Рішення

від 05.07.2017 по справі 916/1393/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" липня 2017 р.Справа № 916/1393/17

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОТЕХЦЕНТР";

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛІТІМ ШИППІНГ ЕЙДЖЕНСІ"

про стягнення 120787,5 грн.;

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 - доручення №б/н від 07.06.2017р.;

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОТЕХЦЕНТР" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛІТІМ ШИППІНГ ЕЙДЖЕНСІ" про стягнення 120787,5 грн. - основна заборгованість.

Ухвалою суду від 15.06.2017 року порушено провадження у справі № 916/1393/17 та призначено справу до розгляду.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, відзив на позов суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 05.07.2016 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, суд встановив наступне .

Протягом липня-жовтня 2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю Автотехцентр (надалі- Позивач, ТОВ Автотехцентр , Виконавець) були надані, а Товариством з обмеженою відповідальністю Алітім Шиппінг Ейдженсі (надалі Відповідач, ТОВ Алітім Шиппінг Ейдженсі , Замовник) отримані послуги автонавантажувальної техніки на загальну суму 240756 гривен 70 копійок, що підтверджується актами надання послуг за вказаний період, підписаними сторонами, виписаними податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних.

По факту надання послуг ТОВ Автотехцентр виставлені рахунки, які сплачені Відповідачем частково у сумі 119969 гривен 20 копійок, у зв'язку з чим за ТОВ Алітім ІНиттінг Ейдженсі виникла заборгованість на суму 120787 гривен 50 коп., яка підтверджена сторонами в Акті звіряння взаємних розрахунків.

21 березня 2017 року ТОВ Автотехцентр звернулося до ТОВ Алітім Шиппінг Ейдженсі з письмовою вимогою про виконання обов'язку по сплаті отриманих послуг та погашенню заборгованості у розмірі 120787 гривен 50 копійок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги. Вимога відіслана цінним листом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Згідно з відомостей, вказаних у рекомендованому повідомленні поштове відправлення з вимогою про сплату отримане Відповідачем 30.03.2017 р., однак до теперішнього часу зобов'язання по сплаті послуг, наданих ТОВ Автотехцентр Відповідачем не виконано і відповідь на вимогу не надходила.

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе обов'язку щодо оплати заборгованості за надані послуги, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 120787,5 грн. та судові витрати.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 Цивільного кодексу України, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 901 Цивільного Кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, судом встановлено наявність надання позивачем відповідачу послуг, існування заборгованості відповідача по оплаті послуг, у зв'язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача боргу в сумі 120787,5 грн. є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Під час розгляду справи відповідачем не було належним чином доведено суду та доказано виконання своїх зобов'язань.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1811,81грн.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛІТІМ ШИППІНГ ЕЙДЖЕНСІ" (65496, Одеська область, Овідіопольський р-н, смт. Таїрове, вул. Пивоварна, 5, кабінети 109-110, код ЄДРПОУ 39413339) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОТЕХЦЕНТР" (52400, Дніпропетровська область, Солонянський район, смт. Солоне, вул. Гагаріна, 12А, код ЄДРПОУ 30851352 ) основний боргу у розмірі 120787,5 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1811,81грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано та складено 10 липня 2017 р.

Суддя С.В. Літвінов