Рішення

від 04.07.2017 по справі 910/7219/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2017Справа №910/7219/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Армопром-Д

до Товариства з обмеженою відповідальністю ТД АРКАДІЯ

про стягнення 55 443,48 грн.

Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача Оскаленко М.Ю. (дов. від 23.01.2017);

від відповідача не з'явився.

встановив :

03.05.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю Армопром-Д звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ТД АРКАДІЯ про стягнення заборгованості у розмірі 55 443,48 грн., з яких: 40 642,66 грн. - основний борг, 11 425,21 грн. - пеня, 778,98 грн. - 3% річних та 2 596,63 грн. проценти за користування чужими грошовими коштами.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №67 від 28.07.2016 щодо своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.05.2017 порушено провадження у справі №910/7219/17, розгляд справи призначено на 30.05.2017.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.05.2017 у зв'язку із неявкою представників сторін, невиконанням ними вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, а також необхідністю витребування доказів по справі, розгляд справи відкладено на 04.07.2017.

04.07.2017 позивач через загальний відділ діловодства суду подав додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Представник позивача в судове засідання 04.07.2017 з'явився, надав усні пояснення по суті справи.

Представник відповідача у судове засідання 04.07.2017 не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

При цьому, відповідно до п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України

В судовому засіданні 04.07.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

28.07.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Армопром-Д (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТД АРКАДІЯ (далі - відповідач, покупець) було укладено договір поставки №67 (далі - договір), відповідно до умов п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар у кількості та асортименті, передбаченому договором (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар від постачальника і оплатити його вартість на умовах даного договору.

Асортимент, ціна, кількість, умови та термін поставки товару обумовлюються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору. Сторони допускають узгодження зазначених у даному пункті договору умов без складання специфікації (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 1.3 договору у разі, якщо поставка товару здійснюється без складання специфікації до даного договору, всі істотні та узгоджені сторонами умови потавки визначаються в товаротранспортних та/або видаткових документах (накладних, актах приймання-передачі тощо), які складаються постачальником і підтверджуються (акцептуються) покупцем при здійсненні приймання-передачі товару, що свідчить про вчинення господарської операції. В даному випадку, складені постачальником товаротранспортні або видаткові документи (накладні, акти приймання-передачі тощо), до моменту їх акцепту покупцем, є пропозицією постачальника покупцеві здійснити господарську операцію (прийняти поставку товару) за цим договором в кількості, на умовах і за ціною, зазначених у товаротранспортних та/або видаткових документах (накладних, актах приймання-передачі та ін.).

Підпис у товаротранспортних та/або видаткових документах особи, уповноваженої покупцем на здійснення приймання товару, так само як і дії покупця, спрямовані на прийняття товару (оформлення довіреності, здійснення перевірки кількості та якості товару, прийняття товару) підтверджують факт акцепту покупцем пропозиції постачальника. Датою акцепту (прийняття умов поставки) покупцем пропозиції постачальника є дата оформлення відповідного товаротранспортного або видаткового документа. З моменту акцепту покупцем пропозиції постачальника сторони є такими, що в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору і умов поставки індивідуально визначеного товару (асортимент, ціна, кількість, умови та термін поставки), зазначеного в товаротранспортних або видаткових документах (п.1.3.1 договору).

За умови п. 3.5 договору підписана сторонами товарно-транспортна та/або видаткова накладна є достатнім і допустимим доказом, що підтверджує факт передачі (поставки) покупцю товару за цим договором.

Ціна товару, що поставляється, визначається для кожної партії товару окремо і відображається у відповідній специфікації, а у випадку, передбаченому п. 1.3 договору - в товаротранспортних або видаткових документах (п.4.2 договору).

За умовами п. 4.4 договору в разі прострочення покупцем оплати товару постачальник має право вимагати, а покупець зобов'язаний сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 10% річних, які нараховуються на суму заборгованості покупця за весь період користування ним грошовими коштами, які належать до сплати постачальнику.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2016, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання. Цей договір може бути пролонгований на новий термін на тих же умовах за взаємною згодою сторін з обов'язковим укладанням додаткової угоди (п. 13.1 договору).

Позивачем на виконання умов договору було здійснено поставку товару на загальну суму 225 370,86 грн., що підтверджується видатковими накладними №АР-0000643 від 28.11.2016 на суму 20 151,73 грн., №АР-0000435 від 03.10.2016 на суму 26 295,64 грн., №АР-0000547 від 03.11.2016 на суму 30 426,28 грн., №АР-0000743 від 26.12.2016 на суму 26 136,10 грн., №АР-0000470 від 12.10.2016 на суму 3085,34 грн., №АР-0000698 від 12.12.2016 на суму 20 286,05 грн., №АР-0000609 від 18.11.2016 на суму 20 898,65 грн., №АР-0000391 від 19.09.2016 на суму 30 902,59 грн., №АР-0000724 від 19.12.2016 на суму 28 506,56 грн., №АР-0000653 від 30.11.2016 на суму 18 681,92 грн., підписаними представниками обох сторін та скріпленими печатками товариств.

Відповідачем було частково оплачено отриману продукцію на загальну суму 184 728,20 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача.

Матеріали справи містять лист-вимогу позивача від 01.03.2017 про сплату заборгованості на суму 40 642,66 грн.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем матеріали справи не містять.

Таким чином, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що відповідач не здійснив своєчасну оплату за товар, у зв'язку із чим утворилась заборгованість у розмірі 40 642,66 грн., а тому ним нараховано та заявлено до стягнення з останнього 11 425,21 грн. - пені, 778,98 грн. - 3% річних та 2 596,63 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Спір між сторонами виник у зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати товару за договором поставки №67 від 28.07.2016.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено, а відповідачем не спростовано факт здійснення поставки товару на загальну суму 225 370,86 грн., що підтверджується видатковими накладними №АР-0000643 від 28.11.2016 на суму 20 151,73 грн., №АР-0000435 від 03.10.2016 на суму 26 295,64 грн., №АР-0000547 від 03.11.2016 на суму 30 426,28 грн., №АР-0000743 від 26.12.2016 на суму 26 136,10 грн., №АР-0000470 від 12.10.2016 на суму 3085,34 грн., №АР-0000698 від 12.12.2016 на суму 20 286,05 грн., №АР-0000609 від 18.11.2016 на суму 20 898,65 грн., №АР-0000391 від 19.09.2016 на суму 30 902,59 грн., №АР-0000724 від 19.12.2016 на суму 28 506,56 грн., №АР-0000653 від 30.11.2016 на суму 18 681,92 грн., підписаними представниками обох сторін та скріпленими печатками товариств.

Відповідачем було частково оплачено отриману продукцію на загальну суму 184 728,20 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача.

Таким чином матеріалами справи підтверджено факт наявності заборгованості відповідача на суму 40 642,66 грн. за договором поставки №67 від 28.07.2016.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем матеріали справи не містять.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що заборгованість відповідача за поставлений товар складає 40 642,66 грн., яка підлягає стягненню з останнього на користь позивача.

Крім того, у зв'язку із простроченням сплати заборгованості за договором, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 11 425,21 грн. - пені, 778,98 грн. - 3% річних та 2 596,63 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Так, ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За умовами п. 4.4 договору в разі прострочення покупцем оплати товару постачальник має право вимагати, а покупець зобов'язаний сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 10% річних, які нараховуються на суму заборгованості покупця за весь період користування ним грошовими коштами, які належать до сплати постачальнику.

При цьому, суд відзначає, що приписами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Згідно зі ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, вказана стаття поширюється і на майнові відносини, що регулюються Господарським кодексом України. У зв'язку з цим на положення Господарського кодексу України про господарські договори також поширюються принцип свободи договору, крім випадків, передбачених абзацом другим ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України (яка встановлює обмеження права сторін договору відступати від положень нормативно-правових актів).

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.

Крім того, за приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та процентів за користування чужими грошовими коштами, суд дійшов висновку, що він виконаний вірно, в межах заявленого позивачем періоду, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 778,98 грн. - 3% річних та 2 596,63 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

При цьому суд зазначає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 11 425,21 грн. задоволенню не підлягають, оскільки умовами укладеного між сторонами договору не передбачено нарахування пені за порушення відповідачем зобов'язань до договором. Разом з тим, положення ст.231 ГК України та Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , не передбачають встановлення пені за порушення умов договору між сторонами, а лише встановлюють порядок нарахування та розмір такої пені у випадку, якщо сторони передбачили нарахування пені умовами договору.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТД АРКАДІЯ (01021, м. Київ, Кловський Узвіз, буд. 7-А, код 36622035) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Армопром-Д (49089, м. Дніпро, вул. Будівельників, буд. 34, код 34061485) суму основної заборгованості у розмірі 40 642 (сорок тисяч шістсот сорок дві) грн. 66 коп., 3% річних у розмірі 778 (сімсот сімдесят вісім) грн. 98 коп., проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 2 596 (дві тисячі п'ятсот дев'яносто шість) грн. 63 коп. та судовий збір в сумі 1270 (одну тисячу двісті сімдесят) грн. 29 коп. Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Дата підписання повного тексту рішення 10.07.2017.

Суддя В.О. Демидов