Рішення

від 04.07.2017 по справі 910/8071/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2017Справа №910/8071/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІКА СВІТ

до Товариства з обмеженою відповідальністю ХІТЕКО

про стягнення 277 400,84 грн.

Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача Вірьовкін О.І. (дов. від 05.05.2015);

від відповідача не з'явився.

встановив :

19.05.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю ЛІКА СВІТ звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ХІТЕКО про стягнення 277 400,84 грн., з яких 100 000,00 грн. основний борг, 26 734,73 грн. - курсова різниця, 6057,00 грн. - 3% річних, 113 090,52 грн. - пеня та 31 518,59 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №146 від 09.10.2015 щодо своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.05.2017 порушено провадження у справі №910/8071/17, розгляд справи призначено на 04.07.2017.

04.07.2017 позивач через загальний відділ діловодства суду подав документи для долучення до матеріалів справи.

Представник позивача в судове засідання 04.07.2017 з'явився, надав усні пояснення по суті справи.

Представник відповідача у судове засідання 04.07.2017 не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

При цьому, відповідно до п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України

В судовому засіданні 04.07.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

09.10.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю ЛІКА СВІТ (далі - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ХІТЕКО (далі - відповідач, покупець) було укладено договір поставки №146 (далі - договір), відповідно до умов п. 1.1 якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити обладнання (далі - обладнання, товар або продукція), у порядку і на умовах, передбачених цим договором. Ціна обладнання є вираженим у національній валюті України, згідно офіційно встановленого валютного курсу Національного банку України на день укладення договору, грошовим еквівалентом вартості обладнання, визначеної у доларах США. У разі зміни курсу на момент здійснення будь-якого з платежів, передбачених даним договором, у розмірі більш ніж 3 % в сторону збільшення від рівня валютного курсу, встановленого НБУ на момент надання продавцем рахунку на оплату обладнання, остаточна вартість обладнання підлягає коригуванню відповідно до змін валютного курсу.

Відповідно до п. 1.2 договору покупець зобов'язується прийняти продукцію і сплатити продавцю її вартість в строки та порядку, що передбачені цим договором.

За умовами п. 2.1 договору сторони погодили товар, що поставляється, - котел КВТ-250М (щепа повн.) та його ціну - 369 195,00 грн. з ПДВ.

Продавець зобов'язується поставити замовлення 30.10.2015 за умови отримання оплати згідно з розділом 4 даного договору (п. 2.2 договору).

Згідно з п. 4.1 договору покупець проводить оплату продукції окремими траншами на рахунок продавця. Перший транш в сумі 50% від загальної вартості обладнання, а саме 184 597,50 грн. - до 14.10.2015. Другий транш в сумі 20% від загальної вартості обладнання, а саме 73 839,00 грн. на протязі 14 календарних днів з моменту відвантаження продукції. Третій транш в сумі 30% від загальної вартості обладнання, а саме 110 758,50 грн. на протязі 45 календарних днів з моменту відвантаження продукції.

Днем розрахунку по п. 4.1 вважається день надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (п. 4.2 договору).

Відповідно до п. п. 5.1, 5.2, 5.3 договору замовлена продукція поставляється на умовах FCA згідно INCOTERMS 2010, М. Житомир, вул. Заводська, 4 - силами, засобами та за рахунок покупця зі складу продавця. Покупець зобов'язаний вивезти виготовлену для нього продукцію в 3-денний термін після отримання повідомлення від продавця про готовність продукції до відправки. Право власності та ризиків на отриману продукцію переходить до покупця з моменту відмітки про отримання продукції покупцем в накладній.

За умовами п. 7.1 договору за порушення строків оплати за цим договором покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої вартості продукції за кожний день прострочення.

В разі невиконання чи неналежного виконання сторонами зобов'язань за цим договором, остаточний розрахунок проводиться з врахуванням індексу інфляції на момент розрахунку (п.7.5 договору).

Цей договір вступає в дію з дня підписання його обома сторонами і втрачає свою чинність після повного виконання сторонами договірних зобов'язань (п. 9.3 договору).

Позивачем на виконання умов договору було здійснено поставку товару на загальну суму 369 195,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №75 від 16.11.2015, підписаною обома сторонами та скріпленою печатками товариств.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що відповідачем частково здійснено оплату на суму 269 195,00 грн., а саме: 09.10.2015 на суму 100 000,00 грн., 24.11.2015 на суму 40 000,00 грн., 18.01.2016 на суму 70 000,00 грн., 23.03.2016 на суму 10 000,00 грн., 31.03.2016 на суму 5 000,00 грн., 08.04.2016 на суму 3 000,00 грн., 05.07.2016 на суму 10 000,00 грн., 20.09.2016 на суму 20 000,00 грн., 04.01.2017 на суму 11 195,00 грн., у зв'язку з чим його заборгованість за поставлений товар складає 100 000,00 грн., а тому позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 277 400,84 грн., з яких 100 000,00 грн. основний борг, 26 734,73 грн. - курсова різниця, 6057,00 грн. - 3% річних, 113 090,52 грн. - пеня та 31 518,59 грн. - інфляційні втрати.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Спір між сторонами виник у зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати товару за договором поставки №146 від 09.10.2015.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено, а відповідачем не спростовано факт здійснення поставки товару на загальну суму 369 195,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №75 від 16.11.2015, підписаною обома сторонами та скріпленою печатками товариств.

Згідно з п. 4.1 договору покупець проводить оплату продукції окремими траншами на рахунок продавця. Перший транш в сумі 50% від загальної вартості обладнання, а саме 184 597,50 грн. - до 14.10.2015. Другий транш в сумі 20% від загальної вартості обладнання, а саме 73 839,00 грн. на протязі 14 календарних днів з моменту відвантаження продукції. Третій транш в сумі 30% від загальної вартості обладнання, а саме 110 758,50 грн. на протязі 45 календарних днів з моменту відвантаження продукції.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що відповідачем частково здійснено оплату на суму 269 195,00 грн., а саме: 09.10.2015 на суму 100 000,00 грн., 24.11.2015 на суму 40 000,00 грн., 18.01.2016 на суму 70 000,00 грн., 23.03.2016 на суму 10 000,00 грн., 31.03.2016 на суму 5 000,00 грн., 08.04.2016 на суму 3 000,00 грн., 05.07.2016 на суму 10 000,00 грн., 20.09.2016 на суму 20 000,00 грн., 04.01.2017 на суму 11 195,00 грн., у зв'язку з чим його заборгованість за поставлений товар складає 100 000,00 грн.

Таким чином матеріалами справи підтверджено факт наявності заборгованості відповідача на суму 100 000,00 грн. за договором поставки №146 від 09.10.2015.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем матеріали справи не містять.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що заборгованість відповідача за поставлений товар складає 100 000 грн., яка підлягає стягненню з останнього на користь позивача.

Крім того, у зв'язку із простроченням сплати заборгованості за договором, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 26 734,73 грн. - курсова різниця, 6057,00 грн. - 3% річних, 113 090,52 грн. - пеня та 31 518,59 грн. - інфляційні втрати.

Відповідно до п. 1.1 договору ціна обладнання є вираженим у національній валюті України, згідно офіційно встановленого валютного курсу Національного банку України на день укладення договору, грошовим еквівалентом вартості обладнання, визначеної у доларах США. У разі зміни курсу на момент здійснення будь-якого з платежів, передбачених даним договором, у розмірі більш ніж 3 % в сторону збільшення від рівня валютного курсу, встановленого НБУ на момент надання продавцем рахунку на оплату обладнання, остаточна вартість обладнання підлягає коригуванню відповідно до змін валютного курсу.

Станом на 09.10.2015 курс НБУ складав 21,2993 грн. за один долар США, станом на день подання позову 17.05.2017 курс НБУ складає 26,4334 грн. за один долар США.

Таким чином борг з урахуванням офіційно встановленого валютного курсу НБУ станом на 17.05.2017 становить 124 104,55 грн. (100 000,00 грн. / 21,2993 грн. * 26,4334 грн.), у зв'язку із чим позовні вимоги позивача про стягнення курсової різниці підлягають частковому задоволенню у розмірі 24 104,55 грн.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Так, ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За умовами п. 7.1 договору за порушення строків оплати за цим договором покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої вартості продукції за кожний день прострочення.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Разом з тим, статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань ).

Крім того, частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, проте позивачем у розрахунку суми пені не враховані зазначені приписи ГК України.

Таким чином, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 14 116,33 грн. з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України та ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань (17.11.2016-04.01.2017 на суму 111 195,00 грн. = 4094,42 грн. та 05.01.2017-17.05.2017 на суму 100 000,00 грн.= 10 021,91 грн.).

Крім того, за приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

В разі невиконання чи неналежного виконання сторонами зобов'язань за цим договором, остаточний розрахунок проводиться з врахуванням індексу інфляції на момент розрахунку (п.7.5 договору).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, суд дійшов висновку, що він виконаний вірно, в межах заявленого позивачем періоду, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6057,00 грн. - 3% річних та 31 518,59 грн. - інфляційні втрати.

Зважаючи на вищевикладене суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити частково.

2 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ХІТЕКО (04119, м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 15, код 39676497) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІКА СВІТ (12341, Житомирська область, Черняхівський район, с. Високе, вул. Центральна, 4, код 36949309) суму основного боргу у розмірі 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп., пеню у розмірі 14 116 (чотирнадцять тисяч сто шістнадцять) грн. 33 коп., інфляційні втрати у розмірі 31 518 (тридцять одну тисячу п'ятсот вісімнадцять) грн. 59 коп., 3% річних у розмірі 6057 (шість тисяч п'ятдесят сім) грн. 00 коп., курсову різницю у розмірі 24 104 (двадцять чотири тисячі сто чотири) грн. 55 коп. та судовий збір у розмірі 2 636 (дві тисячі шістсот тридцять шість) грн. 95 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складене та підписане 10.07.2017.

Суддя В.О. Демидов