень 2016р., акту виконаних послуг у вересні-жовтні 2016р., надав автотранспортні послуги з перевезення дітей Долинської спеціалізованої школи-інтернат І-ІІІ ступенів, на зальну суму 3 144,00грн.

- невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов"язань, в частині здійснення розрахунків між сторонами, внаслідок чого, неоплаченою залишилась вартість наданих автотранспортних послуг в розмірі 3 144,00грн.;

- звернення до відповідача з вимогою №02 від 04.05.17р., про оплату коштів в сумі 3 144,00грн., яка залишилась без належного реагування з боку відповідача;

- норми ст.ст. 509, 525, 526, 527, 530, 629, 908 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України.

Представник відповідача в судове засідання жодного разу не з"явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення 13.06.17р. Будь-яких заперечень в спростування заявлених позовних вимог, відповідач суду не подав. Однак, адресував суду клопотання №160 від 14.06.17р. (вх№9724/17 від 16.06.17р.), в якому, у зв"язку з відсутністю бюджетних призначень на відрядження представника для участі в судовому засіданні, просить суд, провести розгляд справи без участі відповідача.

За таких обставин, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи той факт, що представник відповідача адресував суду заяву про розгляд спору без його участі, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності відповідача, за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Перевізник/ позивач) та Долинською спеціалізованою школою-інтернат І-ІІІ ступенів (Замовник/ відповідач) укладено Договір №13 від 01.02.16р.

За цим Договором Перевізник зобов"язується надавати автотранспортні послуги з перевезення дітей, згідно довідок Долинської спеціалізованої школи-інтернату І-ІІІ ступенів, за маршрутами: с.Ангелівка - м.Долина, смт.Вигода - м.Долина, с.Пациків - м.Долина, с.Рахиня - м.Долина, с.Тростянець - м.Долина, с.Белеїв - м.Долина, с.Велика Тур"я-м.Долина.

Згідно п.1.1.Договору, оплату за перевезення дітей проводить Долинська спеціалізована школа-інтернат І-ІІІ ступенів.

Сума цього Договору становить 10 136,00грн. без ПДВ (п.1.3.Договору).

У відповідності до п.п.2.1.1., 2.1.2., 2.3.2., Перевізник зобов"язаний організовувати безпеку школярів в період руху транспорту, забезпечити відповідність стану автотранспорту вимогам, щодо перевезення дітей, згідно з правилами дорожнього руху. Замовник зобов"язаний приймати надані послуги, своєчасно та в повному обсязі сплачувати їх вартість.

Дослідженням обставин справи судом встановлено, що на виконання умов договірних відносин, позивач надав відповідачу автотранспортні послуги з перевезення дітей Долинської спеціалізованої школи-інтернат І-ІІІ ступенів, на загальну суму 3 144,00грн. Даний факт підтверджують дорожні листи за вересень-жовтень 2016р. (а.с.26-47), підписаний без жодних зауважень та скріплений печатками сторін акт виконаних послуг у вересні-жовтні 2016р. (а.с.25).

Однак, відповідач не довів перед судом факт належного невиконання взятих на себе договірних зобов"язань, в частині здійснення розрахунків між сторонами, внаслідок чого, неоплаченою залишилась вартість наданих автотранспортних послуг в розмірі 3 144,00грн.

Позивач звертався до відповідача з вимогою №02 від 04.05.17р., про оплату коштів за надані автотранспортні послуги в сумі 3 144,00грн. (а.с.10). Однак, дана вимога залишена відповідачем без оплати.

Наявність неоплаченої вартості наданих автотранспортних послуг, обумовлених Договором №13 від 01.02.16р., в сумі 3 144,00грн., визначено самим відповідачем у підписаному сторонами акті звірки взаємних розрахунків (а.с.9).

Позивачем доведено перед судом, а відповідачем не спростовано, факт несплати останнім вартості наданих автотранспортних послуг в розмірі 3 144,00грн.

Станом на 04.07.17р., в матеріалах справи відсутні відомості, які б підтвердили сплату відповідачем вище зазначеної суми коштів.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов"язки виникають зокрема, з Договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами (ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Договір №13 від 01.02.16р., укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

Перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них (ст.908 Цивільного кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Позивачем доведено та документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог.

В силу п. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов"язання. Відповідач в судові засідання жодного разу не з"явився, своїми правами, наданим йому ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, будь - яких заперечень проти позову чи доказів належного виконання своїх зобов"язань не надав, доводи позивача не спростував.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 3 144,00грн., обґрунтована, документально підтверджена і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 11, 204, 509, 525, 526, 599, 610-612, 626 - 629, 908 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити.

Стягнути з Долинської спеціалізованої школи-інтернат І-ІІІ ступенів, вул. Грушевського, буд. 24, м. Долина, Долинський район, Івано-Франківська область,77500 (ідентифікаційний код 20555378) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2,77500 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 3 144,00грн. (три тисячі сто сорок чотири грн. 00коп.) - заборгованості, 1 600,00грн. (одну тисячу шістсот грн. 00коп.) - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.07.17р.

Суддя С.Кобецька