Ухвала

від 05.07.2017 по справі 465/3361/13-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 липня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є.,

суддів: Коротуна В.М., Мазур Л.М.,

Писаної Т.О., Попович О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_3 на дії Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції у Львівській області за касаційною скаргою Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції у Львівській області на ухвалу апеляційного суду Львівської області від 7 червня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду із скаргою на дії Франківського ВДВС Львівського МУЮ, у якій просить визнати неправомірною постанову Франківського ВДВС Львівського МУЮ від 27 листопада 2015 року про закінчення виконавчого провадження, скасувати її та зобов'язати останнього продовжити виконавче провадження до повного виконання рішення.

Свої вимоги заявник мотивує тим, що 3 грудня 2015 року вона тримала постанову Франківського ВДВС Львівського МУЮ від 27 листопада 2015 року про закінчення виконавчого провадження. Дану постанову вважає незаконною, оскільки, на її думку, рішення суду фактично не виконано, так як у зв'язку із зміною курсу долара, сума яка стягнута з боржника становить 14 387 грн 40 коп., що еквівалентно 780,07 дол. США. Разом із тим, у рішенні суду було зазначено стягнення коштів в сумі 1 800 дол. США, що еквівалентно 14 387 грн 40 коп.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 15 лютого 2016 року в задоволенні скарги ОСОБА_3 на дії Франківського ВДВС Львівського МУЮ відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 7 червня 2016 року ухвалу суду першої інстанції скасовано та постановлено нову ухвалу, якою визнано постанову Франківського ВДВС Львівського МУЮ від 27 листопада 2015 року про закінчення виконавчого провадження незаконною та скасовано. Зобов'язано продовжити виконання рішення Франківського районного суду м. Львова від 9 жовтня 2013 року, згідно виконавчого листа № 2/465/2104/3.

У касаційній скарзі Франківський ВДВС Львівського МУЮ просить скасувати ухвалу апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-МІІІ Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 342 ЦПК України розглянувши касаційну скаргу на ухвалу суду, суд касаційної інстанції відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом прийнято ухвалу з додержанням вимог закону.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні скарги, виходив з того, що виданий Франківським районним судом м. Львова виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_4 грошових коштів в сумі 1 800 дол. США, що за офіційним курсом Національного банку України еквівалентно 14 387 грн 40 коп., був належним чином виконаний боржником, у зв'язку із чим постановою державного виконавця Франківського ВДВС Львівського МУЮ обґрунтовано винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України Про виконавче провадження .

Апеляційний суд, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та задовольняючи скаргу, виходив з того, що рішення суду про стягнення заборгованості ухвалювалося у 2013 році, а день платежу по боргу - 2015 рік, для визначення повноти виконання судового рішення державному виконавцю належало застосувати курс Національного банку України саме станом на 23 листопада 2015 року, тобто на день платежу.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Судом установлено, що рішенням Франківського районного суду м. Львова від 9 жовтня 2013 року позов ОСОБА_3 було задоволено, стягнуто на її користь з ОСОБА_4 кошти в сумі 1 800 дол. США, що за офіційним курсом Національного банку України еквівалентно 14 387 грн 40 коп.

Постановою від 5 травня 2014 року державним виконавцем Франківського ВДВС Львівського МУЮ відкрито виконавче провадження з виконання вищевказаного рішення Франківського районного суду м. Львова.

27 листопада 2015 року державним виконавцем Франківського ВДВС Львівського МУЮ на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України Про виконавче провадження винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, відкритого з приводу примусового виконання виконавчого листа № 2/465/2104/3, виданого Франківським районним судом м. Львова, у зв'язку з повним фактичним виконанням.

Як зазначалося вище, рішенням суду від 9 жовтня 2013 року з боржника присуджено до стягнення борг саме в іноземній валюті, а з урахуванням приписів чинного ЦК України, судом зазначений гривневий еквівалент такого боргу з чіткою вказівкою, що це еквівалент суми боргу саме станом на час винесення судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до положень ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 Про судове рішення у цивільній справі , суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частина 2 ст. 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті .

У такому разі сума, що підлягала сплаті за зобов'язанням, визначається в гривні за офіційним курсом Національного банку України.

Згідно з ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти як засобу платежу при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається лише у випадку, передбаченому законом (ч. 2 ст. 192 ЦК України).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій обчислена сума зобов'язання), валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і фактичного його виконання є національна валюта України - гривня.

Крім того, у ч. 2 ст. 533 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 2 липня 2014 року № 6-79цс14, від 16 вересня 2015 року № 6-190цс15, від 21 грудня 2016 року № 6-1672цс16, які згідно зі ст. 360-7 мають враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосування таких норм права.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та постановляючи нову ухвалу про задоволення скарги ОСОБА_3, апеляційний суд, відповідно до вимог статей 10, 11, 60 ЦПК України дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, дійшов вірного висновку, що державним виконавцем з порушенням норм Закону України Про виконавче провадження винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки сплатою боржником 14 387 грн 40 коп. у повному обсязі не виконано рішення Франківського районного суду м. Львова від 9 жовтня 2013 року, так як сума, що підлягає сплаті, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу. У зв'язку із чим суд дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність дій державного виконавця щодо закінчення вищевказаного виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України Про виконавче провадження .

Доводи касаційної скарги на правильність висновків апеляційного суду не впливають та їх не спростовують.

Керуючись статтями 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції у Львівській області відхилити.

Ухвалу апеляційного суду Львівської області від 7 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ.Є. Червинська Судді:В.М. Коротун Л.М. Мазур Т.О. Писана О.В. Попович