Рішення

від 04.07.2017 по справі 910/7123/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2017Справа №910/7123/17 За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Бумажнік

про стягнення 100 000,00 грн.

Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_2 (дов. №434 від 19.05.2017);

від відповідача - не з'явився;

встановив :

03.05.2017 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Бумажнік про стягнення 100 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасної поставки товару за договором купівлі-продажу, укладеним у спрощений спосіб відповідно до рахунку на оплату №791 від 07.12.2016 на суму 100 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.05.2017 порушено провадження у справі № 910/7123/17, справу призначено до розгляду на 25.05.2017.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.05.2017 у зв'язку із неявкою представника відповідача, невиконанням ним вимог ухвали суду від 05.05.2017, а також необхідністю витребування доказів по справі, розгляд справи відкладено на 04.07.2017.

02.06.2017 позивач через загальний відділ діловодства суду подав додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Представник позивача прибув у судове засідання 04.07.2017 та надав пояснення по суті справі.

Представник відповідача в судове засідання 04.07.2017 не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

При цьому, відповідно до п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 04.07.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

07.12.2016 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Бумажнік (далі - відповідач, постачальник, одержувач) укладено договір купівлі-продажу в спрощений спосіб, відповідно до рахунку на оплату №791 від 07.12.2016 на суму 100 000,00 грн. на поставку щоденників у кількості 500 шт.

Гарантійним листом відповідач гарантував здійснення доставки виготовлених щоденників до 28.12.2016.

Відповідно до платіжного доручення №754 від 15.12.2016 позивач перерахував на рахунок відповідача 100 000,00 грн. за щоденники датовані 2017 згідно рахунку №791 від 07.12.2016.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно частини 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Аналогічні норми містить і ст. 207 Цивільного кодексу України.

Виставлення відповідачем позивачу рахунку на оплату №791 від 07.12.2016 на суму 100 000,00 грн. на поставку товару та здійснення позивачем 15.12.2016 оплати рахунку на суму 100 000,00 грн. згідно платіжного доручення №754 від 15.12.2016, в призначенні платежу якого зазначено, що вказана оплата здійснена за щоденники датовані 2017 згідно рахунку №791 від 07.12.2016, свідчить про укладення між сторонами договору купівлі-продажу у спрощений спосіб.

20.01.2017 позивач отримав від відповідача щоденники у кількості 5 шт., при огляді яких було виявлено дефекти, у зв'язку із чим позивач звернувся до відповідача із досудовою вимогою від 23.01.2017 про відмову від прийняття виконання зобов'язання та повернення сплаченої грошової суми за товар в розмірі 100 000,00 грн. та моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн. у зв'язку із несвоєчасним та неякісним виконанням відповідачем своїх зобов'язань.

Вказана вимога була надіслана на адресу відповідача, що підтверджується копією фіскального чеку від 26.01.2017, та отримана останнім 11.02.2017 відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що перераховані ним кошти у розмірі 100 000,00 грн. відповідачем повернуті не були, у зв'язку із чим просив стягнути їх на свою користь у судовому порядку.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову з таких підстав.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Спір між сторонами виник у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язання щодо поставки товару за договором купівлі-продажу, укладеним між сторонами у спрощений спосіб.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено, а відповідачем не спростовано факт оплати позивачем обумовленого договором товару відповідно до рахунку на оплату №791 від 07.12.2016 на суму 100 000,00 грн. на поставку щоденників у кількості 500 шт.

Відповідно до платіжного доручення №754 від 15.12.2016 позивач перерахував на рахунок відповідача 100 000,00 грн. за щоденники датовані 2017 згідно рахунку №791 від 07.12.2016.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 20.01.2017 було направлено на адресу позивача щоденники в кількості 5 шт.

Положеннями ст. 673 ЦК України внормовано, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису.

Відповідно до ст. 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням , вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Згідно до статті 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи, що при огляді отриманих від відповідача щоденників у кількості 5 шт., замість 500 шт., позивачем було виявлено дефекти, він звернувся до відповідача із досудовою вимогою від 23.01.2017 про відмову від прийняття виконання зобов'язання та повернення сплаченої грошової суми за товар в розмірі 100 000,00 грн. та моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн. у зв'язку із несвоєчасним та неякісним виконанням відповідачем своїх зобов'язань.

Вказана вимога була надіслана на адресу відповідача, що підтверджується копією фіскального чеку від 26.01.2017, та отримана останнім 11.02.2017 відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Таким чином свого обов'язку щодо здійснення поставки товару за домовленістю між сторонами відповідно до рахунку на оплату №791 від 07.12.2016 на суму 100 000,00 грн. на поставку щоденників у кількості 500 шт. відповідач належним чином та своєчасно не виконав.

Докази поставки товару на суму отриманої відповідачем попередньої оплати по договору, або повернення вказаної суми позивачу у матеріалах справи відсутні.

Отже, з наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, здійснив попередньою оплату товару згідно умов договору, в той час як відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав.

Зважаючи на вищевикладене, а також враховуючи невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договорами купівлі-продажу відповідно до рахунку на оплату №791 від 07.12.2016 на суму 100 000,00 грн., суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача попередньої оплати відповідно до вимог ст. 693 ЦК України у розмірі 100 000,00 грн.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат у справі на підставі положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити повністю.

2 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Бумажнік (03115, м. Київ, вул. Котельникова, буд. 7, кв. 121, код 34834084) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) суму попередньої оплати у розмірі 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складене та підписане 10.07.2017.

Суддя В.О. Демидов