Рішення

від 05.07.2017 по справі 914/1191/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2017р. Справа № 914/1191/17

За позовом: Приватного підприємства ЗАСТАВА , м.Червоноград Львівської області

до відповідача: Комунального підприємства Черновоградтеплокомуненерго , м.Червоноград Львівської області

про стягнення 18770,25грн.

Суддя Щигельська О.І.

при секретарі Зарицькій О.Р.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю

від відповідача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю

Суть спору: позов заявлено Приватним підприємством ЗАСТАВА , м.Червоноград Львівської області до Комунального підприємства Черновоградтеплокомуненерго , м.Червоноград Львівської області про стягнення 18770,25грн. заборгованості

Ухвалою суду від 16.06.2017р. справу прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні 05.07.2017р.

Представник позивача в судове засідання 05.07.2017р. з'явився, на виконання вимог ухвал суду долучив витребувані документи (вх.№23770/17 від 05.07.2017р.), позовні вимоги підтримав повністю з підстав, вказаних у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що в січні 2014 року між позивачем та відповідачем - КП Черновоградтеплокомуненерго укладено договір купівлі-продажу товару, на виконання умов якого ПП ЗАСТАВА протягом 2014 року поставлено відповідачу товари на загальну суму 18770,25грн., які, всупереч взятим на себе за договором зобов'язанням, останнім не оплачено, що й зумовило звернення до суду із позовом про стягнення суми боргу. Просив позовні вимоги задоволити.

Представник відповідача в судове засідання 05.07.2017р. з'явився, проти заборгованості перед ПП ЗАСТАВА за поставлений за договором купівлі-продажу товар в розмірі 18770,25грн. не заперечив, про що зазначено у поданому ним відзиві (вх.№23745/17 від 05.07.2017р.), однак, зважаючи на складне фінансове становище підприємства, просив відстрочити виконання судового рішення на 6 місяців, про що подав відповідне клопотання (вх.№23742/17 від 05.07.2017р.).

Представник позивача проти задоволення вказаного клопотання усно заперечив, вважаючи його безпідставним.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено таке.

Між Приватним підприємством ЗАСТАВА (позивач по справі, продавець за договором) та Комунальним підприємством Черновоградтеплокомуненерго (відповідач по справі, покупець за договором) укладено договір №10 купівлі-продажу товарів від 03.01.2014р., в порядку та на умовах визначених яким, продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець - прийняти у свою власність та оплатити товар в кількостях та за ціною (вартістю), що наводяться в додатках до цього договору, які підписуються та скріплюються печатками обох сторін та є невід'ємною частиною цього договору (далі - додатки) (п.1.1).

За умовами договору, передача товару у власність покупця здійснюється продавцем протягом терміну та за адресою, яка визначається в додатках до цього договору (п.2.1). Факт передачі товару у власність покупцеві оформляється сторонами шляхом підписання двостороннього акта прийому-передачі товару або видаткової накладної, які підписуються обома сторонами у момент передачі-приймання товару (п.2.2). Моментом переходу права власності на товар від продавця до покупця вважається дата підписання сторонами вищевказаного акта прийому-передачі товару або видаткової накладної (п.2.3). Товар перевозиться (доставляється) силами та засобами продавця за адресою, яка визначена в додатках. Вартість доставки (перевезення) товару не включається в ціну (вартість) товару (п.2.4). Оплата ціни (вартості) товару здійснюється покупцем в національній валюті України безготівково шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок продавця (п.3.3) на умовах після оплати 100% вартості (ціни) товару протягом 5 банківських днів з моменту підписання обома сторонами акту прийому-передачі товару або видаткової накладної (п.3.3).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивачем протягом 2014 року поставлено, а відповідачем отримано, на підставі накладних, копії яких долучено до матеріалів справи, товар, який, всупереч взятих на себе за договором зобов'язань, останнім не оплачено, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 18770,25грн. У відповідь на претензію ПП ЗАСТАВА №1 від 03.05.2017р. про погашення заборгованості в строк до 29.05.2017р., КП Черновоградтеплокомуненерго , листом №712 від 17.05.2017р., повідомило про неможливість виконання зобов'язання та просило відтермінувати оплату заборгованості в розмірі 18770,25грн. до 01.08.2017р.

Зазначені обставини зумовили звернення ПП ЗАСТАВА до суду із позовом про стягнення з КП Черновоградтеплокомуненерго 18770,25грн. заборгованості.

Наявність такої заборгованості визнано відповідачем в повному обсязі у поданому ним відзиві, окрім цього, до матеріалів справи також долучено акт звірки взаємних розрахунків, підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками, в якому відображено заборгованість КП Черновоградтеплокомуненерго на користь ПП ЗАСТАВА станом на 01.05.2017р. в розмірі 18770,25грн.

При вирішенні спору та прийнятті рішення по справі суд виходив з такого.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Як передбачено ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Водночас, згідно з ч.1 ст.712 ЦК України та ч.1 ст.265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як визначено ч.ч. 1, 2 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, за ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження належного та своєчасного виконання КП Черновоградтеплокомуненерго взятих на себе за договором зобов'язань із оплати за отриманий згідно з договором товар.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання.

Пленумом Вищого господарського суду України у п.1.10 Постанови №14 від 17.12.2013р. також роз'яснено, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України). Також суд звертає увагу на те, що для господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, тобто бюджетна установа як отримувач і розпорядник бюджетних коштів не має будь-яких привілеїв чи пільг в межах виконання зобов'язань, взятих на себе за договором. Окрім цього, за змістом частини другої статті 617 ЦК, частини другої статті 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі ОСОБА_1 ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005р. відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання, про що, зокрема, зазначено у Постанові Верховного суду від 15.05.2012р. по справі № 11/446. Також в п.5 оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013р. зазначено, що відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання (див. постанову Вищого господарського суду України від 23.08.2012 у справі №15/5027/715/2011).

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення 18770,25грн. заборгованості за поставлений товар обґрунтовані матеріалами справи, визнані відповідачем, а відтак, підлягають до задоволення.

Щодо клопотання КП Черновоградтеплокомуненерго про відстрочення виконання судового рішення на 6 місяців (вх.№23742/17 від 05.07.2017р.), суд зазначає, що у відповідності до п.6 ч.1 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Пленумом Вищого господарського суду України у п.7.1 Постанови №9 від 17.10.2012р. роз'яснено, що підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк. Проте, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Як на обставини, що істотно ускладнюють негайне виконання судового рішення, відповідач посилається на складне фінансове становище, в якому перебуває КП Черновоградтеплокомуненерго , що зумовлене арештом всіх коштів на його рахунках, окрім розподільчих, відкритих відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014р. №217 Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки та спец рахунку для виплати лікарняних, а тому підприємство позбавлене можливості здійснювати будь-які фінансові операції. Також на підприємстві наявна значна заборгованість по виплаті заробітної плати. На підтвердження зазначених обставин до матеріалів справи долучено копії постанов органів Державної виконавчої служби про арешт коштів боржника у виконавчих провадженнях, балансу (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2016р., звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2016 рік та звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за І квартал 2017 року.

Проаналізувавши долучені до заяви документи, суд звертає увагу на те, що вони не відображають інформацію щодо дійсного фінансового стану підприємства станом на час вирішення спору (кінець ІІ кварталу), не містять відомостей щодо ходу виконавчих проваджень, на арешт коштів у яких посилається КП Черновоградтеплокомуненерго у своїй заяві, доказів наявності заборгованості по сплаті заробітної плати працівникам, а тому, оскільки відповідачем не подано належних доказів в обґрунтування такої заяви, суд приходить до висновку про недоведеність наявності обставин, що можуть ускладнити виконання рішення чи зробити його неможливим. З огляду на вищенаведене та зважаючи на матеріальні інтереси позивача, суд вважає за необхідне у задоволенні заяви КП Черновоградтеплокомуненерго про відстрочення виконання судового рішення відмовити, що, однак, не позбавляє відповідача права звернутись до господарського суду із заявою про надання розстрочки чи відстрочки виконання судового рішення, що набрало законної сили, в порядку, встановленому ст.121 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відтак, витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства Черновоградтеплокомуненерго (Львівська область, м.Червоноград, вул.Промислова, буд.1; код ЄДРПОУ 23966248) на користь Приватного підприємства ЗАСТАВА (юридична адреса: Львівська область, м.Червоноград, площа СоборнаАДРЕСА_1; поштова адреса: Львівська область, м.Червоноград, вул.Львівська, буд.49; код ЄДРПОУ 20788668) 18770,25грн. основного боргу та 1600,00грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

4. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повне рішення складено 10.07.2017р.

Суддя Щигельська О.І.