Рішення

від 22.06.2017 по справі 910/8408/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2017Справа №910/8408/17

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 910/8408/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт"

до товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "САБ-АРМАТУРА"

про стягнення 237 571,95 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Ільчук В.О., довіреність №93/2016 від 19.12.2016р.;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" (надалі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "САБ-АРМАТУРА" (надалі - відповідач) про стягнення 158 383,67 грн. заборгованості, 27 835,70 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 19 947,56 грн. інфляційних втрат, 31 405,02 грн. неустойки.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов договору №11/08/2016-ЕТП-1 від 11.08.2016р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2017р. порушено провадження у справі № 910/8408/17 та призначено її розгляд на 22.06.2017р.

Представник позивача в судовому засіданні 22.06.2017р. позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 26.05.2017р. не виконав, письмовий відзив на позов не подав, належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.08.2016р. між позивачем (далі - постачальник) та відповідачем (далі - покупець) укладено договір №11/08/2016-ЕТП-1 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти і оплатити труби, комплектуючі та обладнання, а також супутні товари (далі - товари), партіями в кількості, асортименті та за цінами, узгодженими сторонами в рахунках-фактурах або специфікаціях (додатках) до договору чи визначеними в порядку, передбаченому цим договором.

Згідно умов договору сторони визнали наступний порядок узгодження умов постачання партії товару: покупець направляє постачальнику письмове замовлення, з зазначенням асортименту та кількості партії товару. В замовленні також вказується кінцевий пункт доставки, крім випадків передбачених п.4.3. даного договору. Замовлення покупця є пропозицією (офертою) до поставки партії товару (щодо асортименту та кількості партії товару) та його згодою (акцептом) з цінами постачальника, що діяли на момент замовлення товару (п.4.1.1. договору).

Пунктом 4.1.2. договору встановлено, що постачальник протягом нормально необхідного часу направляє покупцю по факсу рахунок-фактуру з зазначенням вартості вказаного у замовленні товару, строку його постачання та оплати. Рахунок-фактура є підтвердженням (акцептом) постачальника замовлення покупця. Відповідно до п. 3 ст. 205 ЦК України умови щодо строків поставки і оплати партії товару, та/або інші умови, визначені рахунком - фактурою, вважаються узгодженими покупцем, якщо протягом двох робочих днів з моменту отримання рахунку-фактури від нього не надійде зауважень, про що також свідчить підпис покупця за цим договором.

Достатнім підтвердженням всіх умов поставки, зазначених в товаросупровідних документах, буде також приймання покупцем товару в порядку, передбаченому п.4.4. даного договору, незалежно від наявності замовлення або підтвердження покупцем умов поставки, зазначених у рахунку-фактурі (п.4.1.3. договору).

Згідно п. 4.4 договору, поставка партії товару повинна супроводжуватись передачею покупцю накладної постачальника та/або акта здавання-приймання вантажу до перевезення, підписання кожного з яких представником покупця або експедитором (у випадку доставки товару перевізником), буде свідчити про отримання покупцем товару. Представник покупця повинен надати постачальнику належним чином оформлену довіреність на отримання матеріальних цінностей (довіреність ТМЦ). На момент передачі товару допускається узгодження довіреності ТМЦ від покупця за факсом, з наступною передачею оригіналу в порядку п.4.5. цього договору.

Відповідно до п. 5.1. договору, оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника не пізніше 15 календарних днів з моменту передачі товару, якщо інший порядок розрахунків не визначений в рахунку-фактурі або в специфікації, в порядку передбаченому даним договором.

У п 8.3. договору зазначено, що у випадку не виконання (прострочення) термінів оплати товару постачальник має право стягнути з покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Згідно з п. 6 ст. ст. 232 Господарського кодексу України сторони домовилися, що нарахування вказаної штрафної санкції припиняється через три роки від дня, коли оплата мала бути здійснена.

Відповідно до п.8.4. договору, у випадку прострочення покупцем термінів оплати поставленому йому товару, постачальник, згідно ч.3. ст. 692 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, має право стягнути з покупця проценти за використання чужих коштів в розмірі 25% річних за весь період прострочення оплати.

Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2016р., а в частині невиконаних зобов'язань, що виникли в період дії договору - до їх повного виконання (п.12.1. договору).

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 270 770,07 грн., що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін видатковими накладними № ЕТП КВ1108/028 від 11.08.2016р. на суму 30 660,85 грн., № ЕТП КВ1108/029 від 11.08.2016р. на суму 32 045,00 грн., № ЕТП КВ1108/027 від 11.08.2016р. на суму 34 730,38 грн., № ЕТП КВ1608/028 від 16.08.2016р. на суму 161 506,80 грн., № ЕТП КВ0109/019 від 01.09.2016р. на суму 1 798,74 грн., № ЕТП КВ0209/033 від 02.09.2016р. на суму 6 426,00 грн., № ЕТП КВ1409/033 від 14.09.2016р. на суму 3 602,30 грн.

Покупцем за поставлений товар здійснено часткову оплату в сумі 112 385,44 грн. відповідно до платіжних доручень №5741 від 12.08.2016р. на суму 50 000,00 грн., №5828 від 16.08.2016р. на суму 19 387,88 грн., №5829 від 16.08.216р. на суму 31 171,48 грн., №6141 від 01.09.2016р. на суму 1 798,74 грн., №6180 від 02.09.216р. на суму 5 400,00 грн., №6375 від 14.09.2016р. на суму 913,34 грн., №6248 від 07.09.2016р. на суму 1 026,00 грн. №6374 від 14.09.2016р. на суму 2 688,96 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" звернулось до товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "САБ-АРМАТУРА" з претензією №349/2016 від 02.11.2016р. про термінове погашення заборгованості з оплати продукції в розмірі 158 383,67 грн., яка останнім залишена без відповіді та задоволення.

Позивач стверджує, що станом на дату пред'явлення позову відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором не здійснив оплату вартості поставленого товару, у зв'язку із чим просить суд стягнути з останнього 158 383,67 грн. заборгованості, 27 835,70 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 19 947,56 грн. інфляційних втрат, 31 405,02 грн. неустойки.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав, здійснив поставку товару, який прийнятий відповідачем без заперечень та зауважень, на суму 270 770,07 грн., що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін видатковими накладними № ЕТП КВ1108/028 від 11.08.2016р. на суму 30 660,85 грн., № ЕТП КВ1108/029 від 11.08.2016р. на суму 32 045,00 грн., № ЕТП КВ1108/027 від 11.08.201 р. на суму 34 730,38 грн., № ЕТП КВ1608/028 від 16.08.2016р. на суму 161 506,80 грн., № ЕТП КВ0109/019 від 01.09.2016р. на суму 1 798,74 грн., № ЕТП КВ0209/033 від 02.09.2016р. на суму 6 426,00 грн., № КВ1409/033 від 14.09.2016р. на суму 3 602,30 грн.

Нормами ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене, виходячи з умов договору №11/08/2016-ЕТП-1 від 11.08.2016р., строк виконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленого товару є таким, що настав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач своє зобов'язання зі своєчасної та повної оплати поставленого товару не виконав, здійснивши часткову оплату на суму 112 385,44 грн., що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 158 384,63 грн., з розрахунку 270 770,07 грн. (загальна вартість поставленого товару) - 112 385,44 грн. (часткова оплата).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що строк оплати вартості поставленого товару за договором №11/08/2016-ЕТП-1 від 11.08.2016р. настав, а доказів здійснення повної оплати станом на день розгляду справи відповідачем не надано, позовна вимога про стягнення з останнього на користь позивача заборгованості підлягає частковому задоволенню в розмірі 158 384,63 грн.

Також, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору, позивачем заявлено інфляційні втрати в сумі 19 947,56 грн. та 25% за користування чужими грошовими коштами в сумі 27 835,70 грн.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

За перерахунком суду розмірі інфляційних втрат є більшим ніж заявлений позивачем, тому враховуючи п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, та відсутність клопотання заінтересованої сторони, інфляційні втрати підлягають задоволенню у розмірі заявленому позивачем, тобто 19 947,56 грн.

Враховуючи положення п.8.4. договору за розрахунком позивача, перевіреним судом, з відповідача підлягають стягненню 25% за користування чужими грошовими коштами в сумі 27 835,70 грн.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи викладене, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування неустойки (пені), визнав його невірним у визначенні періодів здійснення такого нарахування.

Так, позивачем, в порушення приписів ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, нараховано неустойку (пеню) за порушення грошового зобов'язання за період, який перевищує шість місяців. Також, за умовами укладеного між сторонами договору оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника не пізніше 15 календарних днів з моменту передачі товару.

Таким чином, нарахування неустойки (пені) за видатковою накладною від 16.08.2016р. здійснюється з 01.09.2016р. (дата виникнення заборгованості) по 01.03.2017р., від 01.09.2016р. - з 17.09.2016р. по 17.03.2017р., від 02.09.2016р. - з 18.09.2016р. по 18.03.2017р., від 14.09.2016р. - з 30.09.2016р. по 30.03.2017р.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням вищенаведених періодів, суд встановив, що до стягнення з відповідача підлягає 22 649,37 грн. неустойки (пені).

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "САБ-АРМАТУРА" (04655, м. Київ, вулиця Глибочицька, будинок 72, офіс 303; код ЄДРПОУ 39115152) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" (93009, Луганська область, місто Рубіжне, вул. Трудова, буд. 1, код ЄДРПОУ 33090871) основний борг у сумі 158 384,63 грн., інфляційні втрати в сумі 19 947,56 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 27 835,70 грн., неустойку в сумі 22 649,37 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3 432,26 грн.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 27.06.2017р.

СуддяА.І. Привалов