Рішення

від 03.07.2017 по справі 907/480/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.07.2017 Справа № 907/480/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1

ОСОБА_2", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Транс ЛТД",

м. Мукачево

про стягнення 22667,18 грн.

Суддя Бобрик Г.Й.

За участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_3, представник по довіреності від 14.04.2017 року

від відповідача - не з"явився.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ОСОБА_2", м. Київ звернувся з позовом до господарського суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Транс ЛТД", м. Мукачево 31913,78 грн., що складає 19 584,00 грн. основного боргу; інфляційних витрат 733,10 грн., 727,56 грн. річні, та 10869,12 грн. пені.

Позивач заявою від 20.06.2017 року про зменшення розміру позовних вимог, поданою відповідно до ст. 22 ГПК України, зменшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 19 584,00 грн. основного боргу; 727,56 грн. 12 % річних, 1622,52 грн. пені, 733,10 грн. інфляційних витрат, що є предметом спору.

Уповноважений представник позивача, присутній у судових засіданнях, позовні вимоги, з урахуванням заяви від 20.06.2017 року, підтримав та наполягає на задоволенні позову та ухваленні рішення в даному судовому засіданні, позаяк, відповідач заборгованість не погасив та ігнорує судові засідання.

Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, письмових пояснень по суті спору з підтверджуючими матеріалами, суду не подав. Про причини суд не повідомив.

За наведених обставин справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ОСОБА_2" та товариством з обмеженою відповідальністю "Еко-Транс ЛТД" 16.04.2016 року було укладено договір поставки № 9418-07/2016.

Відповідно до даного договору постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором поставляти покупцю запчастини та експлуатаційні матеріали, а покупець зобов'язався приймати товар та оплачувати його.

Відповідно до п. 2.1. договору погодження сторонами кількості, номенклатури, асортименту та ціни товару відбувається за їх взаємною згодою шляхом переговорів та фіксується в рахунках на оплату або в накладених про відвантаження, що являються невід'ємними складовим даного договору.

Покупець, підписуючи документи про відвантаження (накладна, товарно-транспортна накладна), виявляє згоду на прийняття товару відповідно до попередньої домовленості із постачальником та позбавляється права заявляти претензії щодо невідповідності поставленого товару за кількістю, номенклатурою, асортиментом, ціною попередній домовленості із постачальником. Уповноважуючи певну особу на прийняття товару від постачальника покупець автоматично уповноважує таку особу підписувати відповідні товрно-супровідні документи на товар.

Відповідно до п. 2.3. договору товар за домовленістю сторін продається на умовах попередньої оплати або на умовах відстрочення платежу. У разі продажу на умовах відстрочення платежу, термін відстрочення платежу зазначається у накладній. У разі відстрочення платежу товар має бути сплачений не пізніше останнього дня відтермінування включно.

За змістом п. 5.1. Договору від 16.04.2016 року сторони несуть матеріальну відповідальність за порушення умов даного договору, передбачену законодавством України .

Відповідно до п. 5.2. Договору у разі прострочення платежу більше 3-х календарних днів, покупець сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

За умов п. 5.3. Договору сторони домовились та на підставі ст. 625 ЦК України, що у разі прострочення виконання грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також штраф у розмірі 12 (дванадцять) відсотків річних від простроченої суми.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання вищезазначених умов договору, 01.02.2017 року позивачем було поставлено відповідачу товар в асортименті на суму 19 584 грн., який останній не сплатив у термін, визначений договором, та у видатковій накладній у рахунку на оплату.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. ст. 230 - 232 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому в договорі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так як відповідач не сплатив позивачу вартість отриманого товару по спірній накладній та порушив договірні зобов'язання, в частині оплати, та в матеріалах справи станом на день розгляду справи в суду відсутні докази оплати відповідачем вартості отриманого товару, то позов, частині стягнення суми основного боргу 19584 грн. підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

З огляду на вищенаведене, та п.п. 5.2., 5.3. Договору від 16.04.2016 року, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 733,10 грн. інфляційних витрат, 727,56 грн. 12% річних та 1622,52 грн. пені, документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими (розрахунки іфляційнах витрат та пені містяться у матеріалах справи).

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За положеннями статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідач належних та допустимих доказів на спростування обставин, викладених позивачем, суду не надав.

Таким чином, позов підлягає задоволенню у повному обсязі шляхом з стягнення з відповідача 19 584 грн. основного боргу, 727,56 грн. річних, 733,10 грн. інфляційних витрат та 1622,52 грн. пені.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33-34, 43-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України

В И Р І Ш И В :

1. Позов, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Транс ЛТД" (89600, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ: 22106710) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ОСОБА_2" (02222, м. Київ, вул. Закревського, 16, код ЄДРПОУ: 37141112) 19 584 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят чотири) грн. основного боргу, 727 (сімсот двадцять сім) грн. 56 коп. річних, 733 (сімсот тридцять три) грн. 10 коп. інфляційних витрат, 1622 (одну тисячу шістсот двадцять дві) грн. 52 коп. пені, та 1600 (одну тисячу шістсот) грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку передбаченому цим же кодексом.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошена 03.07.2017.

Повний текст рішення складено 06.07.2017.

Суддя Бобрик Г.Й.