Рішення

від 04.07.2017 по справі 925/598/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2017 р. Справа № 925/598/17

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі Кадусі Н.В., за участі представників сторін: позивача - Білого М.М. адвокат по договору, відповідача - не з'явились, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю Зеон 2012 про стягнення 34158 грн. 77 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2 звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Зеон 2012 (далі - відповідач) про стягнення, на підставі договору-заявки на міжнародне перевезення вантажу № 31/05 від 31.05.2016 року, 27950 грн. основного боргу, 664 грн. 3% річних, 2544 грн. 77 коп. інфляційних втрат за період прострочення з 25.06.2016 по 10.04.2017 року, що разом складає 34158 грн. 77 коп., та відшкодування судових витрат - сплаченого судового збору у розмірі 1600 грн. і 3000 грн. витрат на правову допомогу адвоката.

Ухвалою суду від 24.05.2017 року позовна заява прийнята до розгляду, по ній порушено провадження у справі № 925/598/17, справа призначена до судового розгляду.

Відповідач письмовий відзив на позов не подав, проти позову не заперечував, явку свого представника в засідання суду не забезпечив, хоч про місце, дату і час судового засідання був повідомлений належним чином за правилами, передбаченими розділом 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації від 20 лютого 2013 року № 28.

Ухвала суду про порушення провадження у справі, направлена за адресою державної реєстрації відповідача, повернута поштою з довідкою за закінченням терміну зберігання . Згідно зі ст. 64 ГПК України, у разі відсутності сторін за адресою державної реєстрації, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст.ст. 75, 77 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

В засіданні суду представник позивача позов з підстав і в розмірі, викладених у позовній заяві, підтримав і просив суд задовольнити повністю.

Згідно з ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошувались вступна та резолютивна частини рішення.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позовні вимоги задовольняє повністю з наступних підстав.

31.05.2016 року відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Зеон 2012 , іменуєме як замовник або експедитор, та відповідач - суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_3, іменуємий як перевізник, уклали договір-заявку № 31/05 на міжнародне перевезення вантажу (далі - Договір), який регулює та визначає порядок взаємин перевізника і замовника/експедитора, що пов'язані з виконанням та організацією міжнародного перевезення вантажу. Сторони договору погодили усі його істотні умови і, зокрема, домовились, що вантаж перевозиться за маршрутом Яснозір'я/Канів Черкаської обл. України - 17219 Мюленхаген (Германія), завантаження відбувається 01.06.2016 року, ціна перевезення складає 1175 євро (у грн. по курсу НБУ на день замитнення), оплата проводиться по оригіналах документів (договір, CMR, рахунок, акт виконаних робіт).

Із CMR, акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1119 від 09.06.2016 року, рахунку-фактури № 1119 від 09.06.2016 року вбачається, що позивач, як перевізник, надав, а відповідач, як замовник, прийняв міжнародні транспортні послуги перевезення вантажу за маршрутом і на умовах, узгоджених сторонами у договорі-заявці № 31/05 від 31.05.2016 року. Загальна вартість робіт (послуг) становить 32950 грн. Послуги виконані в повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають. Поштове відправлення з вкладенням зазначених документів представником відповідача отримане 24.06.2016 року.

23.08.2016 року відповідач платіжним дорученням № 53 перерахував позивачу 5000 грн. часткової оплати за транспортні послуги згідно рах. № 1119 від 09.06.2016 року.

01.11.2016 року позивачем за вих. № 22 направлено відповідачу досудову претензію про сплату решти заборгованості в сумі 27950 грн., яка останнім отримана 09.11.2016 року, проте не виконана.

З урахуванням викладеного суд вважає, що спірні зобов'язальні відносини виникли між сторонами із договору-заявки на міжнародне перевезення вантажу № 31/05 від 31.05.2016 року. Договір є укладеним, виконувався сторонами, вимоги позивача ґрунтуються на правах і зобов'язаннях сторін цього договору.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов'язань перевезення і послуг, загальні положення про послуги, перевезення і транспортне експедирування визначені главами 63-65 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), главою 32 Господарського кодексу України (далі - ГК України), загальні положення про договір - розділом ІІ книги 5 ЦК України, главою 20 ГК України, загальні положення про правочини - розділом IV книги 1 ЦК України. Враховуючи, що обставини даного спору виникли з договору, згідно якого здійснювалось міжнародне перевезення вантажу автомобільним транспортом, то на спірні правовідносини сторін поширюються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів зі змінами і доповненнями, Митною конвенцією про міжнародні перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 року, та іншими нормативними актами, які регулюють цю сферу діяльності, до яких приєдналася Україна.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з ст. 11 ч.ч. 1, 2 п. 1, ст. 16 ч. 2 п.п. 5, 8 Цивільного кодексу (далі -ЦК) України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб'єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 ст. 908 ЦК України визначено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 307 ГК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Вищенаведеними доказами у справі підтверджено виникнення між сторонами господарських договірних відносин у сфері перевезення вантажу автомобільним транспортом за маршрутом Черкаська обл. України - Мюленхаген (Германія), що підтверджується складеними договором, CMR, рахунком-фактурою, актом виконання транспортних послуг та їх частковою оплатою.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач, в порушення наведених норм законодавства свої зобов'язання з оплати вартості перевезення в сумі 27950 грн. не виконав.

Наявність і розмір невиконаного спірного грошового зобов'язання в розмірі 27950 грн. позивачем обґрунтовано і підтверджено належними і допустимими доказами, відповідачем не спростовано, тому ця заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку.

Відповідно до ст. 610 ч. 1, ст. 611, ст. 612 ч. 1 ЦК України: порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимога позивача про стягнення 664 грн. 3% річних, 2544 грн. 77 коп. інфляційних втрат за період прострочення з 25.06.2016 по 10.04.2017 року, відповідає приписам ч. 2 ст. 625 ЦК України, проте при проведенні їх розрахунку позивачем не враховано проведену відповідачем часткову оплату. При проведенні судом власного розрахунку з урахуванням цієї обставини розмір 3% річних і інфляційних втрат за період прострочення з 25.06.2016 по 10.04.2017 року, відповідно, складає 689,60 грн. і 3149,02 грн. При визначенні розміру сум 3% річних і інфляційних втрат за вказаний період суд враховує суми, визначені позивачем, оскільки не має підстав для виходу за межі заявлених ним позовних вимог, тобто 664 грн. 3% річних, 2544 грн. 77 коп. інфляційних втрат, і в такому розмірі позов в цій частині вимог задовольняє також.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, відповідач безпідставно явку своїх представників в засідання суду не забезпечив, причини неявки не повідомив, про відкладення розгляду справи, продовження строку вирішення спору клопотань не заявляв, витребувані судом документи не подав, внаслідок чого судом прийнято рішення на підставі лише матеріалів, наявних у справі.

З урахуванням викладеного, відповідно до умов договору, обставин справи та вимог законодавства, суд вважає, що відповідач не виконав договірні зобов'язання щодо порядку розрахунків за надані послуги з перевезення, прострочив оплату, тому позовні вимоги про стягнення суми заборгованості в розмірі 27950 грн. основного боргу, 664 грн. 3% річних, 2544 грн. 77 коп. інфляційних втрат визнаються обґрунтованими, доведеними і задовольняються повністю.

Частиною 1 ст. 44 ГПК України до складу судових витрат віднесено витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката.

В засіданнях суду сторону позивача на підставі договору про надання правової допомоги № від 07.04.2017 року представляв адвокат Білий М.М., якому позивачем сплачено гонорар у розмірі 3000 грн. (а.с. 18-21). Розмір таких витрат, є обґрунтованим та співрозмірним з проведеною роботою адвоката по підготовці позовних матеріалів та супроводженню спору в суді.

Пунктом 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати - сплачений судовий збір в розмірі 1600 грн. та 3000 грн. витрат на оплату послуг адвоката, а разом 4600 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Зеон 2012 , код ЄДРПОУ 38368799, місцезнаходження: 18021, м. Черкаси, вул. Героїв Дніпра, 29 кв. 98, р/р 26002412021500 в Приватбанк м. Черкаси, МФО 354347 на користь суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, місце проживання: 02183, АДРЕСА_2, р/р НОМЕР_2 в Приватбанк , МФО 320649 - 27950 грн. основного боргу, 664 грн. 3% річних, 2544 грн. 77 коп. інфляційних втрат, 4600 грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня його підписання.

Повний текст рішення складено і підписано 10.07.2017 року.

Суддя В.М. Грачов