Рішення

від 07.07.2017 по справі 760/7141/17

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

760/7141/17

2/760/3911/17

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

З А ОЧ Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2017 року Солом'янський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді Кицюк В.С.,

за участю секретаря Піддубняк І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства УКРЕКО-ОЙЛ про стягнення середнього заробітку за час невиконання рішення суду про поновлення на роботі,-

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2017 року позивач звернувся в суд із вищезазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідача 65 116,00 грн. середнього заробітку за час невиконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 01 липня 2016 року по 12 квітня 2017 року.

Мотивуючи свої вимоги наступним.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 20 квітня 2015 року був визнаний незаконним наказ Державного підприємства УКРЕКО-ОЙЛ від 31 грудня 2014 року №40 про звільнення його з посади першого заступника генерального директора підприємства та поновлено на роботі з 31 грудня 2015 року.

Судовим наказом Солом?янського районного суду м. Києва від 03 липня 2015 року з Державного підприємства УКРЕКО-ОЙЛ стягнуто на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі в сумі 35 404,47 грн. за період роботи з 10 липня 2014 року по 31 грудня 2014 року.

Судовий наказ про стягнення заробітної плати виконаний відповідачем частково та сплачено позивачу 17.02.2015 - 2 000,00 грн., 01.04.2015 - 1 990,13 грн., 16.04.2015 - 1 000,00 грн., на загальну суму 4 990,13 грн.

Рішення суду про поновлення його на роботі до цього часу не виконане, він не ознайомлений з наказом про поновлення на роботі, йому не визначено робоче місце та не видано перепустку.

На його неодноразові звернення з цього приводу відповідач відповіді не надає, а керівництво підприємства зустрічей з ним уникає.

Крім того, рішенням Солом?янського районного суду м. Києва від 21.03.2016 з відповідача на його користь було стягнуто 46 883,52 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.01.2015 до 31.07.2015; стягнуто з відповідача на користь позивача суму компенсації втрати частини заробітної плати у зв?язку з порушенням термінів її виплати за період з 01 серпня 2014 року по 31 липня 2015 року у розмірі 18 496,89 грн.

Судовим наказом від 13 липня 2015 року з відповідача на його користь стягнуто 35 404,47 грн. заборгованої заробітної плати.

Рішенням Солом?янського районного суду м. Києва від 02.08.2016 стягнуто з відповідача на користь позивача 75 534,56 грн. середнього заробітку за час невиконання рішення суду про поновлення на роботі та 2 493,61 грн. компенсації.

На даний час відповідачем рішення суду виконано частково, сплачено йому на виконання судового рішення 4 990,13 грн. заробітної плати.

Решта суми не виплачена до цього часу.

Виходячи з цього, просив задовольнити позов, стягнути з відповідача середній заробіток за час невиконання рішення суду про поновлення на роботі.

Сторони в судове засідання не з?явились, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, відповідно до вимог ст.74 ЦПК України (а.с.41-42,46-47)

В свою чергу, позивача направив до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, а також зазначав, що позовні вимоги підтримує та проти винесення заочного рішення по справі не заперечує (а.с.48)

Зважаючи на викладене та враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для встановлення дійсних взаємовідносин між сторонами, суд вважає за можливе за згодою позивача постановити рішення у справі на підставі наявних доказів в порядку заочного провадження згідно ст. ст.224-226 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, чи слід задовольнити позов або в позові відмовити (ст.214 ЦПК України)

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

В свою чергу, статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу, яка в частині 1 вказує на підстави звільнення від доказування, зокрема, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судовим розглядом встановлено, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 20 квітня 2015 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 18 червня 2015 року, визнано незаконним наказ Державного підприємства Укреко-ойл від 31 грудня 2014 року №40 про звільнення позивача з посади першого заступника генерального директора підприємства та поновлено його на посаді з 31 грудня 2015 року.

Рішення суду в частині поновлення на роботі піддано негайному виконанню.

В зв?язку з відсутністю таких вимог судом не вирішувалося питання про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 21 березня 2016 року стягнуто з відповідача на користь позивача 46 883,52 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01 січня 2015 року по 31 липня 2015 року та 18 496,89 грн. компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати за період з 01 серпня 2014 року по 31 липня 2015 року (а.с.7-10)

Позивач акцентував увагу, що відповідач видав наказ про його поновлення на роботі, однак до робочого місця він не допущений, потрапити до приміщення не може, оскільки організація знаходиться в приміщенні Міністерства екології, де діє пропускний режим.

Будь-яким чином вирішити питання про оформлення йому перепустки він не може, оскільки керівництво відповідача ухиляється від вирішення даного питання та зустрічі з ним.

Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України та ч.ч.1,2 ст.14 ЦПК України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно ч.ч.1 та 7 ст.235 КЗпП України (в редакції на момент ухвалення рішення) У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

В ч.1 ст.76 Закону України Про виконавче провадження (чинного на момент здійснення виконавчого провадження) зазначено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до п.34 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.

З приведеного вище випливає, що рішення суду вказує на обов'язок, а не право роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов'язок полягає у тому, що у роботодавця обов'язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після проголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

Таким чином, встановлення факту порушення власником підприємства вимог ст.235 КЗпП України щодо негайного виконання рішення суду в частині поновлення незаконно звільненого працівника, є підставою для стягнення з підприємства середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Така ж правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 1 липня 2015 року у справі № 6-435цс15, яка, з точки зору ст.360-7 ЦПК України , є обов?язковою для суду.

Відповідно до ст.236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Як встановлено вище, рішення про поновлення позивача на роботі було ухвалено судом 20.04.2015 року, а тому у відповідача виник обов?язок видати про це відповідний наказ.

Судом встановлено, що рішення суду в частині поновлення позивача на роботі було виконано лише 19.10.2015 року шляхом видання відповідачем наказу про це.

В той же час, трудова книжка у позивача прийнята не була, запис про поновлення на роботі та скасування наказу про звільнення з роботи в неї не занесений, до робочого місця позивач не допущений, коло посадових обов?язків йому не визначено і заробітна плата йому не нараховується.

Згідно положень ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Солом?янського районного суду м. Києва від 21.03.2016 встановлено, що середньоденний заробіток позивача на момент звільнення складав 325,58 грн.

Таким чином, дана обставина є встановленою і повторному доказуванню не підлягає.

За таких обставин вимоги позивача в цій частині є обгрунтованими і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 65 116,00 грн. середнього заробітку за час невиконання рішення суду про поновлення на роботі.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

В п. 27 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції роз'яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Відповідача своїм правом не скористався, заперечень проти позову до суду не подав, а тому надані позивачем докази в цій частині суд вважає обгрунтованими.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Виходячи з цього, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь держави 651,16 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 3,4 10,11, 14,57-61, 88, 209, 212-215, 218,224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Державного підприємства УКРЕКО-ОЙЛ про стягнення середнього заробітку за час невиконання рішення суду про поновлення на роботі - задовольнити в повному обсязі .

Стягнути з Державного підприємства УКРЕКО-ОЙЛ , код ЄДРПОУ 38138524, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул.. Митрополита Василя Липківського, 35, на користь ОСОБА_2 суму середнього заробітку за час невиконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 01 липня 2016 року по 12 квітня 2017 року в розмірі 65 116 (шістдесят п?ять тисяч сто шістнадцять) гривень 00 копійок.

Стягнути з підприємства УКРЕКО-ОЙЛ , код ЄДРПОУ 38138524, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул.. Митрополита Василя Липківського, 35 на користь держави судовий збір в розмірі 651 (шістсот п?ятдесят одна) гривня 16 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Апеляційного суду м. Києва через Солом`янський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя: В.С. Кицюк