Ухвала

від 17.05.2007 по справі а17/30-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

А17/30-07

 ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2007                                                                                                          Справа № А17/30-07  

  Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кузнецової І.Л.,

суддів: Швець В.В. (доповідач), Чимбар Л.О.

при секретарі судового засідання: Гайдук Ю.А.

за участю представників:

позивач: Кулюхін О.Ф., довіреність №12  від 03.12.06,  юрист;

відповідач: Осіння Т.А., довіреність №6725/10/100 від 07.03.07, головний державний податковий інспектор;

           відповідач: Лебедєва Є.Є., довіреність №5248/10/100 від 11.07.06, головний державний податковий ревізор-інспектор.

           розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Дніпродзержинську;

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 7 лютого 2006р.;

у справі №А17/30-07;

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Інком”, місто Дніпродзержинськ;

до Державної податкової інспекції у місті Дніпродзержинську;

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю “Інком”, м. Дніпродзержинськ, звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0015062301/0/29056/10/234 від 27 вересня 2006 року визначення позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 62501 гривень, у тому числі основний платіж 41667 гривень, штрафні (фінансові) санкції 20834 гривень, прийнятого відповідачем Державною податковою інспекцією у місті Дніпродзержинську.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на час віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум з податку на додану вартість його контрагент ТОВ БП “Авангард” мав статус платника податку на додану вартість відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість”.

Крім того, позивач зазначає, що відповідальність платника податків за несвоєчасну сплату податків, зборів (інших обов'язкових платежів) має індивідуальний характер і не може покладатись на контрагентів такого платника податку.

Постановою господарського суду у справі №А17/30-07 від 7 лютого 2007 року (суддя Стрелець Т.Г.) позовні вимоги задоволені повністю.

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення.

Приймаючи спірну постанову господарський суд виходив з того, що позивач надав у матеріали справи належним чином оформлену податкову накладну, що підтверджує обгрунтованість віднесення до складу податкового кредиту за червень 2005 року сум з податку на додану вартість.

Крім того, господарський суд вважає, що визнання статуту і Свідоцтва про реєстрацію платником з податку на додану вартість контрагента позивача ТОВ БП “Авангард” недійсними після виконання укладеного та виконаного договору №36/1 від 3 червня 2005 року і видання відповідних податкових накладних не може бути підставою для невизнання за позивачем права на податковий кредит.

Відповідач не погодившись з постановою господарського суду подав апеляційну скаргу.

Вважає, що вона винесена з порушенням закону.

Господарський суд при винесенні постанови неповно з'ясував усі обставини справи, тому неправильно застосував норми матеріального права.

Відповідач просить спірну постанову скасувати та у позовних вимогах відмовити посилаючись на те, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 17 квітня 2006 року визнано недійсними статут ТОВ БП “Авангард” з моменту його реєстрації та свідоцтво про реєстрацію платника податку ТОВ БП “Авангард”  тобто, з моменту внесення в реєстр платників податку на додану вартість, а саме з 3 червня 2005 року.

Тому, Відповідач вважає, що укладений договір укладений противоправно та податковий кредит заявлено позивачем в порушення Закону України “Про податок на додану вартість”.

Крім того, відповідно до абзацу 1 пункту 5 Порядку заповнення податкової накладної, податкова накладна вважається недійсною у випадку її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 цього Порядку.

У судовому засіданні Шевченківського районного суду міста Києва у справі №2-2632/2006 встановлено, що особа, яка зазначена як засновник товариства, а саме Гуленко В.Д., не створював підприємство, не підписував установчих та бухгалтерських документів.

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

На апеляційну скаргу Позивач надав заперечення, в якому посилається на те, що висновки, викладені в апеляційній скарзі безпідставні і необгрунтовані, тому просить постанову залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, вважає необхідним в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Постанову місцевого господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Відмовляючи в задоволенні апеляційної скарги судова колегія виходила з наступного:

Господарським судом у судовому засіданні встановлено, що 3 червня 2005 року між позивачем та контрагентом за договором ТОВ БП “Авангард” був укладений договір №36/1, відповідно до умов якого ТОВ БП “Авангард” зобов'язався надати позивачеві послуги по розвантаженню, сортуванню, порізці та навантаженню металобрухту.

Виконання вказаного договору підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт від 30 червня 2005 року, кошторисом на надання послуг по навантаженню, розвантаженню, сортуванню та порізці брухту та відходів чорних металів та податковою накладною від 30 червня 2005 року №30/06 на загальну суму 250000 гривень, у тому числі податок на додану вартість 41666,67 гривень.

Сума податку на додану вартість у розмірі 41666,67 гривень була включена позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у червні 2005 року.

Судова колегія погоджується з висновком господарського суду про те, що визнання статуту і Свідоцтва про реєстрацію платником з податку на додану вартість контрагента позивача ТОВ БП “Авангард” недійсними після виконання Договору №36/1 від 3 червня 2005

року і видання відповідних податкових накладних не може бути підставою для невизнання за позивачем права на податковий кредит.

Оскільки відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вищевказаного  Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

На момент укладання та виконання договору контрагент позивача був зареєстрованний у встановленому Законом порядку та був правомірним суб'єктом правовідносин, тому покладення відповідачем обов'язку нести відповідальність за несплату податку на додану вартість ТОВ БП “Авангард” на позивача є неправомірним, оскільки чинним законодавством не передбачена можливість донарахування позивачеві податку на додану вартість і накладення на нього штрафних санкцій у зв'язку з невиконанням його контрагентом вимог Закону “Про податок на додану вартість”.

З урахуванням вищевикладеного судова колегія вважає апеляційну  скаргу залишити без задоволення, постанову залишити без змін.

На підставі наведеного та керуючись статтями 160, 167, 200, 205, 206 КАС України суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Дніпродзержинську, залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 7 лютого 2006 року у справі №А17/30-07, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий                                                                             І.Л. Кузнецова

          Судді:                                                                                     В.В. Швець

                                                                                                                Л.О. Чимбар