Рішення

від 03.07.2017 по справі 922/2044/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2017 р.Справа № 922/2044/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Пунтус Д.А.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Пластікс-Україна", м. Київ до ПП "Фабрика реклами Україна", м. Харків про стягнення коштів за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 за дов. №10/06-17 від 10.06.2017 р.,

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пластікс-Україна", м. Київ (надалі - позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Приватного підприємства "Фабрика реклами Україна", м. Харків про стягнення заборгованості в розмірі 25 000,00 грн., пені - 1 930,12 грн., 36% річних - 2 714,32 грн. Позивач також просив суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою суду від 20.06.2017 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 03.07.2017 р. об 11:00.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 30.06.2017 р. за вх. № 21342, надав витяги з ЄДРПОУ на сторін, копії платіжних доручень та акт звірки взаємних розрахунків між сторонами.

Також, представник позивача надав клопотання про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку з тим, що позивачем було погашено суму основної заборгованості в розмірі 25000,00 грн.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

При поданні заяви про збільшення або зменшення позовних вимог позивач зобов'язаний дотримуватися процесуального порядку вчинення відповідних дій, зокрема надати докази направлення заяви іншій стороні щоб відповідач мав можливість надати заперечення або пояснення по суті заяви, що не було зроблено позивачем, тому заява не приймається судом.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в частині стягнення з відповідача пені та 36% річних.

Відповідач у призначене судове засідання не з'явився, правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить підписане відповідачем поштове повідомлення про вручення поштового відправлення.

Враховуючи те, що судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, участь в засіданні (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, суд вважав за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази та викладені доводи, судом встановлено наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Пластікс-Україна (Постачальник) та Приватним підприємством Фабрика Реклами України (Покупець) було укладено договір поставки з відстрочкою платежу №ХВ-233 від 24.10.2013 р. (надалі - Договір).

За цим Договором Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця матеріали для реклами, поліграфії, будівництва, упаковки та аксесуари до них (надалі - товар), в асортименті та кількості, відповідно до видаткових накладних, що є невід'ємними частинами Договору, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і оплатити його.

Кількість товару встановлюється у видаткових накладних на поставку кожної окремої партії товару (п. 3.1 Договору).

В пункті 5.2 сторони закріпили, що передача товару від Постачальника Покупцю здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що поставляється, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість товару, що постачається. Дата, вказана Покупцем у видатковій накладній про прийняття товару, є датою поставки товару Постачальником. З цього моменту Постачальник вважається таким, що виконав свої зобов'язання по передачі товару Покупцю.

Строк поставки кожної окремої партії товару визначається за домовленістю сторін. Строк оплати кожної окремої партії товару становить 30 календарних днів з моменту передачі товару Покупцю та підписання видаткової накладної (п. 5.4, 7.4 Договору).

Додатковою угодою №1 від 01.03.2017 р. до Договору сторони виклали в новій редакції Розділ 7 Договору. Зокрема, за п.7.4 сторони встановили новий строк оплати кожної окремої партії товару - 21 календарний день з моменту поставки товару покупцю та підписання видаткової накладної.

Відповідно до п. 13.1, п. 13,2 Договір набирає силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014 р., з автоматичною пролонгацією у разі відсутності заяви сторони про його припинення. Доказів припинення дії договору сторонами не було надано.

Позивач передав відповідачу товар за видатковими накладними від 16.03.2017 р.: №18019 на суму 35081,44 грн., №18022 на суму 9202,25 грн.

Відповідач здійснив перерахування грошових коштів в рахунок часткового погашення заборгованості на 7000,00 грн. (копія платіжного доручення №4075 від 18.05.2017 р.), на 7867,89 грн. (копія платіжного доручення №4223 від 08.06.2017 р.), на 5000,00 грн. (копія платіжного доручення №4238 від 13.06.2017 р.) та на 5000,00 грн. (копія платіжного доручення №4245 від 15.06.2017 р.)

В результаті несвоєчасної та неповної оплати за поставлений товар утворилася заборгованість, на яку позивачем було нараховано пеню та 36% річних. З метою стягнення заборгованості та нарахованої пені і відсотків за прострочення виконання зобов'язання позивач звернувся до суду.

Після звернення позивача з позовом до суду відповідач здійснив оплату ще 20000,00 грн. заборгованості, що підтверджується підписаним сторонами актом звіряння розрахунків та копіями платіжних доручень: №4267 на 5000,00 грн., №4266 на 5000,00 грн., №4242 на 5000,00 грн., №4174 на 5000,00 грн., № 4245 на 5000,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України, та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З наданих позивачем копії акту звірки взаємних розрахунків (підписаного і скріпленого печатками сторін) та копій платіжних доручень: №4267 на 5000,00 грн., №4266 на 5000,00 грн., №4242 на 5000,00 грн., №4174 на 5000,00 грн., № 4245 на 5000,00 грн., вбачається, що відповідачем було погашено заборгованість за договором ЗВ-233 від 24.10.2013 р. з порушенням строків, встановлених п. 7.4 Договору (в новій редакції).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно приписів ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.2 укладено сторонами Договору передбачено сплату Покупцем пені за несвоєчасну оплату товару у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 1930,12 грн. пені за час прострочення оплати за поставлений товар, суд вважає його таким, що не перевищує розрахованого з дотриманням вимог діючого законодавства, тому позов у цій частині підлягає задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 4.1. Постанови ПВГСУ Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Умовами Договору (п. 8.4) сторони встановили обов'язок Покупця сплатити Постачальнику 36% річних від суми боргу за весь час прострочення.

На підставі вказаних норм та умов договору позивач здійснив нарахування 36% річних (2714,32 грн.) від суми боргу за час прострочення оплати поставленого товару.

Перевіривши розрахунок позивача по нарахуванню 36% річних, суд вважає їх обґрунтованими, а вимоги по їх стягненню такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, суд припиняє провадження по справі в разі відсутності предмету спору.

Враховуючи, що відповідачем було сплачено позивачу частину суми заборгованості після звернення позивача з позовною заявою до суду, провадження по справі в частині стягнення 20000,00 грн. слід припинити відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

З наданих позивачем копії платіжного доручення №4245 та акту звірки взаємних розрахунків, вбачається, що відповідачем було перераховано позивачу 5000,00 грн. 15.06.2017 р., тобто до звернення з позовом до суду (16.06.2017 р., а.с. 38). Таким чином, суд відмовляє в задоволені позовних вимог в частині стягнення 5000,00 грн. заборгованості.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що відповідач з порушенням встановлених умовами договору строків здійснював розрахунки за поставлений товар, а отже, позивачем правомірно було нараховано 1930,12 грн. пені та 2714,32 грн. - 37% річних.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 49 ГПК України та те, що з вини відповідача спір було доведено до суду, суд дійшов до висновку, що сума сплаченого судового збору за подання позову до суду у розмірі 1600,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Припинити провадження у справі в частині позовних вимог по стягненню 20000,00 грн. заборгованості.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства Фабрика реклами Україна (61166, Харківська обл., місто Харків, ПРОСПЕКТ ЛЕНІНА, будинок 40, офіс 223, ідентифікаційний код юридичної особи 38630632) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Пластікс-Україна (04080, м.Київ, ВУЛИЦЯ МЕЖИГІРСЬКА, будинок 82-А, ідентифікаційний код юридичної особи 24587464) пеню в розмірі 1930,12 грн., 36% річних - 2714,32 грн. та 1600,00 грн. судового збору.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 5000,00 грн. заборгованості.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10.07.2017 р.

Суддя ОСОБА_2