Рішення

від 03.07.2017 по справі 910/7775/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.07.2017 Справа № 910/7775/17

за позовом: Публічного акціонерного товариства Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів , м. Миронівка, Київська область;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю СІНТЕК ІНДАСТРІ , м. Глухів, Сумська область;

про стягнення 24 253 грн. 42 коп.,

Суддя КОВАЛЕНКО О.В.

Представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

При секретарі судового засідання Нестеренко О.В.

СУТЬ СПОРУ: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 24 253 грн. 42 коп., з яких: 18 714 грн. 06 коп. основного боргу, 5 539 грн. 36 коп. штрафу за затримку поставки товару, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №16-02/16 (2), а також судові витрати по справі.

Від представника позивача надійшло клопотання від 27.06.2017 про розгляд справи без його участі. Представники позивача та відповідача в судове засідання не з'явились, письмових пояснень не надали, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, тому відповідно до вимог ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши докази по справі, суд встановив:

16 лютого 2016 р. між ТОВ Сінтек Індастрі і ПАТ Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів було укладено договір поставки №16-02/16 (2) (далі за текстом - Договір ), відповідно до умов якого відповідач зобов'язувався протягом дії даного Договору передати позивачу у власність товар (електротехнічне обладнання), а позивач - прийняти і оплатити його на умовах, визначених даним Договором. Товар поставляється окремими партіями за цінами, в асортименті і кількості, які відповідають специфікаціям або видатковим накладним, які є невід'ємною частиною Договору (п. 1.2. Договору).

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що ціна на продукцію вказана в рахунку-фактурі і (або) накладній і відповідає умовам поставки.

Згідно п. 2.2. Договору позивач зобов'язується здійснювати 50% передплати вартості товару згідно виставленого рахунку-фактури, інші 50% - протягом 10 банківських днів з моменту отримання товару.

09 березня 2016 року відповідачем було виставлено рахунок на оплату №81, згідно якого позивач був зобов'язаний здійснити 50% передплати за товар в сумі 18 714 грн. 06 коп., залишок 50% - сплатити протягом 7-10 днів після отримання товару. Крім того, було визначено строки поставки товару - 4-7 тижнів.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що він належним чином виконував умови Договору та протягом 16 березня сплатив відповідачу передплату - 50% згідно виставленого рахунку 18 714 грн. 06 коп., що підтверджується реєстром банківських виписок /а.с.17-19/, проте відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань в обумовлений у рахунку строк - протягом 49 календарних днів (7 тижнів) з моменту перерахування передплати поставку товару не здійснив і 25.05.2016 р. надіслав на адресу позивача лист №1054/16, в якому повідомив про неможливість здійснення поставки у вказані строки та запропонував у випадку непогодження з новими строками поставки повернути позивачу грошові кошти.

В свою чергу, 11 липня 2016 року позивач надіслав відповідачу лист-відповідь №322 з вимогою повернути грошові кошти в розмірі 18 714 грн. 06 коп., перераховані раніше як передплату за товар.

Даний лист отримано відповідачем 12.07.2016 р., про що свідчить відмітка керівника відділу продажу на листі /а.с. 21/.

Проте відповідачем грошові кошти до цього часу не повернуто позивачу, товар не поставлено, а отже сума боргу станом на день розгляду справи становить 18 714 грн. 06 коп.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Таким чином, суд дійшов до висновку про те, що відповідачем не подано доказів виконання обов'язків по Договору, повернення боргу або обґрунтованих заперечень вимогам позивача, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 18 714 грн. 06 коп. є обґрунтованими, правомірними та підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 5 539 грн. 36 коп. штрафу, нарахованого на виконання п. 6.6. Договору, яким передбачено, що у разі несвоєчасної поставки товару/партії товару, відповідач за кожний день затримки поставки сплачує штрафну санкцію у розмірі 0,1% від загальної вартості несвоєчасно поставленого товару/партії товару за кожен день затримки товару.

Свої вимоги в цій частині позивач обґрунтовує тим, що оплату здійснено 16.03.2016, максимальний строк поставки становить 49 днів з дня оплати, тобто до 04.05.2016, позивач надіслав відповідачу лист-звернення про повернення коштів 11.07.2016, яке отримано останнім 12.07.2016, а отже прострочено 296 днів.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Проаналізувавши норми ст. ст. 524 , 533-535 , 625 ЦК України , можна дійти висновку, що грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Таким чином, грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У ч. 3 ст. 510 ЦК України визначено, що якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Отже, грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Судом встановлено, що за наслідками укладення Договору у позивача виник обов'язок сплатити грошові кошти на користь відповідача (грошове зобов'язання), а у останнього - обов'язок вчинити дії з поставки товару, який повинен бути виконаний останнім до 04.05.2016 року (протягом 49 днів з моменту оплати рахунку).

Листом від 11.07.2016 №332 позивач надіслав відповідачу вимогу про повернення грошових коштів, відмовившись тим самим від поставки товару за новими строками, а отже із врахуванням положень ч.2 ст. 530 ЦК України, з 20.07.2016 р. у позивача виникло право вимагати від відповідача сплати грошових коштів в розмірі 18 714 грн. 06 коп., а у останнього - грошове зобов'язання (повернення грошових коштів).

Згідно п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Зі змісту ст. 615 ЦК України вбачається, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Відповідно до ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в розмірі 1 272 грн. 56 коп., нарахованого за період з 05.05.2016 по 12.07.2016.

Згідно Закону України Про судовий збір та відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам .

Керуючись ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СІНТЕК ІНДАСТРІ (02125, Сумська область, м. Глухів, площа Рудченко, 5, код 39729962) на користь Публічного акціонерного товариства Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів (08800, Київська область, м. Миронівка, вул. Елеваторна, 1, код 00951770) 18 714 грн. 06 коп. основного боргу, 1 272 грн. 56 коп. штрафу за затримку поставки товару, 1 318 грн. 56 коп. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписаний 10.07.2017 р.

Суддя ОСОБА_1