Рішення

від 05.07.2017 по справі 913/412/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

05 липня 2017 року Справа № 913/412/17

Провадження №18/913/412/17

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю Сана , м. Дніпро

до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Свердловантрацит , м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 82671,83 грн.

Суддя Корнієнко В.В.

Секретар судового засідання-помічник судді Шапошникова О.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1 за дов. від 12.05.2017 № 12/05-1Ю,

від відповідача: ОСОБА_2 за дов. від 03.01.2017 № СА 675/17.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 46974,46 грн. по оплаті робіт (ремонт покрівлі будівлі складів), виконаних для відповідача за договором підряду від 15.10.2014 № 595/14-6СА, інфляційних втрат в сумі 32365,40 грн. та трьох процентів річних в сумі 3331,97 грн. за порушення грошового зобов'язання.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 05.07.2017 просить суд припинити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору, так як вважає, що його зобов'язання за договором підряду припинилися неможливістю їх виконання у зв'язку з обставинами, за які відповідач не відповідає (ст. 607 ЦК України).

Відповідач у відзиві вказав, що підприємство з усіма його потужностями знаходиться на непідконтрольній українській владі окупованій території, з 13.03.2017 компанія ДТЕК не контролює роботу підприємства, майно останнього захоплене окупаційними бандами, що є загальновідомим фактом; вказані обставини є форс-мажором (обставинами непереборної сили).

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно договору підряду від 15.10.2014 № 595/14-6СА, укладеному між сторонами за позовом, позивач у жовтні 2014 року виконав для відповідача будівельні роботи (ремонт покрівлі будівлі складів матеріальних цінностей) на суму 46974,46 грн., що підтверджується належним чином оформленим двостороннім актом приймання виконаних будівельних робіт від 27.10.2014 № 1 (форми № КБ-2в) (а.с. 38).

Відповідно до п. 5.3 договору підряду, оплата робіт здійснюється Замовником (відповідачем) на рахунок Підрядника (позивача) з відстрочкою платежу в шістдесят календарних днів з моменту підписання сторонами Акту приймання виконаних підрядних робіт (Форма КБ-2в), Довідки про вартість виконаних підрядних робіт (Форма КБ-3).

Акт приймання виконаних підрядних робіт (Форма № КБ-2в) та Довідка про вартість виконаних підрядних робіт (Форма № КБ-3) підписані повноважними представниками сторін за договором 27.10.2014.

Таким чином, відповідач був зобов'язаний оплатити позивачу вартість виконаних робіт в строк до 26.12.2014 включно.

У порушення умов договору відповідач вартість виконаних робіт позивачу своєчасно не сплатив.

Борг відповідача по оплаті виконаних робіт складає 46974,46 грн, що підтверджується вищезазначеними матеріалами справи.

Відповідач вказані обставини не оспорив, доказів, які б спростовували доводи позивача, суду не подав.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За таких обставин, вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 46974,46 грн. підлягають задоволенню.

Відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем, в зв'язку з чим, на вимогу позивача на підставі ст. 625 ЦК України він зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Згідно обґрунтованому , перевіреному судом розрахунку позивача втрати від інфляції за період: січень 2015 р. - квітень 2017 р. складають 32365,40, три проценти річних за 863 дні прострочення (за період з 31.12.2014 по 12.05.2017) складають 3331,97 грн. та підлягають стягненню з відповідача.

Доводи, якими відповідач заперечує проти позову - просить припинити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору, так як вважає, що його зобов'язання за договором підряду припинилося неможливістю його виконання у зв'язку з обставинами, за які відповідач не відповідає (ст. 607 ЦК України) (захоплення 13.03.2017 майна підприємства та втрата контролю над його роботою) не приймаються судом до уваги в зв'язку з наступним.

Відповідно до ст. 607 ЦК України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Захоплення 13.03.2017 майна підприємства (відповідача), в даному випадку, суд не вважає підставою для припинення зобов'язання відповідача сплатити належні позивачу кошти.

Як було вказано вище, на підставі договору підряду відповідач був зобов'язаний оплатити позивачу вартість виконаних робіт в строк до 26.12.2014 включно.

При цьому, договір підряду був укладений 15.10.2014 ; роботи були виконані позивачем та прийняті відповідачем 27.10.2014 .

На вказані дати, на території Луганської області вже тривала антитерористична операція запроваджена Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014, що як вбачається, не перешкодило укладанню договору, виконанню робіт позивачем та прийняттю їх відповідачем.

Суд вважає, що обставини, які викликають неможливість виконання, можуть бути як юридичними (заборона певної діяльності), так і фактичними (загибель індивідуально визначеної речі, яка мала б бути об'єктом виконання).

Відповідачу не заборонено здійснювати господарську діяльність. Відсутність, або недостатність у боржника необхідних коштів не припиняє обов'язку останнього оплатити вартість виконаних для нього робіт.

Наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) також не є підставою для припинення господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій : відшкодування збитків; штрафні санкції ; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 218 ГК України визначено:

1. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

2. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність , якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили , тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. .

Пунктами 3.1. та 4.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань роз'яснено, що інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафними санкціями.

Отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями , а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 08.11.2010 у справі № 4/719, яка в силу приписів ст. 111 28 Господарського процесуального кодексу України має враховувалися судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно, вказані нарахування не є господарськими санкціями, - видом господарсько-правової відповідальності за правопорушення у сфері господарювання.

При цьому, діюче законодавство (ч. 2 ст. 218 ГК України, ст. 617 ЦК України) пов'язує наявність дії непереборної сили зі звільненням саме від штрафних (господарських) санкцій, а не від інфляційних нарахувань та трьох процентів річних, які такими санкціями не являються.

Вказане стосується і можливості зменшення розміру штрафних санкцій в зв'язку із скрутним фінансовим становищем боржника (ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати позивача на судовий збір в сумі 1600 грн. підлягають відшкодуванню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Свердловантрацит , м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Гоголя, буд. 24-А, ідентифікаційний код 37596090, на користь товариства з обмеженою відповідальністю Сана , м. Дніпро, вул. Набережна Заводська, буд. 7, ідентифікаційний код 30644561, борг по оплаті виконаних робіт в сумі 46974,46 грн. , втрати від інфляції в сумі 32365,40 грн. , три проценти річних в сумі 3331,97 грн. ; витрати на судовий збір в сумі 1600 грн. ; наказ видати .

05 липня 2017 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 10 липня 2017 р. і може бути оскаржене протягом 10 днів з цієї дати.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.В. Корнієнко