Рішення

від 06.07.2017 по справі 914/1153/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2017р. Справа № 914/1153/17

За позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоінвест-Плюс» , м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандюрбуд» , м. Львів

про: стягнення 17 778,34грн.

Суддя Ділай У.І.

Секретар Климишин Ю.О.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1 - представник (Довіреність 17/02-2 від 02.02.2017р.)

Від відповідача: не з'явився.

Права і обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило. У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоінвест-Плюс» , до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандюрбуд» , про стягнення 17 778,34грн.

Ухвалою суду від 09.06.2017р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 22.06.2017р.

21.06.2017р. за вх..№2748/17 від позивача поступила Заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача 16796,41 грн., з яких 12981,76 грн. = сума основного боргу; 1860,81 - сума пені за прострочення 182 дні; 1648,68 грн. - сума індексації інфляції, 305,16 грн. - три проценти річних за користування чужими коштами 286 дні.

Представник позивача в судовому засіданні 22.06.2017р. зменшені позовні вимоги просив задоволити.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 22.06.2017р. з невідомих причин не забезпечив, вимог ухвали суду не виконав.

Ухвалою від 22.06.2017р. розгляд справи відкладено на 06.07.2017р.

Представник позивача у судовому засіданні 06.07.2017р. підтримав позовні вимоги, з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

У судове засідання 06.07.2017р. відповідач явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12.06.2017р. місцезнаходження відповідача зазначено: 79020, м. Львів, вул. Зимова, 35. На таку ж адресу скеровувались судом ухвали у даній справі.

В матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення, направлене на адресу відповідача та отримане ним 16 червня 2017 року.

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

16.08.2016р. між позивачем та відповідачем укладено договір № 16/08/16-02, відповідно до п. 1.1 якого відповідач бере на себе зобов'язання виконати роботи по ремонту кабельної лінії КЛ-10 кВ за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 195 . Позивач зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи.

Загальна вартість робіт становить 12981,76грн., в т.ч. ПДВ - 2163,63грн. (п. 1.2 договору).

За умовами п. 2.2 договору, позивач зобов'язаний виконати роботи у строк 10 (Десять) робочих днів з моменту підписання даного договору, про що складається акт здачі-приймання виконаних робіт та підписується сторонами протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту виконання робіт.

Відповідно до п. 2.1 договору, відповідач зобов'язаний здійснити післяоплату 100% вартості договірної ціни, а саме, 12981,76грн. на протязі 3 (трьох) робочих днів після підписання акту виконаних робіт.

Позивач виконав роботи на загальну суму 12981,76грн., що підтверджується копією акта приймання виконаних робіт за серпень 2016 року (форма №КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2016 року (форма №КБ-3) підписаному повноважними представниками сторін та скріплений печатками підприємств, долученим до матеріалів справи (оригінали оглянуто в судовому засіданні).

Як стверджує позивач, відповідач не оплатив виконані роботи, у зв'язку з чим виникла заборгованість за виконані роботи в розмірі 12981,76грн.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору не оплатив позивачу виконані роботи. Відтак, ТзОВ «Енергоінвест-Плюс» звернулося до господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 12981,76грн. основного боргу.

Крім того, позивач нарахував, відповідно до ст. 625 ЦК України, 1648,68 грн. інфляційних втрат та 305,16 грн. 3% річних, а також в порядку п. 4.3 договору 1860,81грн. пені (відповідно до заяви про зменшення позовних вимог).

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір № 16/08/16-02 від 16.08.2016р., у зв'язку із чим набули взаємних прав і обов'язків.

За договором підряду, відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно із ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно із матеріалами справи, жодних зауважень зі сторони відповідача в акті не зазначено. Відтак, відповідач підписуючи вказані акти, та скріплюючи їх печаткою погодився з об'ємом та вартістю робіт виконаних позивачем. Крім того, відповідачем не спростовано факт виконання вказаних робіт позивачем.

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).

Доказів оплати заборгованості відповідачем не надано.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в судовому засіданні позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати виконаних робіт в повному обсязі на загальну суму 12981,76грн.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних за період з 26.08.2016р. по 06.06.2017р., а також суми пені за період з 26.08.2016р. по 24.02.2017р. суд звертає увагу на обраний позивачем період проведеного нарахування, зважаючи на наступне.

Відповідно до п. 2.1 договору, відповідач зобов'язаний здійснити післяоплату 100% вартості договірної ціни, а саме, 12981,76грн. на протязі 3 (трьох) робочих днів після підписання акту виконаних робіт.

Акт приймання виконаних робіт підписаний та скріплений печатками сторін 22.08.2016р. Оплата мала бути здійснена відповідачем протягом 3 (трьох) робочих днів. Позивач визначив початок періоду нарахування з 26.08.2016р. При цьому, у поданому розрахунку не врахував, що 24 серпня є святковим та неробочим днем, відповідно до положень ст. 73 Кодексу законів про працю України. Відтак, нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені слід починати проводити з 27 серпня 2016 року, оскільки, відповідно до умов п. 2.1 спірного договору, 23.08.2016р., 25.08.2016р. та 26.08.2016р. є трьома робочими днями протягом яких відповідач мав оплатити виконані роботи.

Враховуючи вищевикладене, судом перевірено подані розрахунки інфляційних втрат, 3% річних та пені, починаючи із 27 серпня 2016 року.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок позовних вимог, підстави та правильність нарахування суми інфляційних втрат, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що позивачем допущені помилки у нарахуванні суми інфляційних втрат, які не зменшують суму, що підлягає до стягнення, оскільки, за розрахунками суду загальна сума таких проведених нарахувань є більшою, ніж просить стягнути позивач. Враховуючи, що суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, а позивач не подавав такої заяви, відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 1648,68 грн. інфляційних втрат за період 27.08.2016р. по 06.06.2017р. слід задоволити.

Щодо вимоги про стягнення 305,16 грн. 3% річних судом встановлено, що позивачем в розрахунку допущено арифметичну помилку. Відтак, господарський суд Львівської області самостійно провів перерахунок суми 3% річних за період 27.08.2016р. по 06.06.2017р., відповідно до якого з відповідача підлягає стягненню 302,66грн. В решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 1860,81грн. пені за період 27.08.2016р. по 24.02.2017р. (відповідно до заяви про зменшення позовних вимог), суд зазначає наступне.

У п. 4.3 договору сторони узгодили, що у випадку порушення термінів оплати відповідач сплачує позивачу неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє під час прострочення, за кожен день прострочення від суми недоплати.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності із ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із вимогами ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 4.3. договору та ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суд встановив, що позивачем допущені арифметичні помилки у нарахуванні пені. За розрахунком суду з відповідача слід стягнути на користь позивача 1859,38грн. пені за період 27.08.2016р. по 24.02.2017р. В решті вимог в цій частині слід відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись вимогами ст.ст. 28, 33, 34, 44, 48, 49, 75, 82-84, 116 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандюрбуд» (79020, м. Львів, вул. Зимова, 35, ідентифікаційний код 300023) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоінвест-Плюс» (79022 м. Львів, вул. Городоцька, 174, ідентифікаційний код 40187178) 12981,76грн. основного боргу, 1648,68 грн. інфляційних втрат, 302,66грн. 3% річних, 1859,38грн. пені та 1599,62грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4.Накази видати згідно ст.116 ГПК України.

Повне рішення складено 10.07.2017р.

Суддя Ділай У.І.