Рішення

від 15.06.2017 по справі 320/3835/17

МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 15.06.2017

Справа № 320/3835/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2017 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого - судді Міщенко Т.М.,

при секретарі Макаренко В.В.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства Науково-виробнича фірма Меценат до Мелітопольської міської ради Запорізької області, ОСОБА_1 про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

В червні 2017 року позивач ПАТ Науково-виробнича фірма Меценат звернувся із позовом, в якому просить визнати припиненим договір про сумісну діяльність та визнати право власності на комплекс будівель та споруд, що розташовані у м. Мелітополі по вул. Шмідта, 120 в м. Мелітополі.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що з 1990 року об'єкт нерухомого майна - комплекс будівель та споруд за вказаною адресою були покинуті колишнім забудовником. У травні 1997 року позивачу надано у користування земельну ділянку за адресою м. Мелітополь, вул. Шмідта, 120, що підтверджується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. З моменту отримання земельної ділянки відкрито, не переховуючись, безперервно користується вказаною ділянкою та майном, що розташовано на ній. В період з вересня 2002 р. по липень 2004 р. за договором про сумісну діяльність спільно велася реконструкція, відновлення та будування на вказаній території. Вважає, що умови договору про сумісну діяльність виконані, договір є припиненим з підстав, передбачених договором.

В судове засідання представник позивача не з'явився, від нього надійшла заява про слухання справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Представник Мелітопольської ради Запорізької області в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить підпис в розписці про отримання судової повістки.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

На підставі ст. 224 ЦК України , зі згоди позивача, суд, вважає можливим ухвалити рішення при заочному розгляді справи.

Відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України, в зв'язку з неявкою сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

27.05.1997 р. ЗАТ Науково-виробнича фірма Меценат на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою отримало у користування земельну ділянку загальною площею 0,93 га, що розташована за адресою: вулиця Шмідта, 120 у м. Мелітополі. Мета надання ділянки - розташування виробничої бази.

Рішенням сесії Мелітопольської міської ради Запорізької області від 29.02.2000 р. №3/33 було внесено зміни до державного акту на право користування земельною ділянкою, зокрема змінено площу. Таким чином, площа земельної ділянки складає 9372,44 кв.м.

На підставі дослідженої технічної документації, а також державного акту про право користування землею, судом встановлено факт користування нерухомим майном.

Судом були досліджені документи про оплату комунальних послуг, що надавались за місцезнаходженням об'єкту, що також свідчить про дійсне і безперервне користування майном, право власності на яке визнається за набувальною давністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України , право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Набувальна давність визначається як засіб закріплення майна за суб'єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.

Судом також досліджено обставини користування нерухомим майном.

Так, між Закритим акціонерним товариством Науково-виробнича фірма Меценат та ОСОБА_1 07 вересня 2002 р. був укладений договір про сумісну діяльність, яким сторони домовилися про спільну діяльність у сфері будівництва та реконструкції нежитлових будівель для задоволення особистих побутових потреб.

Відповідно до п. 1.3.3. сторони договору про сумісну діяльність прийшли до згоди що нежитлові будівлі, які будуть побудовані згідно п. 1.2. договору, та після закінчення будівництва будуть спільно належати сторонами даного договору, будуть передані у власність позивачу шляхом підписання акту прийому-передачі.

Відповідно до п. 1.2, 3.1.1 Договору про сумісну діяльність ЗАТ НВФ Меценат надає земельну ділянку по вул. Шмідта, 120 у м. Мелітополі для проведення відновлювальних та будівельних робіт. Відповідно до п. 4.1.1 цього ж договору ОСОБА_1 зобов'язалася надати грошові кошти в сумі 550 000 гривень для реалізації поставленої в договорі мети.

Відповідно до п. 5.4. договору про сумісну діяльність у разі порушень строків та обсягів, зокрема, фінансування сумісної діяльності, правовідносини за договором є припиненими.

Статтею 598 ЦКУ передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для його виконання сторонами.

Суд, дослідивши надані акт прийому-передачі коштів та розписку, встановив, що ОСОБА_1 спочатку передала за актом від 08.09.2002 р. грошові кошти в сумі 150 000 гривень на користь позивача, а вже потім згідно розписки від 25.07.2004 р. кошти були повернуті у повному обсязі.

Отже, враховуючи домовленість сторін договору про сумісну діяльність, невиконання обов'язку щодо фінансування такої діяльності є односторонньою відмовою і тягне за собою припинення зобов'язань.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд України, виклавши її в постанові від 09.09.2015 р. у справі №6-939цс15.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно п.п.9,11,14 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 р. Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. Враховуючи положення статей 335 , 344 ЦК України , право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК ). Виходячи зі змісту ч.1ст. 344 ЦК , відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

За змістом ст.344 ЦК України , визначаються ознаки володіння, які є необхідними для набуття права власності на річ за набувальною давністю, а саме: володіння мусить бути відкритим, очевидним для всіх третіх осіб, які повинні мати можливість спостерігати за ним та володіння повинно бути безперервним протягом зазначених строків. Перебіг строку набувальної давності на нерухоме майно починається з моменту виникнення володіння.

Позивач по справі з 1997 року має у користуванні земельну ділянку, а з 2002 року відкрито, безперервно користується нерухомим майном, що розташоване у м. Мелітополь, вул. Шмідта, 120, вживаючи заходів щодо його утримання, поліпшення тощо.

Судом не вбачаються порушення прав третіх осіб у зв'язку із заявленими позовними вимогами.

Оцінюючи сукупність зібраних у справі доказів, можливість задоволення заявлених вимог, визнавши припиненим договір про сумісну діяльність та визнання права власності на комплекс будівель та споруд, розташованих за адресою: Запорізька область, місто Мелітополь вул. Шмідта, 120, що складається з: будівлі А-2 площею 743,3 кв.м., будівлі Б-2 площею 74 кв.м., будівлі В-1 площею 13,1 кв.м., будови Г-1, Д-1, Е-1, Ж-1, З-1, убиральня К, огорожі №1, ємності №№2-10, ваги №11.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 3 , 8 , 10 , 60 , 197 ч. 2, 212-215, 224 ЦПК України , ст.ст. 328 ч. 1, 344, 598, 629 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Приватного акціонерного товариства Науково-виробнича фірма Меценат до Мелітопольської міської ради Запорізької області, ОСОБА_1 про визнання права власності - задовольнити повністю.

Визнати припиненим договір про сумісну діяльність від 07 вересня 2002 року, укладений між Закритим акціонерним товариством Науково-виробнича фірма Меценат та ОСОБА_1.

Визнати за Приватним акціонерним товариством Науково-виробнича фірма Меценат (код ЄДРПОУ 20474384) право власності на комплекс будівель та споруд, що розташовані за адресою Запорізька область, місто Мелітополь вулиця Шмідта, 120, що складається з: Будівля А-2 площею 743,3 кв.м., будівля Б-2 площею 74 кв.м., будівля В-1 площею 13,1 кв.м., будови Г-1, Д-1, Е-1, Ж-1, З-1, убиральня К, огорожа №1, ємності №№2-10, ваги №11.

Заочне рішення може бути переглянуте Мелітопольським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: