Рішення

від 04.07.2017 по справі 910/5503/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2017Справа №910/5503/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Олетранс

До Державного підприємства Підприємство із забезпечення нафтопродуктами

Про стягнення 11 083,80 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: Білан Р.О. за довіреністю № 7 від 10.01.17.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Олетранс (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства Підприємство із забезпечення нафтопродуктами (далі - відповідач) про стягнення 44 525,40 грн., з яких: 22 034,78 грн. - пеня, 20 144,88 грн. - інфляційних втрат, 2 345,74 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.17. порушено провадження у справі № 910/5503/17 та призначено її до розгляду на 11.05.17.

10.05.17. відповідачем через відділ діловодства суду подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.17. розгляд справи було відкладено на 25.05.17.

В судовому засіданні 25.05.17. позивачем було підтримано подану ним 25.05.17. через відділ діловодства суду заяву про збільшення на підставі ст. 22 ГПК України розміру позовних вимог, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю Олетранс просить суд стягнути з відповідача на свою користь 52 769,57 грн., з яких: 26 633,52 грн. - пеня, 23 238,31 грн. - інфляційні втрати, 2 897,74 грн. - 3% річних.

Вказану заяву про збільшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом, отже має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

В судовому засіданні 25.05.17. позивачем було підтримано подане ним 25.05.17. через відділ діловодства суду клопотання про залучення до участі в розгляді даної справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Шевченківський районний відділ Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, та витребування від вказаної особи інформації щодо стану виконання виконавчого провадження № 53500097 про стягнення з відповідача в даній справі заборгованості на користь позивача в даній справі, в задоволенні якого за результатами судового засідання 25.05.17. було відмовлено.

В судовому засіданні 25.05.17. було оголошено перерву до 06.06.17., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

За результатами судового засідання 06.06.17. розгляд справи було відкладено на 04.07.17., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

12.06.17. до Господарського суду міста Києва через відділ діловодства від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю Олетранс просить суд стягнути з відповідача на свою користь 11 083,80 грн. пені.

В судовому засіданні 04.07.17. вказану заяву про зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом, отже має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Позивач в судове засідання 04.07.17. не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідач в судовому засіданні 04.07.17. проти позову заперечував.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника позивачане перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе прийняти рішення в даній справі.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/5503/17.

В судовому засіданні 04.07.17. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.11.16. у справі № 910/16172/16 (яке набрало законної сили) стягнуто з Державного підприємства Підприємство із забезпечення нафтопродуктами на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Олетранс 113 888,00 грн. боргу, 9150,55 грн. пені, 834,15 грн. 3% річних, 3 548,06 грн. судового збору. Провадження в частині стягнення 112 696,32 грн. припинено.

Обставини, встановлені у справі № 910/16172/16, суд під час провадження у даній справі вважає такими, що відповідно до приписів ст. 35 ГПК України не підлягають повторному доказуванню.

Так, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Даний принцип тісно пов'язаний з приписами ч. 3 ст. 35 ГПК України, відповідно до якої, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Оскільки, на момент розгляду даної справи набрало законної сили та діє рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.16. у справі № 910/16172/16, то встановлені ним факти мають обов'язкову силу для вирішення даної справи.

Зазначеним рішенням встановлено наступне.

11.09.15. Товариство з обмеженою відповідальністю "Олентранс" (перевізник) та Державне підприємство "Підприємство із забезпечення нафтопродуктами" (замовник) уклали договір № 411 на міські і міжміські перевезення вантажів автотранспортом (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого перевізник бере на себе обов'язки надавати замовнику міські і міжміські автотранспортні послуги по перевезенню вантажів та інших матеріальних цінностей, які не заборонені до перевезення законодавством України, а також інше автотранспортне обслуговування замовника.

Вартість послуг визначається сторонами по факту їх надання по результатам кожного календарного місяця та фіксується в актах виконаних робіт (п. 4.3 Договору).

Згідно з п. 4.4 Договору замовник зобов'язаний перерахувати суму, зазначену в актах виконаних робіт (послуг), в розмірі 100% протягом 5 банківських днів з моменту їх підписання, але не пізніше 10 числа місяця, наступного за календарним місяцем, в якому фактично надавалися послуги.

В період з 23.06.16. по 08.07.16. позивач надав послуг на загальну суму 236 584,32 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами: № 706 від 30.06.16. на суму 183 888,00 грн. та № 953 від 31.07.15. на суму 52 696,32 грн.

Відповідач сплатив за надані послуги 10 000,00 грн.

Станом на день подачі позову до суду ( 31.08.16. ) борг відповідача становив 226 584,32 грн.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 226584,32 грн. на момент звернення з позовом до суду належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Під час розгляду справи в суді відповідач погасив 112 696,32 грн. боргу, у зв'язку з чим в цій частині вимог спір відсутній, що є підставою для припинення провадження в ній в порядку п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

За розрахунком позивача, перевіреним судом, до стягнення з відповідача підлягає 9150,55 грн. пені за період з 11.07.16. по 31.08.16.

За розрахунком позивача, перевіреним судом, до стягнення з відповідача підлягає 834,15 грн. трьох процентів річних.

Позивач звернувся з даним позовом до суду (з врахуванням заяв про збільшення та зменшення розміру позовних вимог) про стягнення з відповідача пені в зв'язку з тим, що відповідачем не здійснено погашення заборгованості за Договором.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. Про судове рішення рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.16. у справі № 910/16172/16 станом на день розгляду даної справи не виконано, грошові кошти відповідачем позивачу не сплачено. Вказане відповідачем не заперечується.

Відповідач, заперечуючи проти стягнення пені посилається на приписи ст. 232 ГК України, ст. ст. 251,253 ЦК України, вказуючи на те, що пеня нараховується протягом шести місяців від дня, коди зобов'язання мало бути виконано, вказуючи, що оскільки рішенням суду у справі № 910/16172/16 пеню стягнуто до 11.07.16., то граничним строком нарахування пені є 11.01.17. При цьому в судовому засіданні 25.05.17. відповідач в усному порядку наголосив, що ним не заявлено клопотання про застосування строку позовної давності по пені в один рік, а вказано норми ст. ст. 251, 253 ЦК України в обґрунтування того, що пеня має бути нарахована протягом шести місяців від дня, коди зобов'язання мало бути виконано.

На вказане суд відзначає наступне.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення в сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлені ГК України.

Поняття позовної давності міститься в ст. 256 ЦК України, відповідно до якої позовні давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (постанова судової палати у господарських справах Верховного суду України від 27.04.12. № 3-27гс12, висновки від 01.08.12. Верховного суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України за перше півріччя 2012 р.).

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Отже, пеня може бути розрахована лише за шість місяців з дня виникнення прострочення та стягнена в межах року, що передує зверненню позивача до суду із відповідною вимогою. (правова позиція, викладена в постанові Вищого господарського суду України від 16.02.11. № 46/395).

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вищенаведений шестимісячний строк не є строком позовної давності, оскільки в нормі йдеться саме про припинення нарахування штрафних санкцій, за стягненням яких особа має право звернутися в межах річного строку позовної давності, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

При цьому слід враховувати, що позовна вимога про стягнення пені пов'язана з триваючим правопорушенням - простроченням виконання зобов'язання. Оскільки пеня стягується у певних відсотках від простроченого зобов'язання за кожен день такого прострочення, то строк позовної давності (один рік) починається для кожної позовної вимоги про сплату пені окремо за кожен прострочений день. (Такої ж правової позиції притримується Вищий господарський суд України, Постанова № 41/153-07 від 11.10.2007 року).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. (ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України).

При цьому, як відзначалось судом, відповідачем не заявлено про застосування строку позовної давності по пені.

При здійснення перерахунку пред'явленого до стягнення розміру пені судом враховано, що в межах розгляду справи № 910/16172/16, основний борг відповідача перед позивачем станом на 31.08.16. становив 226 584,32 грн. Під час розгляду справи № 910/16172/16 відповідач погасив 112 696,32 грн. боргу у відповідності до наявних в матеріалах даної справи № 910/3503/17 платіжних доручень наступним чином: 14.09.16. сплатив 52 696,32 грн., 03.10.16. сплатив 30 000,00 грн., 26.10.16. сплатив 30 000,00 грн., внаслідок чого станом на день прийняття рішення суду у справі № 910/16172/16 борг відповідача перед позивач склав 113 888,00 грн.

Крім того, при визначенні періодів для здійснення розрахунку пені судом враховано викладене в п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , відповідно до якого день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені.

Враховано, що рішенням Господарського суду міста Києва від 10.11.16. у справі № 910/16172/16 пеню стягнуто за період з 11.07.16. по 31.08.16., з огляду на що її розрахунок має здійснюватись наступним чином:

- на суму 226 584,32 грн. (борг станом на 31.08.16.) прострочення настало з 01.09.16. і тривало до 13.09.16.;

- після сплати 14.09.16. 52 696,32 грн. пеня нараховується на суму 173 888,00 грн. з 15.09.16. по 02.10.16.;

- після сплати 03.10.16. 30 000,00 грн. пеня нараховується на суму 143 888,00 грн. з 04.10.16. по 25.10.16.;

- після сплати 26.10.16. 30 000,00 грн. пеня нараховується на суму 113 888,00 грн. з 27.10.16. по 16.04.17. (в межах шести місяців, встановлених приписами ч. 6 ст. 232 ГК України).

Разом з тим, з наданого до заяви про зменшення розміру позовних вимог розрахунку вбачається, що позивачем нараховано пеню на суму 113 888,00 грн. за період з 09.12.16. по 13.04.17.

Здійснивши перерахунок суд встановив, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 11 083,80 грн., з огляду на що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 600,00 грн. стягуються з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства Підприємство із забезпечення нафтопродуктами (01001, м. Київ, вул. Паторжинського, б. 6, офіс 5; ідентифікаційний код 03482347) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Олетранс (73000, м. Херсон, вул. Нафтовиків, 131-б; ідентифікаційний код 35667049) 11 083 (одинадцять тисяч вісімдесят три) грн. 80 коп. пені, 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.07.17.

Суддя Т.М. Ващенко