Рішення

від 11.07.2017 по справі 495/1934/17

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 495/1934/17

рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

11 липня 2017 року м. Білгород-Дністровський

Білгород - Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі

головуючого - судді Боярського О.О.,

при секретарі - Акопян М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Білгород - Дністровський цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3 про виселення та визнання права власності, та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_3 про виселення та визнання права власності та просить суд :

- виселити ОСОБА_4 з будинку, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Білгород - Дністровський, вул. Миколаївська, 42 Б.;

-визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину садового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Дмитрія Донського, 2А/8.

-визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину будинку, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Білгород - Дністровський, вул. Миколаївська, 42 Б.

При цьому, позивач ОСОБА_1 зазначає, що ним було орендовано у відповідача ОСОБА_4 на підставі усної домовленості зі сплатою орендної плати житлові будинки, що знаходяться за адресою: Одеська область, м. Білгород - Дністровський, вул. Миколаївська, 42 Б та за адресою: м. Одеса, вул. Дмитрія Донського, 2А/8. За час користування цими приміщеннями, позивач зробив ремонт, облаштував придомову територію, витратив значну суму коштів на облаштування будинків, а відтак, вважає, що в нього є всі права там проживати, а відповідач ОСОБА_4 та його дружина ОСОБА_5 втратили право користування даними будинками.

Третя особа, ОСОБА_3, яка заваляє вимоги щодо предмету спору, звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, та просить суд :

-визнати за ОСОБА_3 право особистої приватної власності на садовий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 822 кв.м., що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Дмитрія Донського, 2А/8.

Заявлені позовні вимоги ОСОБА_3 обґрунтовує тим, що між нею та відповідачем ОСОБА_4 було укладено шлюб 07.07.2007 року, який зареєстрований Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського обласного управління юстиції (актовий запис № 766). Зазначає, що під час шлюбу нею було придбано у власність земельні ділянки у м. Одесі, та за особисті кошти, які вона отримала у позику, та власними зусиллями було остаточно збудовано садовий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Дмитрія Донського, 2А/8. А отже зазначений будинок є її особистою приватною власністю.

ОСОБА_1 надав письмову заяву, відповідно до якої просить справу розглянути без його участі, його позов просить задовольнити в повному обсязі, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 просить відмовити (а.с. 43).

ОСОБА_4 надав до суду письмову заяву, відповідно до якої просить справу розглянути у його відсутності, проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 заперечує, позовні вимоги ОСОБА_3 визнає, проти їх задоволення заперечень не має (а.с. 42).

ОСОБА_3 також надала до суду заяву із вимогою розглядати справу без її участі, заявлені нею вимоги просила задовольнити, проти позовних вимог ОСОБА_1 (а.с. 41).

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України , у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, надавши правову оцінку представленим доказам та встановивши характер і особливості правовідносин, що склалися між сторонами, суд приходить до наступних висновків.

Свої позовні вимоги позивач ОСОБА_1 обгрунтовує тим, що він орендував у відповідача ОСОБА_4 на підставі усної домовленості зі сплатою орендної плати житлові будинки, що знаходяться за адресою: Одеська область, м. Білгород - Дністровський, вул. Миколаївська, 42 Б та за адресою: м. Одеса, вул. Дмитрія Донського, 2А/8. Під час користування зазначеним орендованим майном позивачем ОСОБА_1 було витрачено кошти на ремонт та облаштування придомової території, понесені матеріальні затрати.

Так, позивач, посилаючись на зміст положень ч. 1 статті 331 та ч. 1, 4 статті 778 ЦК України, згідно яких право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом; особа, яка виготовила річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі; наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму; якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником, вважає, що має всі права щодо визнання за ним права власності на ? частину орендованих будинків, а також через відсутність відповідача тривалий час у зазначених будинках є підставою для виселення відповідача ОСОБА_4 та його дружини ОСОБА_5

Суд критично ставиться до вказаних доводів позивача ОСОБА_1 та вважає їх недоведеними з огляду на наступне.

Відповідно до Статті 3 ЦПК України : кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ ( майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до п.3 ч. 2 ст. 331 ЦК України встановлено, що якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації відповідно до Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" .

Виходячи з положень ст. ст. 16 , 391 , 386 ЦК України власник має право звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

У відповідності до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до ст. 10 , ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Докази мають бути належними та допустимими.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Позивач, ОСОБА_1, всупереч викладеним нормам цивільно - процесуального законодавства, не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів, а саме доказів того, що він є законним користувачем будинку,що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Білгород - Дністровський, вул. Миколаївська, 42 Б та садового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Дмитрія Донського, 2А/8 та здійснив облаштування вказаного нерухомого майна.

З огляду на те, що позивач не має правового відношення до спірних будинків, а тому не наділений правами та обов'язками стосовно вказаного нерухомого майна, заявлені ним позовні вимоги є безпідставними, оскільки не встановлено порушень його прав.

З приводу позовних вимог третьої особи, яка заваляє вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, судом встановлено наступне.

07 липня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено шлюб, який зареєстрований Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського обласного управління юстиції (актовий запис № 766).

За час проживання у шлюбі, ОСОБА_3 було подаровано земельну ділянку у м. Одесі: земельна ділянка 2А/8, розташована по вул. Донського Дмитрія, кадастровий номер 5110136900:24:003:0234, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номер запису про право власності 7395869.

На вказаній земельній ділянці ОСОБА_3 збудовано садовий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Дмитрія Донського, 2А/8, за її особисті кошти.

Грошові кошти для придбання, будівництва та обслуговування нерухомого майна, зокрема і цього будинку, були одержані ОСОБА_3 у позику від ОСОБА_6 у липні 2014 року, що підтверджується договором позики (а.с. 33).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. ст. 57 Сімейного кодексу України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна.

Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

У зв'язку з викладеним у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що налужить їм на праві спільної власності незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року N 11 , сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшень, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК ). Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них. Що стосується премії, нагороди, одержаних за особисті заслуги, суд може визнати за другим з подружжя право на їх частку, якщо буде встановлено, що він своїми діями сприяв її одержанню.

Таким чином, діючими нормами сімейного законодавства повністю врегульовуються правовідносини, що виникли між сторонами, вирішується спір про майнове право, а саме, обставини справи в розумінні вищезазначених правових норм свідчать про абсолютне, самостійне, особисте право третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, ОСОБА_3, на об'єкт нерухомого майна -садовий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 822 кв.м., що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Дмитрія Донського, 2А/8 .

У зв'язку із викладеним, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог ОСОБА_3 та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 57 , 60 СК України , ст. ст. 10 , 11 , 57 , 60 , 209-215 ЦПК України , суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3 про виселення та визнання права власності - відмовити.

Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1) право особистої приватної власності на садовий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Дмитрія Донського, 2А/8, загальною площею 822 кв.м., житловою площею 288,6 кв.м. та складається в цілому з: літ. "А" - садовий будинок; літ. "Б" - сарай; літ. "В", "г" - навіс; літ. "Г" - літня кухня; літ. "Д" - гараж; літ. "І" - мостіння; №1-3 -огорожа.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя :