Рішення

від 05.07.2017 по справі 910/7703/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2017Справа №910/7703/17 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства "Агрофірма Милівська" до про Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАОМАКС" стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 388 368 грн. 50 коп.

Представники сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Агрофірма Милівська" (надалі також - Позивач ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАОМАКС" (надалі також - Відповідач ) про стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 388 368 грн. 50 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що платіжним дорученням № 796 від 01.09.2016 року Приватним підприємством "Агрофірма Милівська" перераховано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Даомакс" грошові кошти на суму 388 368 грн. 50 коп., згідно з рахунком-фактурою №0831/3 від 31.08.2016. Як зазначає Позивач, договірні відносини між сторонами відсутні, жодних договорів між позивачем та відповідачем не укладалось, у зв'язку з чим Позивач просить Суд стягнути з Відповідача на користь Позивача безпідставно отримані кошти у розмірі 388 368 грн. 50 коп. в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2017 року порушено провадження у справі № 910/7703/17, судове засідання призначено на 31.05.2017 року.

24.05.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 15.05.2017 року.

31.05.2017 року в судове засідання представники сторін не з'явились, про поважні причини неявки Суд не повідомив. Представник відповідача вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 15.05.2017 року не виконав.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:

1) Позивача надати письмові пояснення з посиланням на належні докази щодо звернення до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАОМАКС" з вимогою про повернення коштів у розмірі 388 368,50 грн.;

2) Відповідача надати докази на підтвердження повергнення коштів у розмірі 388 368,50 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2017 року відкладено розгляд справи на 14.06.2017 року, у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

14.06.2017 року в судове засідання представники сторін не з'явились, про поважні причини неявки Суд не повідомили, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, вимоги ухвали суду не виконали.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Сторін надати належним чином завірену копію рахунку-фактури №0831/3 від 31.08.2016 року на суму 388 368,50 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2017 року відкладено розгляд справи на 05.07.2017 року, у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

15.06.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли письмові пояснення по справі.

04.07.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи по справі, а також лист, яким просив суд розглянути справу за відсутності уповноваженого представника Позивача.

В судове засідання 05 липня 2017 року представники Сторін не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення 22.06.2017 року та 26.06.2017 року уповноваженим представникам Сторін ухвали суду від 14.06.2017 року. Представник Позивача просив суд розглянути справу за відсутності уповноваженого представника Позивача. Представник Відповідача вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що Позивач та Відповідач та про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що Позивач та Відповідач були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представників Позивача та Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 05 липня 2017 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДАОМАКС" виставило Приватному підприємству Агрофірма Милівська рахунок - фактуру №0831/3 від 31.08.2016 року на суму 589 309 грн. 90 коп. за дизельне пальне (ДТ-Л-К5, сорт 5).

Платіжним дорученням № 796 від 01.09.2016 року Приватне підприємство "Агрофірма Милівська" перерахувало на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Даомакс" грошові кошти на суму 388 368 грн. 50 коп. із зазначенням призначення платежу: за ДТ зг.рах-факт №0831/3 від 31.08.2016 р. .

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, Позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Даомакс" безпідставно утримує грошові кошти, перераховані Приватним підприємством "Агрофірма Милівська", у зв'язку з чим просить Суд стягнути з Відповідача на користь Позивача безпідставно отримані кошти у розмірі 388 368 грн. 50 коп. в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства "Агрофірма Милівська" підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Статтею 174 Господарського кодексу передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 175 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, головною ознакою укладення сторонами договору у спрощений спосіб є підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як встановлено Судом, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДАОМАКС" виставило Приватному підприємству Агрофірма Милівська рахунок - фактуру №0831/3 від 31.08.2016 року на суму 589 309 грн. 90 коп. за дизельне пальне (ДТ-Л-К5, сорт 5).

Платіжним дорученням № 796 від 01.09.2016 року Приватне підприємство "Агрофірма Милівська" перерахувало на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Даомакс" грошові кошти на суму 388 368 грн. 50 коп. із зазначенням призначення платежу: за ДТ зг.рах-факт №0831/3 від 31.08.2016 р. .

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Так, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї статті застосовуються до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна у однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстав для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто, обов язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених нормами ст. 11 Цивільного кодексу України. До відсутності правової підстави стаття 1212 Цивільного кодексу України відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала. Наприклад, коли правочин, на підставі якого передавалася річ, згодом був визнаний недійсним тощо.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять, а Відповідачем в свою чергу не надано жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження укладення між Сторонами відповідного договору, на виконання умов якого Позивачем й були перераховані грошові кошти у розмірі 388 368 грн. 50 коп.

Таким чином, враховуючи те, що Позивачем були перераховані грошові кошти на підставі виставленого рахунку - фактури №0831/3 від 31.08.2016 року, а Відповідачем в свою чергу не надано доказів виконання зобов'язання на перераховану суму, Суд приходить до висновку, що кошти в сумі 388 368 грн. 50 коп. є безпідставно отриманими Товариством з обмеженою відповідальністю "ДАОМАКС".

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення Відповідачем грошових коштів Приватному підприємству Агрофірма Милівська в розмірі 388 368 грн. 50 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України, не здійснив повернення грошових коштів в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 388 368 грн. 50 коп. коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАОМАКС" на користь Приватного підприємства "Агрофірма Милівська" підлягає стягненню безпідставно отримані кошти у розмірі 388 368 грн. 50 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства "Агрофірма Милівська" - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАОМАКС" (03164, м.Київ, ВУЛИЦЯ ПІДЛІСНА, будинок 1, офіс 10, Ідентифікаційний код юридичної особи 40055233) на користь Приватного підприємства "Агрофірма Милівська" (73003, Херсонська обл., місто Херсон, ВУЛИЦЯ КАРЛА МАРКСА, будинок 40/10, квартира 42, Ідентифікаційний код юридичної особи 36008486) безпідставно отримані кошти у розмірі 388 368 (триста вісімдесят вісім тисяч триста шістдесят вісім) грн. 50 (п'ятдесят) коп. та судовий збір у розмірі 5 825 (п'ять тисяч вісімсот двадцять п'ять) грн. 53 (п'ятдесят три) коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 10 липня 2017 року.

Суддя О.В. Чинчин