Рішення

від 05.07.2017 по справі 914/997/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2017р. Справа № 914/997/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Газпостач-Черкаси , м.Черкаси

до відповідача: Державного навчального закладу Художнє професійно-технічне училище ім. Й.П. Станька , смт.Івано-Франкове Яворівського району Львівської області

про стягнення 382891,47грн.

Cуддя Щигельська О.І.

при секретарі Зарицькій О.Р.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю

від відповідача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю

Суть спору: позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю Газпостач-Черкаси , м.Черкаси до Державного навчального закладу Художнє професійно-технічне училище ім. Й.П. Станька , смт.Івано-Франкове Яворівського району Львівської області про стягнення 382891,47грн., з яких 201187,28грн. основного боргу за поставлений природний газ у січні 2017 року та 156493,36грн. основного боргу за поставлений природний газ в лютому 2017 року, 10560,95грн. та 5933,89грн. пені, 1174,05грн. та 1408,44грн. 3 % річних, 5464,65грн. та 668,85грн. індексу інфляції.

Ухвалою суду від 25.05.2017р. справу прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні 19.06.2017р. Ухвалою суду від 19.06.2017р. розгляд справи, у зв'язку з неявкою відповідача, відкладено на 05.07.2017р.

В судове засідання 05.07.2017р. представники сторін з'явились, їм роз'яснено права, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні 05.07.2017р. позовні вимоги підтримав повністю з мотивів, наведених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що на виконання умов договору, укладеного в грудні 2016 року між позивачем та відповідачем - ХПТУ ім. Й.П. Станька, останньому поставлено природний газ у січні 2017 року на суму 201187,28грн. та у лютому 2017 року на суму 156493,36грн., який у встановленому договором порядку та строки не оплачено. Зазначене зумовило звернення ТзОВ Газпостач-Черкаси до суду із позовом, в якому окрім вказаних сум основного боргу до стягнення також заявлено нараховані пені, 3% річних та індекс інфляції. Просив позов задоволити.

Повноважний представник відповідача в судовому засіданні 05.07.2017р. подав відзив (вх.№24261/17 від 05.07.2017р.), в якому проти наявності заборгованості із оплати за отриманий від позивача у січні та лютому 2017 року природний газ у заявленому ТзОВ Газпостач-Черкаси розмірі не заперечив та пояснив, що невиконання взятих за договором зобов'язань із оплати зумовлене неможливістю своєчасно зареєструвати бюджетні зобов'язання у Казначействі, оскільки кошторис училища на 2017 рік затверджено лише наприкінці лютого 2017 року. У поданому відзиві просив суд врахувати зазначені обставини та відмовити у задоволенні позову в частині стягнення пені та 3% річних.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено таке.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Газпостач-Черкаси (позивач по справі, постачальник за договором) та Державним навчальним закладом Художнє професійно-технічне училище ім. Й.П. Станька (відповідач по справі, споживач за договором) за результатами проведення процедури закупівлі UA-2016-11-07-001479-b укладено договір №ЧГ-17/0002 на постачання природного газу від 19.12.2016р., за яким постачальник зобов'язався поставити споживачу газ природний, скраплений або в газоподібному стані (природний газ) (далі - газ) у необхідних для споживача об'ємах (обсягах), а споживач - своєчасно оплачувати постачальнику вартість газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором (п.1.1).

За умовами договору, постачання газу підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі газу (п.2.5). Споживач протягом десяти днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу (п.2.6). Підписані обома сторонами акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником (п.2.8). Обсяг спожитого газу за розрахунковий період, що підлягає оплаті споживачем, визначається за підсумками розрахункового періоду на межі балансової належності об'єктів споживача за даними комерційних вузлів обліку (п.3.2). Споживач сплачує постачальнику вартість постачання газу за цим договором на підставі акта приймання-передачі та рахунків, що їх виставляє постачальник, шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника суми за постачання газу протягом десяти банківських днів з дня підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі газу (п.4.5).

У відповідності до п.4.2 договору, ціна за 1000 куб.м. газу становить 8398,20грн. з ПДВ. Сторонами неодноразово вносились зміни до договору в частині визначення ціни. Так, зокрема, додатковою угодою №20170201 від 01.02.2017р., сторони погодили ціну за 1000,00 куб.м. природного газу, без врахування вартості його транспортування по території України та без ПДВ на рівні 7698,35грн. (9238,02грн. разом з ПДВ), а додатковою угодою №20170202 від 02.02.2017р. - 8325,00грн. (9990,00грн. разом з ПДВ).

У договорі також зазначено, що зобов'язання споживача за даним договором виникають виключно при наявності відповідного бюджетного призначення (бюджетних асигнувань, затверджених в кошторисі) (п.4.7). За умови доведення споживачу тимчасового індивідуального кошторису зобов'язання сторін за даним договором виникають в межах суми, визначеної в тимчасовому індивідуальному кошторисі споживача. Зобов'язання щодо залишку предмета закупівлі виникають виключно за наявності відповідних бюджетних асигнувань згідно з постійним кошторисом (п.4.8).

Як вбачається з матеріалів справи протягом січня 2017 року відповідачу поставлено природний газ на суму 83982,00грн. та на суму 117205,28грн., що відображено в актах приймання-передачі природнього газу від 23.01.2017р. та від 31.01.2017р. відповідно, а протягом лютого 2017 року - на суму 156493,36грн. Із комплексного аналізу умов договору та матеріалів проведеної закупівлі можна прийти до висновку, що ціни за поставлений газ, у відповідності до п.4.3.3 договору, не перевищують ті, що містяться у тендерній пропозиції. Вказані акти підписано повноважним представником ТзОВ Газпостач-Черкаси та скріплено печаткою товариства, а на оплату поставленого газу виставлено рахунки №ЧГ-0000047 від 23.01.2017р. на суму 83982,00грн., №ЧГ-0000184 від 08.02.2017р. на суму 117205,28грн. та №ЧГ-0000349 від 28.02.2017р. Вказані акти та рахунки надіслано відповідачу рекомендованими листами з описами вкладення й отримано адресатом 23.02.2017р. та 15.03.2017р. відповідно, проте у встановлений договором строк, ані повернуто підписані примірників актів, ані подано обґрунтованих заперечень щодо відмови їх підписання.

Зазначене зумовило звернення ТзОВ Газпостач-Черкаси до суду із позовом, в якому окрім 201187,28грн. основного боргу за поставлений природний газ у січні 2017 року та 156493,36грн. основного боргу за поставлений природний газ в лютому 2017 року, до стягнення з ХПТУ ім. Й.П. Станька заявлено також10560,95грн. та 5933,89грн. пені, нарахованої на підставі договору, а також 1174,05грн. та 1408,44грн. 3 % річних, 5464,65грн. та 668,85грн. індексу інфляції, нарахованих у відповідності до ст.625 ЦК України.

У поданому відзиві розмір основного боргу відповідачем не заперечено, проте зазначено, що невиконання взятих за договором зобов'язань сталось не з вини ХПТУ ім. Й.П. Станька, відтак, просить суд відмовити у задоволенні позову в частині стягнення пені та 3% річних.

При вирішенні спору та прийнятті рішення по справі суд виходив з такого.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Як передбачено ч.1 ст.712 ЦК України та ч.1 ст.265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як визначено ч.ч. 1, 2 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Так, за ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлений договором порядок підписання сторонами актів приймання-передачі природного газу та оплати за поставлений газ, суд, зважаючи на відсутність в матеріалах справи як обґрунтованих відмов ХПТУ ім. Й.П. Станька від підписання наданих позивачем актів, що підтверджуються обсяги споживання газу у січні та лютому 2017 року, так і належних та допустимих доказів на підтвердження належного та своєчасного виконання відповідачем взятих на себе за договором зобов'язань із оплати за отриманий у вказані періоди згідно з договором природний газ, приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 201187,28грн. основного боргу за поставлений природний газ у січні 2017 року та 156493,36грн. основного боргу за поставлений природний газ в лютому 2017 року обґрунтовані матеріалами справи, відповідачем не спростовані та підлягають до задоволення.

Окрім цього, у відповідності до ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст.230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Так, у п.6.2 договору встановлено, що у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Згідно зі ст.ст.1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд також зазначає, що відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене та перевіривши проведений позивачем розрахунок позовних вимог, суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення 10560,95грн. та 5933,89грн. пені, 1174,05грн. та 1408,44грн. 3 % річних, 5464,65грн. та 668,85грн. індексу інфляції, підлягає до задоволення в повному обсязі.

Як вже зазначалось, у поданому відзиві ХПТУ ім. Й.П. Станька звертає увагу на відсутність своєї вини у невиконанні взятих за договором зобов'язань із оплати за отриманий газ й стверджує, що воно зумовлене неможливістю своєчасно зареєструвати бюджетні зобов'язання у Казначействі, оскільки кошторис училища на 2017 рік затверджено лише наприкінці лютого 2017 року й просить суд, зважаючи на це, відмовити у задоволенні позову в частині стягнення пені та 3% річних.

У зв'язку з цим суд звертає увагу на роз'яснення, надані Пленумом Вищого господарського суду України у п.1.10 Постанови №14 від 17.12.2013р. про те, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України). Також суд звертає увагу на те, що для господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, тобто бюджетна установа як отримувач і розпорядник бюджетних коштів не має будь-яких привілеїв чи пільг в межах виконання зобов'язань, взятих на себе за договором. Окрім цього, за змістом частини другої статті 617 ЦК, частини другої статті 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005р. відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання, про що, зокрема, зазначено у Постанові Верховного суду від 15.05.2012р. по справі № 11/446. Також в п.5 оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013р. зазначено, що відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання (див. постанову Вищого господарського суду України від 23.08.2012 у справі №15/5027/715/2011).

Відтак, відсутність вини контрагента у несвоєчасному виконанні зобов'язань не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, в тому числі й неустойки.

Водночас, звертає увагу на те, що у відповідності до ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Слід зазначити, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування коштами, належними до сплати кредиторові, про що, зокрема, зазначено у п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. Відтак, їх розмір не може бути зменшено судом при прийнятті рішення по справі.

Щодо зменшення сум неустойки суд звертає увагу на роз'яснення надані Пленумом Вищого господарського суду України у п.3.17.4 Постанови №18 від 26.12.2011р. про те, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

Суд, беручи до уваги вищенаведене, зважаючи на майнові інтереси сторін та співвідношення суми основного боргу та пені, нарахованої за несвоєчасне виконання зобов'язання зі сплати за отриманий природний газ, приходить до висновку, що у задоволенні поданого відповідачем клопотання слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відтак, витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Державного навчального закладу Художнє професійно-технічне училище ім. Й.П. Станька (Львівська область, Яворівський район, смт.Івано-Франкове, пл.Ринок, буд.13; код ЄДРПОУ 02545790) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газпостач-Черкаси (м.Черкаси, вул.Добровольського, буд.20; код ЄДРПОУ 36619059) 201187,28грн. основного боргу за поставлений природний газ у січні 2017 року та 156493,36грн. основного боргу за поставлений природний газ в лютому 2017 року, 10560,95грн. та 5933,89грн. пені, 1174,05грн. та 1408,44грн. 3 % річних, 5464,65грн. та 668,85грн. індексу інфляції, а також 5743,37грн. судового збору.

3. Наказ видати у відповідності до ст.116 ГПК України.

4. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повне рішення складено 10.07.2017р.

Суддя Щигельська О.І.