Рішення

від 06.07.2017 по справі 912/1484/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2017 рокуСправа № 912/1484/17 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Макаренко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 912/1484/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" від імені якого діє Кіровоградська філія ПАТ "Укртелеком"

до Управління соціального захисту населення Благовіщенської районної державної адміністрації

про стягнення 46 684,67 грн.

за участі представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність від 12.12.2016

від відповідача - участі не брали;

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" від імені якого діє Кіровоградська філія ПАТ "Укртелеком" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Благовіщенської районної державної адміністрації про стягнення 46 684,67 грн. заборгованості на відшкодування витрат за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян, а також витрати по сплаті судового збору.

Обґрунтовуючи поданий позов, позивач посилається на те, що відповідачем, всупереч норм чинного законодавства, витрати, понесені Позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах не відшкодовані, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 46 684,67 грн.

Ухвалою господарського суду від 29.05.2017 порушено провадження у справі за даним позовом, розгляд справи у судовому засіданні призначено на 21.06.2017 о 10 год. 00 хв.

Ухвалою від 19.06.17 справу № 912/1484/17 прийнято до свого провадження суддею Макаренко Т.В.

Ухвалою від 21.06.17 розгляд справи № 912/1484/17 відкладено до 11:00 год 06.07.17 в порядку норм ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні представником позивача підтримано заявлені позовні вимоги та подано витребувані господарським судом документи за супровідним листом № 350/1/05 від 03.07.17.

Відповідач участі свого представника у судовому засіданні не забезпечив, хоча є належно повідомленим про час та місце судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 2502203171121 від 24.06.17. Позовні вимоги відповідачем не визнано з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву № 938/06 від 30.06.17. Зокрема, у відзиві відповідачем зазначено, що договір про відшкодування витрат, пов'язаних з наданням телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян на 2016 рік між сторонами не укладався, оскільки не передбачено відповідних бюджетних видатків. Крім того, відповідач неодноразово повідомляв позивача, що з 01.01.2016 не буде проводити відшкодування витрат за спожиті послуги зв'язку, надані пільговим категоріям громадян.

Враховуючи норми ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, належне повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання, господарський суд вважає можливим розглянути справу №912/1484/17 в судовому засіданні 06.07.2017 за відсутності представника відповідача та за наявними у справі документами.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши усі обставини справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

У справі № 912/1484/17 правовідносини (зобов'язання) сторін виникають з підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 37, ч. 1 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" оператори, провайдери телекомунікацій здійснюють свою діяльність та надають телекомунікаційні послуги відповідно до законодавства про телекомунікації.

Статтею 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" встановлено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Механізм реалізації визначених законодавством України соціальних гарантій, зокрема отримання пільг з оплати послуг зв'язку та їх фінансування, визначається ст. 89, 102 Бюджетного кодексу України, Положенням про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117, Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 р.

Отже, на відповідача як головного розпорядника коштів покладено обов'язок щодо здійснення розрахунків з постачальниками послуг, в тому числі і операторами телекомунікацій, за послуги, надані особам, які мають право на відповідні пільги. Таким чином, у взаємовідносинах з позивачем відповідач не є суб'єктом владних повноважень, оскільки не приймає жодних рішень щодо розрахунків, лише реалізує функціональний (а не владний) механізм відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.

В силу приписів статті 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 202 ЦК України).

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" (далі - Позивач, Товариство) є юридичною особою, що здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, Статуту та внутрішніх актів Товариства. Згідно п. 2.2.1. Статуту, одним з основних видів діяльності Товариства є надання телекомунікаційних послуг, в тому числі послуг фіксованого місцевого, міжміського, міжнародного та рухомого (мобільного) зв'язку, радіозв'язку ( з використанням радіочастот), послуг цифрового телебачення, інших послуг мультисервісних мереж та інших телекомунікаційних додаткових (супутніх) послуг.

Рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації від 28.09.2006 № 384 Позивача включено до Реєстру Операторів, провайдерів телекомунікацій за № 74.

Право окремих категорій громадян на пільги з оплати телекомунікаційних послуг встановлено Законом України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту» , Законом України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , Законом України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» , Законом України від 23.03.2000 № 1584-ІІІ «Про жертви нацистських переслідувань", Законом України від 26.04.2001 № 2402-ІІІ «Про охорону дитинства» , Законом України від 24.03.1998 № 203/98-ВР «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» .

Механізм реалізації визначених законодавством України соціальних гарантій, зокрема отримання пільг з оплати послуг зв'язку, визначається Положенням про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 р. № 117 (далі - Положення № 117), Порядком надання окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 р. № 389 (далі - Порядок № 389).

Відповідно до вищенаведених законодавчих актів України надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян є обов'язком Позивача. При цьому в силу положень Конституції України та Законів України, якими встановлені пільги окремим категоріям громадян, держава взяла на себе обов'язок відшкодовувати витрати підприємств, що надають такі ж особам, які мають право на відповідні пільги.

Таким чином, надання пільг ґрунтується на принципі відшкодування витрат підприємствам, які надають послуги пільговим категоріям громадян.

Пільги, зокрема щодо оплати послуг за користування телефоном, послуг з встановлених квартирних телефонів, надаються за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам за умови, що середньомісячний сукупний дохід сім'ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу (п. 3 Порядку № 389).

Згідно з п. 20-4 ст. 91 Бюджетного кодексу України надання пільг з послуг зв'язку відноситься до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів.

Відповідно до п. 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117 (надалі - Положення №117), підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 15 числа надають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою « 2-пільга» .

Згідно п. 1.1 Положення № 117, на Відповідача, як на уповноважений орган, покладено обов'язок щомісяця:

1) звіряти інформацію, що міститься в Реєстрі з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не проводить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації;

2) після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складати:

- реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають пільги, згідно з формою « 5-пільга» та реєстр розрахунків згідно з формою « 7-пільга» ;

- акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою « 3- пільга» .

З огляду на вищезазначені вимоги законодавства, Позивач у 2015 та 2016 році надав телекомунікаційні послуги на пільгових умовах відповідним категоріям громадян, які проживають на території Благовіщенського району Кіровоградської області.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання п. 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, Позивачем були надані Відповідачу, як уповноваженому органу, розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам, згідно з формою « 2-пільга» .

Витрати позивача, пов'язані з наданням пільг за грудень 2015 року, що залишились не відшкодованими позивачем, відповідно форм "2-пільга" та математичного розрахунку (станом на 01.01.2016 борг 7182,37 грн. - 5125,93 грн. оплата за 2015р. проведена відповідачем у грудні 2016) склали 2056,44 грн., а за 2016 рік витрати склали загалом 44 628,23 грн. за період з січня по грудень 2016, що підтверджується розрахунком заборгованості, наданим до матеріалів справи.

Господарський суд, перевіривши контррозрахунок відповідача дійшов висновку що він не відповідає дійсності з огляду на таке.

Відповідно до поданих до матеріалів справи спільних протокольних рішень та виписок по рахунку позивача про зарахування коштів, в 2015 році заявлені позивачем витрати в 2015 році були відшкодовані частково на суму 70 595,62 грн., а не 71 252,33 грн., як зазначено відповідачем. Зокрема, в квітні 2015 відповідачем фактично сплачено 5 872,68 грн., що підтверджується виписками по рахунку, однак в розрахунку зазначено : "профінансовано 6 529,39 грн".

В грудні 2016 відповідачем сплачено заборгованість по витратах 2015 року в сумі 5 125,93 грн. (Додаток №3).

Таким чином, з урахуванням не відшкодованих витрат за 2015 рік, Позивачем за 2016 рік всього було заявлено до відшкодування 46684,67 грн., з яких 2056,44 грн. не відшкодовані витрати 2015 року та 44 628,23 грн. витрати 2016 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем в 2016 взагалі не здійснювалось відшкодування Позивачеві витрат, пов'язаних з наданням пільг.

Таким чином, всупереч нормам чинного законодавства, витрати понесені Позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за грудень 2015 - грудень 2016 відповідачем не відшкодовані в повному обсязі, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 46684,67 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості, наявним в матеріалах справи.

Листами від 29.01.2016 № 09-27-138; від 07.06.2016 № 08-27-871; від 07.06.2016 № 08-27-872, поданими позивачем до матеріалів справи, Позивач неодноразово звертався до відповідача з питань необхідності відшкодування пільг з оплати послуг зв'язку.

Проте відповідачем у відповіді на листи зазначалось, що оскільки договір на 2016 рік не укладався, підстави для відшкодування відсутні. Доказів сплати 46684,67 грн відповідачем до матеріалів справи не подано.

Відповідно до частини 3 статті 63 Закону України "Про телекомунікації" та пункту 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012, споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Згідно з підпункту "б" пункту 4 частини 1 статті 89 та статті 102 Бюджетного кодексу України ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 (надалі - Постанова №256) затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету (надалі Порядок № 256), якими встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету. Зокрема, пунктом 2 Постанови № 256 визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Згідно п. 3 Порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання соціального захисту населення.

Відтак, головним розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг в Благовіщенському районі є Управління праці та соціального захисту населення Благовіщенської районної державної адміністрації (надалі - Відповідач). Таким чином, саме на Відповідача згідно положень Порядку та Постанови №256 покладено обов'язок щодо здійснення розрахунків з постачальниками послуг, в тому числі і операторами телекомунікацій, за послуги, надані особам, які мають право на відповідні пільги. Пунктом 2 Постанови № 256 встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними місячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Відповідно до частини 1 пункту 8 Порядку № 256 отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків. При цьому головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг (частина 2 пункту 8 Порядку № 256).

Всупереч положенням чинного законодавства, витрати, понесені Позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах в період з 01.01.2016 по 31.12.2016 з урахуванням несплаченої заборгованості за 2015 рік, в розмірі 46 684,67 грн. відповідачем відшкодовані не були, що не спростовано і самим відповідачем.

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Господарський суд не приймає до уваги ймовірну відсутність фінансування зазначених видатків з Державного бюджету з огляду на таке.

Законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах.

Частина 2 статті 218 ГК України та стаття 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення від відповідальності.

Згідно з пунктом 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Також, Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "ОСОБА_2 ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446, від 15.05.2012 у справі № 3-28гс12 та постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 у справі № 15/5027/715/2011.

За таких обставин, Управління праці та соціального захисту населення Благовіщенської районної державної адміністрації відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Згідно з частиною 6 статті 48 Бюджетного кодексу України, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомог, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень частини 1-4 статті 48 Бюджетного кодексу України.

У листі від 30.06.2011 № 31-07310-10-24/16584 Міністерство фінансів України роз'яснило, що « ...деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів).".

Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Кіровоградської філії до Управління праці та соціального захисту населення Благовіщенської районної державної адміністрації про стягнення суми 46684,67 грн відшкодування коштів за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян в період з 01.01.2016 по 31.12.2016, з урахуванням неоплаченої заборгованості за 2015 рік, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

На підставі статті 49 Господарського процесуального України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Благовіщенської районної державної адміністрації ( 26400, Кіровоградська обл., Баговіщенський район, м. Благовіщенське, вул. Б.Хмельницького, 8, і.к 03197859) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, б-р. ОСОБА_2, 18, і.к. 21560766) від імені якого діє Кіровоградська філія ПАТ "Укртелеком" (25006, м. Кропивницький, вул. Гоголя, 72, і.к. 22211233) заборгованість в сумі 46 684,67 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1 600,00 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили та направити стягувачу.

Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 11.07.2017.

Суддя Т. В. Макаренко