Рішення

від 26.06.2017 по справі 910/7460/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2017Справа №910/7460/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортні Системи

до Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕК Центр про стягнення 15741,64 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін не з'явилися.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указаний позов про стягнення з Відповідача сум заборгованості та санкцій у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем обов'язку розрахуватися за надані йому послуги перевезення.

За клопотанням Позивача судове засідання 26.06.2017 проводиться за відсутності його повноважного представника.

Відповідач обґрунтованих заперечень проти позову не подав, у судові засідання представників не направив, хоча судом були вчинені всі дії щодо належного повідомлення Відповідача про призначення справи до розгляду - ухвали суду надсилалися на адресу місцезнаходження Відповідача згідно відомостей з ЄДР, тому будь-які несприятливі наслідки ненаправлення представників у засідання покладаються на Відповідача.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Аналогічна правова позиція викладена в п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18. Суд приймає до уваги, що явка представників сторін у засідання обов'язковою не визнавалась. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, та перед судом не доведено обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні.

Отже, суд дійшов висновку про відсутність встановлених ст. 77 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України, здійснює розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем, як суб'єктом господарювання, було замовлено, а Позивачем виконано перевезення, що підтверджується сукупністю залучених до справи доказів: договір № тс-18 від 16.09.2015 на перевезення вантажів; ТТН від 07.12.2015 (2 шт.), ТТН він 03.12.2015,заявка від 07.12.2015, заявка від 03.11.2015, ТТН від 03.11.2015 (2 шт.).

За умовами договору, з урахуванням заявок, вартість перевезення становить 5000 грн. та 7000 грн. відповідно по кожній з заявок, та підлягає оплаті протягом 14ти банківських днів по отриманню оригіналів документів, указаних в заявках.

Пояснення Позивача, що між ним та Відповідачем було досягнуто згоди збільшити розмір вартості перевезення судом відхиляються, оскільки матеріали справи та текст заявки не містять доказів, що Відповідач погодився збільшити вартість перевезення від вказаної у заявках (Позивачем у машинописні заявки було внесено виправлення власноруч ручкою, та відсутні докази, що Відповідач на таке виправлення погодився, оскільки спочатку ним було підписано лише машинописний текст, що підтверджено самим Позивачем у заяві від 01.06.2017).

Отже, вартість перевезень по обом заявкам становить 12000 грн.

Відповідач відзиву на позов не подав, тверджень Позивача, викладених у позові, не спростував, надання на його замовлення послуг не заперечив, і доказів наявності у Відповідача претензій щодо якості, обсягу та/або комплектності виконаних Позивачем по договору та отриманих Відповідачем послуг перевезення матеріали справи не містять.

Також Відповідачем не спростовано отримання від Позивача вірно оформлених оригіналів перелічених у заявках документів, які Позивач надсилав Укрпоштою рекомендованими листами 19.11.2015 та 16.12.2015.

Докази оплати вартості послуг перевезення у справі відсутні.

Наявність у Відповідача не погашеної заборгованості за надані по договору послуги перевезення Позивачем належним чином відповідно до ст.ст. 525, 526, 530, ЦК України та ст. 193 ГК України доведена, документально підтверджена і Відповідачем не спростована; розрахунок заборгованості у сумі 12000 грн. судом перевірено та визнано обґрунтованим.

Відтак, вимоги позову у частині стягнення заборгованості за виконані перевезення судом задовольняються у сумі 12000 грн.; у іншій частині суд у позові відмовляє, оскільки Позивач не довів збільшення вартості перевезень на 350 грн.

Також, виходячи з положень ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, ч. 2 ст. 193 ГК України, Відповідач є порушником грошового зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, та зокрема у вигляді нарахування та стягнення втрат від інфляції та 3% річних за ст. 625 ЦК України.

Враховуючи, що судом визнано обгрунтованою заборгованість у сумі 12000 грн., а не 12350 грн. як заявляв Позивач, то суд робить власний розрахунок втрат від інфляції та 3% річних окремо по кожному перевезенню та у межах заявлених Позивачем строків нарахування санкцій, проте виходячи з сум заборгованості, які визнані обґрунтованими судом, наступним чином:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу 01.02.2016 - 31.03.2017 5000 1.158 787.84

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 5000 27.01.2016 - 26.04.2017 456 3 % 187.40

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу 01.01.2016 - 31.03.2017 7000 1.168 1175.90

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 7000 23.12.2015 - 26.04.2017 491 3 % 282.49

Враховуючи наведені розрахунки позовні вимоги у частині стягнення втрат від інфляції та 3% річних судом задовольняються частково у сумах: 1963,74 грн. втрат від інфляції та 469,89 грн. 3% річних; у іншій частині вимоги позову відхиляються за необґрунтованістю розрахунку.

Натомість з вимогами про стягнення суми пені суд не погоджується повністю та не вбачає підстав для задоволенні позову у цій частині, оскільки положення статей 546 та 547 ЦК України передбачають обов'язкове укладення правочину щодо забезпечення, в тому числі пенею як видом неустойки, виконання зобов'язань між сторонами у письмовій формі, а сторонами даного спору всупереч ст. 547 ЦК України не укладалось у письмові формі правочину щодо забезпечення виконання зобов'язань з оплати робіт пенею.

Умови договору пункту про відповідальність у вигляді сплати пені не містять, а передбачена відповідальність згідно чинного законодавства не є саме відповідальністю у вигляді сплати пені, оскільки, як було сказано вище, сторони за власною волею мають право обрати такий спосіб забезпечення виконання зобов'язання, тобто така відповідальність не є обов'язковою в силу закону, а є правом вибору сторін.

При цьому, статті 1 та 2 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань також вказують, що пеня за прострочення грошових зобов'язань встановлюється за згодою сторін, а її розмір, який повинен застосовуватись, не визначається даним законом, а натомість лише обмежується ним (подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня).

Отже, позовні вимоги визнаються судом частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню. Судовий збір за ст. 49 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕК Центр (м. Київ, вул. Марини Раскової, 11А; ідентифікаційний код 39824463) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортні Системи (м. Львів, вул. Липинського, 6, квартира 24; ідентифікаційний код 32638759) 12000 (дванадцять тисяч) грн. заборгованості, 1963 (одну тисячу дев'ятсот шістдесят три) грн. 74 коп. втрат від інфляції, 469 (чотириста шістдесят дев'ять) грн. 89 коп. 3% річних, а також 1467 (одну тисячу чотириста шістдесят сім) грн. 05 коп. судового збору.

Видати наказ.

У іншій частині в задоволенні позов відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.07.2017

Суддя Сташків Р.Б.