Рішення

від 04.07.2017 по справі 910/5972/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2017Справа №910/5972/17

За позовом Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі Філії Центр транспортного сервісу Ліски

До Товариства з обмеженою відповідальністю Глобал БС Шіппінг Плюс

Про стягнення 279 323,49 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Гросман О.М.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Українська залізниця в особі Філії Центр транспортного сервісу Ліски (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Глобал БС Шіппінг Плюс (далі - відповідач) про стягнення 279 323,49 грн., з яких: 276 832,00 грн. - основного боргу, 2491,49 грн. - інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.17. порушено провадження у справі № 910/5972/17 та призначено її до розгляду на 11.05.17.

За результатами судового засідання 11.05.17. розгляд справи відкладено на 08.06.17, про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.17. відмовлено в задоволенні клопотання позивача про залучення на підставі ст. 30 ГПК України працівника відділу експедирування Філії Центр транспортного сервісу Ліски ОСОБА_2, витребувано від позивача докази в порядку ст. 65 ГПК України, розгляд справи відкладено на 04.07.17.

Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.16. продовжено строк вирішення спору у справі на п'ятнадцять днів.

14.06.17. позивачем через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 04.07.17. позивачем підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 04.07.17. втретє не з'явився, письмового відзиву на позов не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата , відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відомості про місцезнаходження відповідача підтверджуються даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/5972/17.

В судовому засіданні 04.07.17. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.05.16. між позивачем (далі - Виконавець) та відповідачем (далі - замовник) було укладено Договір № 282-ТЕ про надання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування та надання власного рухомого складу і контейнерів для здійснення перевезень вантажів по території України та у міжнародному сполученні (далі - Договір), за умовами якого (п. 1.1) Виконавець за дорученням Замовника приймає на себе обов'язки від свого імені та за рахунок Замовника надавати комплекс послуг з транспортно-експедиційного обслуговування та надання власного рухомого складу і контейнерів для здійснення перевезень вантажів по території України, країн СНД та інших держав (далі - послуги), а Замовник зобов'язується оплачувати надані послуги на умовах даного Договору, а також бере на себе відповідальність за збереження, технічний стан власного рухомого складу і контейнерів та його повернення згідно з умовами даного Договору.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 11.1 з моменту його підписання і діє до 31.12.16., а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Перелік послуг, що надаються за цим Договором, вид та найменування вантажу, заявленого до перевезення згідно із цим договором, а також пункти відправлення та призначення вантажу зазначаються в Протоколі погодження договірної ціни, який є невід'ємною частиною Договору (п. 1.2 Договору).

Згідно з п. 3.1 Договору вартість послуг за Договором узгоджується сторонами, про що складається та підписується Протокол погодження договірної ціни, який є невід'ємною частиною Договору.

В порядку п. 2.1.3 Договору Виконавець на підставі письмового звернення (заявки), направленого Замовником електронною поштою узгоджує умови надання послуг та направляє Замовнику для підписання Протокол погодження договірної ціни. В порядку п.2.2.4 Замовник зобов'язаний узгоджувати, підписувати та повертати Протокол погодження договірної ціни протягом 2-х днів з моменту його отримання. В порядку вищезазначених умов договору позивачем було направлено відповідачу Протокол погодження договірної ціни № 1 та № 2 засобами електронного зв'язку, потім поштовим відправленням з описом вкладення 15 липня 2017 року. Проте, відповідач не повернув підписані Протоколи погодження договірної ціни та не повідомив про їх заперечення, натомість надавши заявки на перевезення.

Матеріали справи містять Протоколи узгодження ставок № 1 та № 2, в яких визначено ставки на послуги позивача.

Відповідно до п. 4.1 Договору Замовник здійснює 100% попередню оплату послуг, передбачених Договором, шляхом перерахування кошів на поточний рахунок Виконавця протягом 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку.

Позивачем було виставлено відповідачу для оплати рахунки: від 14.07.16., на суму 63 234,00 грн., від 19.07.16. на суму 196 230,00 грн., від 08.08.16. на суму 55 000,00 грн.

З них відповідачем було сплачено 37 632,00 грн. по рахунку від 14.07.16.

Факт надання послуг, вказаних в п. 1.1 Договору, підтверджується актами наданих послуг (виконаних робіт) та звірки взаєморозрахунків, підписаних сторонами, які є невід'ємною частиною Договору. У випадку, якщо відправлений Виконавцем Замовнику акт наданих послу (виконаних робіт) та звірки взаєморозрахунків ним не підписаний і не заперечений протягом 7 робочих днів з моменту отримання його Замовником, він вважається таким, що прийнятий Замовником та підлягає оплаті в повному обсязі. Моментом одержання акту наданих послуг (виконаних робіт) та звірки взаєморозрахунків вважається дата, зазначена у графі вручено у повідомленні про вручення поштового відправлення. (п. п. 6.1-6.3 Договору).

У відповідності до наявних в матеріалах справи опису вкладення в цінний лист та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, позивач 15.11.16. направив відповідачу акт виконаних робіт (послуг) та звірки розрахунків за період з 01.08.16. по 31.08.16. (який включає рахунки на суму 196 230,00 грн. та 55 000,00 грн.) та акт виконаних робіт (послуг) та звірки розрахунків за період з 01.07.16. по 31.07.16. (який включає рахунок на суму 63 234,00 грн.).

Пунктом 2.2.12 Договору сторони погодили, що Замовник зобов'язаний щомісячно підписувати та повертати Виконавцю двохсторонній акт наданих послуг (виконаних робіт) та звірки взаєморозрахунків за фактично надані послуги не пізніше 7 робочих днів з моменту його одержання.

Відповідачем означені акти підписано не було, натомість, згідно даних сервісу Відстеження пересилання поштових відправлень на Інтернет-ресурсі Публічного акціонерного товариства Укрпошта http://services.ukrposhta.ua/bardcodesingle/ , вказаний рекомендований лист № 0209205405220 17.12.16. було направлено позивачу за зворотною адресою за закінченням встановленого терміну зберігання.

Отже, суд при розгляді справи приймає до уваги відсутність у відповідача, як Замовника за Договором, будь-яких заперечень та претензій щодо належного виконання позивачем прийнятих за Договором зобов'язань з надання послуг.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст.ст.34, 36 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені позивачем акти приймання-передачі послуг є належним доказом надання послуг відповідачу за Договором, а отже виконання позивачем своїх зобов'язань з надання послуг на загальну суму 314 464,00 грн. (63 2374,00 грн. + 196 230,00 грн. + 55 000,00 грн.) в межах Договору здійснено належним чином.

В ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У разі, якщо актом наданих послуг (виконаних робіт) та звірки взаєморозрахунків зафіксована заборгованість Замовника перед Виконавцем, Замовник сплачує борг в триденний термін з моменту одержання акту.

З врахуванням умов Договору, наданих до матеріалів справи актів наданих послуг (виконаних робіт) та звірки взаєморозрахунків, враховуючи дату їх направлення відповідачу, та дати повернення поштової кореспонденції підприємством зв'язку, строк оплати грошових кошів на суму 276 832,00 грн. (314 464,00 - 37 632,00) є таким, що настав.

В зв'язку з нездійсненням відповідачем оплати позивачу вказаних грошових коштів, Виконавець звертався до Замовника з претензією про сплату грошових коштів на суму 276 832,00 грн. (направлена 14.12.16.), однак відповіді на вказану претензію матеріали справи не містять, як і не містять доказів сплати грошових коштів відповідачем.

Оскільки, відповідач позивачу грошові кошти за Договором в сумі 276 832,00 грн. не оплатив, вказане зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. Про судове рішення рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивачем доведено належним чином, а відповідачем не спростовано факту існування у останнього заборгованості за надані послуги в розмірі 276 832,00 грн.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним послуги, однак не оплатив їх повної вартості, а строк оплати є таким, що настав, грошові кошти в розмірі 276 832,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо вимог про стягнення 2 491,49 грн. інфляційних втрат, суд відзначає наступне.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Судом здійснено перерахунок та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 491,49 грн. інфляційних втрат, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню повністю.

При цьому, відповідачем не оспорено розрахунку інфляційних втрат.

З огляду на все викладене вище позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Глобал БС Шіппінг Плюс (04212, м. Київ, вул. Зої Гайдай, б. 5; ідентифікаційний код 40372469) на користь Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі Філії Центр транспортного сервісу Ліски (02092, м. Київ, вул. Довбуша, б. 22; ідентифікаційний код 40081373) 276 832 (двісті сімдесят шість тисяч вісімсот тридцять дві) грн. 00 коп. - основного боргу, 2 491 (дві тисячі чотириста дев'яносто одну) грн. 49 коп. інфляційних втрат, 4 189 (чотири тисячі сто вісімдесят дев'ять) грн. 85 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.07.17.

Суддя Т.М. Ващенко