Рішення

від 04.07.2017 по справі 910/7289/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2017Справа №910/7289/17

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія

ВіДі - Страхування

до 1) Товариства з додатковою відповідальністю Страхове товариство

Домінанта

2) Товариства з обмеженою відповідальністю Д-М Київтранс

про стягнення 201.886,50 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Крюк Ю.А., довіреність № 03/04-17_К від 03.04.2017

від відповідача-1 не з'явився

від відповідача-2 не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія ВіДі-Страхування про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю Страхове товариство Домінанта 100.000,00 грн. виплаченого страхового відшкодування та з Товариства з обмеженою відповідальністю Д-М Київтранс 101.886,50 грн. виплаченого страхового відшкодування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № СLAU № 6030 від 30.10.2015 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування автомобіля марки Rover Range Rover Evoque, державний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки Богдан А 09202, державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2, яким скоєно ДТП, застрахована відповідачем-1 на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс НОМЕР_3) та договору ДЦВ-15 № 0030 ЛГ від 30.12.2015, а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача-1 в межах ліміту відповідальності та решту з відповідача-2.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2017 порушено провадження у справі № 910/7289/17 та призначено її до розгляду на 01.06.2017.

19.05.2017 від Моторного (транспортного) страхового бюро України до суду надійшла запитувана судом інформація щодо полісу НОМЕР_3.

Позивачем 19.05.2017 до відділу діловодства суду подано витребувані судом документи.

Позивачем 19.05.2017 до відділу діловодства суду подано клопотання про витребування у відповідача-1 матеріали страхової справи або належним чином засвідчені копії за полісом НОМЕР_3 щодо події з застрахованим автомобілем Богдан А 09202, державний номер НОМЕР_2, яка відбулась 05.05.2016.

Суд розглянувши дане клопотання задовольнив його.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/7289/17 від 01.06.2017, у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників відповідачів, невиконанням відповідачами вимог ухвали про порушення провадження у справі від 10.05.2017, а також необхідністю витребування доказів, розгляд справи був відкладений на 15.06.2017.

Відповідачем-2 13.06.2017 до відділу діловодства суду подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю направити повноважного представника в судове засідання, який перебуває у відпустці.

Позивачем 19.05.2017 до відділу діловодства суду подано клопотання про надання матеріалів справи для ознайомлення. Представник позивача 14.06.2017 ознайомився з матеріалами справи № 910/7289/17 що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою представника позивача.

Відповідач-2 у поданому 13.906.2017 до відділу діловодства суду відзиві на позовну заяву поти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 22.08.2016 (справа № 761/17421/16-п) не є належним доказом, оскільки в ній вказана інша марка автомобіля, а саме Денд Ровер державний номер НОМЕР_1. Підтвердив що ліміт відповідальності відповідача-1 складає 100.000,00 грн. згідно полісу НОМЕР_3 та генерального договору добровільного страхування ДЦВ-15 № 0030 ЛГ від 30.12.2015. В обґрунтування розміру шкоди позивачем надано звіт оцінювача ОСОБА_3 № 2124 від 31.05.2016. Проте відповідача-2 не було повідомлено та запрошено на технічний огляд транспортного засобу під час складання вказаного звіту, що є порушенням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів. Дане дослідження не доводить факту спричинення пошкоджень автомобілю Range Rover, державний номер НОМЕР_1 від ДТП саме автобусом марки Богдан державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2, а саме в таких обсягах, про які йде мова. Вказує на те, що ОСОБА_2 ніколи не був і не є працівником відповідача-2, так як правові відносини склались на підставі договору про надання послуг № 01/05/2016 від 01.05.2016. Вважає, що спричинені збитки має відшкодовувати ОСОБА_2

Позивачем 15.06.2017 до відділу діловодства суду подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Позивачем 15.06.2017 до відділу діловодства суду подано клопотання про продовження строку вирішення спору у справі № 910/7289/17 на 15 (п'ятнадцять) днів.

Позивачем 19.05.2017 до відділу діловодства суду подано клопотання про витребування у Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві та Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві докази в підтвердження наявності трудових відносин між відповідачем-2 та ОСОБА_2

Суд розглянувши дані клопотання про витребування доказів задовольнив їх.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/7289/17 від 15.06.2017, у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників відповідачів, невиконанням відповідачами вимог ухвали про порушення провадження у справі від 10.05.2017, а також необхідністю витребування доказів, розгляд справи був відкладений на 04.07.2017.

Позивачем в судовому засіданні 04.07.2017 подано отримані від Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві та Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві відповіді на запити суду.

Відповідач-1 в судове засідання 04.07.2017 не з'явився, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Відповідач-2 в судове засідання 04.07.2017 не з'явився.

Відповідачі належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду було надіслано відповідачам рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адреси, що зазначені в позовній заяві, а саме відповідачу-1: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 119 та відповідачу-2: 03146, м. Київ, вул. Я.Коласа, 6-Д, к.46, які згідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідачів.

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

У відповідності до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського сулу України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представників відповідачів.

В судовому засіданні 04.07.2017, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

З довідки про ДТП № 91063709 11 роти 4 батальйону УПП НП у м. Києві МВС України та постанов Шевченківського районного суду м. Києва від 22.08.2016 та від 03.02.2017 у справі № 761/17421/16-п вбачається, що 05.05.2016 близько о 16 годині 50 хвилин в м. Києві на перехресті вулиць С.Петлюри і вул. Вєтрова, водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем Богдан А 09202, державний номер НОМЕР_2 перетнув подвійну дорожню горизонтальну суцільну лінію, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків при цьому здійснив виїзд на призначений для зустрічного руху бік дороги і скоїв зіткнення з автомобілем Rover Range Rover Evoque, державний номер НОМЕР_1, яки повертав ліворуч, що призвело до механічних пошкоджень обох транспортних засобів, чим порушив вимоги п. 1.3 д. 2 та п. 11.4 Правил дорожнього руху України.

Даною постановою суду встановлено вину ОСОБА_2 проте у зв'язку із закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Пошкоджений автомобіль марки Rover Range Rover Evoque, державний номер НОМЕР_1, застрахований страхувальником у Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія ВіДі-Страхування на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № СLAU № 6030 від 30.10.2015.

Стаття 3 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні визначає, що оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Суб'єктами оціночної діяльності є, зокрема суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (ч. 2 ст. 7 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні ).

Згідно ст. 12 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Кваліфікаційне свідоцтво оцінювача (далі - кваліфікаційне свідоцтво) є документом, який підтверджує достатній фаховий рівень підготовки оцінювача за програмою базової підготовки для самостійного проведення оцінки майна. Форми кваліфікаційних свідоцтв оцінювача встановлюються Фондом державного майна України.

Кваліфікаційне свідоцтво видається Фондом державного майна України спільно з навчальним закладом, на базі якого проводилася підготовка та складався кваліфікаційний іспит, на підставі відповідного рішення Екзаменаційної комісії.

Відповідно до ст. 18 Закону сертифікат суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання (далі - сертифікат) є документом, що засвідчує право суб'єкта оціночної діяльності на внесення його до Державного реєстру суб'єктів оціночної діяльності, які здійснюють оціночну діяльність у формі практичної діяльності з оцінки майна та які визнані суб'єктами оціночної діяльності за напрямами оцінки майна, що в ньому зазначені.

Рішення про видачу сертифіката приймається Фондом державного майна України (стаття 19 Закону).

Відповідно до звіту про оцінку № 2124 від 31.05.2016 матеріальний збиток завданий власникові автомобіля Rover Range Rover Evoque, державний номер НОМЕР_1 в результаті пошкодження при ДТП складає 219.621,40 грн.

Звіт № 2124 від 31.05.2016 здійснений оцінщиком ОСОБА_3, який має достатній фаховий рівень оцінювача, який у встановленому законодавством порядку має відповідні свідоцтва, сертифікат та посвідчення (знаходяться в матеріалах справи).

На підставі договору добровільного страхування позивачем було складено страховий акт № КР-011180 від 01.06.2016, а також розраховано суму страхового відшкодування.

Вказаним страховим актом позивачем визнано подію страховою та вирішено виплатити страхове відшкодування в загальному розмірі 201.886,50 грн.

Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України Про страхування договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно п. 3 статті 20 Закону України Про страхування страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України Про страхування визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Кошти в розмірі 201.886,50 грн. були перераховані позивачем згідно платіжного доручення № 1478 від 06.06.2016.

Статтею 27 Закону України Про страхування та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги , яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 201.886,50 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Цивільна відповідальність транспортного засобу марки Богдан А 09202, державний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, застрахована у Товариства з додатковою відповідальністю Страхове товариство Домінанта згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів НОМЕР_3.

Відповідно до умов договору (полісу) НОМЕР_3 страховик зобов'язався відшкодовувати шкоду заподіяну страхувальником життю здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, а саме автомобіля Богдан А 09202, державний номер НОМЕР_2.

Зокрема, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну визначено в розмірі 50.000,00 грн. та встановлено розмір франшизи в сумі 0,00 грн.

Окрім цього цивільна відповідальність транспортного засобу марки Богдан А 09202, державний номер НОМЕР_2, застрахована у Товариства з додатковою відповідальністю Страхове товариство Домінанта згідно генерального договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту ДЦВ-15 № 0030 ЛГ від 30.12.2015 з лімітом відповідальності в розмірі 50.000,00 грн.

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право регресу до винної у ДТП особи, оскільки відповідно до ст. 27 Закону України Про страхування до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Богдан А 09202, державний номер НОМЕР_2, застрахована у відповідача-1 згідно полісу НОМЕР_3 та договору ДЦВ-15 № 0030 ЛГ від 30.12.2015, то відповідно до положень Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів обов'язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП вищевказаним водієм власнику автотранспортного засобу покладається на відповідача-1.

Статтею 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем марки Богдан А 09202, державний номер НОМЕР_2 встановлена у судовому порядку.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно ст. 12.1 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про страхування франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Оскільки, умовами полісу НОМЕР_3 розмір франшизи не встановлено, тому страхове відшкодування позивачем при зверненні до суду з вимогами до відповідача-1 не було зменшено на його розмір з врахуванням встановленого ліміту відповідальності.

Позивач звертався до відповідача-1 з вимогою № 15/04/8.04/264 від 22.09.2016 виплатити страхове відшкодування в розмірі 201.886,50 грн. Дана вимога отримана відповідачем-1 26.09.2016, проте досі страхове відшкодування відповідачем-1 не виплачено.

Розглядаючи спір по суті, суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Оскільки, відповідач-1 не довів факт того, що шкоду транспортному засобу Rover Range Rover Evoque, державний номер НОМЕР_1 було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача-1 страхового відшкодування підлягають задоволенню повністю в розмірі 100.000,00 грн.

Разом з цим, статтею 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Транспортний засіб Богдан А 09202, державний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю Rover Range Rover Evoque, державний номер НОМЕР_1 належить відповідачу-2 і не заперечується останнім.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

01.05.2016 між відповідачем-2 (як замовником) та ОСОБА_2 (як виконавцем) укладено договір надання послуг з виконання функцій водія № 01/05/2016, відповідно до якого виконавець зобов'язався надавати послуги з перевезення пасажирів на автомобілі замовника, а замовник прийняти та оплатити зазначені послуги.

Відповідач-2 у своєму листі № 9 від 24.02.2017, адресованому позивачу, підтверджує, що на момент скоєння ДТП автобусом марки Богдан А 09202, державний номер НОМЕР_2 керував ОСОБА_2 на законних підставах, зокрема згідно договору № 01/05/2016 від 01.05.2016.

Протиправна поведінка заподіювача шкоди встановлена постановою суду, згідно якої винним у вчиненні адміністративного правопорушення, внаслідок якого сталася дорожньо-транспортна пригода, визнаний водій автомобіля Богдан А 09202, державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2

Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Позивач звертався до відповідача-2 з вимогою № 15/04/8.01/024-17 від 01.03.2017 виплатити страхове відшкодування в розмірі 101.886,50 грн. Дана вимога отримана відповідачем-1 15.03.2017, проте страхове відшкодування відповідачем-2 не виплачено.

З огляду на викладене, вимога позивача щодо стягнення з відповідача-2 суми страхового відшкодування в розмірі 101.886,50 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачами не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Заперечення відповідача-2 з приводу того, що за даним позовом відповідати має водій ОСОБА_2 не приймаються судом до уваги, оскільки згідно постанови Пленуму Вищого спеціалізованого судку України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір . Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія ВіДі-Страхування обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхове товариство Домінанта (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 119, код ЄДРПОУ 35265086) на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія ВіДі-Страхування (08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 56, код ЄДРПОУ 35429675) суму страхового відшкодування в розмірі 100.000 (сто тисяч) грн. 00 коп., 1.500 (одна тисяча п'ятсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Д-М Київтранс (03146, м. Київ, вул. Якуба Коласа, 6-Д, кв. 46, код ЄДРПОУ 35080121) на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія ВіДі-Страхування (08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 56, код ЄДРПОУ 35429675) суму страхового відшкодування в розмірі 101.886 (сто одна тисяча вісімсот вісімдесят шість) грн. 50 коп., 1.528 (одна тисяча п'ятсот двадцять вісім) грн. 30 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 10.07.2017

Суддя В.В.Сівакова