Постанова

від 28.11.2011 по справі 1170/2а-3718/11

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2011 року Справа № 1170/2а-3718/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого -судді Сагуна А.В., розглянувши у порядку скороченого провадження в місті Кіровограді о 09 год. 10 хв. адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Гайворонському районі до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення недоїмки по страхових внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, -

ВСТАНОВИВ:

Пенсійного фонду України в Гайворонському районі (далі -УПФ України в Гайворонському районі) звернулось до адміністративного суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якому просить стягнути із відповідача заборгованість по страхових внесках в сумі 1582,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що відповідач знаходиться на спрощеній системі оподаткування, і відрахування до Пенсійного фонду України не покривали мінімальної суми платежу, у зв'язку з чим недоїмка склала 1582,80 грн.

Враховуючи те, що протягом строку, встановленого п.3 ч.5 ст.183-2 КАС України, до суду не надійшло заперечення відповідача проти позову або ж його заява про визнання позову, суд вважає необхідним провести розгляду справи за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, дослідивши письмові докази, оцінивши повідомлені позивачем обставини, вважає, що адміністративний позов належить задовольнити.

Право звернення до адміністративного суду позивача як суб'єкта владних повноважень із позовом про стягнення недоїмки по страхових внесках передбачено ст.64 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» , п. 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року №8-2, у зв'язку з чим, суд вважає даний позов прийнятним до розгляду.

Правовідносини щодо стягнення несплачених (неперерахованих) або несвоєчасно сплачених (несвоєчасно перерахованих) страховиками страхових внесків, фінансових санкцій та пені регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV, Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 року №400/97-ВР та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1. Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (в редакції чинній на час виникнення правовідносин), страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку встановленому цим Законом.

У відповідності до п.п. 4 п. 8 Розділу ХV „Прикінцеві положення» Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції чинній на час виникнення правовідносин) до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Згідно абз. 9 ст. 1 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції чинній на час виникнення правовідносин) мінімальний страховий внесок -сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).

Відповідно до абз. 6 п. 4.7 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. №21-1, (у редакції чинній на час виникнення правовідносин) розмір мінімального страхового внеску визначається шляхом множення мінімального розміру заробітної плати, установленої законом на той час, за який здійснюється розрахунок сум страхових внесків для застрахованих осіб, визначених підпунктами 2.2.3 - 2.2.5 пункту 2.2 цієї Інструкції, тобто фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності, у тому числі тих, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) -на 32 відсотки за 2004 - 2005 роки; 31,8 відсотка за 2006 рік, 33,2 відсотка з 01.01.2007 року по 31.12.2010 року включно.

Частиною першою статі 53 Закону України „Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 №2154-VІ установлено на 2010 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 869 гривень, з 1 квітня - 884 гривні, з 1 липня - 888 гривень, з 1 жовтня - 907 гривень, з 1 грудня - 922 гривні.

Відповідно до ч.6 ст.20 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції чинній на час виникнення правовідносин) страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону є календарний місяць.

На підставі ч.2 ст.106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (в редакції чинній на час виникнення правовідносин)» , суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Судом встановлено, що відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець і перебуває на спрощеній системі оподаткування, є платником єдиного податку. До Пенсійного фонду України в рахунок оплати страхових внесків відповідача за період липень-вересень 2010 року надійшло 92,40 грн., за період жовтень-грудень 2010 року надійшло 117,60 грн., в той час як мінімальний внесок за період липень-вересень 2010 року повинен складати 294,82 грн., за кожен місяць, за період жовтень-листопад 2010 року повинен складати 301,12 грн., за кожен місяць, за період грудень 2010 року повинен складати 306,10 грн. (а.с. 8), а тому заборгованість відповідача за період липень-грудень 2010 року складає 1582,80 грн. (294,82 грн. х 3 + 301,12 грн. х 2 + 306,10 грн. - 210 грн.)

На адресу відповідача направлялась вимога про сплату боргу, яка 18.11.2010 вручена особисто відповідачу (а.с.6). Відповідачем у встановленому законом порядку заборгованість не погашена.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і заявленими згідно чинного законодавства, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Згідно ч.4 ст.94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійсненні позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладено та керуючись ст.ст. 94, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, вул. Грушевського, 41, м. Гайворон, Гайворонський район, Кіровоградська область, ідентифікаційний номер -НОМЕР_1 на користь Управління Пенсійного фонду України в Гайворонському районі (р/р 256033011224, МФО 323475, код 20650013 в ВАТ «Державний ощадний банк» м. Кіровоград, заборгованість по страхових внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1582 гривень 80 коп. (одна тисяча п'ятсот вісімдесят дві гривні 80 коп.).

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Постанову піддати негайному виконанню.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду ОСОБА_2